Загальна характеристика зубчастих передач

Зу́бчаста переда́ча — механізм або частина механізму в складі якого є зубчасті колеса, що використовуються для зміни швидкості й напряму руху ведучої частини при відповідних змінах обертового моменту, коли необхідне точне відношення швидкостей ведучого і веденого вала в будь-який момент часу (рис. 7.1).

ДСТУ 3321-2003 визначає зубчастий передавач як «триланковий механізм, в якому дві рухомі ланки — зубчасті колеса, що утворюють із нерухомою ланкою обертову або поступну пару».

Зубчаста передача складається з ведучого (або декількох) зубчастого колеса, яке називаються шестернею, і веденого (або декількох) зубчастого колеса.

Основні переваги:

ü Постійність передавального числа, яке залежить лише від числа зубів зубчастих коліс (u=z₂/z₁, де u — передавальне число передачі; z₁, z₂ — число зубів відповідно ведучого та веденого зубчастих коліс).

ü Можливість передачі великих потужностей (до 50000 кВт).

ü Високий ККД (η = 0,97...0,985).

ü Малі габаритні розміри в порівнянні з іншими видами передач (фрикційними, пасовими та ін.).

ü Висока надійність та довговічність роботи.

Основні недоліки:

ü Необхідність використання складного обладнання для виготовлення зубів передач.

ü Неможливість здійснення безступінчастого регулювання швидкості.

ü Робота зубчастого передавача супроводжується шумом, особливо на високих швидкостях. Зубчасті передавачі можуть бути джерелом вібрації.

Класифікують зубчасті передачі за наступними ознаками:

1. По передавальному відношенню:

ü з постійним передавальним відношенням;

ü зі змінним передавальним відношенням.

2. По формі профілю зубців:

ü евольвентні;

ü колові (передача Новікова);

ü циклоїдні

3. По типу зубців:

ü прямозубі (рис. 7.2, а, г, ґ, е);

ü косозубі (рис. 7.2, б, є, ж);

ü шевронні (в);

ü криволінійні.

4. По орієнтації осей валів:

ü з паралельними осями (циліндричні передачі з прямими, косими і шевронними зубцями, рис. 7.2, а – ґ);

ü з осями, що перетинаються (конічні передачі, рис. 7.2, е – ж);

ü з мимобіжними осями (гвинтові передачі, рис. 7.2, д, з).

5. По формі початкових поверхонь:

ü циліндричні (рис. 7.2, а, б, в, ґ);

ü конічні (рис.7.2, е – ж);

ü гіперболоїдні (рис. 7.2, з);

6. По коловій швидкості коліс:

ü тихохідні;

ü середньошвидкісні;

ü швидкохідні.

7. За ступенем безпеки:

ü відкриті;

ü закриті.

8. По відносному обертанню коліс і розміщенню зубців:

ü внутрішнє зачеплення (обертання коліс в одному напрямку, рис.7.2,ґ);

ü зовнішнє зачеплення (обертання коліс в протилежних напрямках, рис. 7.2, а, б, в);

ü рейкові зачеплення (рис. 7.2, г).

Рисунок 7.2 – Різновиди зубчастих передач

Рейкова передача — один із видів циліндричної зубчатої передачі, де радіус ділильного кола рейки рівний нескінченності. Застосовується для перетворення обертового руху в поступний і навпаки (рис. 7.2, г).

Гвинтові, черв'ячні і гіпоїдні відносяться до зубчасто-гвинтових передач. Елементи цих передач ковзають відносно один одного (рис. 7.2, д).

Складними зубчастими механізмами називаються механізми з зубчастими передавачами з числом зубчастих коліс більше двох. Це можуть бути механізми з оригінальними структурними схемами або механізми, утворені послідовним і (чи) паралельним сполученням типових зубчастих передач. Складні зубчасті механізми, в яких вісь хоча б одного колеса є рухомою, називаються планетарними передачами (рис. 7.3).

Рисунок 7.3 – Зубчаста планетарна передача

Поиск по сайту: