Індукційні та фероіндукційні перетворювачі

Типовим представником індукційних перетворювачів є вимірювальна котушка (ВК). Якщо ВК з площею контура витка S і числом витків w розміщена в магнітному полі (рис. 5.1), то повний магнітний потік, що взаємодіє з котушкою (потокозчеплення):

, (5.7)

де α – кут між напрямом вектора Н і нормаллю (перпендикуляром) до площини витків котушки.

При зміні потоку в контурі ВК наводиться ЕРС:

. (5.8)

Якщо магнітне поле рівномірне, то

, (5.9)

а коли, крім цього, магнітна проникність середовища в усіх точках, охоплених контуром витків котушки, є однаковою і незмінною, то ЕРС можемо визначити за формулою:

. (5.10)

Бачимо, що наведена у ВК ЕРС може за певних умов бути мірою магнітного потоку, індукції або ж напруженості магнітного поля.

Значення ЕРС, що наводиться у ВК, за інших рівних умов залежить від від добутку w∙S. Усереднене значення w∙S, що його називають постійною вимірювальної котушки К_wS, визначають для кожної ВК експериментально у відомому магнітному полі.

Вимірювальні котушки використовують для вимірювань як в постійному, так і у змінному магнітних полях.

При використанні ВК у постійному магнітному полі потокозчеплення можна змінювати, швидко виносячи ВК за межі досліджуваного поля. Тоді потокозчеплення котушки за проміжок часу t ₂– t ₁ зможемо визначити як:

, (5.11)

де і – струм в котушці; Q – кількість електрики (заряд), що протікає в котушці за проміжок часу t ₂– t ₁; R – опір усього кола ВК, включаючи опір вимірювального приладу.

Таким чином, вимірявши імпульс ЕРС або імпульс струму (заряд) і знаючи R, можемо визначити зміну магнітного потоку, а за вищезгаданих умов ще і зміну індукції чи зміну напруженості магнітного поля.

При використанні нерухомих ВК для вимірювань у змінному періодичному магнітному полі має місце рівність:

, (5.12)

де Ф_max i ψ _max – амплітуди потоку і повного потокозчеплення відповідно; Е і Е _сер – діюче і середнє значення ЕРС.; f – частота; К_ф – коефіцієнт, що враховує форму кривої зміни магнітного поля.

Залежно від призначення вимірювальні котушки можуть мати різні конструкції. Для вимірювання потоків змінного, а також постійного магнітних полів, коли зміна потокозчеплення з котушкою може здійснюватись зміною самого потоку, застосовують нерухомі котушки [3]. В інших випадках застосовують рухомі (виносні, поворотні, обертові, вібруючі) котушки. Стаціонарні вимірювальні котушки виконують зазвичай плоскими, прямокутного перерізу з парним числом мотків обмотки.

Окремим різновидом індукційного перетворювача є магнітний потенціалометр, що призначений для вимірювання різниці магнітних потенціалів у двох точках простору. Потенціалометри виготовляються у формі плоских котушок на гнучкому або жорсткому осердях з рівномірно намотаною обмоткою; число шарів витків парне, що дозволяє вивести кінці витків з середини потенціалометра (рис. 5.2). Потенціалометри з гнучким каркасом (рис. 5.2, а) можна використовувати для вимірювання різниці магнітних потенціалів між будь-якими двома точками в магнітному полі, а перетворювачі з жорстким каркасом – для вимірювання між двома точками, розміщеними на певній відстані l, що відповідає розмірам плеча перетворювача (див. рис. 5.2, б).

Якщо на одиницю довжини dl потенціалометра по його осі припадає однакова кількість витків w і площа S його перерізу незмінна, то повне потокозчеплення його витків визначатиметься як:

, (5.13)

де H_l – тангенціальна складова напруженості магнітного поля до осі перетворювача; F_l – шукана різниця магнітних потенціалів між точками А і В простору; К _п =wsμ ₀ – постійна потенціометра.

Іншим поширеним видом індукційних перетворювачів є т. з. ферозонди – фероіндукційні перетворювачі. Принцип дії фероіндукційних перетворювачів полягає у використанні зміни магнітного стану феромагнетика, намагнічуваного змінним магнітним полем збудження, коли на це поле накладається стале магнітне поле, індукція якого вимірюється. Існує кілька видів ферозондів, які відрізняються між собою способом збудження і просторовою орієнтацією магнітних полів (ферозонди з поздовжнім і поперечним збудженням), формою феромагнітного осердя (стержневі, кільцеві, трубчасті), використанням основної чи другої гармоніки ЕРС і т. ін.

Найпоширенішими зараз є двостержневі ферозонди з поздовжнім збудженням. Такі ферозонди мають два ідентичні пермалоєві стержні з нанесеними на них намагнічуючими обмотками w 1, увімкненими зустрічно-послідовно (рис. 5.3). Вимірювальна обмотка w 2 охоплює обидва стержні. Амплітуда напруженості намагнічуючого поля ферозонда повинна бути достатньою для намагнічення стержнів практично до насичення і значно більшою за напруженість досліджуваного поля Н_х.

При повній ідентичності обидвох половин перетворювача і відсутності досліджуваного поля ЕРС, наведена у вимірювальній обмотці, дорівнюватиме нулю внаслідок симетричності потоків H˜. При наявності ж підмагнічуючого вимірюваного поля, в напрямку якого розташовано стержні ферозонда, симетрія потоків порушується (в одному стержні вимірюване поле додається до намагнічуючого, а в другому – віднімається), тому у вимірювальній обмотці w 2 з’являється ЕРС вищих парних гармонік (непарні гармоніки віднімаються). Наведена ЕРС є мірою досліджуваного поля Н_х. При зміні напрямку підмагнічуючого поля на протилежний міняється на 180˚ і фазі вихідної ЕРС.

Ферозонди є винятково чутливими перетворювачами. З їх допомогою можна вимірювати напруженість магнітного поля від 10^-6 А/см з похибкою, що не перевищує 1…2%. З їх допомогою можна також вимірювати напруженість змінного магнітного поля, однак за умови, що частота збудження хоча б на порядок перевищуватиме частоту вимірюваного поля.

Поиск по сайту: