 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Намагнічуючі пристрої і досліджувані зразки
 |
Для досліджень магнітних характеристик матеріалів, таких як намагнічуваність, гістерезисний цикл та динамічна крива індукції, використовують зразки матеріалів, що намагнічуються постійним чи змінним магнітним полем. Найпростішими є зразки розімкненої форми, прямокутного перерізу або циліндричні. Проте, якщо зразок розімкненої форми помістити в однорідне магнітне поле, то поле всередині зразка через розмагнічуючу дію його полюсів відрізнятиметься від зовнішнього і буде нерівномірним. Це ускладнює застосування зразків розімкненої форми. Таких недоліків не мають зразки замкненої форми. Замкнене магнітне коло може бути утворене самим зразком, або ж зразок може бути лише його частиною. Замкнене магнітне коло тільки з досліджуваного зразка утворюється кільцевими зразками або зразками прямокутної форми.
Для досліджень листових та стрічкових матеріалів використовують тороїдні зразки. Зразок у вигляді кільця (тороїда) з рівномірно нанесеною на нього намагнічуючою обмоткою має найбільшу однорідність намагніченості по осі. Відхилення напруженості магнітного поля від середнього значення
(5.26)
буде незначним, якщо дотримуватись умови: Dсер / X >10 (див рис. 5.17, а).
 |
Листові магнітні матеріали досліджують також на зразках у вигляді смуг. Із смуг, вирізаних з досліджуваного матеріалу, складають чотири однакові за розмірами пакети і утворюють магнітне коло, розміщуючи пакети у вигліді квадрата (рис. 5.17, б). У кутах квадрата смуги сусідніх пакетів складають у стик або внакладку. Недоліком такого магнітного кола є те, що в місцях стикування пакетів неминуче виникають повітряні зазори, а намагнічуючі котушки охоплюють не все коло.
При дослідженні прямолінійних зразків прямокутної або циліндричної форми для забезпечення рівномірності намагнічування використовують пермеаметри. Пермеаметр має масивне ярмо 1 (рис. 5.18, а) з магнітом’якого матеріалу, яке, замикаючи досліджуваний зразок 2, утворює замкнене магнітне коло, а також намагнічуючу котушку 3 з числом витків w.
З допомогою пермеаметрів такої конструкції вдається досягти в дослідному зразку напруженості магнітного поля до (6…8)·104 А/м, тому такі прилади використовують в основному для досліджень магнітом’яких матеріалів та низькокоерцетивних магнітотвердих матеріалів.
Для досліджень висококоерцетивних магнітотвердих матеріалів застосовують пермеаметр, структурна схема якого наведена на рис. 18, б. Прилад побудований у вигляді електромагніту, між полюсами 2 якого затискають досліджуваний зразок 1. Намагнічуючі обмотки розміщені на полюсах електромагніту, що дає змогу утворювати намагнічуючі поля в зразку до 1·106 А/м. Для вимірювань напруженості поля в зразку використовують магнітний потенціалометр П, а для вимірювань індукції – вимірювальну котушку WВ.
Поиск по сайту: