ТАБЛИЦЯ 352

До основних засобів обробки економічної інформації н аналізі господарської діяльності належать: порівняння; приведення показників у порівняльний вигляд; відносних величин; середні величини; групування даних; балансовий метод; графічний метод; табличний метод.

Порівняння — один із способів, за допомогою яких людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Цей спосіб аналізу широко застосовується у комплексній ревізії (порівнюють звітні дані з планом, з показниками попереднього періоду, з кращими або середніми даними тощо). Підкреслюючи важливість цього способу, можна послатись на приказку: "Все пізнається у порівнянні". Широкого поширення він набув у дослідженні економічних явищ. Кожний показник, кожна цифра, які використовуються для оцінки, контролю і прогнозу, мають значення тільки в порівнянні з іншими.

Назвемо найбільш типові ситуації використання порівняння: зіставлення планових і фактичних показників для оцінки виконання плану; зіставлення фактичних Показників з нормативними з метою контролю за затратами й впровадження ресурсозберігаючих технологій; порівняння фактичних показників із показниками минулих років для визначення тенденцій розвитку економічних процесів; порівняння показників досліджуваного підприємства із середніми показниками за галуззю з метою визначення становища підприємства на ринку серед інших підприємств цієї ж галузі або підгалузі; порівняння різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них.

Порівняння фактичних даних із плановими може бути використано й Для перевірки обґрунтованості планових показників. Зв'язок аналізу і ревізії проілюструємо прикладом.

Аналізом виконання плану роздрібного товарообороту за звітний період і в порівнянні з минулим було встановлено, що в цілому за звітний рік план товарообороту було виконано на 100,2 %, а в порівнянні з минулим він виріс на 4,6 %.

Однак у другому кварталі план товарообороту не було виконано (96,9%). Подальшим аналізом встановлено, що план роздрібного товарообороту розподілено за кварталами рівномірно з врахуванням виконання плану за минулий рік. Аналізом структури товарообороту виявлено, що в більшості магазинів залишки товарів більш як у два рази перевищували норматив. Із п'яти магазинів тільки два виконали річний план товарообороту, один із них - несвоєчасно й не повністю здавав виторг. Раптовою інвентаризацією в цьому магазині було виявлено велику нестачу.

Таким чином, аналізом товарообороту встановлено, що причиною неритмічного виконання плану є відсутність відповідного контролю за роботою окремих торговельних підприємств, за своєчасністю і повнотою здавання ними торговельного виторгу, допущення видатків нестач, наявність великих залишків залежалих товарів тощо.

Отже, аналізом виявлено недоліки в роботі торговельної фірми, тобто аналіз націлює ревізуючих на виявлення конкретних порушень недоліків, причин їх виникнення й винних у цьому осіб.

При завершенні ревізії аналіз стає одним із способів узагальнення результатів фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.

Виявлені недоліки, порушення та інші зловживання мають бути згруповані за однорідними ознаками. Цифровий матеріал систематизують, узагальнюють в нагромаджу вальних відомостях, аналітичних таблицях, рисунках. На підставі узагальнених даних ревізор починає складання акта ревізії, висновків і пропозицій.

Слід врахувати, що якщо план з якого-небудь заходу не було виконано, то це можна розглядати як невикористаний резерв збільшення товарообороту, виробництва продукції тощо.

У практиці ревізійної роботи використовують порівняння із затвердженими нормативами (табл. 14.1).

Під час проведення аналізу слід забезпечити порівнянність показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. При цьому потрібно дотримуватися таких вимог єдності величин:

· обсягових, вартісних, якісних і структурних факторів;

· проміжків або моментів часу, за які були обчислені порівнювальні показники;

· методики вирахування показників і їх складу тощо.

Використовуючи спосіб приведення показників у порівняльний вигляд для нейтралізації впливу вартісного факторії слід фактичні обсяги випуску продукції виразити в плановій оцінці

∑(VФ_і × Ц_плі) і зіставити з плановим обсягом валової продукції за тією самою оцінкою ∑(V_плі × Ц_плі).

Таблиця 14.2 показує, що дійсний приріст обсягу виробництва валової продукції (В/Г) дорівнює;

Д ВП= (4500 - 4210): 4210 • 100 % == 6,89 %.

Однак, якщо визначити його без врахування різної вартісної оцінки, то одержимо завищений показник приросту валової продукції:

∆ВП = (4900 -4210): 4210 • 100 % = 16,39 %.

Під час проведення ревізій ревізори в багатьох випадках використовують відносні і середні величини. Відносні показники відобра­жають співвідношення величини одного явища з величиною якого-небудь іншого явища, або з величиною цього явища, але за інший час чи за іншим об'єктом (дані плану, базисного року, іншого підприємства тощо). Відносні показники вираховуються у коефіцієнтах (при базі 1) або у відсотках (при базі 100).

Для встановлення відносної величини виконання планового завдання слід віднести фактичний показник до планового й виразити у відсотках.

Для встановлення зміни показників за відповідний проміжок часу використовують відносні величини динаміки. У цьому разі їх обчислюють шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (році, кварталі, місяці), їх прийято називати темпами зростання чи приросту (виражаються переважно у відсотках або коефіцієнтах).

В аналізі господарської діяльності широко застосовуються способи групувань інформації — ділення маси сукупності об'єктів, що вивчаються, на якісно однорідні групи за відповідними ознаками. Групування даних дає змогу роз'яснити значення середніх величин, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

Залежно від завдань використовуються типологічні, структурні й аналітичні групування. Групування витрат за функціями управління, місцями виникнення і центрами відповідальності також мають велике значення.

Структурні групування призначені для вивчення побудови показників, співвідношення в ній окремих частин. За допомогою таких групувань досліджують склад робітників за професіями, стажем роботи, віком, виконанням норм виробітку; за складом підприємств щодо ступеня виконання плану виробництва продукції, зниження її собівартості тощо.

Однією з характерних особливостей групувань є структурні групування під час аналізу зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дають можливість виявити передові, середні й відсталі підприємства, визначити напрямки пошуку передового досвіду, прихованих резервів. В основному складанням таких групувань займаються міністерства і відомства та органи статистики. Щодо складності побудови розрізняють два типи групувань: прості й комбіновані.

За допомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими за якою-небудь ознакою, а комбінованих – такий поділ досліджуваної сукупності здійснюють спочатку за однією ознакою, потім всередині кожної групи — за другою ознакою, тобто можуть бути побудовані дво-, трирівневі групування. Останні є трудомісткими і важко сприймаються.

Витрати виробництва можна згрупувати за шістьма ознаками: економічним змістом, способом деталізації, за однорідністю складу, періодичністю утворення, способом включення в собівартість і залежно від обсягу роботи.

Отже, правильне групування інформації дає змогу вивчати залежність між показниками, більш детально дослідити суть окремих господарсько-фінансових операцій, систематизувати їх за окремими ознаками. У процесі ревізії порушення групуються за галузями діяльності, видами господарських операцій (процесів), за матеріально відповідальними та іншими посадовими особами. Дані господарських порушень систематизуються в групувальних (нагромаджувальних) відомостях і додаються як підтверджуючий матеріал до основного акта ревізії.

Крім вищевказаних способів обробки економічної інформації в аналізі господарської діяльності, використовують балансовий спосіб. Він відображує співвідношення, пропорції двох груп взаємопов'язаних і урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожні. Цей метод дуже поширений у практиці бухгалтерського фінансового обліку і планування. Разом з тим велику роль він відіграє в аналізі господарської діяльності, а разом з тим в ревізії. Ревізор зобов'язаний перевірити правильність складання балансів (звітів), балансову ув'язку окремих звітних даних, а також реальність всіх статей балансу. Таку перевірку здійснюють і аудитор, і експерт-бухгалтер.

Балансовий метод широко використовується під час аналізу забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними фондами та в процесі, аналізу повноти їх використання.

Якщо, наприклад, хочуть визначити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, то складають баланс, у якому, з одного боку, показують потребу в трудових ресурсах, а з іншого — фактичну їх наявність.

Під час аналізу використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відроблених годин, визначають причини понадпланових втрат робочого часу.

Для визначення забезпеченості тварин кормами складають кормовий баланс, де показують, з одного боку, планову потребу у фуражі, а з іншого — його фактичну наявнісго. Тачий кормовий баланс необхідно складати на кожну тваринну ферму.

Щоб визначити платоспроможність підприємства, слід скласти платіжний баланс, у якому співвідносять платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями. Цей спосіб використовуєтеся під час перевірки правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника.

Під час складання товарного балансу використовують формулу:

З_п + Н=Р + В + З_к,

де З_п - залишок товарів на початок року;

Я — надходження товарів;

Р — продаж (реалізація) товарів;

В — інші витрати;

З_к, — залишок товарів на кінець року.

У практиці ревізійної роботи під час перевірки розрахунків з оплати праці (рахунок 66), зокрема операцій на рахунку 661 " Розрахунки за заробітною платою", ревізор зосереджує увагу та аналізі використання робочого часу, тому що ефективне його використання є одним із важливих резервів зростання продуктивності праці, що у свою чергу сприяє збільшенню обсягу випуску продукції без додаткових довгострокових вкладень капіталу (інвестицій).

При цьому аналіз використання робочого часу здійснюється у двох напрямках: виявлення втрат робочого часу; непродуктивне використання робочого часу.

Такий аналіз проводять за даними балансу робочого часу та оперативного табельного обліку.

Результати аналізу переважно відображають у аналітичних таблицях, які більш зручні й придатні для сприйняття.

Індексний метод заснований на відносних показниках динаміки, просторових порівнянь, виконання плану, що виражають відношення фактичного рівня показника у звітному періоді до його рівня в базисному періоді.

Спосіб ланцюгових підстановок дає змогу визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника, які враховують зміну одного, двох, трьох і більше факторів, припускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника.

Вивчення й засвоєння методики економічного аналізу вкрай необхідні сьогодні, коли поняття "економічна злочинність" стало одним із центральних кримінологічних понять. Значною мірою результативність боротьби зі злочинністю в економічній сфері залежить від наявності й обґрунтованості методики розслідування сучасних економічних злочинів.

Необхідну допомогу практичним працівникам у боротьбі з економічною злочинністю має надати наука. У зв'язку з цим завдання оволодіння прийомами й методами економічного аналізу економістами, бухгалтерами, ревізорами, податківцями, юристами, працівниками правоохоронних органів набуває особливої актуальності. Суттєві упущення в правовому регулюванні суспільних відносин, особливо економічних, сприяють розширенню протиправних дій у кредитно-фінансовій, банківській системах, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, приватизації, нових економічних структурах.

Проникаючи в економіку, злочинність перешкоджає розвитку виробництва, відвертає інвестиційні й валютні цінності, стимулює інфляційні процеси, позбавляє держбюджет істотної частини доходів, утруднює виконання програм соціальної допомоги населенню й, таким чином, загострює всі економічні проблеми.

Сьогодні економічні злочини суттєво відрізняються від злочинів, характерних для минулого. Якщо раніше економічні злочини за способом здійснення були достатньо простими: крадіжки шляхом розтрати, оплата фактично невиконаних робіт, включення у відомість на оплату праці вигаданих осіб, приписки, спекуляція тощо, то тепер вони стали набагато складнішими і завдають значної шкоди економіці. Тому за результатами економічного аналізу необхідно не тільки об'єктивно оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства, стан збереження майна, а й сформулювати основні напрямки щодо перевірки і конкретизації даних.

Поиск по сайту: