Особливості ревізії і контролю на вимогу правоохоронних органів

У разі виявлення ревізорами ознак злочину матеріали ревізій передаються правоохоронним органам і можуть служити приводом до порушення кримінальної справи.

Враховуючи широкі можливості щодо виявлення й попередження злочинів, слідчі часто-густо вдаються до організації ревізії під час розслідування злочинів, вчинених у сфері виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємств. Юридичною підставою для цього є стаття КПК, яка передбачає право слідчого (а також особи, яка проводить дізнання, прокурора і суду) вимагати здійснення ревізії.

КПК передбачає лише право слідчого вимагати проведення ревізії. Вимога породжує процесуальні правовідносини між слідчим і посадовою особою, правомочною призначити ревізію. Причому посадова особа зобов'язана не тільки призначати ревізію, а й забезпечувати її проведення й відтак, подавати слідчому відповідний документ — акт ревізії. Ст. 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено проведення ревізії за дорученням правоохоронних органів у будь-який час.

На вимогу слідчого безпосередньою підставою для проведення ревізії є наказ або розпорядження відповідної посадової особи.

Відомчі інструкції про порядок проведення ревізій передбачають, що призначення ревізії на вимогу судово-слідчих органів мас відбуватися в якнайкоротший термін. Ревізор, що здійснює ревізію, виконує посадове доручення й цілком підпорядковується особі, яка призначила ревізію, її права й обов'язки ґрунтуються на нормах адміністративного права і здійснюються поза кримінальним процесом. Таким чином, під час проведення ревізії на вимогу слідчого має місце не що інше, як використання існуючого адміністративно-правового інституту з метою розслідування кримінальної справи.

Будучи бухгалтером, будівельником, технологом, менеджером або іншим фахівцем, ревізор не тільки досліджу»: подані йому матеріали й робить висновки на підставі спеціальних знань, а й сам активно збирає матеріали, проводить інвентаризації, огляди й обстеження, обміри виконаних робіт, запуски сировини й матеріалів у виробництво, зустрічні перевірки в інших організаціях, веде розмови з ревізованими та іншими особами тощо. Іншими словами, ревізор не тільки застосовує спеціальні знання, досвід, а й виконує функції, властиві в кримінальному процесі лише слідчому (суду). Як результат, слідчий одержує акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами.

Згідно з класифікацією, прийнятою кримінально-процесуальним кодексом, акт ревізії як джерело доказів належить до розряду "інших документів" (ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України).

З його допомогою слідчий встановлю? фактичні дані, які важливі для справи, і використовує їх для обґрунтування відповідних обставин. У зв'язку з цим проведення ревізії на вимогу слідчого можна вважати способом збирання доказів.

Матеріали ревізії стають джерелом судових доказів годі, коли вони Додані до кримінальної справи, а ті чи інші фактичні дані, що відображені в них, набувають значення судових доказів лише після того, як їх встановлює слідчий за допомогою зазначених матеріалів і використовує в процесі доказу.

Таким чином, докази збирає не ревізор, а слідчий, одержуючи матеріали Ревізії й встановлюючи за їх допомогою відповідні фактичні дані. Разом з тим, оскільки завдяки ревізії збирають матеріали й встановлюють фактичні дані, які можуть мати значення для судових доказів, то здійснення ревізії на вимогу слідчого є одним із способів, що застосовується слідчим для одержання доказів. Отже, засобом збирання доказів с не саме проведення ревізій, не дії фізорг, а діяльність слідчого, яка спонукає до проведення ревізії й появи в справі відповідного документа — джерела доказів (інвентаризаційного опису, порівняльної відомості тощо).

До способів фактичної перевірки, які можуть застосовуватися під час проведення ревізій, належать: огляд; обстеження; інвентаризація; обмір виконаних робіт; контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент); аналіз сировини, матеріалів: продукції; одержання пояснень і..довідок.

Вищезазначені способи перевірок застосовуються під час ревізій у поєднанні та взаємозв'язку як між собою, так і з різними способами документальної перевірки. Аналіз документів може здійснюватися до моменту фактичної перевірки, у процесі її проведення або пізніше. Незалежно від цього метою фактичної перевірки є з'ясування достовірності даних документів.

Під час ревізій, які проводяться на вимогу слідчих органів, слідчий визначає їх завдання, допомагає ревізору у виборі найраціональніших прийомів і способів, вживає заходи, що забезпечують виявлення дійсного стану цінностей, а також збереження документів, проведення раптових інвентаризацій тощо.

Під час проведення ревізії на вимогу слідчих органів або при встановленні фактів, що вказують на наявність зловживань і крадіжок, ревізор повинен поставити слідчого до відома про виявлені порушення і разом з ним вирішити питання про порядок одержання пояснень. У разі необхідності він консультує слідчого з питань, пов'язаних із порядком оформлення бухгалтерських, транспортних та інших документів на одержання сировини, матеріалів, товарів. їх переміщення, відпуск тощо.

Однак ревізор, який проводив ревізію збереження матеріальних цінностей за ініціативою вищестоящих органів, вступає у відносини зі слідчими органами після ЇЇ закінчення й складання акта, якщо встановлено нестачі, зловживання або крадіжки. Акти ревізії у цих випадках передають слідчим органам, які перевіряють викладені в них факти і, якщо є підстави, порушують кримінальну справу, ведуть розслідування, за допомогою якого іноді виявляють обставини, що суперечать даним ревізії та потребують допоміжної документальної перевірки.

У ревізійній практиці трапляються випадки, коли на початку або у процесі ревізії виявляють факти, що свідчать про наявність крадіжок або зловживань. Однак через відсутність чіткої установки ревізори повідомляють про це слідчі органи лише наприкінці ревізії. За цей час злочинці можуть утаїти сліди злочинів. Встановивши такі факти, ревізори повинні негайно письмово або усно повідомити про них слідчі органи, не очікуючи закінчення ревізії.

Якщо ревізія проводилася за ініціативою вищестоящих органів і матеріали за нею направляються у слідчі органи і на їх підставі порушується кримінальна справа, ревізор зобов'язаний докладно ознайомити слідчого з проведеною роботою й застосовуваними під час ревізії способами з тим, щоб можна було з'ясувати, чи не припустився ревізор помилки.

Якщо у слідчого виникнуть запитання, що потребують допоміжних перевірок у ревізованому господарстві й зустрічних перевірок на інших підприємствах, бажано, щоб вони проводилися тим само ревізором. Звичайно, такі ревізії мають здійснюватися в процесі розслідування й судового розгляду кримінальних і громадянських справ про нестачі, крадіжки, посадові й господарські злочини або в тих само випадках, коли правоохоронним органам слід упевнитися, чи забезпечено збереження майна на конкретному підприємстві. Вимогу про необхідність проведення ревізії викладають у постанові прокуратури, слідчого, дізнавача або в ухвалі суду. Такі ревізії здійснюють вищестоящі організації або інші органи, яким надано право їх Проведення.

Причому правоохоронні органи вимагають проведення ревізій тільки у ™х випадках, коли до них надходить інформація про безгосподарність, Розтрати, крадіжки або коли необхідно одержати дані про рух товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів, відновити кількісно-сумовий облік руху цінностей і грошових коштів, провести інвентаризації, контрольні обміри обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт та інші дослідження й фактичні перевірки.

Основною метою ревізії є перевірка повноти оприбуткування та обґрунтованості списання у видаток товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, правильності ведення бухгалтерського обліку й своєчасності проведення інвентаризацій.

У разі виникнення необхідності щодо проведення ревізії приймається постанова, у якій розкриваються обставини., які зумовлюють необхідність її проведення, намічаються об'єкти Виконуваних робіт, період ревізії, питання, які підлягають дослідженню.

Причому необхідно з'ясувати, які конкретно питання слід вияснити. Однак не завжди е можливість передбачити обставини, які підлягають з'ясуванню, а отже, не завжди якісно можна сформулювати завдання ревізорам.

Після одержання постанови прокуратури або ухвали суду керівник ревізуючої організації має вжити невідкладних заходів для негайного проведення ревізії у визначені терміни.

В окремих випадках керівники вищестоящих організацій, у яких немає контрольно-ревізійного апарату, після одержання документа з вимогою провести ревізію іноді призначають комісію з некомпетентних працівників і доручають їй виконання поставленого завдання.

У таких випадках можуть бути допущені помилки, що зумовлює необхідність призначення допоміжних і повторних ревізій. Автори вважають, що ревізії на вимогу судово-слідчих органів повинні проводити тільки ревізори-спеціалісти, які мають відповідний практичний досвід і добре володіють методикою їх проведення.

Термін проведення ревізії не повинен перевищувати одного місяця, оскільки зволікання з розслідуванням зменшує актуальність і ймовірність повного виявлення всіх зловживань.

Підготовка до проведення ревізії на вимогу слідчих органів дещо відрізняється від звичайної. Тут відпадає необхідність складати програму ревізії, її замінює постанова слідчого або ухвала суду, де конкретно вказується, що, де і як треба перевірити. У цьому випадку більше часу слід виділити для вивчення літератури й нормативних документів, що регламентують діяльність контрольованих ділянок. Останні мають бути перевірені дуже ретельно й глибоко, тому що навіть незначний недогляд, огріх можуть стати причиною для призначення допоміжних і повторних ревізій.

У процесі здійснення ревізії її учасники повинні підтримувати постійний зв'язок з працівниками правоохоронних органів, які призначили ревізію. Така співпраця дає змогу більш раціонально організувати її проведення і у разі необхідності своєчасно зміняти чи уточнити окремі питання, що підлягають перевірці.

Одним із важливих завдань є забезпечення повного збереження документів, що підлягають перевірці. З цією метою ревізорам для перевірки документів виділяють окреме ізольоване приміщення, яке знаходиться поблизу охорони, або де проведено сигналізацію. Документи мають зберігатися в закритому вигляді в сейфах. Виносити документи за межі приміщення не дозволяється.

Якщо таку охорону документів забезпечити на підприємстві не­можливо, то вони можуть бути вилучені й ревізія проводитиметься в приміщенні правоохоронних органів. Таке вилучання документів здійснює представник правоохоронних органів за клопотанням керівника бригади Ревізорів.

Ревізія може проводитися за участю матеріальну відповідальних осіб або інших посадових осіб чи в їх відсутності, їх участь забезпечується в окремих випадках шляхом одержання необхідних пояснень. Ревізори підтримують тісний зв'язок із колективом підприємства.

Кожний працівник підприємства повинен знати, що здійснюється ревізія їхнього господарства і що він може звернутися до ревізорів з різними питаннями, які його цікавлять. З цією метою у виробничих підрозділах підприємства вивішуються об'яви про продення ревізії з зазначенням початку, закінчення, місця роботи ревізорів і проханням звертатися до ревізорів у разі потреби.

Ревізія господарських операцій проводиться суцільним способом, тому що вибірковий її характер може призвести до викривлення результатів ревізії.

Якщо встановлено факти неоприбуткування грошових коштів чи матеріальних цінностей або необґрунтованого списання останніх, це свідчить про занедбаність і заплутаність обліку, ревізію таких об'єктів проводять одночасно з відновленням обліку. Якщо первинні документи є, облік відновлюється шляхом складання відомостей або довідок про прихід, видаток, залишки грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

У випадках складання повністю або частково безтоварних чи безгрошових документів вживаються заходи щодо відновлення правдивих даних цих документів із наступним складанням відомостей і довідок з використанням зустрічних перевірок.

Під час виявлення безгрошових і безтоварних документів та інших невідповідностей доцільно, по можливості, зробити копії з документів, дані яких повністю або частково не збігаються, і одержувати довідку про характер і обсяги відображених у них господарських операцій.

При цьому виявляють фактори господарських злочинів, розміри матеріальної шкоди і разом з тим недоліки обліку, звітності й внутрішньогосподарського контролю, які сприяли порушенням. У такому випадку ревізорам слід виявляти тільки ті недоліки обліку і контролю і лише на тих ділянках об'єкта контролю, на яких мали місце зловживання та які безпосередньо стосувалися правопорушень.

Матеріали ревізії керівник ревізуючої організації спрямовує на адресу правоохоронних органів разом із супровідним листом, де викладається суть виявлених порушень, зазначаються прізвища осіб, які допустили порушення чи зловживання.

Ревізія відіграє важливу роль у діяльності апаратів Державної служби боротьби з економічною злочинністю та слідства. Тут ревізія виступає як один із ефективних засобів викриття розкрадань та інших корисливих злочинів, які мають місце в різних галузях економіки і які відображаються в первинних документах і записах у регістрах бухгалтерського фінансового й управлінського обліку.

Матеріали ревізій, які передаються в органи дізнання та попереднього слідства, неодноразово слугували підставою для порушення кримінальних справ щодо розкрадання грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей підприємств. Ревізія є не тільки підставою для підтвердження фактів розкрадань, нестач, розтрат та інших зловживань, вона також сприяє виявленню нових випадків скоєння злочинів і їх безпосередніх учасників.

Переважна більшість злочинів пов'язана з фінансово-господарською діяльністю підприємств, а тому працівники правоохоронних органів зобов'язані фахово підготовити здійснення ревізії для забезпечення її якості й досягнення поставленої мети.

Статтею 66 КПК України передбачено право особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора вимагати від органів контрольно-ревізійного апарату держави, суб'єктів підприємницької діяльності проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Вимога органу дізнання чи слідчого викликає процесуальні відносини між дізнавачем і слідчим, з одного боку, і посадовою особою, яка призначає ревізію, з другого. Посадова особа на підставі наказу чи розпорядження призначає ревізію й забезпечує її якісне проведення та подає слідчому або дізнавачу акт документальної ревізії.

Проведення документальної ревізії, незважаючи на те, що вона здійснюється за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", тобто нормами адміністративного права. Отже, ревізор у цьому разі виконує службове доручення й підпорядковується не слідчому чи дізнавачу, а посадовій особі, яка призначила ревізію, — у цьому полягає суть призначеної за ініціативою правоохоронних органів документальної ревізії.

Слід врахувати, що документальна ревізія може проводитися як до, так і після порушення кримінальної справи.

Способом доказу є не проведення ревізії як такої, не дії ревізора, а діяльність слідчого, спрямована на проведення ревізії й використання в процесі розслідування акта ревізії.

Акт ревізії з доданими до нього документами стає джерелом доказів тільки тоді, коли його додають до кримінальної справи, а фактичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судових доказів лише після того, як слідчий їх установить і використає в процесі доведення.

Співробітники Державної служби боротьби з економічною зло­чинністю мають володіти інформацією, яка свідчить про фальсифікацію документів і записів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку, а відтак вимагати подальшої бухгалтерської перевірки. Потреба в проведенні документальної ревізії за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства виникає в таких випадках: коли під час перевірки даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлено окремі факти зловживань з боку матеріально відповідальних та інших посадових осіб підприємства; у разі виявлення злочинних зв'язків підприємства, що ревізується, з іншими суб'єктами господарювання; якщо встановлено, що звинувачувана особа допустила зловживання на даному підприємстві і с підозра в скоєнні нею злочину на попередній роботі; коли підозрювана особа визнає свою вину й звертається з клопотанням щодо перевірки її показань; якщо аналізом матеріалів інвентаризації дізнавачем або слідчим встановлено великі нестачі чи лишки; коли дізнавач чи слідчий з матеріалів ревізії дізнались про факти корисливих злочинів, що вимагають додаткової перевірки діяльності підозрюваних матеріально відповідальних (посадових) осіб; якщо слідчим отримано від експерта-бухгалтера обґрунтоване повідомлення про неможливість дати висновок щодо окремих фактів без попереднього проведення ревізій.

Слідчий або орган дізнання визначають, які обставини скоєння зловживання потребують з'ясування та який період охопити перевіркою.

Якщо за кримінальною справою проходить тільки одна посадова чи матеріально відповідальна особа, то завдання, поставлені перед ревізором, мають стосуватися перевірки службової діяльності тільки цієї особи й за період, з яким пов'язані припущення щодо можливості скоєння злочину. Термін перевірки може бути встановлений з урахуванням обсягу ревізії й кількості ревізорів, виділених для забезпечення закінчення ревізії, а також від ефективності застосування прийомів і способів ревізії для перевірки передбачених ревізійних процедур.

Матеріально відповідальні особи мають бути ознайомлені з усіма бухгалтерськими документами й записами, в регістрах бухгалтерського фінансового обліку та фінансовій звітності, за якими встановлено розбіжності й зі всіма фактами порушень і зловживань.

Для з'ясування окремих питань, що виникають під час аналізу матеріалів ревізії, слідчий має право залучати до перевірки фахівців-консультантів. Однак, якщо питання не може бути вирішено позитивно, то призначається судово-бухгалтерська експертиза.

Поиск по сайту: