Мета і задачі дисципліни БЖД

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає в тому, щоб:

- сформувати в людини свідоме і відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує;

- навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначити шлях надійного захисту від них;

- навчити надавати допомогу в разі потреби собі і іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності;

- знати наукові основи взаємодії людини з біосферою та техносферою і забезпечити виховання нового покоління людей з мораллю культури безпеки життєдіяльності, в якій людина є найголовнішим об’єктом захисту від небезпечних ризиків.

Завданням дисципліни БЖД є:

а) прищепити студентам фундаментальні теоретичні знання щодо ідентифікації небезпек та інженерних способів розробки і використання засобів захисту від небезпек;

б) прищепити почуття особистої відповідальності за сучасне довкілля; знати задачі і принципи безперервного контролю і моніторингу засобів захисту, а також вимоги до навчання робітників і населення основам захисту від небезпек;

в) виробити у майбутніх фахівців державний підхід до вирішення питаня безпеки життєдіяльності.

Як зазначив на Міжнародній конференції БЖДЛ-2004 доктор технічних наук, професор О.І. Запорожець, життя можливо прожити тільки в безпеці. Іншого способу немає, тому слід пристосовуватися до певних умов існування, поступово покращуючи їх. Якщо небезпеку не можна ліквідувати, то її слід контролювати.

Проблема захисту людини від небезпек з’явилася з появою людства на Землі. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірям, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які почали становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей: війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадання, погрози, терористичні акти та інші акти насильства супроводжували і, на жаль, продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на землі з'явилася група небезпек, що походить від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше Пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки. Проте можна навести багато прикладів, які свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Так, людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, і середня тривалість життя в розвинених країнах наближається до 80 років завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа.

Вже з часів середньовічча вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Григорій Агрікола (1494-1555 рр.) першим зробив запис про випадок виділення та вибух рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і вce є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками» [2].

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764 рр.), (у 1763 р. видав трактат з основ металургії та рудних справ, розглянув питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення грунтів і раціонального одягу).

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки праці займаються багато вчених. Серед них слід відзначити першого ректора КПІ В.Л. Кірпічова (1845-1913 рр.), який своїми працями пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, та академіка А.А.Скочинського (1874-1960 рр.), який зробив певний внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є противогаз, створений академіком М.Д. Зелінським у 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер. Важливий внесок розуміння основ безпеки існування людини був зроблений першим президентом Академії наук України В.І. Вернадським (1863- 1945 рр.). За визначенням В.І. Вернадського, людська діяльність стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, вона почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.

Поиск по сайту: