лікарських рослин

Необхідно знати, що правильно організована і раціонально проведена заготівля дикорослих лікарських рослин забезпечує зберігання на певному рівні запасів сировини їх, і ні в якому разі не повинна вести до зменшення кількості і, тим більше, знищення цінних рослин. Тому при плануванні і проведенні заготівель необхідно знати не тільки загальні запаси сировини на даній території, але і можливості щорічних промислових заготівель при зберіганні сировинної бази.

Загальні запаси сировини — це та кількість її, що може бути зібрана на даній території при повному зборі рослин. Зрозуміло, що всі рослини визначеного виду зібрати не можна, тому що це в багатьох випадках привело б до його знищення. Особливо відноситься це до видів рослин, що розмножуються в основному вегетативно, сировиною яких є багаторічні підземні частини (лепеха), а також до видів з складним насінництвом (чемериця Лобеля). У таких рослин при заготівлі сировини необхідно обов'язково залишати значне число рослин як маточники і насінники для відновлення заростей, а самі заготівлі проводити не щорічно, а періодично, один раз у кілька років. Одно- і дворічники з високим насінним поновленням можна збирати значно в великих кількостях порівнянно з багаторічниками і залишати меншу кількість насінників (ромашка аптечна). Тому в цілому можна вважати, що на певній території потрібно заготовляти не більш тієї кількості сировини, що зросте на ній за рік. Ця кількість показує можливості щорічних заготівель.

Варто відрізняти загальні можливості щорічних заготівель від можливостей щорічних промислових заготівель. Лікарські рослини не ростуть суцільно в границях свого району поширення (ареалу), а зростають тільки у певних місцях. У більшості місць зростання рослини визначеного виду зустрічаються окремими екземплярами. Проводити заготівлі в таких місцях недоцільно, особливо в тих випадках, коли з однієї рослини виходить невелика кількість сировини. Тільки ті місця зростання, де рослини зустрічаються більш-менш часто, утворюють зарослі придатні для проведення промислових заготівель. Сировину, яку можна зібрати на них, визначає можливості щорічних промислових заготівель. Тому в більшості випадків місця можливих промислових заготівель становлять тільки невелику частину загального числа місць зростання рослини, а можливості щорічних промислових заготівель – невелику частину загальних можливостей заготівель. Наприклад, конвалія в Лівобережжі України зустрічається майже у всіх лісах, але основні зарослі, де можна проводити промислові заготівлі, розташовані в основному в лісах рік Дніпра, Сули, Ворскли, Самари і їхніх припливів.

Орієнтовно для рослин, у яких сировиною є надземні частини (трава, листки, квітки і суцвіття), щорічні можливості промислових заготівель становлять не більш ¹/3-¹/4 загальних можливостей щорічних заготівель. Ця частина ще менша при зборі плодів і насіння (¹/3-¹/5), бруньок (¹/10-¹/20), коренів, кореневищ, бульб, цибулин (¹/10-¹/20). Загальні запаси сировини майже у всіх видів лікарських рослин у кілька разів (а іноді навіть у кілька десятків разів) більше можливих щорічних заготівель.

Крім загальних запасів сировини і можливостей заготівель, необхідно відрізняти фактичні заготівлі – ту кількість сировини, що фактично заготовлено на певній території в даному році. Фактичні заготівлі часто не залежать ні від загальних запасів сировини, ні від можливостей заготівель, а значною мірою визначаються потребами в сировині. Наприклад, загальні запаси сировини полину гіркого і навіть можливості її заготівель у степових і лісостепових районах України дуже великі, обчислюються тисячами тонн, а фактичні заготівлі становлять тільки десятки тонн. На фактичні заготівлі лікарської сировини в даному районі впливають історичні причини, особливо попередній досвід заготівлі, наявність робочої сили, кількість запасів сировини і т.д. Фактичні заготівлі дуже рідко перевищують можливості щорічних промислових заготівель. Таке явище спостерігалося в післявоєнні роки в багатьох районах України з заготівлями горицвіту весняного, а в останні роки з астрагалом шерстистоквітковим у Дніпропетровській і Полтавській областях. Однак заготівлі в таких розмірах приводять до зменшення сировинної бази.

Визначення загальних запасів і особливо можливостей щорічних промислових заготівель дуже складні і трудомісткі. Їх співвідношення неоднакове не тільки в різних видів, але навіть у тих самих видів у різні роки залежно від погодних умов, господарського використання масивів як у поточному році, так і в попередні роки, а також від цілого ряду чинників.

Визначення запасів сировини і встановлення можливостей заготівель дикорослих лікарських рослин складається з цілого ряду послідовних етапів:

1) встановлення видового складу лікарських рослин даного району, у першу чергу рослин, які застосовуються у науковій медицині;

2) виявлення основних місць зростання окремих видів;

3) встановлення головних масивів, де можливе проведення промислових заготівель;

4) встановлення загальних запасів і можливих промислових заготівель;

5) узагальнення даних про запаси і можливості заготівель кожного виду на всій території.

При проведенні цих робіт варто використовувати всі наявні матеріали про дану територію, опубліковані в книгах, збірниках, журналах і інших виданнях, а також неопубліковані дані, що зберігаються в заготівельних, господарських організаціях (заготконтори, аптеки, кафедри ботаніки універ­ситетів, медичних, фармацевтичних, сільськогосподарських, педагогічних інститутів, ботанічні сади, краєзнавчі музеї, заповідники, лісництва й ін.), включаючи архіви, а також особисті знання старих заготівників, дос­відчених місцевих вчителів-біологів і географів, фармацевтів, лікарів, агрономів, ветеринарів, лісників, краєзнавців і інших аматорів природи.

Зібрані в такий спосіб матеріали дають звичайно повне уявлення про видовий склад лікарських рослин і фактичних заготівель, менше – про їх поширення і ще менше про запаси сировини і можливості заготівель. Щоб цілком з'ясувати поширення окремих видів, їх запаси і можливості заготівель, необхідно виїжджати в місця зростання лікарських рослин для перевірки наявних даних, а також огляду основних масивів.

Видовий склад дикорослих лікарських рослин. Список видів лікарських рослин даного району, використовуваних у науковій медицині, складений на підставі наявних матеріалів, повинний охопити в першу чергу види, що заготовлюються в даний час у великих кількостях. Його складають за абеткою з вказівкою уточнених календарних строків заготівель кожного виду в даному районі, виходячи з практики заготівель у попередні роки. У довідниках по заготівлі сировини лікарських рослин звичайно приводяться календарні строки заготівель сировини, але вони даються для певної зони (для середньої частини України) і значно відрізняються від кращих строків заготівель в конкретному районі. Наприклад, у північній частині України вони настають небагато пізніше (на 5-7 днів), а в південній – значно раніше (іноді на 10-15 і навіть 20 днів), ніж у середній частині.

Виявлення основних місць зростання. Приведені в літературі основні місця зростання кожного виду необхідно уточнити на місцевості, відзначаючи, на яких частинах рельєфу найчастіше зустрічаються ті або інші рослини: рівнини і їх частин (вододіли, балки); річкові долини і їх частини (заплави, другі тераси, схили); гори, їх висота над рівнем моря, напрямок схилів (експозиція) і їх крутість. Відзначають також, на яких ґрунтах і в яких ценозах переважно зростають лікарські рослини (ліси і їх типи, узлісся, чагарники, степові схили, луги і їх типи, болота і їх типи, водні простори, бур'янисті місця і т.д.).

Встановлення головних масивів. Головні масиви, де види потрібних лікарських рослин зустрічаються в значних кількостях, достатніх для ведення промислових заготівель, виявляють звичайно шляхом опитування місцевого населення, у першу чергу лісників, лісорубів, пастухів, мисливців і рибалок, краєзнавців і інших знавців місцевості. Надалі необхідно особисто оглянути усі виявлені масиви для перевірки й уточнення отриманих відомостей. Бажано основні масиви кожного найважливішого виду лікарських рослин із указівкою площі нанести на карту області або району.

Встановлення загальних запасів сировини. Запаси сировини трав'янистих видів лікарських рослин встановлюють за допомогою пробних облікових ділянок. Їх закладають у найбільш типових місцях зростання із середньою густотою стояння лікарського виду рослин, що підлягає обліку. При значній густоті стояння і рівномірному розміщенні (водяний перець, череда трьохроздільна, конвалія травнева) ділянки закладають розміром 1×1м, при невеликій густоті і нерівномірному розміщенні (алтей лікарський, валеріана лікарська) розміри їх значно збільшують (5×5, 10×10 і навіть 100×100 м). Для одержання більш достовірних даних про запаси сировини по 3-5 ділянок закладають у декількох місцях. Взагалі, зі збільшенням розмірів ділянок і їх кількості зростає точність обліку, отримані дані більше відповідають дійсним запасам сировини. Межі ділянок найчастіше відбивають шпагатом з кілочками. Відзначивши границі ділянки, на ній збирають ті частини рослин, що є сировиною. Надземні частини (трава, листки, квітки, суцвіття, плоди, насіння) збирають руками або зрізують ножем, серпом, ножицями, секаторами, відкидаючи пожовтілими, пошкодженими хворобами і шкідниками і з іншими дефектами. Зібрану сировину відразу ж зважують. Підземні органи (корені, кореневища, бульби, цибулини) викопують і після попередньої підготовки розкладають на тканині або папері для обсихання і зважують. Дані по кожній ділянці записують окремо, потім виводять середню величину запасів сировини іроблять перерахунок на 1 га і на всю площа масиву. Запаси сухої сировини можна визначити, користуючись для перерахунку літературними даними. Більш точні дані можна одержати, якщо висушити і зважити зразки сировини з облікових ділянок. Варто мати на увазі, що вихід сухої сировини значно коливається залежно від районів і умов зростання, погоди, віку рослин і інших факторів і тому може суттєво відрізнятися від середнього виходу, що приводиться в літературі. Якщо на масиві зростає кілька видів лікарських рослин, по яких ведуться заготівлі, то облік роблять кожного з них.

Запаси сировини в чагарників визначають по так званих модельних рослинах – найбільш типових, середніх за розмірами і розвитку екземплярів на масиві. Таких модельних рослин звичайно беруть не багато (не менше 3-5). Потім з них збирають ті частини, що є сировиною (у шипшини – плоди, у глодів – квітки або плоди, у жостеру – кору), зважують і підраховують середній вихід з одного екземпляра. Потім підраховують кількість екземплярів даного виду на одиниці площі (при значних кількостях і порівняно рівномірному стоянні – на 100м², при невеликій кількості і нерівномірному стоянні – на 500, 1000 м²)і роблять перерахунок на 1гаі весь масив.

На деревах, де навіть з модельних екземплярів буває важко зібрати усю сировину (наприклад, суцвіття липи), вибирають так звану модельну гілку і по кількості зібраної з неї сировини визначають кількість її на всьому дереві, а потім на 1 га і масиві.

Встановлення розмірів можливих щорічних промислових заготівель. Ця робота є найбільш відповідальною, тому що нею визначаються можливості заготівель сировини не тільки в даному році, а і перспективи використання масиву в майбутньому. Зокрема, при завищенні можливостей щорічних заготівель сировинна база може бути зменшена, а запаси рослинної сировини даного виду можуть бути знищені. Встановлення розмірів можливих щорічних промислових заготівель ускладнюється тим, що за роками залежно від погодних умов врожай, особливо однорічних і двохрічних рослин, значно коливається. Наприклад, бувають “неврожайні” роки ромашки аптечної (частіше з холодною і сухою весною), в окремі роки майже не плодоносять глоди, не цвіте липа і т.д.

Визначаючи можливості щорічних промислових заготівель на даному масиві, варто враховувати досвід старих заготівників і дані про заготівлі в минулі роки. При цьому варто виходити з загальних запасів сировини і всебічно враховувати, яку частину можна збирати без загрози зменшення запасів у майбутньому. Кількість маточників і насінників, які залишаються повинна становити від 1-2 до 8-10% і навіть більше від загальної кількості екземплярів кожного виду на даному масиві.

Зведення даних про запаси сировини і можливості заготівель. Дані про загальні запаси сировини і можливості щорічних промислових заготівель по окремих масивах зводяться в загальні дані по всій території — району і області, республіці по кожному виду лікарських рослин. Такі дані дуже цінні, тому що лікарські рослини є складовою частиною природних багатств краю і мають велике значення в боротьбі за здоров’я людини. Цінність таких даних збільшується, якщо вони коректуються й уточнюються протягом декількох років. Велику цінність приносить нанесення на карту місцевості основних масивів, придатних для ведення промислових заготівель, із указівкою як загальних запасів сировини, так і можливостей щорічних промислових заготівель сировини по кожному виду лікарських рослин.

Поиск по сайту: