ВИКОРИСТАННЯ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН

П Л А Н:

1. Органiзацiя заготiвлi лiкарської сировини

2. Загальні правила збирання, сушки та зберігання лікарських рослин

3. Контроль якостi сировини. Зберiгання сировини.

4. Способи приготування препаратiв з лiкарських рослин.

5. Заходи безпеки при заготiвлi та переробцi отруйних i сильнодiючих лiкарських рослин.

Лікарську сировину заготовляють лише в хорошу суху погоду, в денні години, коли рослини обсохнуть від дощу і роси, оскільки вкриті вологою повільно висихають і змінюють свій натуральний колір. Вдень збирають основну масу рослин, в яких діючі речовини містяться в надземних органах. Корені і кореневища (підземні органи) можна заготовляти в будь-який час і при любій погоді, оскільки в більшості випадків перед сушінням їх промивають. При збиранні лікарської сировини слід орієнтуватися на оптимальні фази вегетації. Збирають тільки ті органи та частини, в яких нагромаджується максимальна кількість біологічно активних речовин.

Збір лікарського матеріалу краще всього проводити в період максимального вмісту в рослинах активних речовин. Як правило, найбільший вміст їх в квітках і листках припадає на період цвітіння, у бруньках - на період їх набухання, в підземних частинах (коріння, бульби, кореневища) - на період дозрівання плодів, кора найбільш повноцінна навесні. Зібрані рослини ретельно сортують, видаляючи сторонні домішки, а від коріння і стебел відокремлюють відмерлі, зігнивші частини.

Тара для збирання повинна бути досить чистою, сухою і без запаху. Не можна збирати в одну тару декілька видів рослин одночасно. Заготовлену сировину вкладають нещільно, щоб запобігти його зігріванню і втраті лікувальних властивостей. Потім рослини пров1ялюють, розкладаючи тонким шаром для просушування. Не рекомендується залишати рослини на ніч в тарі або кучках.

Бруньки берези збирають рано навесні, так же, як і бруньки сосни, тополі, коли вони лише починають набухати: тронулись в ріст, але ще не розпустились. В цей період вони найбільш багаті на бальзамічні та смолисті речовини. Заготівлю їх ведуть в місцях лісорозробок або санітарних рубок. Вона забороняється поблизу населених пунктів, в паркових зонах та зонах відпочинку. Великі бруньки (соснові) зрізають ножем, дрібні (березові) обмолочують після сушіння гілок. Набухання бруньок триває декілька днів. Їх збір слід закінчити, коли зазеленіють верхівки бруньок, що свідчить про їх розпускання. Сушать бруньки в день збирання, розкладаючи тонким шаром, в прохолодному провітрюваному приміщенні, так як в теплому місці вони розпускаються.

Початок весняного руху соків (квітень-травень) - найкращий час для збирання кори (дуб, калина, обвійник, крушина). В цей час вона легко відділяється від деревини. Гострим ножем на молодих гілках після очищення їх від лишайників роблять кільцеві надрізи на віддалі 25-30 см один від одного, з`єднують їх поздовжніми надрізами і знімають кору у вигляді жолобків або трубочок.

Використовують лише ту кору, у якої відсутній пробковий шар. Заготівлю кори також поєднують з лісовими вирубками. До місця сушіння свіжу кору перевозять в мішках або насипом, враховуючи при цьому, що не можна вкладати зняті трубки кори одна в одну, так як вони можуть запліснявіти, вкритися темними плямами і портитись. Сушать в той день, коли збирають, розкладаючи рівномірним шаром товщиною в декілька кусків кори.

Кращий час збору листків – початок цвітіння рослин. Їх заготовлюють тільки в суху погоду, краще всього з ранку, після того як підсохне роса. Для цього вручну обривають розвинуті прикореневі, нижні і середні стеблові листки. Листки повинні бути тільки свіжими. Бліді і в`янучі, об`їдені комахами або вражені грибами збирати не можна, так як втрачається повноцінність сировини. Перевозять свіжу сировину в твердій тарі або насипом. Соковиті листки часто самозігріваються. Тому їх не слід «трамбувати» в тарі, а швидко доставляють до місця сушіння, де їх очищають від сторонніх домішок і розкладають тонким шаром.

Надземні частини лікарських трав, як правило, збирають на початку цвітіння, для чого використовують серп, ніж або секатор. У високих рослин (полин, пустирник, звіробій тощо) зрізають лише верхівки (20-30 см), а товсті стебла, без листків, не зачіпають із-за вмісту в них невеликої кількості біологічно активних речовин. При загущеному рості рослини скошують косою, а потім вибирають з прокосу без грубих частин. Свіжу сировину доставляють до місця сушки насипом або в мішках і сушать в день заготівлі, розкладаючи тонким шаром при частому і періодичному помішуванні.

Квітки і суцвіття обривають вручну на початку цвітіння, їх можна зчісувати спеціальним совком. Гребінь совка підводять під суцвіття, ривком обривають, і воно падає в ковш. Така «механізація повністю виправдана при збиранні суцвіть аптечної ромашки. Заготовляють квітки, що розпустилися (але не відцвітаючі), без ознак в`янення. В цей період квіти містять більше діючих речовин, менше осипаються при зберіганні, краще витримують сушіння і зберігають свій колір. Доставка квіток до місця сушіння проводиться дуже швидко насипом нещільно, в твердій тарі. Сировину розкладають тонким шаром, сушать без доступу прямого сонячного проміння.

Найбільш багаті біологічно активними речовинами дозрілі плоди та насіння. Збирають їх вручну без домішок плодоніжок та інших частин. Соковиті зрілі плоди (чорниці, малину, суниці) вкладають в корзини шаром 3-5см, перекладаючи кожен шар травою або гілочками. При цих умовах плоди не чавляться і не злипаються. Сушать соковиту сировину відразу після збирання, розкладаючи її тонким шаром. Сухе насіння і плоди (плоди анісу, фенхелю, насіння льону) доставляють до місця сушіння в мішках або ящиках і сушать більш товстим шаром, перемішуючи періодично дерев`яною лопатою.

Збір коріння, бульб та цибулин проводять в період відмирання надземних частин, коли рослини переходять в період спокою (кінець літа – осінь). Їх можна збирати і рано навесні, до початку відростання надземних органів. Коріння викопують лопатами, вилами або виривають з нещільного грунту граблями. Для цього на віддалі 10-12см від стебел під невеликим кутом до поверхні грунту направляють лопату в землю, роблять декілька обертаючих рухів, щоб розширити розріз в грунті, піднімають ком землі разом з коренем або кореневищем. Їх обтрушують від землі, обрізають надземні частини, тонкі корені, відмерлі і пошкоджені ділянки і промивають в холодній воді. При масовій заготівлі сировини нещільно складають в плетені корзинки і промивають в холодній воді. Сировину яка містить слиз (корінь алтеї) або сапоніни (корінь солодки), необхідно промивати швидко із-за розчинності активних речовин у воді. Промиту сировину відразу кладуть на брезент, тканину або іншу чисту підстилку і підсушують. На місці сушіння їх розкладають тонким шаром і часто перемішують.

Принцип сушіння лікарських рослин оснований на видаленні вологи. Процент вологи в різних морфологічних групах лікарських рослин коливається досить в широких межах.

1. Порівнюючі дані вмісту вологи в сировині

Чим швидше проводиться сушіння, тим вища якість сировини. При повільному сушінні в клітині проводиться життєдіяльність і ферментативні процеси можуть інактивувати біологічно активні речовини. Крім того, вологе повітря сприяє зараженню сировини пліснявими грибами або бактеріями. Тому правильне сушіння особливо необхідно дотримувати для сировини, яка містить ефірні олії (материнка, м`ята). Найкраща температура 30-35⁰С. Сушка при більш високій температурі приводить до швидкого зменшення кількості ефірної олії і знижує цінність сировини. При наявності глікозидів (наперстянка, конвалія) сировину сушать при температурі 55-60⁰С. В цих умовах швидко зупиняється діяльність ферментів, які руйнують глікозиди.

Сушку можна проводити під відкритим небом, навісами, на горищах або в приміщеннях, використовуючи тепло нагрітого сонцем повітрям.

На повітрі в хорошу погоду (літом або на початку осені) сушать сировину (кореневища аїру, кореневища з коренями валеріани, корінь алтеї), в якому діючі речовини під впливом сонячної енергії не руйнуються. Його розкладають на підстилці з брезенту або інших тканин подалі від доріг, щоб воно не запилилось. На ніч його закривають від роси.

Всі види лікарської сировини краще сушити під відкритим навісом (дах току, тощо), де є добра вентиляція і на сировину не падає пряме сонячне проміння, а також в закритих приміщеннях з вентиляцією, наприклад на горищі під залізним або шиферним дахом. В жаркі сонячні дні на таких горищах температура повітря досягає 40-50⁰С. В цих умовах сировина швидко висихає, активні речовини не руйнуються, зберігається колір і запах. Для збільшення площі сушки на горищах роблять стелажі з мішковини, марлі або іншої нещільної тканини. Віддаль між ярусами стелажів 30-60 см. Сировину розкладають рівним тонким шаром в 1-2 см так, щоб листки були розправлені, не перегинались і не скручувались. Краще на одному горищі сушити сировину одного виду.

При сушці сировини на горищі для кращої вентиляції в його торцевих частинах відкривають вікна і двері, можна поставити витяжну трубу.

Висушені рослини пакують. Види тари та спосіб упаковки залежить від властивостей сировини і її агрегатного стану.

Сировина поступово старіє, тому встановлені граничні строки її придатності. При нормальних умовах зберігання ці строки для коріння і кореневищ - 2-3 роки, для плодів - 2 роки, для трави, квіток і листя - 1-2 роки.

Вологість, % при зберіганні (різні види рослин мають різну вологість)

Корені – 14-13-16 (13-16%)

Трава 12-13-14

Листки 14-12-13-10 (10-14)

Квіти – 12-13

Плоди – 12-14

Кора – 15; Бруньки – 10; Ягоди – 14; Насіння – 12%

2. Вихід готової сировини після сушіння

Висушені рослини пакують. Види тари та спосіб упаковки залежить від властивостей сировини і її агрегатного стану.

Сировина поступово старіє, тому встановлені граничні строки її придатності. При нормальних умовах зберігання ці строки для коріння і кореневищ - 2-3 роки, для плодів - 2 роки, для трави, квіток і листя - 1-2 роки.

4. Способи приготування лiкувальних форм та препаратiв з ­­­ лікарських рослин.

На фармацевтичних заводах i в аптеках iз лiкарських рос­­­лин виготовляють рiзноманiтнi лiкувальнi препарати та форми. На тваринницьких фермах iз сухої рослинної сировини готують водянi настої i вiдвари, збори, порошки тощо.

НАСТОЇ I ВIДВАРИ являють собою водяну витяжку iз лiкарської рослинної сировини. Щоб їх приготувати, лiкарську сировину подрiбнюють: листя, квiтки i траву - на частки розмiром не бiльше 5 мм; стебла, кору, кореневища i корiння ­­­не бiльше 3 мм; плоди i насiння - до 0,5 мм. Подрiбнену сиро­­­вину, при наявностi iнфундирного апарату засипають в ранiше прогрiту на кип"ячiй водянiй банi iнфундирку. Коли ж такий апарат вiдсунтiй, використовують емальованi кастрюлi, хiмiчнi склянки та iнший посуд. При цьому водяну баню замiняють кас­­­трюлею з водою, що кипить. Лiкарську сировину заливають водою кiмнатної температури, закривають кришкою i нагрiвають на кип"ячiй водянiй банi при частому помiшуваннi: вiдвар - про­­­тягом 30 хв., настiй - 15 хв. Потiм посуд знiмають з водяної банi i охолоджують при кiмнатнiй температурi: вiдвари - про­­­тягом 15 хв., настоi - не менше 45 хв. Пiсля цього проц­­­iджують через полотно чи подвiйну марлю i добавляють воду згiдно з приписаним об"ємом. Для приготування настою об"ємом 1-3 л час нагрiвання на водянiй банi збiльшують до 25 хв., а для приготування вiдвару такого ж об"єму - до 40 хв.

Якщо в рецептi кiлькiсть лiкарської рослинної сировини не вказанi, то настiй чи вiдвар готують в концентрацii 1:10, тобто iз 10 вагових частин сировини отримують 100 об"ємних частин настою чи вiдвару.

Настої i вiдвари швидко псуються, особливо влiтку, тому iх краще готувати щоденно. В прохолодних примiщеннях чи холо­­­дильниках їх можна зберiгати не бiльше 3-х днiв. Перед вжи­­­ванням настої i вiдвари збовтують.

НАСТОЙКА – рiдка лiкарська форма, яка являє собою спир­­­тову або спиртоводяну витяжку рослинної лiкарської сировини. Готують настойку, як правило, на 40-70% етiловому спиртi. Подрiбнену сировину висипають в пляшку та скляну банку, зали­­­вають спиртом, закривають корком чи кришкою i витримують, пе­­­реодично збовтуючи, в темному мiсцi при кiмнатнiй температурi 5 дiб. Потiм настойку зливають, вiджимають залишки рослин, фiльтрують крiзь подвiйну марлю i виливають в темну пляшку. Така настойка придатна для зберiгання протягом декiлькох рокiв.

ЗБIР – сумiш декiлькох видiв подрiбненої лiкарської рос­­­линної сировини. Його готують на фармацевтичних фабриках, в аптеках, а також i на тваринницьких фермах, спецiалiзованих комплексах. Висущина сировина подрiбнюється окремо одна вiд одної. Листя, траву, i кору рiжуть на дрiбнi частини; корiння i кореневища рiжуть або подрiбнюють за допомогою млинка. Всi складовi частини збору перемiшують в певних ваго­­­вих спiввiдношеннях. Збори зберiгають в закритiй упаковцi в сухому мiсцi. Iз зборiв готують настої, вiдвари, чай.

СIК – рiдка лiкарська форма, що приготовлена iз свiжої сировини. Свiжi соки готують iз чистих, вимитих частин рос­­­лини, пропускаючи їх крiзь соковижималку чи м"ясорубку. Одер­­­жаний сiк чи кашку вiджимають крiзь щiльну тканину. Отриманий таким чином сiк мiстить в собi всi складовi рослиннi ком­­­поненти, що розчиняються у водi. Його, звичайно, зберiгають в скляному чи емальованому посудi в холодному мiсцi. Свiжi соки можна консервувати чи стерилiзувати.

ПОРОШОК – являє собою подрiбнену в ступцi або в млинах лiкарську рослинну сировину. Його вживають внутрiшньо, змiшуючи з водою чи молоком.

КАШКА – тiстоподiбна лiкарська форма, що складаеться iз лiкарського препарату i iндиферентних формоутворюючих речо­­­вин. До останнiх вiдносяться житня або пшенична мука, порошок кореню алтеї, порошок кореня лакричного i iншi. Кашку готують шляхом ретельного перемiшування порошкоподiбної лiкарської речовини з формоутворюючою. Змiшування проводять у ступцi, поступово добавляючи невелику кiлькiсть води. Кашку приз­­­начають тваринам внутрiшньо.

У ветеринарii лiкарськi препарати можна призначати тва­­­ринам внутрiшньо також у виглядi болюсiв, емульсiй; птахам ­­­у виглядi пилюль.

Поиск по сайту: