|
|||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Історія депоІнформаційна довідка По локомотивному депо Кременчук Південної залізниці Станом на 28.03.2012р. Керівний склад депо
Історія депо Історія виникнення локомотивного депо Кременчук тісно пов”язана із будуванням в XIX столітті першої на Україні залізничної траси Одеса-Балта та виникненням Південної залізниці. З 15 березня 1871 року в Кременчуці були відкриті невеликі майстерні, де виконувався поточний та промивочний ремонт паровозів. З 1870 року була створена служба паровозного господарства, яка називалася – 11 дільниця тяги Південної залізниці та служба вагонного господарства – 11 вагонна дільниця. Перші вагони та паровози було доставлено до Кременчука паромом з Крюкова. У 1868-1870 рр були збудовані Крюківські майстерні, що мали 9 паровозних та 12 вагонних стійл, кузню, слюсарне та збиральне відділення. З 1874 року у Крюківський майстернях виконувався тільки ремонт вагонів, а в Полтаві – тільки паровозів. В 1911 році у зв”язку із надходженням більш потужних паровозів серій Ф та С було введено в експлуатацію збудоване кругле депо з поворотним колом зсередини будівлі на 18 паровозних стійл та зовнішнє поворотне коло біля воріт депо. Все паровозне господарство містилося на території станції. Після закінчення Громадянської війни особливо тяжкий стан був на залізницях. Три чверті паровозного парку держави – близько 12 тисяч паровозів – були пошкодженими, несправними і лише 5 тисяч паровозів ще могли працювати. Відновлення транспорту в той час було однією найважливіших державних задач. Депо отримувало нові паровози – вантажні Ем і Ев, пасажирські Су. З”явилася можливість водити поїзди більш великої ваги. В 1936 році держава сперше відсвяткувала перше професійне свято – Всесоюзний день залізничника. Його затвердження ще одим свідченням того, що уряд надавав величезне значення розвитку транспорту, підвищенню престижу професії залізничника. Престиж залізничників в Кременчуці був дуже високим. З перших днів Великої Вітчизняної війни колектив депо розпочав роботу по евакуації обладнання промислових підприємств, населення, військового та громадянського майна в тил країни. День 29 вересня 1943 року кременчужани святкують як дату свого звільнення від немецько-фашистських загарбників. Повністю біли зруйновані станційні та тракційні колії, будівлі паровозного і вагонного депо, системи енерго- та водопостачання, службово-технічні та побутові приміщення. Вокзал лежав у руїнах. До грудня 1944 року був збудований корпус депо із допоміжними цехами. До знаменного дня 9 Травня 1945 року депо розпочало нормальну сталу роботу. Приписний парк налічував 35 паровозів. Роки післявоєнних п”ятирічок ознаменовані ростом та стабілізацією колективу. В 1960 році паровозний парк став поповнюватися парвозами СО – більш потужними у порівнянні з Ер та Ех. 1964 рік знаменний для депо появою перших тепловозів. Паровози на дільниці Кременчук-Полтава замінили тепловози ТЕ 3. До рубежу 1970 року депо прийшло паровозно-тепловозним з обсягом роботи 6 млрд ткм, що набагато перебільшувало рівень 60-х років. Збільшилися вагові норми поїздів і поїзд вагою 4500 т став звичним явищем. В 1969 році паровозне депо було переіменовано в 6-те локомотивне депо. Удосконалювалася робота ремонтних цехів. В 1973 році в депо замість маневрових тепловозів ТГМ 3 прийшли більш потужні ЧМЕ 3 виробництва Чехословаччини. Сприятливий профіль дільниці Кременчук-Полтава, ініціатива кращих машиністів депо при підтримці диспетчерів Кременчуцького підвідділу надали можливість водити одним тепловозом по два поїзди довжиною до 100 вагонів і вагою понад 7200 т. Перші такі поїзди пішли у вересні 1975 року. На початку 80-х депо готувалося прийняти у свій парк нові тепловози і в березні 1983р машиніст Черкаський Д.І. пригнав перший тепловоз 2ТЕ116 №829. Впродовж 1983 року депо отримало 29 нових тепловозів. У 2007р депо отримало нові тепловози пасажирського руху серії ТЕП150, які працюють виключно в депо Кременчук. У 2008р експлуатаційний парк поповнився новим видом рухомого складу – рейковими автобусами РА620М, які забезпечують висококомфортні приміські перевезення. На підставі проекту “Модернізації залізничного напрямку Полтава – Кременчук – Бурти – Користівка”, який був схвалений рішенням Кабінету Міністрів України від 05.12.2007р. №1092-р, у 2008р депо опанувало новий вид тяги – електротяга у напрямках Кременчук-Знам”янка, Кременчук-П”ятихатки, Кременчук-Полтава електровозами серії ВЛ80.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |