Формування правосвідомості та інформаційної культури за допомогою права

Формування правосвідомості суспільства відбувається через формування правосвідомості особистості, в тому числі у сфері інформаційних правовідносин. Цей процес у суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті цілеспрямованої діяльності недержавних громадських формувань, держави, її органів і установ у ході здійснення ними інформаційної діяльності. Завдання формування інформаційно-правової культури — передавання від покоління до покоління добрих звичаїв у формі правових знань, поваги до права і закону, соціально-правової активності.
У цьому постійному соціальному процесі можна виокремити умовно низку чинників.
Насамперед на формування правосвідомості та інформаційно-правової культури впливає весь процес реалізації і застосування правових норм державними органами, процес правотворчості, стан законності та правопорядку, розвиток суспільних правовідносин. Цей процес значною мірою стихійно впливає на формування правосвідомості та правової культури особистості. Практика реалізації правових норм, зокрема у сфері інформаційних правовідносин, надзвичайно ефективно впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок особистості.
Вплив може бути негативним, коли норми права, наприклад у сфері інформаційних відносин, державними чиновниками формуються необґрунтовано і келейно. І навпаки, коли до формування норм публічного права (особливо на рівні законодавства) залучається широке коло наукової громадськості, престиж державних органів високий, і вплив, як правило, позитивний.
При переході до розбудови соціально орієнтованої держави, громадянського, демократичного суспільства посилюється необхідність формування правосвідомості та правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати такі державу і суспільство.
За останні роки недостатній рівень інформаційно-правової культури у багатьох державних діячів, політиків зумовив кризу в економіці, а також у політичній системі. Ця криза негативно позначилась на формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб'єктів суспільних відносин. Відбулися вплив негативних ідей і культивування поганих цінностей (субкультури), особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагуються культ насильства, організованої злочинності, корупції, проституції тощо.
Багато людей в умовах економічної кризи залишаються безробітними, без засобів до існування, що значною мірою штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень. На цей процес негативно впливає також низький рівень інформаційної культури (правова ентропія у владних структурах) щодо формування законодавства, повільний хід адміністративних реформ у суспільстві, сліпе перейняття досвіду інших країн, без урахування ментальності, правової культури нашої країни.
Можна, звичайно, проголосити якийсь рік роком права, як це було в нашій країні у 1995 р. Але у когнітивному аспекті виникає питання: наступні роки, що, можуть бути роками безправ'я?
Щодо інформаційного забезпечення підвищення рівня правової культури населення слід зазначити, що останніми роками збільшився випуск юридичної літератури, підручників, окремих збірок законодавства та інших нормативних актів, у тому числі на компакт-дисках, через Інтернет тощо.
Проте на цей процес негативно впливає інший чинник — нестабільність законодавства, необґрунтоване прийняття нових законів, які суперечать раніше прийнятим, що створює конфлікт юридичних норм. У когнітивному аспекті слід зазначити, що законодавці не задумуються над простим питанням: чи може нормальна людина осягнути всю сукупність норм законодавства та мати оперативний доступ до всіх нормативно-правових актів?
Таким чином, у процесі стихійного формування правосвідомості та правової культури особистості, у тому числі у сфері інформаційних правовідносин, відбуваються як негативні, так і позитивні явища, зумовлені станом розвитку юридичної науки, правової доктрини щодо розуміння системи суспільних відносин.
Слід також зазначити такий негативний фактор: фахівці з будь-якої вузької наукової юридичної інституції, наукової дисципліни намагаються надати їй статус галузі права. У своїй спеціалізації вони доходять до того, що принижують та ігнорують статус таких історично визначених істинних галузей права, як публічне і приватне, конституційне, цивільне, адміністративне, трудове та кримінальне (уголовне).

Поиск по сайту: