A) вступ – Ісус з’являється Петрові біля гробу

Що переживав апостол Петро, коли в п’ятницю, перше ніж заспівав півень, тричі прилюдно відрікся Ісуса – що Його не знає, що не має з Ним нічого спільного!? Страх, а до того ще й докори сумління, що зрадив свого Господа, його внутрішньо мучили.

В неділю рано у двері стукає Марія Магдалина, а незабаром жінки, та сповіщають: „Гріб порожній!”

Петро та інші апостоли перебувають у глибокому смутку і страсі. Однак Петро й Іван вирішили, що самі з’ясують, якою є дійсність. Симон Петро входить до гробу... „Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе.” (Ів.20,3-10). Марія ж стояла надворі перед гробом і плакала... Невдовзі вона зустрілася з самим Ісусом: „І пішла Марія Магдалина, щоб звістити учням: Бачила я Господа” (Ів.20,18). Зразу після цього прийшло декілька жінок, які також звіщали апостолам, що бачили Господа, що обіймали Його ноги, кланялися Йому (див.Мт.28,9-10).

Петро прагнув знову повернутися до гробу. І тут він зустрічається з воскреслим Господом! Яка це була зустріч? Петрові у вухах звучали слова, якими тричі відрікся Ісуса! Погляд до Ісусового обличчя проникнув усю його істоту. Почуття вини, жалю, любові наповнили Петрове серце. Був нездатний говорити. Мабуть, спромігся тільки на жест чи тихе слово: „Господи, я Тебе відрікся!” Та Ісусів погляд, повний любові, повернув мир його душі. Коли Петро знову прийшов до апостолів, перейнятий зустріччю, коротко сказав їм: „Господь дійсно воскрес. Він мені з’явився.”

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Христос воістину воскрес і з’явився Симонові” (Лк.24,33-34). Переживаю зустріч Петра з Ісусом.

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „ Я Тебе зрадив, я Тебе відрікся. ” Усвідомлюю свої конкретні гріхи або зради.

г) 5хв. особисто каюся за конкретні зради чи зречення Ісуса. Усвідомлюю, що Він є тут, Він знає мене і любить. Співаємо пісню „Єгошуа, Єгошуа”.

2/3

Поиск по сайту: