 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Голгота – сім слів з хреста
|
Читайте также: |
І слово з хреста: „Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!” (Лк. 23,34)
a) 5 хвилин – вступ
„З Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: «Отче, прости їм, бо не знають що роблять».” (Лк.23,32-34).
„Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли...”
Смерть через розп’яття була найжорстокішою і найганебнішою карою. Коли прийшли на місце, наказали Симону з Киренеї скинути хрест. Тоді Ісуса кинули спиною на землю, плечима до дерева. Воїн-кат, нащупав на передній частині руки заглибину в зап’ясті, вклав у неї чотиригранний залізний цвях і вдарив молотком. Цвях розірвав шкіру і пройшов місцем, де знаходиться нерв, що координує рухи пальця і сигналізує біль. Біль, спричинений проколенням в цьому місці, жахливий. Судини були розірвані і рана сильно кровоточила. Наступні удари молотком прибили руку до дерева хреста. Подібно була прибита і друга рука та обидві ноги. Серед тих болів Ісус з великим зусиллям промовив слова: „Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.”
Ісус просить за тих, які Його розпинають! Хто це є? Ті вояки? Ті їхні начальники, яких мусять слухати? Та релігійна ієрархія, яка вирішила, що Ісус мусить померти? Так, вони всі, але також і кожен, хто грішить. Отож і мій гріх прибив Ісуса на хрест. „Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства”. (Мт.15,19)
Гріх є на людстві, наче завіса, яка покриває народи і проникає кожне людське серце. Цілий світ і ціле людство є наче концтабір, оточений колючим дротом, а тиран і вбивця – сатана, стереже людство в темряві. Його слуги постійно впускають оманливу брехню, як запаморочливі наркотики до людських душ, щоб ці душі не прозріли й не побачили правди, і щоб не могли бути визволені. Вони є у сліпоті, а тому не знають, що є гріх, а що є Божа любов.
„Отче, прости нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. До цього прохання з „Отче наш” Ісус додає: „Якщо ви не простите, то і вам Небесний Отець не простить...” (Мт.6,15).
Уся проблема з нашим прощенням полягає в тому, щоб ми були свідомі нашого великого боргу щодо Бога. Потім будемо легко прощати своїм ближнім!
б) 5 хвилин
Усвідомлюю собі жахливі муки розпинання: проколення рук і ніг Ісуса, чую удари молотка до залізних цвяхів. Всі повторюємо: „Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!” (Лк. 23,34).
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Отче”, а один додає: “ прости мені мої провини ”. (Усвідомлюю собі хоча б один гріх.)
г) 5 хвилин
Всі взиваємо: „А-а-а...вва-а-а “. Свідомо перед Богом прощаю своїм винуватцям! (Аввa по арамейському означає Отче, Таточку)
ІІ слово з хреста: „Істинно, кажу тобі: Сьогодні будеш зі Мною в раю.” (Лк. 23,43)
а) 5 хвилин – вступ
Лк. 23,39б-43: „Один із розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе й нас! А другий озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство! Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі Мною в раю!”
„Ісусе...” – розбійник задивився на скатоване Ісусове обличчя: рани від палиці на носі і правому боці лиця, на повіках і на бровах, набряки на правій виличній кістці, кровотеча з носа, синяки і поранення шкіри, лице заливається кров’ю з судин на голові, проколених терниною. З Його ран на руках і ногах також тече кров. Розбійник чує насмішки і богохульства вояків та другого розбійника, що висить на хресті. Чує богохульства пихатої ієрархії. Однак він, свідомий свого власного гріха, подивився Ісусові в очі, повірив у Нього і з вірою звернувся до Нього зі словами: „Ісусе! Згадай мене як прийдеш у своє Царство”. Цим одночасно він прилюдно визнав, що Ісус є дійсно Божий Син, який прощає гріх і робить нас учасниками Божого Царства. Це було урочисте і публічне визнання Ісуса перед Його ворогами, які насміхалися з Нього.
Ісус йому відповів: „Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі Мною в раю!” Ісус взяв на себе його гріхи і спас його. Ісус завжди знімає гріхи з душ тих, які признають, що є грішниками, та з вірою взивають Його ім’я: Ісус, по арамейському Єгошуа, що означає Бог є спасіння. Так Його називала Його Матір, апостоли і всі інші.
На Голготі були три хрести. На середньому помирав єдиний праведник – Ісус. Решта людства буде помирати або як нерозкаяний розбійник, без Ісуса, або як розкаяний розбійник. Однак не лише тоді, коли буду фізично помирати, але вже сьогодні я мушу почати вмирати для гріха тим, що його признаю, засуджу і повірю в силу Агнця, який бере на себе гріхи світу!
Усі ми є грішниками, але вирішальним є, чи ми зробили так, як розбійник: прийняли Ісуса і повірили в Нього.
б) 5 хвилин
Дивлюся на скатоване обличчя Ісуса і всі повторюємо: „За мої гріхи я засуджений на кару смерті. Ісусе, згадай мене”.
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Вірую Тобі, Ісусе”, а один додає: „ Істинно кажу тобі: Будеш зі Мною в раю ” (Лк. 23,43).
г) 5 хвилин
Всі взиваємо „Є-є-го-шу-а-а-а...”. Тепер собі усвідомлюю: „Ти, Ісусе, мені тепер простив усі гріхи.”
ІІІ слово з хреста: „Ось Мати твоя!” (Ів. 19,26)
а) 5 хвилин – вступ
Ів. 19,25-27: „А при хресті Ісусовім стояли Його мати... Бачивши матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – Ісус мовить до матері: Жінко, ось син твій! А тоді і до учня мовить: Ось матір твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе.”
„А при хресті Ісусовім стояли Його мати...”:бачить Його розп’ятого, скатованого, зі слідами ран по всьому тілі. Особливо великий біль завдає Йому терновий вінець на голові. Ціла голова стиснена гострими тернинами, які вп’ялися в голову і спричиняють болісне кривавлення. Вона бачила, як Він декілька разів падав на лице, коли ніс хрест, і як сильно роздерті Його коліна від падінь на хресній дорозі. Коли там з Ним зустрілася, це була лише коротка мить, а тепер Вона стоїть під хрестом. Ісус Її знову побачив. Дивиться на Неї... Марія тут стоїть в досконалій духовній єдності, розп’ята разом з Ним. Біля Неї є учень Іван. Коли Ісус його побачив, то сказав своїй Матері: „ Жінко, ось син твій!” Учень повністю не усвідомлює, як глибоко здійснюється таємниця його зновународження. Дивиться на Ісуса, задля Якого залишив усе, а Ісусове слово заторкує його аж до найглибшого єства. Сюди він духовно приймає Ісусову Матір, яка стала і його Матір’ю.
Вмираючий Ісус звертається до своєї Матері словом „жінко”. Чому? Бо Вона є тою жінкою, про яку Бог сказав змію у раю: „Ворожнечу покладу між тобою і жінкою, між твоїм потомством та її потомством” (Бут.3,15).
Заповіт Ісуса дається лише тому, хто є учнем. Учень - це той, хто задля Ісуса залишив все, що має. „Хто не покине все, що має, не може бути Моїм учнем” (Лк.14,33). Бути учнем Христа не означає позбутися усіх матеріальних речей, суспільних обов’язків і зобов’язань. Це означає поставити Ісуса на перше місце в своєму житті, а відношення до людей і речей підпорядкувати Його волі. Учень під хрестом прийняв останню Ісусову волю, прийняв Марію за свою Матір.
В цей момент також здійснюється обіцянка: „Дам вам нове серце” (Єз.36,26). Марія є тим новим серцем, яке дає сам Бог. Небесний Отець робить цю духовну трансплантацію. Він нам дав через пророка Єзекиїла своє слово: „Дам вам нове серце” (Єз.36,26). Через свого Сина в годину Його відкупительної смерті Він цю обітницю виконав. Цей момент має характер союзу між Богом і учнем, що стоїть під хрестом і вірою приймає Ісусову Матір в себе (eis ta idia).
Нове серце має дві властивості: радикальний відпір сатані і досконалу залежність від Бога. Нове серце є новим духовним центром. Це серце і ми маємо прийняти вірою.
б) 5 хвилин
Усвідомлюю промінь світла, який виходить з Ісусових очей до моїх очей і всі повторюємо: „Ісус сказав учневі, а тепер каже і мені: Ось Мати твоя!”
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „ Тепер і тут приймаю Твою Матір. ”
г) 5 хвилин
Всі взиваємо: „А-а-а...вва-а-а. Господь тепер сам робить духовну трансплантацію, дає мені нове серце. Я вірою приймаю.
ІV слово з хреста: „Прагну!” (Ів. 19,28)
а) 5 хвилин – вступ
Ів. 19,28-29: „А по тому Ісус, знаючи, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: Прагну! Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом.”
Ісус висить на хресті і прагне. Жорстоке бичування роздерло Його святе тіло і Він втратив багато крові. Бич складався з трьох ремінців з металевими вістрями. При бичуванні найперше появилися глибокі синці, а потім бичі розсікали шкіру, врізалися щораз глибше і виривали м’язи аж до кісток. Тіло змінилося в одну криваву рану. Два кати з усієї сили бичували Ісуса. Удари бичів падали на спину, руки, ноги – найперше ззаду, але потім і спереду. Жодної частини тіла, ані голови і обличчя, не пощадили. Шкіра спини висіла довгими пасмами, а ціле тіло змінилось до невпізнання на масу розірваної кровоточивої тканини. Коли Ісус був аж на краю смерті, бичування зупинили. Тоді Його напівмертвого відв’язали і Він впав на кам’яну підлогу в калюжу своєї власної крові. Раптова втрата великої кількості крові спричинила пришвидшення ударів серця, вмлівання і велику спрагу. Величезний біль відкритих ран і сильна спрага мучили Господа Ісуса і протягом Його хресної дороги. Тепер на хресті проживає ще жагучішу спрагу. Його уста сухі, потріскані, язик прилип до піднебіння.
Однак набагато сильнішою, ніж фізична спрага, була спрага внутрішня. Ісус бачить, як гріх чинить діло погибелі і отупляє мільйони душ до духовної байдужості і лінивства, щоб занедбали своє спасіння. Духовну спрагу Ісуса виражають просьби з „Отче наш”: „Отче, хай святиться ім’я Твоє! Отче, нехай прийде Царство Твоє!”
Ісусе, Ти сьогодні спраглий у мені, і я разом з Тобою прагну визволення з конкретного рабства моєї порушеної природи.
Все, що дано в Христі через хрест, смерть і воскресіння мусить бути вірою актуалізовано. В нас є вроджений бунт проти Бога і людей. Однак я маю жити з віри, щодня за все дякувати, навіть коли всього не розумію, і у вірі віддавати свої проблеми Богу. Я цього не роблю. Шукаю допомогу деінде (у цілителів і ворожок). А це є великий гріх. Я не люблю Бога цілим серцем. Коли б Його любив, то не мав би вже часу і місця на гріх. Тому що в душі немає правдивої любові до Ісуса, мене поневолюють похоті і пиха! Господи Ісусе, я прагну, взиваю не лише голосом, але цілим серцем: „ Хай святиться Твоє ім’я в моїй душі, хай прийде Царство Твоє до мого серця!”
б) 5 хвилин
Усвідомлюю собі біль жорстокого бичування Ісуса, спрагу спричинену втратою крові, і всі повторюємо: „Щоб сповнилося Писання, Ісус сказав: Прагну!” (Ів. 19,28).
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Отче”, а один додає: „ Нехай святиться ім’я Твоє в моїй душі! ”.
г) 5 хвилин
Всі взиваємо: „А-а-а...вва-а-а. Тепер разом з Ісусом прагну: „Нехай прийде Царство Твоє до мого серця!” (Мт. 6,10).
V слово з хреста: „Елої, Елої, лема савахтані?” (Мр. 15,34)
(що означає: „Боже мій, Боже мій! Чому ти мене покинув?”)
а) 5 хвилин – вступ
Ісус помирає на хресті. Його тіло повне ран, слідів від ударів, шкіра покрита холодним липким потом. Неможливо знайти жодного положення, яке давало хоча б хвилеве полегшення. Цвяхи в зап’ястях тиснуть на великі передплічні нерви і важко пошкоджені нерви спричиняють нестерпну муку. Коли Ісус підіймається догори, щоб полегшити ці муки, то повною вагою спирається на цвях у стопах. Знову нестерпні болі, коли цвях рве нерви між кістками ніг. При кожному поруху поновляється кривавлення. Руки вмлівають, сильні приступи корчів починають проходити м’язами, що скорочуються у різких, нестерпних хвилях болю. Спазми стискають чутливі нервові закінчення у м’язах. Ледве може вдихнути повітря в легені, але не може видихнути. Ісус бореться, щоб піднятися і хоч трохи ще надихнутися. На кінець в легені потрапляє повітря, частково збагачується кров, а спазми трохи зменшуються. Знову з усіх сил Він намагається припіднятися, щоб видихнути і знову набрати життєво необхідний кисень. Проживає безмежно болючі і наростаючі цикли спазмів. При кожному припіднятті Його глибоко зранені плечі роздираються об шорстке дерево хреста. Гарячка піднімається, кожен удар тім’я голови об перекладину впихає тернини щораз глибше і надриває попередні рани.
Зростаюча темрява на Голготі є слабим образом внутрішньої темряви і безутішності, яку тепер проживає Ісус. В цей момент Він бере на себе і проживає саму суть гріха з його наслідками. Він, Агнець Божий, пережив глибину відкинення душі від Бога, суть вічного засудження у пеклі. Демонські сили одержали владу фізично і душевно мучити Божого Сина, а також Його на кінець і вбити.
Є гріхи тіла, а є і гріхи душі, спрямовані проти Першої Божої Заповіді. Це власне, невіра в Бога та ідолопоклонство. Через різні форми магії, віщування і поганські філософії людина звертається до фальшивої духовності. Це фальшива пошана до інших релігій і їх богів – демонів. Приклад: віра в реінкарнацію, віра у забобони, ворожіння, маятник, вроки, зливання воску, пороблення, гороскопи, сонники; окультна медицина: гомеопатія, акупунктура, гіпноз; Рейкі, йога, трансцендентальна медитація і орієнтальні медитації, пов’язані з бойовим мистецтвом, релаксаціями, психологіями і масажами. Плодом є духовна пиха, що відкидає істинного Бога Спасителя і є причиною вічного засудження. Диявол через невіру та ідолопоклонство кидає душі до загибелі. Тому в молитві „Отче наш” просимо Бога Отця: Визволи нас від лукавого – диявола. Апостол нас перестерігає: „Я не хочу, щоб ви були спільниками бісів” (1Кор.10,20).
б) 5 хвилин
Усвідомлюю собі різкі болі від спазмів і душення Ісуса розп’ятого на хресті і всі повторюємо: „Елої, Елої, лема савахтані?”
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Елої, Елої”, а один додає: „ Визволи нас від лукавого ”.
г) 5 хвилин
В єдності з Ісусом всі взиваємо: „Ее-ло-її...”, а в думці прошу: „Визволи мене від прокляття ідолопоклонства”.
VІ слово з хреста: „Звершилося!” (Ів. 19,30)
а) 5 хвилин – вступ
„І скуштувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося!” (Ів.19,30).
Ісусові руки умлівають, втрачають силу. Сильні приступи корчів стягують м’язи у нестерпних хвилях болю. Приходять цикли удушення і різких болів. М’язи грудей паралізовані і неспроможні працювати. Ісус бореться за кожний вдих повітря. Він переживає глибокий стискаючий біль у грудях. Перикард помалу наповнюється плазмою і тисне на серце, чим обмежує його рухи. Серце нерегулярно б’ється. Втрата крові і невимовна спрага спричиняє те, що стиснуте серце намагається важку густу кров циркулювати до тканин, а змучені легені майже неспроможні вдихнути хоча б трохи повітря. Ісус відчуває, як холод смерті закрадається до тіла. З останніх сил спирає свої роздерті стопи на цвях, випрямляє ноги, вдихає. Чути Його слово: „Звершилося!”
З тієї миті, коли помираючий на хресті Ісус вигукнув „Звершилося!”, затряслася не лише земля (Мт.27,51), але й пекло у своїх основах, бо жертвою Агнця неприятелю людського покоління було відібрано право на людські душі і віднята боргова розписка (Кол.2,14). Одночасно була віднята сила смерті (2Тим.1,10).
Своєю смертю Він знищив того, хто має владу над смертю, тобто сатану. Коли взивається ім’я Ісус проти пекельних сил, то вони відразу є переможені. Тому мусять звільнити місце, як тільки зустрінуться з повною силою імені Ісус.
Ісус звершив своє діло! До цього не потрібно вже нічого додавати. Достатньо тільки брати і реалізувати це досконале Ісусове діло у своєму житті. Сила зла і гріха була переможена! Де? Лише на одному місці, а це в Христовій смерті. Якщо до неї входжу, то ця смерть в мені діє (пор. 2 Кор.4,11) і перемагає гріх та його рабство.
Кожен з нас пройде фізичним вмиранням і фізичною смертю. Тому ми маємо вірою щодня входити до Христової смерті, а особливо тоді, коли якимось способом відійдемо з лінії Божої волі чи Божих заповідей.
б) 5 хвилин
Усвідомлюю Христове терпіння: втрату крові, душення, нестерпну спрагу, болючі спазми і всі повторюємо: „Ісус сказав: Звершилося!”
в) 5 хвилин
Всі промовимо: „Отче”, а один додає: „ Звершилося: диявол і гріх був переможений! ”
г) 5 хвилин
Всі взиваємо: „А-а-а...вва-а-а “, а в цьому взиванні думкою свідчу усьому світу: Моє спасіння в Ісусі звершилося!
VІІ слово з хреста: „Отче (Авва), в руки Твої віддаю духа Мого.” (Лк. 23,46)
а) 5 хвилин – вступ
Лк 23,44-46: „Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю духа Мого! Сказавши це, Він віддав духа.”
Мт. 27,51.54: „...земля затряслася, скелі порозпадались....А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися й мовили: Це справді був Син Божий!”
По смертельно блідому Ісусовому обличчі течуть струмочки крові, яка є щораз темнішою. Лице, повне ран, видовжується. Уста сині і стиснені. Голова схиляється до грудей, в Ісуса перестає битися серце. Він усвідомлює, що є на порозі смерті. З останніх сил спирається на ноги і взиває сильним голосом: „Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!” Його пальці, перед тим стиснені, тепер розкрилися і руки безвладно повисли. Коліна похилилися на один бік. Голова безсильно склонилася на груди. Господь Ісус востаннє видихнув. Була третя година пополудню.
Господь Ісус не помер так, як найчастіше помирали розп’яті – від задушення, Він помер від розриву серця, від стиснення серцевого м’яза рідиною в перикарді. Коли римський воїн підійшов до Ісусового хреста і хотів переконатися, що Ісус насправді мертвий, то проколов Йому копієм правий бік. З пробитого Ісусового боку витекли дві рідини. Найперше згустки крові, а потім плазма. Це була кров і вода, як описує апостол Іван. Густа важко текуча кров повільно стікала лише від власної ваги.
Ісусова смерть була найважчим душевним і духовним боєм на нашій планеті, а водночас у цілому всесвіті. Йшлося про знищення сили гріха, демонської сили.
Свою і нашу життєву програму Ісус виразив у молитві „Отче наш” словами: „Отче, хай буде воля Твоя!”
Апостол запитує: „Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися?” (Рим. 6,3). Хрещення має характер союзу. Ісус віддав за тебе життя – це „ТАК” для тебе з Його боку. Умовою твого „так” є пізнання суті Хрищення і охота помирати для себе.
б) 5 хвилин
Усвідомлюю собі умирання Ісуса і Його смерть та всі повторюємо: „Отче, в руки Твої віддаю духа Мого.”
в) 5 хвилин
Воля Небесного Отця, щоб я був спасенний. Всі промовимо: „Отче”, а один додає: „... нехай буде воля Твоя ” (Мт. 6,10).
г) 5 хвилин
Всі взиваємо: „А-а-а...вва-а-а “, а в цьому взиванні разом з Ісусовим духом віддаю свого духа в обняття Отця і приймаю будь-який час і спосіб смерті.
Поиск по сайту: