Теоретичні основи співвідношення фінансово-правового примусу та фінансово-правової відповідальності

Визначення характеру взаємозв’язку між категоріями фінансово-правової відповідальності та державного примусу, а також встановлення місця фінансово-правової відповідальності в системі заходів державного примусу, необхідно почати з їх зіставлення за основними притаманними їм характерними особливостями, а також виокремлення відмінних рис цих категорій. Складність розрізнення цих правових категорій полягає у відсутності, як їх законодавчого визначення, так і єдиного розуміння щодо їх сутності в юридичній науці.

Необхідним кроком на шляху вирішення цієї проблеми є розроблення єдиної термінології, яка охоплювала б визначення понять державного примусу, фінансово-правової відповідальності та інших правових категорій.

В юридичній науці нерідко спостерігається ототожнення юридичної відповідальності з державним примусом, проте для цього немає достатніх підстав за декількома обставинами.

Примус, на відміну від відповідальності, застосовується як за наявності, так і за відсутності протиправних діянь, за надзвичайних обставин, що вже не дає підстав для їх стовідсоткового ототожнення [4, с. 88].

Категорія державно-правового примусу беззаперечно є значно ширшим явищем і крім заходів юридичної відповідальності, відповідно до основних завдань, які він покликаний виконувати, містить також заходи попередження, припинення та відновлення.

На наш погляд, варто погодитися з думкою Т.О. Коломоєць, що за метою застосування державний примус можна класифікувати на попередження (запобігання), припинення протиправних діянь, покарання винних, забезпечення правопорядку та дисципліни [4, с. 83]. До цього переліку, необхідно додати відновлення порушених прав.

Юридична відповідальність на відміну від інших заходів державного примусу тягне за собою, як наслідок, покладення додаткового обмеження, обов’язку на правопорушника, адже основним її завданням є покарання.

Інші ж заходи державного примусу, такі як заходи попередження, припинення, передбачають лише припинення правопорушення, виконання порушеного обов’язку, відновлення первісного стану.

Отже, категорії “державний (державно-правовий) примус” та “юридична відповідальність” співвідносяться між собою як ціле і частина. Між ними є й спільні риси: застосовуються лише уповноваженими законом органами держави у рамках нормативно встановленої процедури.

Не можна заперечувати той факт, що державний примус усе ж таки є однією з ознак фінансово-правової відповідальності.

Він міститься у санкції фінансово-правової норми й, у разі наявності достатніх підстав у вигляді вчинення фінансового правопорушення, знаходить своє відображення у негативних додаткових наслідках майнового характеру для правопорушника – фінансово-правових санкціях [11, c. 88].

Таким чином, незважаючи на велику кількість спільних рис, державно-правовий примус та юридичну відповідальність, як правові категорії, не можна порівнювати, тому й визначення поняття фінансово-правової відповідальності не може ґрунтуватися на концепції ототожнення її з примусом [11, c. 88].

Для повнішого дослідження проблеми співвідношення фінансово-правової відповідальності та фінансово-правового примусу необхідно з'ясувати, на якому рівні і в якому об'ємі буде присутній елемент державного примусу (примусовості) у фінансово-правовій відповідальності.

Фінансово-правова відповідальність пов’язана не з усім комплексом заходів фінансово-правового примусу. У юридичній літературі достатньо часто згадується про те, що категорія «державний примус» ширша за змістом, ніж категорія «юридична відповідальність», оскільки юридична відповідальність – це різновид державного примусу, з цим варто погодитись.

Фінансово-правова відповідальність і фінансово-правовий примус не тотожні поняття. Дане випливає, зокрема, з того, що момент притягнення винної особи до фінансово-правової відповідальності та момент застосування до правопорушника заходів фінансово-правового примусу істотно розходяться в часі. Встановлення вини і притягнення до фінансово-правової відповідальності, хоча і не завжди, передують безпосередньо самому застосуванню встановлених у нормативних актах заходів фінансово-правового примусу. Застосування заходів фінансово-правового примусу до дотримання норм фінансового права є наслідок примусового притягнення особи до фінансово-правової відповідальності, метод дії на правопорушника,

властивий ретроспективному аспекту фінансово-правової відповідальності.

Особа і міра її вини встановлюються раніше, потім визначається вид фінансово-правової відповідальності, до якої притягуються правопорушники, і лише після цього слідують заходи державного примусу. В деяких випадках на практиці заходи фінансово-правового примусу застосовуються незалежно від фінансово-правової відповідальності, тобто як самостійні.

У цілому при аналізі співвідношення понять «фінансово-правова відповідальність» та «заходи фінансово-правового примусу» можна зробити висновок, що застосування заходів фінансово-правової відповідальності та заходів фінансово-правового примусу може мати різні цілі, може відрізнятися порядок втілення в життя різних фінансово-правових норм тощо. У демократичній правовій державі державний примус не повинен бути домінуючою складовою фінансово-правової відповідальності. Такою складовою виступає усвідомлена на індивідуальному рівні потреба як всього – суспільства, так і кожного громадянина у дотриманні фінансової дисципліни.

При дослідженні питання про фінансово-правову відповідальність та заходи фінансово-правового примусу доцільно розглянути їх відмінні риси за наступними критеріями:

1) цілі застосування (каральна мета не є пріоритетною для заходів фінансово-правового примусу, на відміну від заходів фінансово-правової відповідальності);

2) підстави виникнення (для застосування заходів фінансово-правового примусу наявність складу правопорушення не обов’язкова, а для настання фінансово-правової відповідальності – обов'язкова, включаючи об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єктивну сторону і суб'єкт фінансового правопорушення);

3) функції застосування (заходам фінансово-правового примусу не властива каральна функція, що виражається в їх застосуванні за деякий час до правопорушення, тоді як заходам фінансово-правової відповідальності – властива);

4) характер наслідків (заходи фінансово-правового примусу не мають несприятливих наслідків і додаткових обтяжень для правопорушника, фінансово-правовій відповідальності характерні несприятливі для правопорушника звуження обсягу прав матеріального і нематеріального характеру);

5) зв'язок із санкцією фінансово-правової норми (фінансово-правова відповідальність супроводжується санкцією фінансово-правової норми, заходам фінансово-правового примусу це не властиво);

6) порядок застосування (фінансово-правова відповідальність застосовується як у судовому порядку, так і на підставі рішення контролюючого органу відповідно до чітко встановленої процедури, застосування заходів фінансово-правового примусу відбувається поза чітким процесуальним порядком);

7) наявність вини (вина є обов’язковим елементом суб’єктивної сторони складу фінансового правопорушення, для застосування заходів фінансово-правового примусу це не характерно).

Вищезазначені відмітні критерії не відокремлені один від одного, а, навпаки, є системною єдністю. Наприклад, цільовий критерій застосування фінансово-правової відповідальності тісно пов'язаний з підставою виникнення фінансово-правової відповідальності; характер наслідків фінансово-правової відповідальності (заходів фінансово-правового примусу) невіддільний від санкцій фінансово-правової норми, який залежить від наявності вини суб'єкта фінансового примусу; функції застосування фінансово-правової відповідальності (заходів фінансово-правового примусу) не можуть не відповідати цілям їх застосування. Іншими словами, виділені критеріїв можна вважати умовними, зважаючи на варіативні кордони між ними, що вказує на їх системну єдність та цілісність.

Фінансово-правова відповідальність та фінансово-правовий примус мають як спільні ознаки, так і відмінні. Проте саме аналіз даної системи ознак дає можливість, крім іншого, із впевненістю говорити про самостійність фінансово-правової відповідальності. – До спільних ознак фінансово-правової відповідальності та державного фінансово-правового примусу слід віднести:

по-перше, іноді єдину підставу їх застосування – фінансове правопорушення;

по-друге, заходи фінансово-правового примусу та фінансово-правової відповідальності здійснюються спеціально уповноваженими на те державними органами;

по-третє, заходи фінансово-правового примусу та фінансово-правова відповідальність мають тільки правовий характер, тобто застосовуються на правовій основі.

Проте наявність ряду спільних ознак не означає тотожності фінансово-правової відповідальності та фінансово-правового примусу.

До відмінних ознак слід віднести наступні: фінансово-правова відповідальність передбачається санкцією фінансово-правової норми, а примус диспозицією фінансово-правової норми; застосування заходів фінансово-правової відповідальності пов’язане з новим або додатковим фінансовим обов’язком, примус може передбачати не тільки виконання додаткового обов’язку; державний примус у фінансовому праві має основне (пріоритетне) значення, так як саме через нього реалізується фінансово-правова відповідальність; застосування заходів фінансово-правової відповідальності передбачає необхідність встановлення вини суб’єкта фінансового правопорушення, при державному примусі у фінансовому праві це не є обов’язковим [3, c. 163-166].

Отже доцільним на нашу думку є твердження Сатарової Н.А., Заходи фінансово-процесуального примусу та заходи фінансової відповідальності слід розрізняти. Якщо в підставі фінансової відповідальності завжди лежить факт вчинення фінансового правопорушення, то застосування заходів фінансово-процесуального примусу пов'язується з протиправною поведінкою не у всіх випадках. [10, c. 17].

Поиск по сайту: