Поняття та особливості фінансово-процесуального примусу

Ознайомившись у попередніх пунктах нашої доповіді із примусом, як загальною категорією та фінансово-правовим примусом, як явищем фінансового права виявляється необхідним дослідження ще одного виду примусу, а саме фінансово-процесуального. Ознайомившись із доробками фінансово- правової науки доречно сказати що не всі науковці у своїх роботах виділяють оремо такий вид примусу. Тому звертаємося до робіт Ровинського Ю. О. та Коваль Д. О., Касьяненка Л.М., які все ж виділяють його у фінансовій доктрині.

Ровинський Ю.О.визначає фінансово-процесуальний примус як регламентований нормами фінансового права вплив державних та спеціально уповноважених органів державної влади на поведінку суб’єктів фінансово-правових відносин шляхом застосування до них у встановленому процесуальному порядку примусових заходів організаційного характеру, пов’язаних з настанням для них негативних наслідків, з метою припинення, недопущення та запобігання фінансовим правопорушенням[9, c. 22, 23].

На думку Коваль Д.О., фінансово-процесуальний примус можна визначити як регламентовану процесуальними нормами фінансового права діяльність державних, спеціально уповноважених органів по утворенню, розподілу, використанню грошових фондів держави і місце­вого самоврядування, а також по здійсненню контролю з метою встанов­лення законності й ефективності фінансових операцій[7, c. 9].

Фінансово-процесуальний примус регулюється фінансово-правовими нормами, які закріплюють вичерпний перелік заходів примусу, підстави і порядок їх застосування. Він спрямований на забезпечення дотримання фінансової дисципліни. Законодавець у фінансово-правових нормах визначає коло суб’єктів примусу (коло владних суб’єктів) та їх компетенцію, підстави для застосування суб’єктом заходів примусу, закріплює ознаки (склад порушень), за наявності яких застосовуються примусові заходи, встановлює, які примусові заходи і в якому розмірі можуть бути застосовані за наявності законних підства, регламентує порядок застосування примусових заходів, саме таким є фінансово-процесуальний примус за твердженням Касьяненка Л.М. [5, c. 79]

Заходи фінансово-процесуального примусу визначаються Саттаровою Н.А., як специфічна група заходів державного примусу в сфері мобілізації грошових коштів, створення фінансових фондів, витрачання грошових коштів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій. Зазначені заходи застосовуються у відповідності з передбаченим законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня старанності і підтримання фінансової дисципліни [10, c. 15-17].

Для обґрунтування фінансово-процесуального примусу як інституту фінансового права слід відзначити, що система державного примусу у сфері фінансової діяльності держави (разом із заходами фінансової, адміністративної і кримінальної відповідальності) включає також інші правові засоби – заходи процесуального примусу, передбачені фінансовим (бюджетним, податковим, валютним), адміністративним законодавством.

Заходи фінансово-процесуального примусу – це специфічна група заходів державного примусу в сфері мобілізації коштів, створення фінансових фондів, витрати коштів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій [7, c. 9].

Заходи процесуального примусу у сфері публічних фінансів застосовуються уповноваженими органами державної влади в чіткій відповідності з передбаченим законодавством процесуальним порядком щодо зобов’язаних осіб з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня виконання та підтримки фінансової дисципліни. На відміну від інших процесуальних заходів, що використовуються у сфері публічних фінансів, їх застосування супроводжується додатковими обтяженнями організаційного характеру [9, c. 23].

Фінансово-процесуальний примус відрізняється складною юридичною конструкцією, розмаїтістю примусового впливу й наслідків.

У зв'язку із цим, уявляється необхідним класифікувати процесуальні заходи фінансово-правового примусу. Така класифікація поряд з каральними санкціями відображає в системі фінансово-процесуального примусу заходи забезпечувального (наприклад, ті які ставляться до категорії способів забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів), відбудовного (заходи примусового стягнення штрафів, пені та недоїмки), попереджувального характеру (наприклад, попередження про неналежне виконання бюджетного процесу).

Всі ці заходи фінансово-процесуального примусу у свою чергу можна

класифікувати залежно від сфери застосування на бюджетні, податкові й валютні.[6, c. 111, 112].

Слід розмежовувати заходи фінансово-процесуального примусу й заходи фінансово-правової відповідальності. Якщо підставою для притягнення до фінансово-правової відповідальності завжди є факт здійснення фінансового правопорушення, то застосування заходів фінансово-процесуального примусу пов’язується з протиправною поведінкою не в усіх випадках.

Існування фінансово-правового та фінансово-процесуального примусу є свідченням дії методу владних приписів у фінансово-правових відносинах, який характерний для всіх галузей публічного права. Відмітною особливістю фінансово-правового й фінансово-процесуального примусу є безспірний порядок їх застосування. До суб’єктів фінансового права може бути застосований фінансово-правовий примус у вигляді фінансово-правових санкцій, які поділяються на два види: правопоновлювані (пеня, яка може стягуватися, наприклад, податковим органом на підставі закону із платника, який пропустив строк сплати податку) і штрафні.

Фінансово-процесуальний примус у практичній діяльності проявляється в застосуванні конкретних процесуально-примусових заходів. Він завжди пов'язаний з певними правовими обмеженнями організаційного й майнового характеру. Примусові заходи застосовуються уповноваженими органами відповідно до прийнятих ними рішень, у передбаченому законом процесуальному порядку відносно зобов'язаних осіб [6].

Примусові заходи на думку вченої Коваль Д.О., запропоновано класифікувати на превенційні, припиняючі, забезпечувальні або відновлювальні в залежності від змісту фінансової діяльності держави.

Отже, формою прояву фінансово-процесуального примусу є безпосередній вплив на зобов’язаного суб’єкта з метою досягти реалізації покладеного на нього процесуального обов’язку. Заходи фінансово-процесуального примусу визначено як специфічну групу заходів державного примусу у сфері мобілізації та витрачання грошових фондів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій, а також у сфері фінансового контролю. Вказані заходи застосовуються в передбаченому законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня підтримки фінансової дисципліни [9, c. 23, 24].

Поиск по сайту: