ЯКЩО НЕ СТВОРИТЕ ДРУЖИНІ БЕЗПЕКИ, ВИ ЗАЛИШИТЕСЯ НІ З ЧИМ

«Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла,

навпаки, він його годує і піклується ним,

як і Христос Церквою»

(Еф. 5, 29)

Даніель і Паула були одружені понад двадцять років. Одного дня Даніель зателефонував мені і повідомив досить сумну новину.

«Паула покидає мене через іншого чоловіка», - сказав Даніель. Він був дуже схвильований і не міг нічого пояснити. «Ви допоможете мені?»

Під час розмови ми з'ясували, у чому полягала його проблема. Причиною втрати дружини було його хобі.

Даніель був завзятий, знаючий, досвідчений садівник. Розкішні квітники прикрашали його дбайливо доглянутий сад. Рівненько підстрижені дерева утворювали затінок для не дуже сонцелюбних рослин. Даніель знав, де посадити рослину кожного виду, щоб вона мала добрий ґрунт і достатню кількість сонячного проміння. Оскільки кожна рослина потребувала особливого догляду, то Даніель витратив багато часу, щоб вивчити, скільки саме добрив й інших поживних речовин потрібно тому чи іншому видові. Результат був дивовижний. Але чим більше розцвітав його сад, тим більше «в'януло» його подружжя, бо він приділяв йому недостатньо уваги. Для роботи й інших справ він витрачав стільки ж енергії, як і для свого саду, а для Паули залишалося дуже мало часу.

Даніель не мав навіть найменшого поняття, що справді було потрібно Паулі. Він знав дуже мало про те, як вберегти її від «палючого сонця і буревію». Він не лише не створював їй відчуття безпеки, а з допомогою логічних аргументів переконував її в тому, що вона мусить сама впоратися з різними домашніми обов'язками, які вона вважала надмірними. За двадцять років подружнього життя Даніель жодного разу так і не виконав її прохання бути для неї ніжним захисником.

Окрім повного робочого дня, Паула мусила піклуватися про фінансові справи, готувати обіди, прибирати в домі і виховувати дітей. У багатьох кризових ситуаціях вона залишалася наодинці з проблемами, а Даніель тим часом їздив рибалити, на полювання або працював у своєму саду. Він не розумів, що Паулі був потрібен сильний ніжний чоловік, який підтримував би її в стресових ситуаціях і перебрав би на себе частину «брудної роботи» (такої допомоги ми всі потребуємо час від часу). Вона хотіла, щоб зрозуміли межі її фізичних сил і любили такою, якою вона є. Коли Даніель у черговий раз залишав її напризволяще, вона починала шукати підтримку деінде.

Якщо чоловік не розуміє можливостей своєї дружини або трактує їх як лінощі, то це може зумовити багато непорозумінь. Наприклад, фізичні і духовні сили жінки, яка має 2-3 малих дітей, до п'ятої години вечора можуть бути цілком вичерпані. Якщо чоловік цього не розуміє, то може розгніватися, коли вона, наприклад, не виявляє бажання до статевих стосунків. Але вона справді настільки втомлена, що може мріяти лише про сон.

Деякі чоловіки вважають, що дружини використовують їхню ніжність, любов і великодушність.

Карл хотів знати, чи дружина використає його щедрість, і вирішив пожертвувати на цей експеримент певну суму грошей. У день народження дружини він поїхав разом з нею в супермаркет. Він сказав, що хоче допомогти їй у виборі сукні, але навіть не натякнув, скільки грошей планує витратити. Коли вони за дві години побували в десятьох магазинах, його вже так боліли ноги, що він засумнівався, чи цей подарунок до дня народження і справді був доброю ідеєю.

«Маріє, як тобі ця сукня? Вона тобі пасуватиме!»

«Ні, вона мені не подобається».

Потім вони зайшли в магазин-салон, де Марія побачила дуже гарний костюм-трійку: жакет, спідниця і штани. Вона хотіла купити його. Хоч це коштувало кругленьку суму, Карл сказав: «Маріє, глянь! Ця сукня за зниженою ціною». (Тут мусимо попередити: жінку може образити, якщо чоловік обмежує її покупки лише товарами за зниженими цінами).

Сукня сподобалася Марії, і вона її поміряла. Карл запитав: «Чому ти її не береш?»

«Карле, я не хочу, щоб ти витрачав більше грошей».

«Ні, ні, візьми її, - відповів він. - Вона мені подобається. О, Маріє, а що ти думаєш про цю сукню?»

«Ну, тепер це вже просто занадто», — запротестувала Марія. Але Карл наполягав, щоб вона приміряла її.

Карл почав думати, що вона захоче купувати кожне плаття, яке він їй запропонує.

«Це мені також подобається, Маріє».

«Карле, я не можу купувати ще однієї сукні, - сказала вона. - Це безглуздо. Я не можу собі цього дозволити».

«Про що ти говориш! - відповів він. — Ти важливіша, ніж гроші. Навіть якщо мені доведеться працювати понаднормово, я зроблю це для тебе». Він переконав її купити ще й цю сукню.

Вона відповіла: «Мені вже соромно. Я не хочу нічого більше купувати. Заплатімо за те, що ми вже вибрали, і ходімо додому».

«Добре, Маріє. Але приміряй ще цю сукню. Для мене. Я хочу, щоб цей день тобі запам'ятався».

«Карле, але це вже справді занадто», — сказала вона.

«Добре, тоді розплатімося. Я хочу, щоб ти була щаслива і задоволена».

Лише через якийсь час Карл зізнався, що хотів переконатися, що жінка не надуживає, коли до неї добре ставляться. Він похвалив дружину за економність і обачливість, бо вона думала про фінансове забезпечення їхньої сім'ї і не витрачала грошей намарно.

Зараз він не побоюється, що Марія ставиться до грошей неекономно, бо знає, що вона вміє робити гарні покупки за помірні ціни. Цей «експеримент» переконав його, що Марія не використовуватиме його доброти і в інших ділянках життя.

Якщо ви до цього часу були скупі або критикували дружину за те, як вона витрачає гроші, або якщо у ваших стосунках не все було добре, то я раджу вам не «експериментувати». Але якщо ваше подружжя стабільне, й у вас з дружиною не виникало серйозних конфліктів, то можете спробувати себе в ролі «експериментатора». Ви зможете переконатися, що дружина не надуживатиме вашою любов'ю і ніжністю.

Якщо в Біблії сказано, що чоловік повинен «піклуватися» про свою дружину (Еф. 5, 29), то це означає, що він повинен створювати їй відчуття безпеки і впевненості, особливо в тих ділянках, які вимагають від неї надмірного фізичного і душевного навантаження.

Три можливості, як створити дружині відчуття впевненості і безпеки і допомогти їй само реалізуватися

1. Виявіть, у яких ділянках ваша дружина потребує захисту

Спочатку чоловік мусить визначити вразливі місця своєї дружини. Через невимушені розмови і методом спостереження ви можете визначити, що гнітить вашу дружину або що їй створює відчуття страху. Для моєї дружини таким вразливим місцем є водіння автомобіля. Оскільки вона була свідком однієї великої катастрофи, у якій загинули наші добрі друзі, то вона дуже пильна, коли сидить за кермом чи просто є пасажиром. Для неї було б дуже боляче, якби я критикував її за надмірну уважність на дорозі. Вона відчуває себе також невпевнено, коли мусить взимку їхати на далекі відстані, бо побоюється автополомки. Коли ми жили в Чикаго, вона два рази потрапляла в ситуацію, коли ламалася автомашина і вона залежала від допомоги інших водіїв. Це, звичайно, створювало небезпеку для неї і дітей. Оскільки я знаю про ці побоювання, то не вимагаю, щоб вона їздила на далекі відстані.

Чи ви знаєте про межі її фізичних сил?

Досить часто чоловіки бувають грубі зі своїми дружинами. Вони не розуміють, що жінки через свою обмежену фізичну силу не люблять, коли з ними поводяться не дуже лагідно, навіть якщо це і жартома.

Одна жінка розповідала мені, що її чоловік для розваги любить боротися з нею. Він навіть не підозрює, що вже сам цей факт ранить її. Він ніколи не робить їй боляче навмисно, але досить часто після такої «розваги» на її тілі залишаються голубі плямки. В інших випадках він також не дуже ніжний з нею.

Одного вечора вони поїхали за покупками. Вона на якийсь час затрималася у книжковому відділі. Чоловік чекав на неї біля магазину, тримаючи в руках цілий пакет корму для собак й інші покупки. Коли вона вийшла, він сказав: «Не дивно, що ти не поспішаєш. Ти ж не тримаєш у руках такого тягаря».

«Дай, я тобі допоможу», - відповіла вона. Він жартома з усієї сили кинув їй пакет з собачим кормом, що їй аж перехопило подих. Додому вони поверталися мовчки. Коли вони під'їхали до гаража, він сказав: «Я мовчав цілу дорогу не тому, що я сердитий на тебе. Я злий на себе, що знову зробив тобі боляче». Він спробував змінити свою поведінку, бо зрозумів, що їй потрібне ніжне, уважне ставлення.

Чи у фінансовому плані ваша дружина не зазнає тиску?

Чоловік повинен також оберігати свою дружину від полагодження фінансових справ. Багато жінок почувають себе затиснутими в лещата через те, що їхні чоловіки безвідповідальні у фінансовому відношенні. Щоб компенсувати великі видатки, чоловік примушує свою дружину йти працювати, хоч вона потрібна дітям вдома. Власне, чоловіки вимагають цього від своїх дружин, бо вважають, що «вона також повинна вносити свою частку».

Якщо дружина цілий день вдома, то чоловік, напевно, сподівається, що вона потурбується про всі рахунки і владнає інші фінансові справи, адже що ж їй залишається тоді робити протягом цілого дня?!

Він думає: «Я щодня працюю по вісім годин. Найменше, що вона може зробити, - це оплатити рахунки».

Якби йшлося лише про бухгалтерію, то нема ніяких проблем. Але ж треба мати справу з квитанціями, цифрами, стежити за правильністю рахунків, думати про те, щоб вистачило грошей, вирішувати, які рахунки оплатити насамперед, відповідати на наполегливі дзвінки кредиторів - таке фізичне і психічне навантаження може бути завеликим для жінки. Проблема може бути підсилена тим, що чоловік марно витрачає гроші заради власного задоволення.

У перші роки нашого шлюбу я також допустився цієї помилки. Норма працювала в банку, і я зробив логічний висновок, що вона могла б відповідати за фінанси і в нашій сім'ї. Оскільки фінансові справи є для мене вразливим місцем, то я запитав Норму, чи вона б не хотіла взяти за це відповідальність на себе, з чим вона дуже радо погодилася і що виконувала протягом чотирьох чи п'яти років.

Але одного дня вона прийшла до мене плачучи і поклала переді мною чекову книжку і всі рахунки. Кожен мав свою власну чекову книжку, але в нас був спільний рахунок. Щоразу, коли я виписував чек, я думав, що на рахунку достатньо грошей. Для моєї дружини це було надмірне навантаження. Сьогодні я дуже вдячний їй, що вона передала мені управління нашими фінансовими справами, бо це навчило мене бути відповідальним за фінансовий добробут сім'ї.

Ви чекаєте від дружини, щоб вона завжди куховарила?

Скільки чоловіків ставляться до своїх дружин так, наче вони якийсь предмет вжитку. Вони цього не говорять, але десь у душі глибоко переконані, що жінка повинна сидіти на кухні і готувати, прибирати..., а вони тим часом можуть грати в гольф, ходити на полювання чи дивитися телевізор. Чи ви колись зауважували, що під час прийняття гостей переважно жінки пораються на кухні, а чоловіки зручно вмощуються за столом і правлять теревені.

Дівчаток виховують бути пильними до побажань сильної статі в сім'ї. Наприклад, мама каже своїй доньці: «Запитай тата, чи він хоче чаю?» Але нам рідко доводиться чути, щоб це саме говорили хлопчикам.

Стереотип такого розподілу обов'язків створював і мені на початку нашого шлюбу певні проблеми: куховаріння було обов'язком Норми, а моїм завданням було піклуватися про автомобіль. Але згодом я помітив, що не трапиться нічого надзвичайного, якщо я буду готувати чи прибирати, особливо ж коли Норма зайнята чи потребує відпочинку. Чоловіки повинні переосмислити свої традиційні ролі і чинити так, як цього вимагає справжня любов і піклування про дружину.

Перш ніж перекладати на дружину додаткові обов'язки, подумайте про межі її можливостей. Якщо ви зважатимете на це, то ваші стосунки отримають додаткову «порцію» гармонії, а дружина - ваш захист і опіку у всіх аспектах життя: духовному, душевному, емоційному і фізичному.

Чи вашій дружині не слід відпочити?

Чим можна пояснити, що багато чоловіків вважають, ніби їхнім дружинам треба менше спати, ніж їм? Коли чоловік ще спить, його дружина готує сніданок і піклується про дітей. Це особливо актуально тоді, коли діти ще зовсім маленькі. У перші роки нашого подружнього життя, коли діти вночі плакали, я вважав закономірним, що Норма встає і опікується ними. І вона це завжди робила. Я ніколи не відчував себе зобов'язаним встати і подивитися до дітей. Будьте чуйними і зважайте на фізичні потреби своєї дружини. Візьміть на себе якусь частину обов'язків, щоб і ваша дружина могла спокійно відпочити.

Чи дружина повинна завжди сама піклуватися про дітей?

Моя дружина часто мені говорить, як для неї важливо, коли я ввечері після роботи опікуюся дітьми. Вона тоді може спокійно приготувати вечерю або просто побути сама. Вона любить, коли я йду гуляти з дітьми, щось читаю їм в іншій кімнаті, розповідаю чи ми просто розмовляємо. Після вечері я часто разом з дітьми прибираю зі столу і мию посуд, щоб Норма могла відпочити. Сьогодні мене вже не дратує, як колись, те, що вона потребує моєї допомоги, навпаки, я радію, якщо можу чимось їй допомогти.

Уважність і видумка набагато важливіші, ніж час і зусилля, які для цього потрібні. Цим ви можете змінити ваші стосунки і підняти настрій своїй дружині.

Одного вечора Бернд зробив Анні велику несподіванку, коли попросив, щоб вона довірила йому приготувати вечерю, накрити стіл і нагодувати дітей. Він сказав, що якщо вона йому це дозволить, він зробить їй подарунок - екстракт трав для купання.

Коли вона спокійно приймала ванну, він порався по домашньому господарству. Це був маленький подарунок. Бернд лише пожертвував трохи свого часу. Але цим він засвідчив Анні, як багато вона для нього важить.

Чи переїзд не буде для вашої дружини додатковим навантаженням?

Переїзд в інше місто означає для жінки дуже багато. Чоловік повинен пам'ятати про межі її можливостей. Через рутину щоденних клопотів душевні сили жінки дуже швидко вичерпуються. Цілком зрозуміло, що переїзд є для неї додатковим навантаженням, навіть якщо вона і погоджується на нього.

Що її найбільше втомлює?

Чоловік повинен знати, від яких стресів потерпає його дружина кожного дня. Щоб допомогти дружині уникнути стресових ситуацій, чоловік має визначити, що її найбільше втомлює. Щоб полегшити вам це завдання, подаємо список-тест, у якому різні стресові ситуації розміщені в порядку спадання «потужності» стресу. Тобто, чим ближче ви до кінця списку, тим менша потужність стресу. Зробіть цей тест, і ви визначите, скільки стресу «припадає» на вас і вашу дружину на цей момент.

Якщо ви набрали 150 чи менше балів, то ймовірність, що протягом наступних двох років ви потрапите до лікарні, становить 33%, якщо 150-300 балів, то ймовірність становить 51%, а якщо 300 і більше, то 80%. Постарайтеся захистити свою дружину в усіх ділянках, де ви виявили її вразливе місце. Це перша можливість продемонструвати їй, що ви хочете піклуватися про неї.

Тест на стрес

Які з перелічених ситуацій вам довелося пережити протягом останніх дванадцяти місяців?

ПодіяБали

Смерть дружини (чоловіка) 100

Розлучення 73

Розрив подружніх стосунків 65

Тюремне ув'язнення 63

Смерть когось із родини 63

Нещасний випадок чи хвороба 53

Одруження 50

Звільнення 47

Примирення з дружиною (чоловіком) 45

Вихід на заслужений відпочинок 45

Погіршення стану здоров'я когось із родини 44

Вагітність 40

Сексуальні проблеми 39

Поповнення сім'ї 39

Зміни фінансового становища 38

Смерть близького друга 37

Часті сварки 35

Кредит понад 30 тис. марок 31

Протермінування оплати кредиту ЗО

Професійні зміни 29

Син/дочка покидає батьківський дім 29

Проблеми з родичами чоловіка/дружини 29

Несподіваний особистий успіх 28

Нове місце праці чоловіка/дружини 26

Початок або закінчення навчання 26

Зміна умов проживання 25

Відмова від власних звичок 24

Проблеми з начальником 23

Зміна часу праці або умов праці 20

Переїзд 20

Зміни в навчанні 20

Зміна способу проведення вільного часу 19

Зміни в церковній громаді 19

Зміни в громадських справах 18

Порушення сну 16

Зменшення кількості «сімейних вечорів» 15

Зміна вподобань у їжі 15

Відпустка 12

Різдво 13

Порушення закону 11

2. Визначте, якої самореалізації бажає ваша дружина

Ще одна можливість виявити любов дружині - це підтримати її бажання самореалізуватися. Ви можете зробити це, знаючи, яку мету вона собі поставила, і по можливості посприяти її здійсненню. Ми всі любимо, коли нас хтось підтримує і радіє разом з нами, якщо ми досягли успіху. Коли чоловік витрачає свій час, щоб допомогти дружині самореалізуватися, то це створює їй відчуття, що її люблять і цінують.

Час від часу ми з дружиною йдемо кудись повечеряти або просто прогулятися. І тоді ми говоримо про наші особисті плани на майбутнє. Ми зобов'язуємося допомагати одне одному в здійсненні цих задумів. Ця книжка є результатом одного із задумів, який виник у нас спільно з дружиною. Оскільки я бачив її бажання здійснити цей задум, то знав, що вона погодиться, щоб я кілька тижнів побув окремо від сім'ї і спокійно продовжив роботу над книжкою.

Розуміння того, що дружина заради моїх планів готова жертвувати собою, робить мене таким щасливим, що я також відчуваю обов'язок допомагати в реалізації її задумів. Оскільки я знав, що вона хотіла б покращити стан свого здоров'я, то ми вирішили, що вона вступить у секцію, де матиме змогу регулярно займатися спортом. Щоб вона досягла своєї мети - поправила здоров'я, я часто виконував роль няньки.

Сядьте біля своєї дружини і запитайте про її плани. Можливо, вона хотіла б продовжити навчання, піти працювати, відвідувати курси риторики чи крою і шиття або східної кухні. Її задуми можуть змінитися, якщо ви зрозумієте, з яких причин чи мотивів вона прагне цього. Можливо, вона скаже вам, що хоче продовжити навчання, а насправді вона лише хотіла б кілька разів на тиждень відлучитися від дітей. Якщо ви частково звільните її від обов'язків, то це допоможе їй спрямувати свої сили в правильному напрямку для досягнення її справжніх задумів. Я вважаю обов'язком чоловіка визначити і зрозуміти, якої самореалізації прагне його дружина. Потім він мусить посприяти їй у досягненні задуманого.

3. Визначте, які особисті проблеми хоче вирішити ваша дружина

Моя дружина хотіла розповісти іншим жінкам, як домогосподарка може бути щасливою, не пориваючись йти працювати. Але ще коли ми не були одружені, вона мала якийсь страх виступати перед аудиторією. Причиною цього була моя безвідповідальна поведінка.

Я любив виправляти її граматику і давати їй поради, як треба робити доповіді. Одного разу, коли я чув, як вона виступала перед групою, я звернув її увагу на один пункт, який, на мою думку, треба було виправити. Як мало я знав тоді про емоційність своєї дружини! Моя критика призвела до того, що вона просто не хотіла виступати перед публікою. Мені потрібно було п'ять років, щоб словами похвали і втіхи загоїти цю рану. Зараз вона досить часто виступає з доповідями, але все-таки нервує, коли я сиджу в залі.

Чи вам траплялося, що зранку дружина заявляє, що хоче схуднути, а в обід вона знову їсть тістечка? Пригадати їй ранкову обіцянку - це найгірше, що ви можете зробити. Але якщо ви утримаєтеся від коментарів або обнімете її і скажете: «Я люблю тебе такою, яка ти є, а не такою, якою ти хочеш бути», - то це буде набагато ефективніше. Вона, напевно, й сама сердиться на себе через відсутність сили волі. Якщо вона знатиме, що її люблять такою, якою вона є, то це збільшить її віру в себе й активізує силу волі.

Підсумовуючи сказане, можемо зробити висновок, що жінка прагне щирих стосунків і в скрутну хвилину хоче спертися на міцне плече свого чоловіка. Вона хоче, щоб чоловік розумів її можливості і побоювання і створював їй відчуття захищеності. Вона відчуває, що важлива для чоловіка, коли він заступається за неї, якщо її хтось критикує.

Кожна людина особлива, і єдина можливість виявити потреби вашої дружини - поговорити з нею про це. Ви, наприклад, можете запитати, чи створювали їй достатньо впевненості в таких ділянках:

- фінансове забезпечення сім'ї;

- виховання дітей;

- домашнє господарство;

- страхування, заповіт;

- ваша робота і ваші колеги;

- ваші товариші і ваші родичі.

Також постарайтеся визначити, як би вона хотіла самореалізуватися. Попросіть її пояснити 2-3 бажання, про здійснення яких вона давно мріє. Кожного року робіть «звіт» про здійснені задуми.

Для роздумів

1. Який точний зміст слова «піклуватися» в Еф. 5, 29? Скористайтеся коментарем до Біблії або запитайте у свого пароха.

2. До якої поведінки Павло спонукає християн у ставленні один до одного? Як ви ставитеся до своєї дружини? (1 Сол. 5, 11-14).

9. СВАРКИ? Є КРАЩИЙ ВИХІД!

«Тим то покине чоловік свого батька і свою матір,

і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло»

(Еф. 5, 31)

За допомогою одної дуже простої угоди можна позбавитися запеклих сварок між вами і вашою дружиною. Ні, я не маю на увазі розлучення!

Ця угода передбачає, що ви повинні присвячувати більше часу обговоренню справ зі своєю дружиною, а не задовільнятися рутиною щоденних сварок і криків. Завдяки цьому у вашої дружини сформується більше почуття самоповаги.

Ми з дружиною прийшли до такого висновку, коли шість років тому, 4 липня, у нас виникла запекла сварка. Ми сварилися, аж іскри летіли. Жоден феєрверк не витримав би нашої конкуренції. Я хотів мати відпустку в липні і провести її в горах, вона хотіла в серпні й бажала поїхати відпочивати на море. Оскільки нас не задовільняв варіант роздільного відпочинку, то дебати щоразу зростали, і цьому не було видно кінця-краю. Я кипів від гніву, порівнюючи її поведінку з поведінкою деяких моїх поступливих неодружених співпрацівниць.

«Тобі бракує розважливості. Крім того, ти неправа», - сказав я.

«Я б хотіла бачити цю «розважливу жінку», про яку ти постійно говориш, - гнівно відповіла вона. - Якщо ти зможеш показати мені хоч одну таку, я завжди братиму з неї приклад».

І тут в мене з'явилася блискуча ідея, яка протягом шістьох років вберігала нас від запеклих сварок. Я запитав Норму, чи вона погоджується на двомісячний експеримент. Якщо він вдасться, ми завжди чинитимемо за цим принципом, - якщо ні, то будемо шукати інший вихід.

«Чи ти погоджуєшся не приймати жодного рішення, поки я не буду цілком з ним згідний?» - запитав я.

«І я також не буду вирішувати питань, які мають якийсь стосунок до тебе, поки не матиму твоєї згоди».

Я не знав, чи цей експеримент вдасться. Я лише знав, що хочу позбутися вічних сварок і непотрібних суперечок, результатом яких були лише сльози і гнітюче мовчання. Оскільки я працював в організації, яка займалася дослідженням подружніх стосунків, то мені, звичайно, залежало на тому, щоб у моїй сім'ї були мир і злагода. (Ви, напевно, знаєте сантехніків, у яких вдома протікає кран).

Якщо ми хотіли абсолютної одностайності, то треба було багато змінити. Ми мусили багато часу присвячувати обговоренню справ і намагатися розуміти аргументи одне одного. Щоб переконати її у своїй правоті, я повинен був зрозуміти глибокий зміст її слів і її спосіб трактування певних речей. Спочатку такі дискусії закінчувалися домовленістю трохи зачекати, поки ми не дійдемо спільної думки. Було дивно, але багато проблем вирішувалися самі собою, щонайменше, вони втрачали свою актуальність через кілька днів.

Хоч ця ідея була дуже успішною, але через два місяці я порушив нашу угоду. Я почув, як Ґреґ і Каріна сварилися на кухні, і поспішив туди. Я лише бачив, як Ґреґ відсунув повну тарілку, і весь її вміст висипався на Каріну. Коли я піднімався з Ґреґом нагору, щоб покарати його, Норма сказала, що не погоджується зі мною.

Я зупинився і відповів: «Такий експеримент можна застосовувати не в усіх ситуаціях. Я не можу нехтувати своїми обов'язками батька лише тому, що ти маєш іншу думку. Мені шкода, але в цьому випадку я сам вирішую».

Після того як ми з Ґреґом «поговорили як чоловіки», Норма поставилася до мене дуже холодно, коли я зайшов на кухню.

«Нормо, я мусив зробити те, що вважав правильним, - пояснив я. - Я хотів би, щоб ми в кожному випадку були одностайними, але це практично неможливо».

Вона відповіла: «Ти навіть не спробував з'ясувати, що насправді сталося».

«Було достатньо того, що я бачив».

Але я мусив визнати, що не знав, чим Каріна спровокувала Ґреґа. Норма попросила Каріну приготувати для Ґреґа бутерброди. Напевно, Каріна зі самого початку не мала до цього великого бажання, а коли Ґреґ не захотів їсти, вона спробувала його примусити.

«Мама сказала, щоб я приготувала тобі бутерброди, і ти мусиш їх з'їсти», - сказала вона Ґреґові.

«Ти не можеш мені вказувати. Я не буду їх їсти», - відповів він. І, щоб надати ваги своїм словам, він відсунув від себе тарілку. Поверхня стола була дуже гладенька, і всі бутерброди «приземлилися» на коліна Каріни.

Я визнав, що допустився помилки і попросив вибачення в Ґреґа. Тепер, щоб уникати таких помилок, у нас діє «сімейний суд». Кожен може висловити міркування, яке свідчить на його користь. Коли всі факти відомі, сім'я вирішує, хто винен.

Коли в нас з Нормою різні думки, я завжди з подивом переконуюся, що дуже часто вона буває права. Я не знаю, чи це сьоме чуття, чи в чому тут ще справа, але вона завжди відчуває, коли щось не так. Наше зобов'язання досягати одностайності зумовило між нами гармонію і тісний обмін думок, який ми не завжди отримували, практикуючи інші способи. У моєї дружини з'явилося почуття самоповаги, а запеклі сварки назавжди зникли з нашого життя.

Постійні розбіжності думок руйнують стабільність подружніх стосунків. Напевно, саме тому св. Павло робив наголос на тому, що громада повинна бути одностайна. Прагнення до одностайності він порівнює з боротьбою, яка необхідна, щоб дійти згоди (Фил. 1. 27).

Решта розділу присвячена наслідкам, коли важливі рішення приймаються одноосібно, без відома інших членів сім'ї. Крім того, буде розглянута можливість, як застосувати принцип одностайності у вашій сім'ї.

Що відбувається, коли ви самі приймаєте рішення

Якщо жінка не залучена до процесу прийняття рішення, то вона відчуває себе невпевненою, особливо коли йдеться про фінансове забезпечення сім'ї чи про умови проживання. Її постійна невпевненість подібна до інфекційної хвороби, яка уражає й інші аспекти вашого подружнього життя.

Клаус та Інґа ледве зводили кінці з кінцями, щоб вистачило грошей на харчування. Він мусив по вісімнадцять годин на день працювати у своїй маленькій крамничці, і вона працювала щонайменше вісім годин, хоч була на восьмому місяці вагітності. Потім Клаус поїхав до одного мультимільйонера, щоб владнати свої підприємницькі справи. Поїздка була дуже вдалою, бо мільйонер запропонував Клаусові надзвичайно вигідну угоду, на яку той погодився без довгих роздумів. Він вважав це єдино «розумним» рішенням.

Клаус ледве дочекався нагоди, щоб зателефонувати дружині і повідомити чудову новину в «логічному» порядку, щоб і вона могла порадіти разом з ним. Він сказав: «По-перше, ти більше не мусиш працювати. По-друге, він дає мені 20 відсотків від прибутку і каже, що за рік я буду мільйонером. По-третє, ти навіть не уявляєш, як тут гарно, і він бере на себе всі кошти за переїзд».

Клаус був шокований, коли на другому кінці проводу почув схлипування. Спочатку він подумав, що вона плаче від радості (я знаю, важко повірити, що він справді так подумав).

Як тільки Інґа змогла говорити, вона поставила запитання, які видалися Клаусові просто смішними (він навіть подумав, чи вона, бува, не збожеволіла).

Вона запитувала: «А що буде з нашими батьками? А як з квартирою? Я вже підготувала дитячу кімнату!» Після її третього запитання у Клауса ввірвався терпець, і він повісив слухавку. Вона наважилася запитати, чи він не забув, що вона на восьмому місяці вагітності.

Він дав їй трохи часу, щоб вона могла заспокоїтися, і через дві години знову зателефонував. Вона опанувала себе і погоджувалася переїхати. Інґа була згідна все покинути: своїх батьків, друзів, лікаря, курси догляду за немовлятами і навіть дитячу кімнату, яку вона так дбайливо готувала для свого первістка.

Інзі було потрібно майже вісім місяців, щоб звикнути до нових умов, Клаусові ж вистачило кількох хвилин. Він ніколи не став мільйонером. Його ділова угода зазнала краху через вісім днів після народження дитини, і вони були змушені повернутися. Це був для Клауса добрий урок, і сьогодні він уже не приймає важливих рішень, якщо Інґа повністю не згідна з ним. Якщо плануються якісь зміни, він завчасно повідомляє їй про це, щоб у неї був час морально підготуватися. Але Клаус ніколи не забуде, що вона була готова пожертвувати собою заради нього. Він навіть зрозумів, що питання «А що буде з нашими батьками?» чи «А як бути з дитячою кімнатою?» можуть бути важливіші, ніж гроші.

Чоловік може легко створити жінці відчуття, що вона дурна, нездібна чи просто неважливий член сім'ї, якщо більшість рішень приймає одноосібно.

Багато чоловіків поводяться зі своїми дружинами так, ніби ті нічого не знають. Якщо мова йде про її професію чи про фінансові справи, то, звичайно, ваша дружина краще орієнтується в цьому.

Ґерт мусив зазнати фінансової невдачі, перш ніж почав поважати думку своєї дружини. Він вирішував, куди краще вкласти гроші й обдумав усі варіанти: від будинку і земельної ділянки до біржових операцій. Порадившись з фахівцями і «порившись» у відповідній літературі, він вирішив купити земельну ділянку на березі озера, де колись планував збудувати будинок для людей похилого віку.

Він думав, що чим швидше купить цю ділянку, тим вищою буде її ціна через 5-10 років. Коли Лінда довідалася про його плани, вона засумнівалася у вигідності цієї інвестиції.

Але Ґерт подумав: «Що там вона розуміє!» - і підписав угоду, не зважаючи на її заперечення.

Коли він через якийсь час захотів продати цю ділянку, щоб повернути гроші і вкласти їх у прибутковіший проект, то побачив, що її не так-то легко продати. Вона залишалася б у власності Ґерта і Лінди, поки вони самі не були б у похилому віці. Якби Ґерт прислухався до її думки, то не лише зекономив би кругленьку суму, а й збільшив би її самоповагу. Що тут залишається додати: ми з дружиною повинні бути одним «тілом». Зрештою, на це воля Божа.

Нам, чоловікам, варто було б інколи пам'ятати, що кожна людина має свої межі можливостей. Якщо, приймаючи рішення, ви не радитеся зі своєю дружиною, то це підвищує для неї ймовірність стресів у всіх сферах життя. Як уже зазначалося вище, кожен стрес «збирає данину», впливаючи на стан здоров'я.

За свій досвід я також мусив заплатити дорогою ціною. Я не питав Норми, чи вона зможе дати собі раду з трьома малими дітьми, коли я мусив часто їздити у відрядження.

Через надмірне навантаження і втому вона стояла на краю нервового зриву. Я був змушений поміняти посаду у фірмі на менш престижну, але зрозумів, який це вагомий обов'язок піклуватися про сім'ю. Це приносить мені більше задоволення і щастя, ніж будь-яка інша робота.

Моя професія також приносить мені більше задоволення, коли сім'я підтримує мене.

Якщо чоловік навчиться знаходити щастя в сім'ї, то його хобі і друзі набудуть цілком іншого значення.

Я з соромом згадую такі випадки: Норма разом з дітьми мала забрати мене з роботи, бо ми хотіли кудись піти повечеряти. Тільки-но вона приїхала, як мене покликали на термінову нараду. Поспішаючи, я сказав їй, що через кілька хвилин повернуся. Але нарада тривала дві години. Та я не почував за собою ніякої вини. Я, навпаки, розгнівався, що вона вірно й терпляче чекала мене в автомобілі, примусивши голодувати трьох дітей. Якщо б мені довелося ще раз побувати в такій ситуації, я б відповів: «Мене саме покликали на незаплановану нараду. Чи ти б не поїхала з дітьми додому і вже там зачекала на мене? Дай їм щось перекусити. А потім ми разом повечеряємо». Або я спробував би пояснити своїм колегам, що в мене домовленість з дружиною. Правду кажучи, на таких нарадах до пізньої ночі так чи інакше нічого не вирішують. (Крім того, від цього скористали б і дружини моїх співпрацівників).

Сварки є, напевно, найпопулярнішим «рішенням», яке приймають багато чоловіків. Оскільки гнів перетворює язик у небезпечну зброю, то часто подружні сварки закінчуються тим, що ми перелічуємо одне одному вади характеру. Сказані зопалу слова інколи дуже важко забути. Моя дружина до сьогодні пам'ятає, що я їй сказав ще перед шлюбом.

Якщо за розбіжності думок жінка відчуває для себе загрозу, то вона обов'язково наполягатиме на своїй думці. Чому чоловік не розуміє, що вона чинить так тому, що її впевненості загрожує небезпека, чому він сприймає її поведінку як наступ на нього чи як замах на його роль глави сім'ї? І обоє продовжують сваритися, наче два вовки, які воюють за верховенство у зграї. А замість цього вони мали б поставити себе на місце іншого, щоб взаємно порозумітися.

Уявіть, що між чоловіком і дружиною виникли якісь проблеми. Він пропонує їй поїхати кудись на кілька днів відпочити, а дітей залишити в бабусі. Дружина каже: «Ти чиниш тиск на мене». Він сприймає ці слова як удар в обличчя. Він і не пробував чинити на неї тиску, і йому абсолютно незрозуміло, чому вона це так сприйняла.

Емоції досягають кульмінації, і виникає сварка.

Але це ще не критична точка. Йдеться про те, чи ви можете повірити дружині на слово, що вона справді відчуває, що на неї тиснуть, якщо вона так стверджує. Спробуйте поставити себе на її місце і постарайтеся зрозуміти, чому вона це відчуває. І не виправдовуйтеся аргументом, що ви не навмисно чинили на неї тиск. Якщо ваша пропозиція спонукала її це сказати, то вона справді відчуває цей тиск.

Спробуйте зробити це так: «Дякую, що ти сказала свою думку. Я не робив цього навмисно. Але я розумію твої почуття. Я відхиляю свою пропозицію. Можливо, ми придумаємо щось інше, що підходить нам обом».

Наведені нижче приклади гарно демонструють, як можна уникнути маленьких розбіжностей думок і запобігти їх переходу в запеклу сварку.

* У неї можуть бути на це різні причини. Одна з них, напевно, та, що вона соромиться своєї фігури. Тут чоловік повинен бути особливо чуйний, ніжний і вирозумілий. Не забувайте, що деякі жінки почувають себе в купальнику не так невимушено, як чоловіки.

**Якщо вона відповість «так», то запитайте і про інші причини. (Пам'ятайте, якщо ви не зважатимете на її причини, то в майбутньому вона матиме привід не говорити про свої почуття. Можливо, вона потребує трохи часу для роздумів. Якщо вона говорить «ні», то запитайте про її причини. Будьте терпеливими і продемонструйте своє щире бажання зрозуміти її думку і зважати на неї).

Як ви можете спільно приймати рішення

Якщо вам вдалося знайти правильний шлях, то йдіть по ньому. Щоразу, коли ми з дружиною сходимо на манівці, то наштовхуємося на проблеми.

Після довгих дискусій про переїзд на село ми знайшли будинок нашої мрії. Я подав оголошення в газету про продаж нашого дому і приготував табличку з написом «продається» для нашого саду. Один сусід прийшов до мене і запитав, скільки я хочу за сад. Коли я назвав йому ціну, він сказав, що це замало, така ціна зменшить вартість і навколишніх будинків.

Мені стало якось не по собі. Ми з Нормою не встигли обговорити наш переїзд у всіх деталях, тому я хотів зателефонувати їй, щоб порадитися, але не міг додзвонитися. Я забрав оголошення з газети і зняв табличку про продаж саду. Коли Норма повернулася, ми склали список, - так, як завжди це робили, приймаючи важливі рішення. Коли ми зважили всі «за» і «проти», то вирішили, що на цей момент буде вигідніше не продавати нашого будинку.

Приймаючи важливі рішення за допомогою простого списку, ми можемо досягти повної одностайності. Першим пунктом у цьому списку стоять аргументи «за» або «проти» того, щоб щось робити. Другий пункт - аргументи «за» або «проти», щоб не робити цього. Третій крок - ми уважно зважуємо всі ці аргументи. Чи буде це рішення позитивним? Чи воно вигідне для нас, чи, може, приймаючи його, ми робимо послугу іншим. Потім ми зважуємо всі «за» і «проти» і дивимося, що вигідно, а не кому вигідно.

Можливо, ви думаєте, що всі необхідні аргументи маєте в голові, але ви полегшите собі роботу, якщо матимете «чорне по білому».

Через зіставлення всіх «за» і «проти» ми змушені обговорювати разом дуже багато фактів. Коли я когось консультую, то можу дати йому якусь конкретну пораду лише тоді, коли маю певну кількість фактів про його ситуацію. Чим менше фактів я знаю, тим незрозуміліший стан справ. А чим більше відомо фактів, тим яскравіша картина і тим швидше можна знайти якесь рішення. Коли я когось прошу написати всі факти на листочку, то досить часто він сам бачить вихід з тієї ситуації.

Наступний приклад продемонструє, як ми в нашій сім'ї аналізуємо факти, приймаючи рішення.

Важливе рішення: чи міняти місце праці?

Це мало б означати, що ми мусимо переїхати в інше місто за 1500 км і обмежуватися меншим заробітком. 1. Які «за» і які «проти», щоб я змінив місце праці і разом зі своєю сім'єю переїхав в інше місто? (Як приклад я назву лише деякі причини).

Якщо ми переїдемо:

2. Які «за» і які «проти», щоб я не міняв місця праці і не переїжджав разом зі сім'єю в інше місто?

Якщо ми залишимося:

Важливо добре обдумати, з яких причин ми щось робимо або не робимо. Це примусить нас подивитися на цю справу під різними кутами зору.

3. Аналіз мотивів на обох листках допоможе у прийнятті рішення.

«Голосуйте за переїзд!» — стояло на плакатах, які намалювала Каріна. Вона по цілому будинку розвішала плакати, якими агітувала за наш переїзд в іншу область. Як справжній агітатор, вона поставила собі за мету переконати своїх братів голосувати за переїзд.

Коли настав день виборів, я вручив кожному членові сім'ї «виборчий бюлетень». Кульмінаційний момент настав тоді, коли я почав читати результати голосування. «Так» — рішення було одноголосним.

У такому випадку принцип більшості не спрацьовує. Якби хтось проголосував «проти», то ми мусили б зважити на її чи його думку. Повна одностайність є важливим елементом щасливої сім'ї. Якщо можливо, то питання має залишатися відкритим до тих пір, поки не буде досягнуто повної одностайності. Можна застосувати альтернативу, якщо складається враження, що хтось своїм «вето» блокує прийняття рішення.

Що робити тоді, коли справи зайшли так далеко, що чоловік і дружина не можуть знайти спільного рішення? Замість того щоб звертатися до третейського судді, постарайтеся якомога довше відкладати прийняття рішення, поки не буде зібрано достатньо фактів. Якщо справа набуває вигляду ультиматуму, то ви обоє повинні визначити, що буде краще для сім'ї. Якщо сім'я і надалі не може досягти одностайності, але дружина доручає прийняття рішення чоловікові, то він повинен керуватися добробутом родини. Любляче, толерантне ставлення може розтопити серце жінки і створити їй впевненість і безпеку, яких вона так потребує, коли треба приймати важливі рішення.

Для роздумів

1. Чи чоловік повинен коритися своїй дружині? (Еф. 5, 21).

2. Що означає повчання в Еф. 5, 22, де написано, що жінка повинна коритися? Порівняйте також Кол. З, 17-19.

3. Якщо чоловік повинен любити свою дружину так, як Христос полюбив Церкву, то треба знати, як любить Христос. Що про це сказано в Мт. 20, 25-28?

4. Подумайте над простим визначенням слова «коритися», зважаючи на Рим. 12, 10.

10. ЩАСЛИВИЙ ШЛЮБ - ЛЕГШЕ, НІЖ ВИ ДУМАЄТЕ!

«Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я;

тих, яких ти передав мені, я їх стеріг»

(Йо. 17,12)

Коли я тільки одружився, то часто запитував інші подружні пари про таємницю щасливого подружжя. Часом мені відповідали: «У вас і вашої дружини можуть виникати проблеми, але вони потрібні, щоб ви завжди залишалися разом. Якщо їх не буде, то ви розлучитеся». Пізніше, коли я думав про стосунки зі своїми дітьми, мені часто говорили: «Коли вони будуть у підлітковому віці, у вас виникне з ними багато проблем. Але це цілком нормально».

Ця життєва правда була такою песимістичною. Щоразу, коли наш домашній затишок порушувала якась сварка, мені було дуже прикро. Я ніде не міг знайти книжки чи хоч би статті про те, як сімейне життя зробити щасливим і гармонійним.

Але сьогодні я можу сміливо сказати, що моя дружина є моїм найкращим товаришем. Це завдяки тому, що ми застосовували принцип, який запозичили в щасливих подружніх пар. Цей принцип врятував нас від багатьох сварок і непорозумінь, і в нашій сім'ї дуже тісні стосунки.

Цей принцип я запозичив у тридцятьох сімей з різних регіонів країни. Мені пощастило брати в них інтерв'ю. Як я їх вибирав? Їх вирізняла глибока прихильність одне до одного, і навіть діти були дуже щасливі і близькі зі своїми батьками, хоч вони вже були в підлітковому віці. Це були сім'ї, які випромінювали щастя і радість.

Коли я мав доповідь, то шукав в аудиторії сім'ю, яка б справляла враження щасливої. Потім я брав у них інтерв'ю. Часто я розмовляв спочатку з дружиною, потім з чоловіком, а потім з дітьми. Усім їм я ставив одне і те саме запитання: «Що, на вашу думку, сприяє тому, що ви всі такі прихильні одне до одного і щасливі як сім'я?» Усі члени кожної окремої сім'ї, без винятку дали одну і ту саму відповідь: «Ми багато часу проводимо разом». Ще більше мене здивував той факт, що всі сім'ї мали однакове хобі.

Часто визнаю, що я сам скористався порадами цих сімей і переконався у їх правильності. Зараз я вже не побоююся, що мій шлюб буде невдалим чи що наші діти віддаляться від нас з дружиною, коли підростуть. Причина в тому, що ми практикуємо речі, які роблять сім'ю щасливою.

Ісус дав нам приклад. Він розділив своє життя зі своїми учнями. Він подорожував, їв, спав, лікував і проповідував разом з ними. Він ходив разом з ними, оберігав і навчав. Він також молився за них (Йо. 17).

Цей приклад єдності і спільності надихає мене й сьогодні бути «одним» зі своєю сім'єю, коли я планую спільне проведення вільного часу.

Оскільки кожна опитана сім'я згадала мандрівки, то я також «взяв на озброєння» цей спосіб проведення вільного часу. Норма відразу подумала про бруд, павуків, змій і всі можливі види небезпечних комах. Мандрівки не були її пристрастю. Я сам відпочивав у такий спосіб лише кілька разів, але, наскільки пригадую, якихось надзвичайних труднощів не було. Ми вирішили спробувати. Норма погодилася не дуже охоче і відразу озброїлася «Засобом проти комах». Ми взяли напрокат необхідне для мандрівки спорядження і метою нашої подорожі обрали Флориду. Першого дня нашої подорожі ми знайшли чудове місце для ночівлі, і хоч мене трошки тривожило, що воно було досить відлюдне, я цього не показував. Коли ми припаркували автомобіль біля єдиного ліхтаря, який світився, ми розклали вогнище і почали смажити ковбаски. Усе було спокійно. Нам ніхто не заважав. О дев'ятій годині ми поклали дітей спати, а самі залишилися біля вогнища, щоб насолоджуватися романтичним вечором. Подував теплий вітерець, і далека гроза розважала нас своїми світловими ефектами. Блискавки наближалися, але ми думали, що гроза обмине нас, і спокійно пішли спати.

Діти вже спали. Я тихо ліг у вузеньке ліжко біля Ґреґа, а Норма - біля Каріни. Ми лежали так близько одне біля одного, що могли триматися за руки, коли перешіптувалися. Я думав: "Це справді чудово! Тепер я розумію, чому люди люблять мандрівки". Але мій радісний настрій як вітром здуло, коли раптом наш намет опинився в обіймах грози. Раптово погас ліхтар. Було темно хоч око виколи, і лише часті блискавки освітлювали небо. Тривала громовиця стрясала землю, завивав вітер. Дощ лив наче з відра, намет протікав, наші покривала були мокрі до нитки.

«Ти думаєш, вітер переверне наш намет?» - тихо запитала Норма.

«Звичайно, ні», - відповів я. Хоч насправді я був переконаний, що вітер здує наш намет і взагалі - прийшла наша остання година. Але за мить гроза втихла, і на небі навіть з'явилися зорі.

Ми мовчки лягли в наші мокрі ліжка і тихо запитали себе, чи справді кемпінг є для нас правильним вибором. Мені так хотілося довідатися, чому кемпінг сприяє зближенню, згуртованості сім'ї! Звичайно, сім'я, яка дивилася смерті у вічі, буде згуртованішою, якщо виживе!

Метою нашої першої подорожі, у яку ми вирушили власним бусиком, було Колорадо. Ми навіть не сподівалися побачити таку красу засніжених гір і насолоджувалися запашним ароматом сосен. Я вслухався в хрускіт риби, яка смажилася на сковороді. Коли ми в'їхали в гори, швидкість нашого автомобіля зменшилася з 80 кілометрів за годину до 50, а потім поступово до 40, 30, аж поки ми не сунулися зі швидкістю 20 кілометрів за годину. Стрілка температури показувала «жарко». Мої долоні були липкі від поту, мені здавалося, ніби я зрісся з кермом. Діти сиділи неспокійно, галасували.

«На наступній стоянці я мушу зупинитися», - сказав я. Коли я зупинив автомашину, мої нерви були на межі зриву. Діти відразу вибігли з автомобіля. Я ще не встиг забути про перенагріту машину, як наш наймолодший, Міхаель, закричав на все горло.

Його старший брат хотів позбутися надлишку своєї енергії і вдарив ногою порожню банку. На жаль, банка була не порожня, а наполовину заповнена машинним мастилом. Банка приземлилася в Міхаеля на голові, і її вміст вилився на нього. Він був подібний на мокру курку. Рідина капала йому з носа, з вух, навіть з рота. До такого випадку ми були абсолютно не готові, у нас не було води, щоб помити його. Оскільки решту дороги він дуже моргав, то ми вже подумали, що він поранив собі очі.

Дотепер я говорив лише про трагічні випадки нашої мандрівки, але було дуже багато чудових моментів під час сходження на гору і прогулянки лісом. Справжню суть мандрівки вам допоможе зрозуміти третій пункт цього розділу.

Спільна мандрівка вашої сім'ї потребуватиме додаткових витрат, але цього варта кожна витрачена копійка. Якось мені зателефонувала Норма і запитала, чи я не хочу купити човен. Спочатку я не зважувався, але кожен член сім'ї постарався вплинути на мене. Ми придбали цю застарілу модель. Коли ми вперше спустили човен на воду, я помітив, як міцно моя дружина трималася за поручні, ніби побоювалася, що ми зараз перекинемося. Я думав, що все роблю правильно, але в її очах стояв страх. Одною рукою вона схопилася за накриття від вітру, а другою міцно обійняла поручень. «Нормо, що сталося?» - запитав я. «Я ненавиджу човни», - повільно відповіла вона. «Ти це серйозно? Ти ненавидиш човни? Ти ж сама зателефонувала мені і запропонувала купити човен, а зараз ти розповідаєш, що ненавидиш човни? Ти б не могла мені це пояснити?»

Я зменшив швидкість і вимкнув мотор, щоб вона могла розслабитися і поговорити зі мною.

«Я все своє життя боялася човнів, - сказала вона. - У мене просто неправильне ставлення до човнів». Я вже взагалі нічого не розумів.

Норма намагалася пояснити, що боїться човнів, але була переконана, що зможе впоратися з цим страхом. Сьогодні їзда на човні і водні лижі приносять їй задоволення, і вона переконалася, що це посприяло нашій згуртованості. Заради сім'ї Норма погодилася позмагатися зі своїм почуттям страху і виграла цей двобій.

Якось у літаку я познайомився з одним урядовцем. Коли я запитав його про сім'ю, він розповів мені, що вони всі дуже згуртовані.

«Що ж так гуртує вашу сім'ю?» - поцікавився я.

«Кілька років тому ми купили яхту і на ній побували у всіх бухтах і на різних острівцях в околиці Сіетлу. Ці мандрівки дуже подобаються моїй сім'ї, крім того, вони сприяють згуртованості нашої родини».

Якби всі батьки могли так сказати!

Один чоловік визнав, що коли він час від часу бачиться з дітьми, то навіть розмова на спільну тему є проблемою.

«Це жахливо, - сказав він. - Коли діти приходять додому, я навіть не маю про що з ними говорити. Знаєте, єдине, над чим ми можемо разом посміятися, - це наші спогади про одну тритижневу відпустку. Ми тоді їздили в гори і жили в наметах. Це був відпочинок! Ми дотепер згадуємо про наші пригоди!»

Інших спогадів про спільне перебування сім'ї в нього не було. Його дружина проводила час у теревенях з сусідками, він - за грою в карти, а діти мали свій власний спосіб проведення вільного часу. Кожен жив своїм життям.

«Тепер, коли ми з дружиною залишилися самі, у нас дуже мало спільного, - скаржився він. - Ми - двоє самотніх людей, які загубилися у своєму великому будинку».

Простий принцип «ділити життя один з одним» проник у всі ділянки нашого подружнього життя, починаючи від того, що ми вболіваємо за команду, у якій грають Ґреґ і Міхаель, і закінчуючи захопленням, коли Каріна і Ґреґ грають на фортепіано. Ми намагаємося якомога більше робити разом: готувати, рибалити, вкладати дітей спати, працювати на городі... Усе, що ми робимо разом, додає мені впевненості, що і в майбутньому ми будемо такими ж згуртованими.

Відпочинок на Гаваях у мене асоціюється з ластами, пірнанням, ловінням риби гарпуном й іншими речами, які можна робити на воді. Моя дружина згадує екзотичні рослини, романтичні ресторани й екскурсії. У нас абсолютно різні бажання. Але ми думаємо, що чоловік і жінка, присвячуючи багато вільного часу своїм власним хобі, повинні проникати в світ одне одного і розділяти спільні інтереси.

Коли моя дружина йде по магазинах, я можу поплавати в ластах, а ввечері ми разом йдемо в ресторан. Можливо, інколи вона захоче поплавати разом зі мною, а я захочу поїхати на екскурсію разом з нею. Я не кажу, що я надам перевагу екскурсії перед плаванням чи що моя дружина радше вдягне ласти, ніж нове плаття. Ми просто вважаємо, що компроміси необхідні, щоб спільно здобувати досвід. А коли відпустка закінчується, надовго залишаються спільні спогади і пережиття.

Часто я запитую подружні пари, чи вони відпочивають разом. Коли я запитую про відпустку й очі чоловіка починають світитися, а дружина незадоволено зітхає, то я безпомилково визначаю, що місце відпочинку вибирав чоловік. Для нього мрія здійснилася, а для дружини і дітей це були тортури.

На що ви повинні зважати, плануючи спільний відпочинок

Спочатку ви маєте визначити, куди б хотіли поїхати дружина і діти. Потім ви повинні зважити на особисті вподобання кожного члена сім'ї, щоб запланований спільний відпочинок не вимагав від когось занадто великої жертви.

Наприклад, у нашій сім'ї ми вирішили, що Ґреґ цього року не відвідуватитме спортивної секції, бо замість того щоб вболівати в суботу на трибунах за футбольну команду, у якій грає член нашої сім'ї, ми вирішили разом їздити на кемпінг.

Час від часу ми змінюємо програму нашого відпочинку, щоб спільне перебування не примушувало нікого нехтувати якимись важливими справами.

Запитайте дружину, які 10 важливих справ протягом року вона хотіла б запланувати разом з вами.

Потім запитайте, що з названого є для неї найголовніше. Не дивуйтеся, якщо вона деякі речі захоче робити сама або неохоче погоджуватиметься на ваше товариство. Якщо так, то подумайте, як ви ставилися до неї під час попереднього відпочинку. Можливо, ви критикували її чи були занадто нудним? Ви були ледачим, щоб підтримати її ініціативу? Якщо це так, то в майбутньому вона уникатиме спільного відпочинку.

А зараз перейдімо до другого пункту, важливого для згуртованості родини.

Зрозумійте, що почуття належності важливе для кожної людини

Напевно, вам знайоме це добре почуття, коли можна сказати: «Я належу до цього клубу», «Це мої друзі», «Спілка потребує моєї допомоги».

Під час розмови з однією жінкою я зрозумів, що жінкам необхідне це почуття належності. Вона розповіла мені, як до неї ставиться чоловік, коли вона повертається після дводенної подорожі. Він дуже радіє, що вона повернулася, і розповідає, як йому її бракувало. Але через два дні це захоплення минає, і він знову починає ставитися до неї як до чогось закономірного.

Чому ми сидимо перед телевізором так, ніби наші дружини взагалі не існують? Ми починаємо думати про те, що любимо їх, коли кілька днів їх нема поряд. Але як тільки дружина повертається, повертається і це байдуже ставлення до неї.

Мої стосунки з донькою є гарною ілюстрацією цього принципу належності. Коли Каріні було дев'ять років, у мене було незрозуміле відчуття, що між нами з'явилася якась стіна. Я нічим не міг цього пояснити, просто між нами не було прихильного ставлення. Для мене не було особливим задоволенням бути разом з нею, та й для неї - так само. Як я не старався, але не міг зламати цю стіну. Час від часу Норма робила мені зауваження, що я люблю синів більше, ніж доньку. На це я відповідав: «Причина в тому, що хлопці йдуть мені назустріч».

«Було б добре, якби ти щось придумав, щоб налагодити свої стосунки з Каріною, - сказала дружина. - Бо коли вона стане старшою, це буде набагато важче». Я вирішив спробувати і пообіцяв, що візьму Каріну з собою, коли наступного разу поїду у відрядження. І хоч ми не були дуже близькі, вона з нетерпінням чекала на цю поїздку. У літаку я перевіряв її табличку множення, так що мені аж голова крутилася, як, напевно, і нашому сусідові!

Першу ніч ми ночували в одних фермерів. Я зауважив, як добре ми з Каріною порозумілися, коли обідали разом з дітьми тої сім'ї, сміялися і співали з ними. Інколи ми нічого не говорили. Нам було достатньо того, що ми разом. Перебування в цій сім'ї було дуже приємним для Каріни, а потім вона так само раділа, коли допомагала мені під час семінару. Я доручив їй роздавати друковані матеріали, і тому вона почувала себе важливим членом моєї команди, а воно так і було.

Потім ми вирішили поїхати довшою дорогою, щоб намилуватися гарними ландшафтами. Я хотів показати їй маленьке містечко, у якому я виріс.

У нас трапилася автополомка, і ми разом міняли шини на колесах. А потім ми спустилися до річки, щоб взяти на пам'ять шматок сплавного дерева. Ми намагалися виїхати на засніжену гірку, але нам це не вдалося, і ми мусили їхати об'їзною дорогою. Цю подорож з її гарними і не дуже гарними пригодами ми ніколи не забудемо.

За чотири роки, які минули з того часу, я ніколи не відчував, що між мною і Каріною є якась стіна. У її кімнаті до сьогодні зберігається шматок сплавного дерева на згадку про нашу нову прихильність і її особливе ставлення до Ісуса. На ньому вирізьблено дату її «навернення».

Кризові ситуації можуть об'єднувати

В окопах зароджується справжня дружба. Вам, напевно, доводилося чути про друзів, які під час війни лежали в одному окопі. Щоразу, коли вони зустрічаються, відразу відновлюється це відчуття дружби, відчуття, яке ніхто і ніщо не може в них забрати, бо воно зродилося у протистоянні спільному нещастю. Завдяки випробуванням можна виховати в собі зріле щире ставлення до інших.

Сімейне життя також має свої окопи. Кризові ситуації, які залишають глибокі шрами, можуть тим самим згуртувати сім'ю.

Напевно, мандрівка і створює ці критичні ситуації, які зближують усіх членів сім'ї. Кожна сім'я, яка пережила нашестя комах, опіки кропивою, грози і буревії, їла підгорілі ковбаски і суп, від якого на зубах залишався пісок, може лиш згуртуватися після всіх цих випробувань. Коли ми зараз пригадуємо всі наші невдачі під час кемпінгів, то лише сміємося, хоч тоді нам було не до сміху.

Як, наприклад, та ніч, коли Норма розбудила мене о другій годині. Вона дуже змерзла і запитала: «Чи ми б не могли поїхати додому?» Хоч нам було їхати додому не менше двох годин, я виліз зі свого теплого спальника і сів за кермо. По дорозі додому вона назвала мене своїм Джоном Вайном, хоч я тоді зовсім не почувався героєм.

Під час мандрівок нам часто доводилося терпіти різноманітні фіаско. «Ще дві години, і ми нарешті будемо вдома», - думав я, коли ми поверталися з нашої першої мандрівки. Ми всі скучили за домом, за теплою водою і за нашими м'якенькими ліжечками. Сьогодні ми сміємося, коли згадуємо про ці моменти, і цей сміх об'єднує мене з дружиною і дітьми.

Одна річ для жінок особливо важлива

Багато жінок розповідали мені, що для них дуже важливим є обмін думками зі своїм чоловіком. Це може бути особливий час спілкування, коли діти вже сплять, або телефонний дзвінок протягом дня, розмова під час сніданку і вечері чи в кав'ярні за горнятком кави.

Ці розмови можуть бути для жінки найкращими моментами впродовж цілого дня.

Моя дружина також стверджує, що для неї цей обмін думками є найважливішим у наших стосунках. Ми дуже цінуємо можливість поснідати в сусідньому ресторані й обговорити справи на майбутнє. Я запитую її, що важливого в неї заплановано на наступний тиждень і чим я можу допомогти їй, і навпаки. Ці розмови для мене важливі, бо я знаю, що вони важливі для неї. Але що ще важливіше: мені бракувало б цих обмінів думками зі своєю дружиною!

Щоб добре розуміти одне одного, ми застосовуємо під час наших розмов принцип, який, на жаль, не дуже відомий. Йдеться про дуже простий метод ведення розмови, який справді дуже ефективний і допоможе уникнути непорозумінь.

Сюди належать чотири кроки:

1) я запитую свою дружину про її думки чи почуття;

2) я формулюю своїми словами те, що вона сказала;

3) вона говорить мені, чи я правильно її зрозумів;

4) якщо я її неправильно зрозумів, я продовжую говорити, що вона, на мою думку, мала на увазі, поки вона не скаже, що я її правильно зрозумів.

Моя дружина робить те саме, коли я пояснюю їй свої почуття.

Оскільки ми не здогадуємося, а точно знаємо, що хто хотів сказати, то наші розмови стали змістовнішими. (Раніше непорозуміння часто були наслідком того, що ми говорили одночасно, перебиваючи одне одного). Завдяки цьому методу в нас більше не виникає непорозумінь.

Для роздумів

1. Як можна застосувати в родинному житті приклад, який подає Павло своїм учням в 1 Сол. 2, 7-11?

2. Подумайте, щоможна зробити, щоб бути «одним» (Еф. 5,31). Візьміть до уваги такі пункти:

Що ми можемо спільно зробити?

А. У нашому житті як християни:

- громада;

- молитва: коли, де, як часто?

- вивчення Біблії: коли, де, як часто?

- допомога іншим.

Б. Мандрівки чи відпустка:

- наша омріяна подорож;

- що сюди ще належить?

В. Два мої улюблені заняття:

- вичерпно опишіть хоча б одне з них.

Г. Два улюблені заняття моєї дружини

- чи ми могли б якимсь способом поєднати наші хобі?

Д. Чи є якесь заняття, перед яким я маю страх або ще не готовий до нього? Як дружина може допомогти мені позбутися цього відчуття?

Поиск по сайту: