Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи

Основними методами ознайомлюючої профорієнтаційної роботи є:

урок у навчальних майстернях (на виробничих комбінатах?) із повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру, а також із демонстрацією в ході уроку чи лабораторно-практичного заняття;

профорієнтаційний урок має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційні заходи;

розповідь. Її використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій; про вимоги, що ставить професія до психофізіологічних якостей особистості та ін.;

пояснення використовують для повідомлення особливостей різного роду трудової діяльності; правил вибору професії і т. д. При цьому вводяться нові поняття та терміни (професія, професіограма тощо), демонструються навчальні таблиці, схеми, діаграми.

Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, чіткими і доказовими, а викладення матеріалу – коротким, але емоційним, логічно побудованим.

профорієнтаційна бесіда – найбільш поширений метод. Вона повинна бути логічно пов’язана з навчальним матеріалом і підготована заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційного забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, що відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи. Тематика профорієнтаційних бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло питань, що цікавлять учнів;

наочні методи профорієнтації. Демонстрація об’єктів, процесів, які вивчаються, може служити не лише підтвердженням викладеного матеріалу, але й джерелом знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії). Тут можливі кілька видів демонстрації:

натуральні об’єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами-професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;

зображення об’єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо);

прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять;

перегляд і обговорення художніх фільмів, телепередач профорієнтаційного змісту. Насамперед викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне та виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать молодь правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями;

професіографічні екскурсії на підприємства та у професійні навчальні заклади.

Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість молоді безпосередньо ознайомитись із професією в реальних умовах, отримати інформацію із першоджерел, поспілкуватись із професіоналами. Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від доцільного вибору місця, часу, форми її проведення у відповідності із поставленими виховними завданнями. Якщо не дотримуватись цих вимог, то в учнів може порушуватись процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватись помилкові уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне уявлення про них.

Доцільно проводити екскурсії за визначеним планом:

визначення цілі та завдань екскурсії;

підготовка до екскурсії: вибір об’єкту, визначення професій, на які слід звернути увагу, підбір екскурсовода, розробка змісту бесіди про зміст діяльності підприємства, підготовка учнів до екскурсії;

хід екскурсії: бесіда про історію підприємства, розповідь про професії тощо;

підведення підсумків екскурсії: складання письмових звітів, обговорення екскурсії та ін.;

виставки. Їх проведення доцільне під час масових заходів (профорієнтаційних конференцій, зборів, зустрічей зі спеціалістами та ін.);

професіографічні зустрічі зі спеціалістами різних галузей спрямовані на формування позитивних установок на сприйняття професіографічного матеріалу з метою його аналізу та узагальнення. Успіх у проведенні зустрічей із спеціалістами різних галузей залежить від попередньої підготовки, в процесі якої треба поговорити зі спеціалістом, уточнити план бесіди, а також від самого спеціаліста, що проводить зустріч. Він повинен добре знати свою професію, мати навички спілкування з великою аудиторією. Більш ефективні не окремі зустрічі, а їх регулярні цикли, розраховані на поетапне та послідовне ознайомлення учнів з певними групами професій і спеціальностей;

участь у днях відкритих дверей у професійних навчальних закладах;

тематичні, літературно-художні вечори, усні журнали мають пізнавальне і виховне значення, розвивають професійні інтереси учнів і відіграють активізуючу роль.

Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії включають:

індивідуальні завдання даються для поглиблення знань із окремих питань з метою підвищення зацікавленості учнів до певних галузей знань, розширення уявлень про можливості використання своїх здібностей і нахилів. При цьому шкільний психолог, соціальний педагог чи вчитель повинен враховувати особливості інтересів і захоплень учня. В організації цієї роботи важливо, щоб учні були переконані в своїй спроможності виконати завдання, вдосконалити знання та вміння в даній галузі;

професіографічні дослідження допомагають формувати в учнів умінь і навичок самостійного підбору інформації про професію та складання її характеристики (професіограми);

конкурси "Кращий у професії," змагання можна широко використовувати і на уроках і при організації позакласної роботи. Їх метою є виявлення учнів, які мають нахили та здібності до певної професії. Такі конкурси активізують пізнавальну діяльність школярів на уроках та в позаурочний час, поглиблюють їх знання, вдосконалюють вміння та навички як загального, так і професійного характеру, розвивають у них професійні інтереси та стимулюють творчий потенціал;

вечори техніки, тижні художньої творчості та ін.;

підготовка рефератів, альбомів, фотомонтажів про професії сприяє розширенню знань про професії, так як учням самим доводиться підбирати необхідний матеріал. Викладач повинен допомогти учневі сформулювати тему реферату, скласти план, підказати, де можна знайти літературу з даного питання;

участь молоді в роботі клубів майбутніх спеціалістів. Діяльність таких клубів повинна бути організована так, щоб кожна молода людини могла отримати потрібну інформацію, мати можливість спілкуватись зі своїми однодумцями, успішно реалізовувати свої здібності та вміння;

участь у гуртках за інтересами.

Гуртки повинні виконувати три основних завдання:

знайомити молодих людей із спеціальностями свого профілю, розвивати їх здібності та інтереси шляхом поглиблення знань, умінь, навичок та включення молоді у практичну діяльність;

застосовувати сучасні досягнення в області науки, техніки, мистецтва, розкривати перспективи наукових досліджень та їх значення для суспільства;

виявляти можливості учнів, звертаючи увагу на їх фізичний і психічний стан; у випадку необхідності своєчасно переорієнтувати, переключити пізнавальні та професійні інтереси молодих людей для успішного розвитку їх здібностей.

Професійна активізація.

Із усіх видів діяльності найважливіше значення у процесі самовизначення має перетворювальна діяльність, організована як активна проба сил. Залучення учнів до практичної діяльності, пов’язаної з їх професійними інтересами, покликане сприяти успішному вирішенню особистісних протиріч, які утворюють рушійні сили розвитку професійної спрямованості та професійної самосвідомості. У ранній юності, коли молоді люди глибоко переживають проблему самовизначення, вони охоче йдуть назустріч можливостям самостійної проби сил у сфері діяльності, яка їх приваблює. Кожна нормальна людина до одного виду діяльності здатна більше, ніж до іншого. Генетичні можливості людини незрівнянно багатші, чим вона їх реалізує у своєму житті. Було б великою помилкою вважати, що кожна людина в однаковій мірі здатна до будь-якого виду діяльності.

Дуже важливо включити учнів у реальну працю, організувати її так, щоб вона приносила їм задоволення, усвідомлення важливості, збуджувала позитивні емоції. Виховання особистості в праці тим ефективніше, чим більше надано їм можливостей для вільного прояву своєї індивідуальності, самоствердження свого “Я”.

Для успішного виконання завдань з трудової підготовки взагалі, і профорієнтації, зокрема, пропонується здійснювати професійну активізацію учнів 8-9 класів через професійні проби. Як вказує професор С. Фукуяма, завершальним етапом у професійному самовизначенні повинно бути включення підлітка в різні види трудової діяльності, так звані професійні проби – професійне випробування. У процесі професійних проб учень отримує досвід тієї роботи, яку він вибрав, і пробує визначити, чи відповідає характер цієї роботи його здібностям і вмінням. Проба з певної професії повинна бути забезпечена в індивідуальному порядку для кожного учня. Якщо навіть учень, як відмічає С. Фукуяма, знає свої можливості, має уявлення про професію і зробив для себе вибір, він не зможе прийняти кінцеве рішення, чи подобається йому ця робота і чи може він у повній мірі виконувати її вимоги, перш ніж реально не випробує себе у ній.

Професійна проба – вид навчально-трудової діяльності учнів, спрямований на перевірку професійно важливих якостей особистості та її придатності до професії. Професійна проба є найбільш достовірним і заключним етапом у професійному самовизначенні молодої людини. Метою професійної проби є випробування на професійну придатність у ситуації, близькій до виробничої.

Професійна проба – це також професійне випробування чи перевірка, яке моделює елементи конкретного виду праці (професійної діяльності) і має завершений вигляд, у процесі якого людина отримує досвід тієї роботи, яку вона вибрала і намагається визначити, чи відповідає зміст і характер праці її інтересам, нахилам і здібностям, що сприяє свідомому, обґрунтованому вибору професії. Щоб вирішити проблему професійного самовизначення, необхідно провести ряд професійних проб, і, спираючись на реальний досвід початкової роботи у вибраній сфері діяльності, людина зможе вибрати ту, в якій її можливості розкриваються повною мірою.

Професійні проби повинні передбачати персоналізацію знань і вмінь, які отримують учні, що сприяє вільному розвитку індивіда та становленню молодої людини. Це все сприяє свідомому й інформаційно забезпеченому професійному самовизначенню учнів, що забезпечує проектування свого післяшкільного професійного навчання.

За змістом професійні проби, які використовуються в школах Японії, включають 16 сфер діяльності (пунктів): вирощування овочів і квітів, догляд за тваринами, ловля риби і збір молюсків, переробка продуктів харчування, малювання (дизайн), виготовлення продуктів індустріальним способом, виготовлення продуктів у домашніх умовах, керування машинами, виконання канцелярської роботи, підприємницька діяльність, прийом відвідувачів (організація контактів з людьми), приготування страв, догляд за людьми, представницька діяльність, заняття спортом і дослідницька робота. Кожний вид діяльності включає відповідну кількість конкретних професійних проб, наповнення яких залежить від соціально-економічних умов регіону і країни в цілому, а також наявність можливостей для їх організації. Так, наприклад, управління машинами включає проби з монтажу, управління, демонтажу і ремонту різних механізмів, приладів, електрообладнання і т.п.

Переваги професійних проб, щодо інших форм професійної активізації, такі:

- наявність конкретних цілей щодо професійного самовизначення;

- строго індивідуальна можливість кожному учневі випробувати себе у професії;

- відсутність обмеження напрямів діяльності;

- прямий зв'язок з підготовкою до майбутньої професійної діяльності та вибору життєвого шляху;

- відсутність жорстких обмежень, що дозволяє рухатись кожному учню своїм темпом;

- можливість проводити проби в різних умовах (шкільних, домашніх, виробничих тощо).

Якраз під час проб найвиразніше здійснюється розвиток інтересів і нахилів учнів, активізація діяльності їх до вибору професії, і саме цінним є те, що підлітки включенні в цілеспрямовану, професійно визначену діяльність.

Професійні проби повинні бути обов’язковою складовою частиною шкільної освіти. Найповніша їх реалізація здійснюється у процесі трудової підготовки учнів у 8-9 класах. За загальним змістом профпроби включають у себе п’ять типів професій за предметом праці та три класи професій за метою праці, враховуючи різні знаряддя і умови праці, використовуючи розроблену Є.О. Клімовим класифікацію професій. (Пригадайте класифікацію професій за предметом та метою праці.) Приклад підбору професійних проб для учнів Рівненщини наведено у таблиці ІІ.3.1. Тобто, загальне число проб повинно бути не менше п’ятнадцяти. Зрозуміло, що кожна профпроба за відповідною трудовою діяльністю відрізняється одна від одної конкретним її змістом, але кожна має два етапи: підготовчий (навчально-діагностичний) і професійний (практичний).

Підготовчий етап включає в себе дві частини. Перша частина – попередня профорієнтаційна психодіагностика, тобто визначення професійно важливих якостей, основу якої становить загальна і спеціальна діагностик. Друга частина – навчальна, яка включає загальні питання для ряду споріднених професій та набуття теоретичних знань і початкових практичних вмінь з конкретної спеціальності. Ця частина реалізується за трьома напрямами: технічному, ситуативному, функційному. Технічний напрям (відображає операційний бік професії та дозволяє визначити профорієнтаційну спрямованість на рівні знань) дозволяє формувати знання з будови, кінематики машин, механізмів та основних інструментів. Ситуативний напрям (відображає предметно-логічний бік професії) дозволяє формувати розумові вміння пошуку й усунення неполадок в обладнанні, знаходження виходу з певної ситуації, яка виникає у процесі роботи. Функційний напрям (відображає структурно функційний і динамічний бік професії) забезпечує формування знань послідовності виконання трудових і технологічних функцій при управлінні обладнанням, організації робочого місця і т.п. та необхідних початкових професійних (спеціальних) умінь з конкретної професії.

Другий етап професійної проби – практичний. Він включає в себе виконання професійної проби трьох рівнів у порядку складності. Кожна проба будь-якого рівня здійснюється за вказаними вище напрямами: технічному, ситуативному і функційному. При виконанні зразу професійної проби третього рівня – дві попередні зараховуються автоматично, а при виконанні профпроби другого і третього рівнів - перша зараховується як виконана. Три напрями проби дозволяють найповніше розкрити зміст вибраної учнем професійної діяльності.

5.Професійна психодіагностика

психодіагностичний метод — це метод дослідження в психології праці. Він має відповідну специфіку стосовно традиційних методів дослідження психології праці — неекспериментальний (описовий) і експериментальний. Основна особливість психодіагностичного методу — його вимірювально-випробувальна скерованість, за рахунок якої досягається кількісна й якісна кваліфікація явища, що вивчають. Це можливо в результаті виконання відповідних вимог.

Важлива вимога психодіагностики — стандартизація інструментів замірів, в основу яких покладено поняття норми, оскільки індивідуальну оцінку, наприклад, успішність виконання того чи іншого завдання можна отримати тільки шляхом зіставлення з результатами інших суб'єктів дослідження. Не менш суттєві для психодіагностичного методу вимоги до надійності та валідності інструмента заміру, а також жорстка регламентація процедури обстеження (виконання інструкції, чітко визначені способи пред'явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність досліджуваного). Задача, сформульоване психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією психічного явища, яке вивчають, обов'язковою є його інтерпретація.

Психодіагностичний метод має три основні підходи, які практично охоплюють всю множину діагностичних методів (тестів).

Об'єктивний підхід — діагностика відбувається на підставі успішності (результативності) і способу (особливостей) здійснення діяльності. Суб'єкт дослідження, отримавши відповідне завдання або декілька завдань, починає інтенсивно працювати, дослідники стежать за процесом діяльності і враховують виробіток. Це відкритий спосіб. Є ще скритий спосіб. При окритому способі випробування проводяться у формі тесту. Суб'єкт дослідження не здогадується про істинну мету перевірки. Він прагне досягнути позитивного результату в певному напрямі (наприклад, запам'ятати найбільшу кількість показників), психолога цікавить зовсім інший аспект (які дані та з якої галузі запам'ятав суб'єкт дослідження).

Суб'єктивний підхід — діагностику проводять на основі відомостей, які повідомляють про себе, самоопис особливостей особистості, поведінка в певних ситуаціях.

Проективний підхід — діагностують на підставі аналізу особливостей взаємодії зі зовнішньо нейтральним, безособистісним матеріалом, який стає об'єктом проекції. Суб'єкт дослідження повинен повідомити, які відчуття, почуття, спонукання викликають у нього запропоновані завдання.

Для успішного застосування цих методів потрібна терпелива, довготривала перевірка одержаних результатів на практиці, щоб правильно їх інтерпретувати. Практичне використання цих методів для виконання виробничих завдань обмежене, бо для їхньої реалізації вимагається багато часу.

Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності привів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це тести особистості й інтелекту. Особистісні тести спрямовані на замір неінтелектуальних особливостей особистості, а тести інтелекту визначають рівень інтелектуального розвитку.

Тести особистості поділяють на об'єктивні тести дії та ситуативні. Об'єктивні тести дії досить прості, чітко структуровані процедури, які орієнтують обстежуваного на виконання якого-небудь завдання. Наприклад, тест замаскованих фігур (ТЗФ) EFT Віткіна, який призначений для вивчення перцептивного стилю особистості. Матеріал ТЗФ складається з 8 простих чорно-білих геометричних фігур, 23 кольорових складних фігур й однієї складної чорно-білої фігури. У кожній із складних фігур замаскована одна проста фігура. Тому накладаємо на контур простої фігури лінії так, щоб утворилась складна фігура, яка маскує її. Важливе значення має колір. Суб'єктові дослідження треба протягом п'яти хвилин знайти просту фігуру всередині складної. Індивідууми відрізняються своєю "залежністю від поля зору", цей показник досить стабільна величина, яка визначає перцептивний стиль особистості. "Залежність від поля зору" розуміють як перцептивний компонент досить широкого виміру особистості — узагальненого когнітивного стилю (або стилю пізнання).

Експериментально доведено, що залежності-незалежності від поля тісно пов'язані з ефективністю навчання, особливостями міжособового спілкування, способами вирішення конфліктних ситуацій та іншими особистісними показниками (надійність 0,61—0,92).

Особистісні запитальники можна класифікувати за спрямованістю: а) рис особистості (як багатомірна, так і окремі шкали); б) типологічні; в) мотивів; г) інтересів; ґ) цінностей; д) установок.

Особливість ситуативних тестів — введення суб'єкта дослідження в ситуації, що близькі до реальних, в яких виявляються особливості особистості.

Тести інтелекту — це тести загальних здібностей. Наприклад, є батарея тестів: це шкала заміру інтелекту Веклера (WISC), тест структури інтелекту Амтхауера (TSI), шкільний тест розумового розвитку (ШТРР), прогресивні матриці Равена, короткий орієнтувальний тест (КОТ), тест Айзенка тощо

В системі професійної орієнтації важливе місце посідає проблема профдіагностики учнів.
Зараз існує велика кількість професій, які пред’являють до людини підвищені вимоги: стійкість і розподіл уваги, пам’яті, волі; гостроту слуху; особливе тренування вестибулярного апарату, нервових процесів та інш. Безперечно такі якості у людини необхідно виявляти, розвивати та удосконалювати. Школа ставить на меті вияв рівня психологічної та практичної готовності учня до вибраної професії. Професійна діагностика тісно пов’язана з психологією, так як займається вивченням особистості, особливостей процесів та властивостей, які характерні для психіки конкретної людини і в тій чи іншій мірі визначають ступінь придатності до виконання професійної діяльності, яку вимагає певна професія.
Розрізняють чотири основних компоненти профдіагностики:
1. Психологічний – виявлення індивідуально-психологічних властивостей особистості.
2. Психофізіологічний – виявлення та аналіз типологічних і різних психофізіологічних показників.
3. Медичний – вивчення стану здоров’я і схильності до захворювання.
4. Соціальний – виявлення нахилів, здібностей, професійної спрямованості, впливу сім’ї, оточення, умов життя та вибір професії.
Для вирішення завдань профдіагностики необхідно оволодіти методикою вивчення інтересів, схильностей та здібностей учнів, їх вікових особливостей.
До таких методик мають бути пред’явлені певні вимоги методологічного характеру:
По-перше, психодіагностичні методики, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій.
По-друге, психодіагностична методика повинна бути гостро спрямованою на виявлення й оцінку саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій.
По-третє, будь-яка психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою.
По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками має відповідати закономірності нормального розподілу величин.
По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінювання досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня.
По-шосте, оцінні показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку дослідника, вони мають бути не залежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості.
По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої імітації реальної професійної діяльності [5, ст.12].
Отже, як було зазначено вище, метою профдіагностики є виявлення певних процесів та властивостей психіки особистості, які дають змогу проаналізувати на скільки людині підходить дана професія. Діагностування проводять за допомогою різних тестів та методик.

6. Профконсультація.

Професійна консультація – це система психолого-педагогічних і медичних заходів з вивчення й оцінки здібностей, особистісних особливостей і функціональних можливостей людини з метою допомоги їй в обґрунтованому виборі професії.

Головна мета психологічної профконсультації – допомогти суб'єктові усвідомити особливості його особистості, інтереси, схильності, мотиви вибору професії і зрозуміти потреби і можливості суспільства, а також дати обґрунтовані рекомендації з вибору шляхів навчання і сфери діяльності, тобто допомогти знайти шляхи досягнення оптимальної відповідності між особистістю і професією.

Сутність практичної сторони проблеми професійної консультації при рішенні питання про вибір професії полягає в необхідності, по-перше, провести діагностичне обстеження людини з позиції визначення наявності та ступеня розвитку професійно важливих якостей; по-друге, співвіднести особисті якості обстежуваного з професійними вимогами до нього, обумовленими специфікою конкретної професії (або груп професій відповідно до їх класифікації); по-третє, видати рекомендації з вибору професій і педагогічно впливати на людину в напрямку належного вибору професії.

Професійна консультація має на увазі індивідуальну роботу із суб'єктом вибору професії – оптантом (від лат. optans, optantis – обираючий, бажаючий) і може мати різні цілі в залежності від виду консультації. Можна виділити такі види професійної консультації:

• інформаційно-довідкова, у ході якої оптанту повідомляється про вимоги при прийомі на навчання і роботу, про умови і канали працевлаштування, можливості освоєння різних професій, терміни підготовки, систему оплати праці, перспективи професійного росту і т.д.;

• психодіагностична, спрямована на вивчення індивідуально- психологічних особливостей оптанта і визначення їх відповідності до вимог окремих професій;

• формуюча, у ході якої здійснюється корекція вибору професії в залежності від індивідуальних особливостей оптанта;

• медична, що полягає в оцінці стану здоров'я і визначенні ступеня його відповідності до вимог професії (або обмежень за станом здоров'я при виборі тієї чи іншої професії).

Професійна психологічна консультація проводиться у формі групової й індивідуальної роботи з оптантом. Групова профконсультація полягає в проведенні попередньої бесіди на профінформаційну тему – про особистісний зміст вибору професії, про формування адекватної мотивації професійного самовизначення, соціальну значимість праці, про виявлення професійних інтересів і схильностей і т.д. Групова профконсультація дозволяє виявити тих, хто найбільшою мірою має потребу в індивідуальній консультації.

Індивідуальна профконсультація передбачає два рівні її проведення, що розрізняються за ступенем повноти і складності процедури. Первинна профконсультація проводиться з невеликою групою і спрямована на виявлення основних мотивів вибору професії, ступеня сформованості особистого професійного плану, пізнавальних і професійних інтересів кожного члена групи. У ході її реалізується не тільки діагностична, але і формуюча функції консультації – відбувається уточнення професійного плану, підвищення ступеня усвідомленості і відповідальності суб'єкта в питанні вибору професії.

Індивідуальна психологічна профконсультація проводиться в тому випадку, коли первинна не призводить до остаточного обґрунтування професійного плану і потрібне заглиблене вивчення особистості оптанта. Вихідною позицією цього рівня консультування є теорія індивідуальності, найбільш повно розроблена Б.Г. Ананьєвим, що розглядає психіку як інтеграцію трьох структур: індивід – структура потенцій і можливостей (функціональних, конституціональних, демографічних) людини; особистість – структура тенденцій, відносин, цінностей і мотивації); суб'єкт діяльності – структура акцій, дій, операцій, реалізованих психічними процесами і функціями. Вимоги професії, адресовані до різних структур індивідуальності, мають різний ступінь жорсткості: доцільно виділяти якості професійно бажані і небажані, необхідні і неприпустимі. Варто враховувати також можливість або неможливість розвитку тієї або іншої професійно важливої якості.

Індивідуальне психологічне консультування орієнтується на особливості приватних проблем і питань, пов'язаних з вибором професії. У роботах Є.А. Клімова і С.А. Боровикової проведена типізація й описані різні варіанти профконсультаційних ситуацій, серед яких найчастіше зустрічаються такі.

1. Оптант (той, хто вибирає професію) добре орієнтується у світі професій, вибравши собі одну з них у відповідності до своїх інтересів, схильностей і здібностей, має уявлення про шляхи одержання професії, але звертається до профконсультанта з метою підтвердження правильності свого професійного плану – буває досить однієї діагностичної бесіди, щоб обговорити можливі утруднення і намітити запасні варіанти. Однак за зовнішнім благополуччям ситуації можуть приховуватися складні особистісні проблеми, і тому для одержання більш повної інформації про оптанта необхідно проводити анкетування, тестування, використовувати біографічний метод і тільки потім давати остаточну рекомендацію.

2. Оптант має кілька варіантів професійного плану і відчуває труднощі з вибором. У цій ситуації варто з'ясувати ступінь обґрунтованості його професійного плану і мотиви вибору тієї чи іншої професії, уточнити область інтересів, рівень домагань, оцінити ступінь загального розвитку і вираження професійно важливих якостей, а потім провести корекційну бесіду.

3. «Конфліктна ситуація» – коли професійний план викликає розбіжність або внутрішню (недооцінка себе, завищений рівень домагань і т.п.), або зовнішню (з батьками, учителями); варто визначити зону конфлікту і провести бесіду з оптантом (можливо, з батьками й ін.).

4. Оптант не має професійного плану, не упевнений у собі, однак виявляє явно виражену схильність до визначеного виду діяльності – варто виявити причини відсутності плану, окреслити коло професій, що відповідають схильностям суб'єкта, і провести роботу з побудови обґрунтованого професійного плану.

5. В оптанта немає ні професійного плану, ні виражених схильностей до якого-небудь визначеного виду діяльності – у цьому випадку варто провести діагностичну роботу з метою з'ясування його індивідуально-психологічних особливостей, причин відсутності виражених схильностей, а також допомогти йому в мобілізації механізмів самооцінки, самопізнання й у формуванні професійного плану.

6. Ситуація «самопізнання» – професія обрана, а звернення до психолога-профконсультанта здійснюється з метою розширення уявлення про себе.

Аналіз перерахованих ситуацій вибору професій свідчить про те, що психолог-профконсультант зіштовхується із широким колом психологічних проблем, пов'язаних з особливостями розвитку особистості на життєвому шляху, які виявляються при формуванні професійного плану.

Проведення профконсультаційної роботи вимагає дотримання ряду професійних, етичних, організаційних принципів, що виділені і сформульовані в роботах Є.А. Клімова, Н.С. Пряжнікова та інших дослідників. До основних з них можна віднести такі:

• добровільність участі в психологічних процедурах, тобто прийняття оптантом самостійного рішення про звертання до профконсультанта, заснованого на попередній роз'яснювальній роботі з ним про користь, доцільність її проведення (з урахуванням характеру конкретної індивідуальної ситуації вибору);

• активність оптанта в процедурі консультування, заснована на розумінні та бажанні одержати поради профконсультанта, що виявляється у формі зацікавленого діалогу (питання, відповіді, уточнення, коментарі) обох суб'єктів консультаційної процедури;

• конфіденційність діагностичної інформації, тобто збереження професійної таємниці отриманих у процесі обстеження даних;

• професійна компетентність фахівців, які здійснюють обстеження, й інтерпретація його результатів, використання не тільки техніки психодіагностичних методик, але також навичок спілкування і досвіду аналізу психологічної інформації.

Крім перерахованих принципів, виділяють також і такі як: виховання поваги до різних видів праці, опора на формуючий виховний підхід до керівництва вибором професії, інформування оптанта про особливості різних компонентів структури конкретної діяльності (зміст, засоби, умови, організація), доброзичливе ставлення до оптанта й ін.

Процедура індивідуального психологічного консультування реалізується в три етапи. Перший етап – попередня бесіда з оптантом з метою загального знайомства, визначення домінуючих факторів вибору професії, орієнтації на самостійну активну і свідому роботу з вибору професії, попереднього виявлення інтересів, схильностей і переваг, їхньої широти і міри виразності, формування в оптанта доброзичливого, відкритого і рівноправного відношення до профконсультанта. У тому випадку, коли переваги й інтереси не усвідомлені і не виражені, рекомендується проведення психодіагностичного обстеження з урахуванням широкого спектра професійних вимог.

Другий етап – психодіагностичне обстеження з орієнтацією на вивчення й оцінку професійно важливих якостей особистості для конкретної професії або для більш широкого спектра видів трудової діяльності (з орієнтацією на психологічну класифікацію професій – наприклад Є.А. Клімова).

Третій етап – психокорекційна бесіда з оптантом про результати вивчення його індивідуально-психологічних особливостей, про відповідність професійно важливих якостей особистості вимогам професії, якій віддається перевага і до якої виявляється інтерес, а також обговорення необхідності в компенсації ряду якостей і способів її проведення. При явній невідповідності характеристик професійно важливих якостей вимогам визначеної професії здійснюється пошук додаткових варіантів вибору, обґрунтовуються наслідки неправильного вибору і виробляється професійний план (куди піти вчитися або працювати, як підвищувати рівень кваліфікації).

Поиск по сайту: