Класифікація міграцій

Термін «міграція» відбувається від латинського «migrate, migro«, тобто переміщення, переселення. Існуючі словники пояснюють даний термін:

як переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане із зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього[[1]];

як переміщення, переселення населення в середині країни або з однієї країни в іншу[[2]];

як соціально-економічний і демографічний процес, що представляє собою сукупність переміщень, що здійснюється людьми між країнами, районами, поселеннями[[3]];

як переміщення людей через територіальні межі або інші території із зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу[[4]];

як переселення, переміщення населення, в середині країни - внутрішні міграції населення, з однієї країни в іншу - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція[[5]];

як переміщення людей, пов’язане, як правило, із зміною місця проживання[[6]];

як переміщення людей, працівників, пов’язане, переважно, із зміною місця проживання і місця роботи[[7]];

міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування[[8]].

Аналіз вищевикладених точок зору показує, що більшість дослідників, із незначними різночитаннями, під міграцією розуміють переміщення людей між країнами, адміністративно - територіальними утвореннями, поселеннями, пов’язане, переважно, із тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, укладом життя.

Таким чином, основними ознаками, що дозволяють ідентифікувати міграцію серед інших переміщень населення є:

а)переміщення людей, переселення, пересування, тобто - процес;

б)перетинання в процесі рухів як державних, так і адміністративних меж територій;

в)тимчасова або постійна зміна місця проживання або роботи;

г) метою міграції є поліпшення соціально - економічного стану.

Як особливий процес міграція населення є предметом дослідження багатьох наукових галузей знань, а саме: філософії, соціології, права. Тому при розкриті поняття міграція необхідно, насамперед, обпиратися на визнану в теорії права ідею розглядати правові явища з позицій трьох взаємозалежних підходів - філософського, спеціально-юридичного і соціологічного.

Класифікація міграцій — аналіз, дослідження, переосмислення з метою концептуального узагальнення науково-прикладних матеріалів про специфіку переміщення (динаміки і статики руху) у «мертвій» та «живій» природі матеріальних об'єктів, предметів, речей і тіл, а також переселення птахів, рослин, тварин, людей тощо.

Класифікація міграцій — це процес упорядкування теоретично-практичних знань про міграційні феномени (явища), що відстежуються завжди та скрізь, охоплюючи своїм впливом як різновиди переміщень, так і різновиди переселення. Тому класифікація міграцій означає практично дещо умовний поділ різновидів міграцій на класи або сфери їх специфічного прояву чи самовияву. Це надає змогу відслідковувати біосоціальні процеси, у межах яких діють особливі, притаманні лише цьому міграційному руху закони. Останні дозволяють, зокрема, вивчати ті або інші природні й соціокультурні переміщення та переселення у загальнопланетарному масштабі (на різних рівнях і в конкретних сферах впливу).

Так, дрейф континентів і переміщення кліматичних зон перебувають у постійному полі дослідно-пошукового зору геофізики та кліматології, які, набувши певних знань про специфіку їх міграції, створили достатній науковий інструментарій для вивчення такого роду природних рухів у часі та просторі. Переміщення у сфері фауни та флори досліджують зоологія і біологія, а також певною мірою географічні науки, в тому числі геологічні дисципліни. Міграцію, або соціальну мобільність населення, вивчають демографія, політологія, статистика, соціологія філософія і т. д. Проте обсяговий аналіз міграційних фактів зібраних і переосмислених сучасною наукою, вимагає виокремлення різнобічних уявлень про них у спеціальну галузь наукових знань. При цьому обов'язково враховують потребу міждисциплінарного розгляду міграційних явищ і процесів.

У такий спосіб актуалізуються науково-методичні проблеми класифікації міграцій за їх місцем або роллю в природі та соціумі, сферою самовияву, векторами чи напрямами поширення. Таким чином, класифікація міграцій — це своєрідне упорядкування міграційних розпорошених фактів про соціальні та природні переміщення, але саме таке упорядкування, яке дозволяє науковцям краще розуміти міграцію у вузькому і широкому значенні. Без класифікації міграцій унеможливлюється аналіз та синтез матеріалів про різновиди наявних у природі та соціумі переміщень (переселень).

Міграції — універсальне природне явище, а конкретні міграції — універсально-специфічне. Тому розглядаються міграції тварин або їх самостійних класів-підкласів (різновидів), рослин або птахів.

Міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування. Філософія стверджує, що соціальні міграції — це пошук індивідом кращих для себе умов з метою оптимальної самореалізації або самоутвердження. Прийнятні соціокультурні умови можна знайти не лише у межах національної території, тобто історичної батьківщини, а й на території іноземних держав, тобто в еміграції.

Міграція за кордон — це зовнішні переселення, а в межах однієї країни — внутрішні. Таку міграції ретельно вивчаються політичними та соціальними науками, а демографія виокремлює не лише просторовий, а й соціальний рух людей, бо він дозволяє аналізувати процес відтворення населення.

Міграції капіталовкладень загальновідомі у соціальній лексиці як динамічні (статичні) переміщення майна, капіталів, інвестицій та субсидій, тобто людських і матеріальних ресурсів. Зовнішні (міждержавні) міграції інвестицій регулюються міжнародними угодами та двосторонніми договорами, які досліджуються науками про банківську справу, міжнародну дипломатію, фінансові відносини. Якби міграції не були класифіковані, то, скажімо, міждержавні переміщення інвестицій не пізнавалися б як різновид грошового обігу. Поряд з цим міграція капіталів — це вже інтернаціональне та регіональне (локальне) явище, що пов'язується з їх перерозподілом у соціально-політичному просторі.

Багато природних та соціальних утворень, яким притаманні певні властивості, риси й ознаки, можна поділити на окремі класи та групи, щоб у межах їх взаємодії розглянути міграцію крізь призму її детермінованості до специфічних умов, у яких вона виявляє себе певним чином. Це й буде спробою класифікацій міграцій, тобто її розгляду залежно від адаптації переміщення (переселення) природних і соціальних суб'єктів науково-прикладного дослідження у конкретних межах та кордонах. Завдяки класифікацій міграцій систематизуються та узагальнюються наукові факти про неї, а відтак — більш ґрунтовно та кваліфіковано вивчаються і пояснюються різні міграційні ситуації, факти та явища.

Принаймні, йдеться про міграційний обмін, який означає міждержавні та міжтериторіальні безперервні соціальні переміщення населення, в результаті яких здійснюється тимчасове або постійне переселення людей в інші країни чи суміжні регіони, внаслідок чого одна з держав або ж територій зазнає еміграції, а друга — імміграції.

Складовими міграційного обміну є вибуття-прибуття, кількість яких, відповідно до певних держав і територій, завжди можна відслідкувати та з'ясувати. Різниця між сумою вибуттів та прибуттів з території А до території Б означає наявність між ними процесів міграційного обміну. Якщо з України, наприклад, до Російської Федерації виїхало протягом місяця близько 1000 чол., а з Російської Федерації в Україну в'їхало 1500 чол., то це свідчить про те, що зазначені держави обмінялися між собою вищенаведеною кількістю громадян або осіб без громадянства.

Для фіксацій міграційного обміну потрібно завжди брати до уваги якнайменше дві складові — державу чи територію (регіон). Оскільки не можна говорити про міграційний обмін без ландшафтних зон і соціальних утворень. Проте міграційний обмін буває не лише між державами, а й між материками чи континентами, містами та селищами тощо. Його частота, якщо вона зростає чи спадає, свідчить про інтенсивність міграційного обміну, який протікає з певними інтервалами, може бути то більшим, то меншим. Отже, інтенсивність — це швидкість міграційного обміну, здійснюваного за певний проміжок часу в конкретному напрямку або в кількох напрямках, але завжди — від однієї держави до іншої, з попередньої території до наступної, в основному до нового місцеперебування.

Підрахунки міграційного обміну прості, якщо фіксувати тільки вибуття-прибуття. Проте, коли треба підрахувати міждержавний обмін інвестиціями, людськими ресурсами або технологічними потужностями, тоді потрібні спеціальні знання. Від того, наскільки фахівець знає проблему міграційного обімну в тій чи іншій галузі або сфері, залежить, наскільки вона буде глибоко дослідженою.

Одними з найбільш відомих та поширених видів міграційного обміну є обмін досвідом роботи, державним будівництвом, етнонаціональною політикою, мистецькими досягненнями, культурними здобутками і цінностями. Духовні та культурні цінності, як виявляється, зазнають інтенсивних міграцій шляхом особистісного спілкування, за допомогою засобів масової інформації. Думки, ідеї, концепції мають високу ступінь рухливості та обсяговості міграційного обміну, а також мірузначного впливу на соціальне буття і суспільний процес.

Водночас йдеться про міграційний підйом — стан інтенсифікації міграційного процесу, переселення чи переміщення населення, матеріальних або трудових ресурсів, у тому числі — той просторовий рух, який характеризується такими чинниками: а) спрямування за вектором «початковий етап — інтенсифікація — нарощування»; б) послідовним зростанням обсягу чи потоку міграції на одиницю території або, у порівнянні з колишніми величинами, з минулим (попереднім) станом переселення; в) наближенням за своїм безперервним розвитком до найвищої точки інтенсивності міграційного процесу або пов'язаного з ним явища; г) перебуванням міграційного процесу у стадії «розквіту».

Міграційний підйом означає зростання обсягу та інтенсивності міграційного руху за певний проміжок часу, від початкової або відлікової точки до того етапу, стану чи стадії, з яких настають протилежні процеси, тобто їх перебіг до безповоротного спаду. На практиці міграційний підйом пов'язується з побутовими уявленнями про відбуття емігрантів з певної території або їх прибуття (але вже іммігрантів) на територію іншої держави. У ході міграційного підйому відбувається відтік чи притік переселенців, але на стадії зростання масової хвилі міграції, і в жодному разі не на тому етапі, що свідчить про спадання інтенсивності міграційного руху.

Міграційний підйом — нарощування обсягів еміграції або імміграції, причому не лише людський, а й, наприклад, матеріальних ресурсів, тобто інвестицій, капіталів, субсидій. Про міграційний підйом можуть свідчити: а) зростання клопотань щодо виходу із громадянства (якщо в 1994 році їх було в Україні 90, то вже на 1 грудня 1995 року кількість осіб, які клопоталися про вихід з громадянства, склала понад 211 чол.); б) зростання кількості заяв на тимчасовий виїзд за кордон з метою здійснення подорожей, сезонного працевлаштування; в) подання замовлень на інвестиціювання міжнародних проектів, капіталовкладення поза межами національної території. Зростання еміграційного відпливу є адекватним імміграційному припливу, тобто показник А (еміграції) = Б (імміграції), якщо йдеться про виїзд з конкретної держави та контрольований в'їзд до іншої країни. Кількість осіб, які вибули з певної території, постійно буде дорівнювати загальній чисельності осіб, що прибудуть на іншу територію. Зростання вибуттів і прибуттів — це свідчення міграційного підйому і міграційному процесі.

Міграційний простір — водна, повітряна і сухопутна територія, по якій здійснюється рух міграційних потоків як природного, так і соціального походження, завдяки яким забезпечується переміщення, переселення, пересування об'єктів та суб'єктів матеріального світу.

В одних випадках міграційний простір — це вищеперелічені шляхи або транспортні комунікації, з використанням яких здійснюється процес переміщення людей, предметів, речовин тощо, в тому числі — інфраструктура, що створюється внаслідок обслуговування міграційного руху. Цими шляхами відбувається тимчасове і постійне переміщення матеріальних та людських ресурсів — інвестицій, капіталів, робітників, товарів.

За інших ситуацій міграційний простір означає територію, що приймає до себе потоки іммігрантів, тобто це є місце їх тимчасового або постійного розселення (проживання і перебування), зокрема анклави, діаспори, колонії, поселення, табори біженців і т. д. На цій території міграційні рухи можуть протікати як цілеспрямовано, так і хаотично, але завжди та скрізь — інтенсивно та перемінно.

Міграційний простір можна уявити як земну поверхню, на якій здійснюється переміщення і переселення з одного місця на інше, між континентами та материками, регіонами, державами, населеними пунктами.

Як соціальний, так і міграційний простір постійно накопичує у собі людський потенціал, привносить у конкретні ландшафтні зоні певні збудження, видозміни, інновації — гармонію чи дисгармонію. Це означає, що суб'єкти міграційного процесу, які розглядають міграційний простір як навколишнє природне та соціальне середовище, зазнають від нього зустрічного впливу. Об'єкти та суб'єкти міграції, облаштовуючись чи розташовуючись у системі координат міграційного простору, завжди взаємодіють з природними та соціальними умовами. Така взаємодія спричиняє вплив на міграційний простір, а вже з його боку — на суб'єкти міграційного руху. Відбувається таким чином еволюція міграційного простору, не лише природно, а й соціально.

У теорії і на практиці розрізняють природний та соціальний міграційний простір, адже між ними є багато відмінного та спільного. При пошуку законів і закономірностей міграційного простору беруть до дослідної уваги зазначене та враховують, що природа та соціум хоч і являють собою єдине ціле, проте ніколи не бувають одним і тим самим. Міграційний простір є складовою як природного, так і соціального простору, невід'ємним та незамінним його атрибутом. Це свідчить про тісний взаємозв'язок між системами природи та соціальними структурами, рухом та спокоєм.

Міграційний процес — це хід або протікання будь-якого міграційного явища, послідовна видозміна його етапів, періодів та станів, а також розвиток залежних від них побічних наслідків.

До міграційного процесу можна віднести, наприклад, вибуття й прибуття громадян, їх інтеграцію в національні поліетнічні суспільства, адаптацію до кліматичних та виробничих умов, натуралізацію тощо. У соціальному просторі міграційні процеси відбуваються безперервно, тобто перманентно, а це, в свою чергу, зумовлює їх перехрещування і стикування. Тому чистих, тобто «обмежених» міграційних процесів фактично не буває.

Будь-який міграційний процес має свій початок і кінець. Так, набуття громадянства розпочинається з клопотання про нього, а завершується отриманням відповідних документів. Успадкування коштів чи майна від іноземного спадкодавця бере початок з набуття спадкових прав, а закінчується прийняттям спадщини. У кожного з міграційних процесів є проміжні етапи і стадії. Скажімо, щоб без перешкод натуралізуватися в країні свого постійного проживання, потрібно мати легалізовані документи, певний час перебування, або, як це практикується нині у Латвійській Республіці, «обіцяти вірність державі». Водночас особи, які мають намір натуралізуватися у Латвії, повинні офіційно відмовитися від свого попередньо набутого громадянства.

Термін міграційний процес застосовується до різних міграційних сфер. Це є міграційні процеси асиміляції, адаптації, акультурації, етноанізотропії, дисиміляції, диференціації, інтеграції, реінтеграції, обміну населенням. Перелік міграційних процесів складає довгий ряд, який буде доповнюватися, оновлюватися та уточнюватися. Такий об'єктивний стан реальних справ вимагає класифікацій міграційних процесів за їх місцем і роллю в міграційному просторі, а також за галуззю та сферою власного самовияву.

Міграційні процеси, якщо вони інтенсивні та потенційно дієздатні, відчутно позначаються на соціальній інфраструктурі, культурній та національній сфері, в політичному й економічному житті. Процеси, що зумовлюються нелегальною міграцією, міжнародною злочинністю та наркобізнесом, привносять із собою, як правило, соціальну напруженість і суспільну дисгармонію. Виходячи з цього, міжнародне співтовариство дозволяє національним урядам забороняти надання притулку у своїх державах злочинцям, підсудним, терористам тощо.

Міграційний процес і соціальна інфраструктура — це двобічна чи багатостороння взаємодія між суб'єктами та об'єктами міграційного процесу, зокрема у тих соціокультурних умовах, у які потрапляють мігранти та члени їх сімей.

Якщо під соціальною інфраструктурою розуміти все те, що було створено до прибуття на її місцерозташування потоку іммігрантів, то міграційний процес як сукупність суб'єктивних і об'єктивних на неї впливів у цілому постане у вигляді зовнішніх збудників та подразників. Ці носії імміграційних збуджень чинитимуть інноваційний вплив і відповідний тиск на соціальну інфраструктуру, зумовлювати у ній певні зрушення.

Наплив іммігрантів, що набуває масового характеру, створює, як правило, додаткове навантаження на природні й соціальні ресурси. Це відчутно позначається на соціальній інфраструктурі, зокрема таких її базових компонентах, як здоров'я, освіта, культура, побут. В умовах безробіття імміграційні процеси тиснуть на ринок праці, вони деформують або розбалансовують його, вносять згубну дисгармонію у виробничі та національні відносини. Завдяки таким впливам дешевшає робоча сила, істотно змінюється структура зайнятості населення. Це констатувалося Нарадою експертів УВКБ ООН, МОМ та ОБСЄ, яка відбулася в Женеві 18 – 19 травня 1995 р., а також іншими засіданнями міжнародних експертів.

Імміграція привносить не завжди взаємодоповнюючі та інтеграційні процеси, особливо тоді, коли соціальні інфраструктура заздалегідь не підготовлена до зовнішніх навантажень. Внаслідок цього відбувається навіть злам окремих інфраструктурних елементів, їх нещадна експлуатація та невиправне використання.

Інша річ, якщо імміграційні процеси гармонізують із соціальною інфраструктурою, відповідають її запитам, інтересам, потребам. Тоді наявні позитивні зрушення, доповнюючись енергетикою зовнішніх каталізаторів, набувають свого інтенсивного розвитку, а відтак — соціального прогресу у тій чи іншій сфері.

Міграційний ринок — сукупність громадян, іноземців та осіб без громадянства, які можуть інтенсифікувати процес еміграції-імміграції своєю безпосередньою участю в ньому, складати основу трудових ресурсів, що переміщуються в соціальному просторі.

Міграційний ринок — це матеріальні та трудові ресурси, що зазнають переміщення в соціальному просторі, який можна розділити на: а) національний ринок праці; б) міжнародний ринок праці.

Міграційний ринок може означати у своїй сукупності трудові ресурси, на які може бути попит в таких галузях народного господарства: а) виробництво; б) освіта; в) медицина; г) наука, д) культура; е) техніка; є) промисловість; ж) сільське господарство.

Міграційний ринок містить у собі ринок: а) грошовий; б) інфраструктури; в) соціальної рівноваги; г) обміну товарів на гроші і грошей та товар; д) ринок реальної продукції і товару; е) ринок цінних паперів; є) ринок праці; ж) майновий; з) конфліктогенний тощо.

Міграційний ринок — це наявність матеріальних і трудових ресурсів, до яких відноситься оволодіння суспільними благами та цінностями.

Поиск по сайту: