Свідок осавул Гамалія. (Алєксєєв Кіріл)

Розмах і розміри меценатства гетьмана вражали. Вже після смерті Мазепи ми спробували підрахувати все те, що він «розкинув і видав щедрою рукою у побожному намірі на милості, будівництво монастирів і церков. Ось кілька пунктів із цього списка:

1. Мур довкола Печерського монастиря і церкви — 1 млн.

2. Великий дзвін і дзвіниця Печерського монастиря — 73 000 золотих.

3. Церква Київської колегії з гімназіями — 200 000 золотих.

4. Церква у Глухові — 20 000 золотих.

5. Церква у Батурині — 20 000 золотих.

Загалом на гроші Мазепи в Україні було споруджено більше двох десятків церков і монастирів. Крім того, гетьман щороку жертвував на утримання бурсаків і монахів. Щедрі дари роздавав монастирям, духовним особам.

3-й адвокат. (Бойко Наталя). До слів свідка хочу додати, що в розвитку української культури та освіти наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Іван Степанович Мазепа відіграв вирішальну роль.

Суддя. Дякую за виступи. У прокурора є ще факти для обвинувачення?

2-й Прокурор (Мельничук Роксолана). Шановний пане суддя! Всі наведені щойно факти, можливо, і мали місце, але я не почув, що «пожалував» гетьман своєму народу (зокрема селянам).

За 20 років свого гетьманування Мазепа нічого на зробив для полегшення тяжкого становища трудового народу, він був далекий від дум і настроїв широких козацько-селянських мас і утримувався при владі завдяки багнетам найманих полків.

4-й адвокат. (Довбня Катерна). Дозвольте зауважити, що звинувачення прокурора спирається лише на твердженнях радянської історіографії. Саме так вона представляла нам Мазепу, таким його уявляли. Але у мене є й документи, які навмисне приховувались від широких мас. Дозвольте навестй лише кілька з них.

Факт 1. У листопаді 1691 р. Мазепа писав у листі про «безпорядки», шо чинилися на місцях: всі ті «безпорядки» і знущання над людьми «против права войськового и против воли нашей гетьманской деются».

Гетьман наказував своїм державцям: «абы казаков, здавна в этих местах мешкаючих, жодною кривдою не донимали и грунтов жодних здавна ими завладенных отнимать не важились...»

Факт 2. У вересні 1692 р. Мазепа розіслав по всій Гетьманщині універсали, якими наказував: «...дабы никто из тех владетелей не терзал работами великими и поборами вымышленными людей, не чинил им обиды и насилие, чтобы владели ими в меру, ничего выше меры не налагая...»

1-й адвокат. (Базів Софія). Я хотіла би додати відносно панщини. Так, вона була запроваджена на Лівобережній Україні, але становила лише 2 дні в той час, коли поза Гетьманщиною, у російських князів, вона вже сягала 4 днів і більше. Щоправда, дехто із державців в Україні теж робив спроби змусити своїх селян працювати більше. Дізнавшись про це, Мазепа видав спеціальний універсал від 28 листопада 1701 p., де суворо наказував сотнику: «...абы не больше, а только 2 дня на неделю ему панщину отрабатывали, а прочие дни на свои потребы использовали»,?

3-й Прокурор. (Савчин Юля). У мене запитання до адвокатів! (До судді.) Дозвольте? Якщо ви стверджуєте, і що Мазепа вірно служив Україні й дбав про її народ, то як ви поясните ті нагороди, привілеї та титули, що сипались на нього чи не щороку? Ось погляньте:

1696 р. — дорогі хутра від», Петра І за взяття Азова;

1700 р. — орден Андрія Первозванного;

1702 р. — польський орден Білого Орла;

1703 р. — Крупицька область у володіння;

1707 р. — титул князя Священної Римської імперії.

Більше того, я маю лист сотника Київського полку Мандрики за 1705 р, де він так говорить про гетьмана. «Не буде у нас в Україні добра, поки цей гетьман живий буде, бо сей гетьман одне з царем Петром розуміє — той на Москві своїх людей губигь і в заслання засилає, а Мазепа різними способами ло кривди Україну приводить.. Скільки добрих молодців загубив. Для того він часто на Москву бігає, щоб науку від царя перейняти, як свій народ загубити».

3-й адвокат. (Бойко Наталя). Я хочу ще раз нагадати суду, що Мазепа був людиною дуже завбачливою і потаємною, ніхто, навіть з найближчого оточення, не знав справжніх його намірів і дум. Іван Степанович добре розумів, що треба очікувати нагоди для здійснення своїх планів, тому й грав перед Петром І роль вірного слуги, щоб у останнього не виникло підозри про справжні наміри Мазепи. Своєю мудрою політикою гетьман здобув довіру Москви, а це давало йому змогу проводити в життя в Україні свої плани.

Вигуки із зали:

— Чому ж Мазепа пішов на розрив з Москвою? (Щербій Яна)

— Які причини штовхнули його на цей крок? (Диптан Настя)

3-й адвокат. (Бойко Наталя). Для остаточного розриву з Москвою у гетьмана було достатньо причин.

По-перше, 3 квітня на раді у Жовкві Петро І заявив про реорганізацію козацької армії й перехід її до складу російської.

По-друге, козацьке військо змушене було брати участь у численних військових походах і боях, не тільки не одержуючи за це винагороди, а й зазнаючи постійних утисків та образ від російських воєначальників.

По-третє, московські війська, що перебували в Україні, своїми грабіжницькими діями, підпалами, грабунками, побоями більше були схожі на каральну експедицію, ніж на союзне військо.

По-четверте, населення Гетьманщини постійно залучали до будівництва Санкт-Петербурга, де від безперервної праці й жахливих умов помирали тисячі українців. їх примушували також відробляти на будівництві доріг, укріплень та ін.

По-п’яте, існувало постійне політичне та економічне гноблення, а також обмеження прав Гетьманщини. До козацьких полковників росіяни ставилися зневажливо, а згодом виборні посади почали обіймати російські чиновники.

Цей список можна продовжувати й продовжувати. Як бачимо, у Мазепи було багато підстав для розриву з Москвою. Останньою краплею стало повідомлення про те, що Меншиков уже зазіхає й на гетьманську булаву. Ось за цих умов Мазепа вирішив розкрити світові свої потаємні задуми, та й момент був слушний. Гетьман давно вже очікував, коли у війні двох монархів (Петра І і Карла XII) він зможе стати союзником шведського короля і на основі договору з ним виступити як захисник прав української нації.

1-й адвокат. (Базів Софія) Хочу зауважити, що гетьман пішов на розрив з Москвою не один, а разом зі своїми однодумцями і військом, тобто зі своїм народом.

3-й Прокурор. (Савчин Юля). Зачекайте! Про який народ ви говорите? Оту купку зрадників, таких як і сам Мазепа, ви називаєте народом? Хіба можна назвати оті 4—5 тисяч осіб, що примкнули до зрадника, українським народом? Я ще раз повторюю, що Мазепа ніколи не дбав про народ, а думав тільки про власну вигоду.

2-й адвокат. (Корбет Настя). Так, у Мазепи була невелика армія. Він надто довго приховував свої справжні наміри і «вислужувався перед Петром І, і більшість українців не могли навіть припустити, що він здатний на такий вчинок. Але хіба, скажімо, той факт, що до Мазепи привів своє військо запорозький гетьман Гордієнко, у якого були дуже напружені відносини з гетьманом, не говорить про велику підтримку Мазепи запорожцями? І вже зовсім несправедливо звинувачувати гетьмана в тому, що він усе робив тільки задля власної користі. Я прошу запросити іще одного свідка.

Секретар. Запрошується свідок з боку захисту, прилуцький полковник Горленко. Свідок дає клятву говорити правду і тільки правду.

Суддя. Пане полковнику, ви особисто були знайомі з Іваном Мазепою? Про що ви нам можете повідомити?

Свідок полковник Горленко. (Базів Максим). Я, прилуцький полковник Горленко, добре знав Мазепу, але навіть подумати не міг, що він зважиться на таким героїчний вчинок заради українського народу. У мене й досі в голові слова гетьмана, з якими він звернувся до нас на правому березі Десни. Він сказав нам: «Ми йдемо проти одвічного ворога нашого народу, проти московського царя, який присягнув, що відбере у нас волю і зробить своїми невільниками. Не раз я його застерігав від цього, та все дарма. Брати! Наш час настав! Прийшов час скинути ярмо і зробити Україну вільною, незалежною державою. І зробив він це «не для приватної користі моєї, не для більшего збагачення, а для всіх, жон та дітей ваших, для загального добра, для нашої бідної України... для розширення прав і вольностей ваших».

Суддя. Дякую! Ви дали справді важливі свідчення. У прокурора ще є звинувачення?

3-й Прокурор. (Савчин Юля). Шановний суд! Ніяких свідків «добрих» намірів Мазепи не можна порівняти з тими свідками, що стали жертвами гетьманських чеснот.

Чи думав Мазепа, що буде з його народом, якщо реалізувати ризикований план не вдасться? Чим допоміг? Як порятував? Я прошу викликати свідка.

Секретар. Запрошується свідок обвинувачення, житель міста Батурина Петро Ковать. (Свідок дас присягу говорити правду і тільки правду.)

Суддя. Ви справді жили в Батурин і й були свідком того, що там сталося?

Свідок Петро Ковать. (Довгалюк Володя). Так, мені вдалось урятуватися чудом.

Суддя. Розкажіть присутнім, що сталося з містом і жителями Батурина після звістки про зраду Мазепи.

Свідок. (Довгалюк Володя). Нам стало відомо, що цар Петро наказав вивести з міста всю артилерію, а «сам Батурин сжечь в пример всем». Тоді ми вирішили, що будемо стояти на смерть, козаки билися, мов леви. Меншиков аж кипів від люті, що місто взяти не може. На жаль, серед нас виявився зрадник. Він показав ворогові таємні ходи і впустив військо царського попихача до міста. Боже, що тоді почалося! Рубали і кололи всіх безжально, а декого підвішували на гаки. Перебивши козаків, взялися за інших. Не жаліли ні дітей, ні жінок, знищили всіх. Потім московське військо почало грабувати і палити місто. Меншиков розважався стратами. Найвизначніша страта була людей четвертувати. Цієї батуринської різанини до смерті не забуду.

4-й адвокат. (Довбня Катерна). Шановний суддя, можна поставити одне запитання свідкові?

Суддя. Дозволяю!

4-й адвокат. (Довбня Катерна). Дякую. (Звертається до свідка.) Все, що ви повідомили суду, просто жахливо, але скажіть: хто, на вашу думку, несе відповідальність за цю різанину — Мазепа чи Петро І із Меншиковим?

Свідок (Довгалюк Володя). Звичайно, Петро І і Меншиков. (Пауза.) А з іншого боку, не зрадив би Мазепа царя, то не було б і цієї різанини. Я не знаю, хто винний.

Суддя. Заспокойтеся, не хвилюйтесь! Сідайте.

4-й адвокат. (Довбня Катерна). Шановний суд! Ви зараз іще раз могли пересвідчитись у тому, що зраду Мазепи Петро І використав для того, аби остаточно розправитися з український народом і при цьому залишитись в очах нащадків, навіть українців, Петром Великим, а Мазепу піддати прокляттю і забуттю. Першим катастрофу усвідомив і відчув гетьман Мазепа, який говорив: «Тепер усе поїде інакше, Украйна налякана долею Батурина, боятиметься триматися з нами заодно». Петрові були розв’язані руки, він почав чинити одну розправу за іншою; українці, так і не зрозумівши істинних намірів Мазепи, на довгі роки прокляли його.

3-й адвокат. (Бойко Наталія). Я хочу виправити свого колегу. Це радянські історики скрізь писали про зневагу до Мазепи українського народу. Але ж ми вже сьогодні чули, що цій людині присвячували поеми і писали про неї вірші. А ще у мене є документ, у якому йдеться про випадок, який стався 250 років тому в селі Пересічному Харківської області: «Від жителя села Никифора Бондаря надійшла скарга на священика Івана Григор’єва за те, що той побив його кулаками і штурханами до крові». В чому ж причина? Виявилось, що священик став свідком розмови між односельцями, в якій Никифір сказав: «Добре було життя за Мазепи, щоб кості його святилися. Ці слова і привели до сварки зі священиком, адже всім служителям церкви було наказано у храмах проклинати Мазепу. Для нас цей документ є ще одним доказом того, що жителі нашого краю згадували Мазепу добрим словом.

Суддя. Дякую всім за виступи. У прокурора є ще звинувачення?

1-й Прокурор. (Грицак Аня) Немає.

Секретар. Для винесення вироку слово надається судді.

Суддя. Шановне панство! Сьогодні ми стали свідками і слухачами однієї з найбільш цікавих і заплутаних справ української історії. Це справа про звинувачення гетьмана України Івана Мазепи у зраді українського народу. Нарешті упали столітні пута цензури, закладені ще Петром І, і ми можемо дізнатися правду про історичне минуле України.

У ході суду ми чули виступи, які базувалися на радянській історіографії, саме так нам упродовж багатьох років трактували наше минуле і минуле наших предків. Але, дякуючи нашим адвокатам і свідкам, ми змогли сьогодні почути зовсім нові свідчення і факти із життя гетьмана Мазепи. Звісно, постать ця дуже складна й неоднозначна, і всі ми добре розуміємо, що сьогодні у цій залі були згадані далеко не всі факти із життя цієї особи, і нам треба ще більше заглибитись в історичні книги і матеріали преси, художню літературу, щоб розширити свої знання про славного українського гетьмана.

Порадившись, ми із членами суду дійшли висновку, що гетьман України Іван Мазепа не був зрадником українського народу. Він зрадив тільки Петра І і Росію, які прагнули позбавити Україну самостійності й затягти навіки під свою владу. Українська історіографія ще оцінить постать Івана Мазепи, вона повинна зняти з нього ярлик зрадника. Гетьман ним не був!

Секретар. Слухання справи гетьмана Мазепи завершено. Всім спасибі. Усі вільні.

Поиск по сайту: