Яким чином відбувся перехід І. Мазепи на бік Карла XII і як про це дізнався Петро І? (Демчук Юлія)

Восени 1708 року шведська армія на чолі з Карлом XII увійшла на територію України, і становище І.Мазепи стало критичним: треба було визначитись, на чиєму боці діяти далі. Гетьман сподівався, що шведи досить швидко вийдуть на московський напрям свого подальшого наступу через Брянськ та Калугу, не заглиблюючись в українські терени, але цьому перешкодив збройний опір, який чинили шведам українські міста Стародуб, Мглин, Почеп, Погар та Новгород-Сіверський.

Петро І вимагав від І.Мазепи переходу на правий берег Десни та активних дій, спрямованих на затримання шведського війська. Водночас Карл XII очікував від гетьмана підтвердження його намірів щодо спільних дій проти Московщини. Зволікання з боку І. Мазепи почало викликати підозри як з боку царя, так і з боку короля. Гра ставала надто небезпечною.

24 жовтня (за старим стилем. — O.K.) 1708 p. І.Мазепа покинув Батурин. 25 жовтня він переправився через Десну, а 28 разом із членами генерального уряду, старшинами та невеликою частиною війська прибув до штаб-квартири Карла XII в с. Гірки, де й відбулася їхня перша зустріч.

Перед тим як здійснити останній рішучий крок у бік шведського табору, І.Мазепа звернувся з промовою до війська, розкривши причини свого вчинку та закликавши козаків і старшину теж зробити свій вибір: «Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що зблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірного, а ми між ними є точка, або ціль всього нещастя. [...] Отже, зостається нам, братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашою неключимістю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили. Я нащадків не маю... і нічого не шукаю, окрім щастя тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і з нею довірив мені долю свою. Проклятий був би я і зовсім безсовісний, якби віддавав вам зле за добре і зрадив його за свої інтереси!»

Про перехід І.Мазепи на бік шведського короля Петру І повідомив О.Меншиков, який з наказу царя мав прибути до Батурина, щоб, перебуваючи при хворому гетьманові, контролювати його дії та виконання царських наказів. Петро І зреагував миттєво: вже 27 жовтня він видав маніфест, у якому повідомив про те, що «гетьман безвісти пропав», тому генеральній старшині, полковникам та іншим слід було негайно прибути до нього «для нарад» та подальших розпоряджень. Водночас О.Меншиков отримав наказ захопити гетьманську столицю, де залишилася вся артилерія, запаси пороху, склади провіанту, генеральний скарб та архіви українського гетьманського уряду.

Поиск по сайту: