Video: Скарлатина

Імунітет при стрептококових інфекціях, крім скарлатини, має слабкий, нестійкий і недовготривалий характер. Після перенесення захворювань утворюються різні антитіла, але захисне значення мають лише антитоксини і типоспецифічні М-антитіла. З іншої сторони, у людей, що перехворіли, часто виникає алергізація організму, чим пояснюється схильність до рецидивів та повторних захворювань.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження служать слиз із рото- та носоглотки, гній, рановий вміст, кров, мокротиння, сеча. Його засівають на цукровий бульйон і кров’яний агар. Бактеріологічне дослідження проводять так само, як і при стафілококових інфекціях. Виділені чисті культури ідентифікують за їх морфологічними ознаками, характером гемолізу, біохімічною активністю, що дає змогу визначити окремі види. Обов’язково досліджують чутливість до антимікробних препаратів. Проводять і серологічні реакції.

Взяття матеріалу для дослідження. При сепсисі, остеомієліті та інших видах генералізованої стрептококової інфекції беруть кров. При других захворюваннях забирають гній, виділення слизових оболонок, харкотиння, ліквор, жовч, сечу, випорожнення тощо, в залежності від локалізації патологічного процесу. Правила взяття й доставки матеріалу до лабораторії такі ж самі, що й при стафілококових інфекціях.

Первинна мікроскопія мазків із гною, ранового вмісту, секрету слизової тощо (окрім крові) проводиться після забарвлення їх за Грамом. Стрептококи мають фіолетовий колір, виглядають короткими ланцюжками, диплококами чи поодинці. Часто за характером розташування клітин у мазку важко або й взагалі неможливо визначити належність бактерій до стрептококів. Тому необхідно виділяти чисту культуру і встановлювати вид збудника.

Бактеріологічне дослідження. Для встановлення діагнозу при гострих стрептококових інфекціях (за виключенням скарлатини з типовою клінічною картиною) потрібно проводити бактеріологічне дослідження. При підозрінні на сепсис сіють біля ліжка хворого 10-15 мл крові у флакон, що містить 100-150 мл цукрового бульйону (співвідношення крові і середовища 1: 10). Кращі й надійніші результати дають посіви крові в середовище Кітта-Тароцці з напіврідким агаром. У ньому будуть рости й анаеробні стрептококи. Посіви крові інкубують у термостаті при 37С. При рості стрептококів на дні середовища зявляється осад. У середовищі Кітта-Тароцці може утворюватися й газ. В мазках із осаду виявляють грампозитивні стрептококи у вигляді довгих ланцюжків. Пневмококи розташовуються короткими ланцюжками або парно у вигляді ланцетовидних клітин, повернутих одна до одної потовщеними кінцями. Для ентерококів властиве парне розташування, рідше тетрадами або купками, але не гронами. Окремі клітини ентерококів поліморфні (великі й малі).

При відсутності росту посіви витримують у термостаті протягом 3-4 тижнів, періодично проводячи бактеріоскопію.

Культуру, що виросла, після бактеріоскопії пересівають у чашку з кровяним агаром для визначення типу гемолізу. Через 18-20 год виростають типові колонії, оточені світлою зоною (бета-гемоліз) або зоною позеленіння (альфа-гемоліз). Хоч здатність до гемолізу не має абсолютного діагностичного значення, все ж при дослідженні стрептококів, виділених від людини, можна відкидати негемолітичні колонії гамма-стрептококів. За дуже рідким виключенням вони не повязані з інфекційними захворюваннями.

Щоб краще й точніше ідентифікувати виділені гемокультури стрептококів колонії з кровяного агару рекомендують відсівати на простий МПА, молоко з метиленовим синім, жовчний бульйон (або жовчно-кровяний агар). Гемолітичні стрептококи серогрупи А не ростуть на простих і жовчних середовищах, не знебарвлюють метиленовий синій у молоці. Ентерококи добре ростуть на агарі з жовчею. Далі різні види стрептококів можна диференціювати за біохімічними властивостями. Але біохімічні ознаки стрептококів не є постійними, щодо деякої міри знецінює використання цих тестів.

Гній, рановий вміст, слиз із зіва та носа, зібрані ватними тампонами, а також харкотиння, ліквор, сечу тощо сіють на кровяний агар. Матеріал наносять на середовище в невеликій кількості а потім петлею чи шпателем розсівають його легкими штрихами по всій поверхні. Не рекомендують втирати досліджуваний матеріал в агар.

Для підвищення частоти висівання стрептококів тампони після посіву на кровяний агар ще біля ліжка хворого занурюють у пробірку з середовищем Кітта-Тароцці, до якого додають напіврідкий агар та 2-3 краплі дефібринованої крові кролика. Посів інкубують 3-4 год при 37С а потім висівають на чашки з кровяним агаром, виділяють та ідентифікують за звичайною схемою.

Для швидкої ідентифікації бета-гемолітичних стрептококів серогрупи А використовують експрес-метод за допомогою реакції імунофлуоресценції. Для цього мазок із виділеної культури фіксують у 95 % спирті протягом 15 хв, забарвлюють відповідними люмінесцуючими сироватками і розглядають під люмінесцентним мікроскопом. Практично всі гемолітичні стрептококи групи А чутливі до бацитрацину і дають позитивний ПІР-тест, тобто гідролізують пірролідоніл-бета-нафтіламід. Ще швидше стрептококи цієї групи визначають у мазках із рото- та носоглотки, обробляючи їх сучасними комерційними тест-наборами. Групові А-антигени стрептококів екстрагують за допомогою ферментів або інших хімічних реагентів і визначають їх в реакціях латекс-аглютинації, коаглютинації або імуноферментним аналізом.

Поиск по сайту: