Video: Менінгококова інфекція

Лабораторна діагностика. Для діагностики назофарингітів і виявлення бактеріоносійства досліджують слиз із носоглотки, менінгіту - ліквор, при підозрі на менінгококемію й інші форми генералізованої інфекції - кров.

Лабораторна діагностика менінгококових інфекцій основана на бактеріоскопії досліджуваного матеріалу, виділенні чистої культури збудника, його біохімічної та серологічної ідентифікації. В залежності від клінічної форми захворювання матеріалом для дослідження служить спинномозкова рідина (при менінгіті), слиз із носоглотки (при назофарингіті та бактеріоносійстві), кров і вміст петехій (при менінгіті). Забір матеріалу необхідно проводити до початку етіотропної терапії, сіяти його біля ліжка хворого або негайно направляти до лабораторії, не допускаючи переохолодження, оскільки менінгококи дуже чутливі до температурних коливань.

Бактеріоскопічне дослідження. Якщо спинномозкова рідина гнійна (каламутна), мазки з неї виготовляють без будь-якої обробки, коли ж вона прозора  мазки готують з осаду після центрифугування. Препарати фарбують метиленовою синькою, за Романовським-Гімзою та Грамом. Останній метод дає найменш чіткі результати, оскільки клітини ліквора сильно змінюються, появляються чисельні артефакти, що імітують присутність меннінгококів. У типових випадках бактерії в мазках виглядають як грамнегативні диплококи, що мають вигляд кавових зерен, які розташовуються парами, тетрадами, або хаотично, часто всередині лейкоцитів (незавершений фагоцитоз). У такому разі, при типовій клінічній картині, первинна мікроскопія ліквору набуває важливого значення для встановлення менінгококової етіології захворювання.

Мікроскопічне дослідження крові при менінгококемії зводиться до виготовлення й забарвлення товстої краплі. Виявлення численних темно-синіх диплококів, розташованих парами або у вигляді скупчень дає змогу швидко поставити діагноз. Однак, позитивні результати бактеріоскопії мазків крові бувають не завжди, навіть при типовій формі генералізованої менінгококової інфекції.

Майже постійно й дуже швидко N. meningitidis можна виявити мікроскопічно в мазках із метастатичних вогнищ інфекції, якими є елементи висипу (екзантеми, петехії, розеоли, папули). Аспіровані за допомогою голки зі шприцом маленькі крапельки крові з петехій розмазують на предметному склі й фарбують за Романовським-Гімзою. Мазки із вмісту петехій можна також виготовити у вигляді відбитків. Для цього стерильною петлею обережно скарифікують поверхню петехії, потім до неї прикладають стерильне предметне скло, фіксують у полумї пальника й забарвлюють. На основі даних мікроскопії можна видати попередню відповідь. Таким способом менінгококи можна виявити навіть тоді, коли гемокультура не виділяється.

При мікроскопії виділень із носоглотки, взятих тампоном із глибоких відділів слизової позаду мякого піднебіння, виявлення грамнегативних диплококів має обмежене значення, оскільки там можуть бути подібні за морфологією непатогенні види нейсерій.

Інші експрес-методи діагностики зводяться до постановки серологічних реакцій для визначення менінгококових антигенів у крові, спинномозковій та синовіальній рідинах. З цією метою використовують реакції коаглютинації, латекс-аглютинації, зустрічного імуноелектрофорезу, ІФА, вживаючи специфічні групові антименінгококові сироватки.

Бактеріологічне дослідження. У хворого епідемічним гнійним менінгітом зразу ж при госпіталізації беруть 2-5 мл спинномозкової рідини. Стерильною пастерівською піпеткою з дна пробірки (краще після центрифугування) набирають 0,3-0,5 мл й по 2-3 краплі засівають на поверхню підігрітих середовищ у двох чашках Петрі, розтираючи матеріал шпателем. В одній чашці міститься сироватковий агар (до розтопленого й охолодженого до 45 С МПА добавляють 20 % кінської або бичачої сироватки), у другій  "шоколадний" агар (до розтопленого й охолодженого МПА додають 10 % дефібринованої крові, тричі підігрівають, не доводячи до кипіння). Посіви на асцитичні середовища дають гірші результати. Залишки ліквора використовують для посіву на середовище збагачення (напіврідкий сироватковий агар) і одночасно для проведення вказаних вище експрес-методів діагностики. Залишок матеріалу в пастерівській піпетці використовують для виготовлення мазка.

Посіви вміщують в ексикатор, де створюють підвищену концентрацію вуглекислоти, поставивши в нього запалену свічку й герметично закривши кришкою. Коли свічка погасне, в ексикаторі буде атмосфера з 7-10 % СО₂. Після цього посудину з засіяними середовищами ставлять у термостат при 37 С.

Через 24 год інкубації досліджують культуральні властивості. Колонії менінгококів на сироватковому агарі ніжні, гладенькі, безбарвні, вязкої консистенції, розміром 2-3 мм. Менінгококові колонії на "шоколадному" агарі мають сіруватий колір, блискучу поверхню, рівний край, маслянисту консистенцію, розміри 1-3 мм. Колір середовища навколо колоній не змінюється. Якщо в мазках із таких колоній виявляють грамнегативні коки, які дають позитивні проби на оксидазу та каталазу, це дає право віднести культури до роду нейсерій і провести диференціацію видів. З цією метою відсівають колонію на скошений сироватковий агар для виділення чистої культури. В разі відсутності росту на обох чашках, досліджують ріст у середовищі збагачення.

На третій день дослідження визначають серогрупу виділеної культури в реакції аглютинації на склі з менінгококовими сироватками. Ліофільно висушені сироватки розчиняють, вносячи в ампулу 1 мл стерильного 0,85 % розчину хлориду натрію. На предметні скельця наносять окремими піпетками краплі діагностичних сироваток різних серогруп (А, В, С, D і т. д.) і краплю фізіологічного розчину (для контролю культури на спонтанну аглютинацію). Бактеріологічною петлею виділену культуру емульгують у краплі кожної сироватки та краплі фізіологічного розчину. Через 2-3 хв враховують результат реакції. Висновок про належність культури до певної серогрупи роблять на основі реакції аглютинації з відповідною сироваткою. При появі спонтанної аглютинації в краплі фізіологічного розчину реакцію не враховують.

Визначають дискодифузійним методом чутливість виділеної культури до антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, та проводять інші тести для диференціації менінгококів від інших патогенних і непатогенних нейсерій.

При генералізованій менінгококовій інфекції (менінгококемії) для виділення збудника із кровяного русла за допомогою стерильної венепункції беруть 10 мл крові й засівають її у флакон із 100 мл напіврідкого середовища. Через 24 год роблять висів із флакону на чашку з сироватковим (або "шоколадним") агаром. Отримавши ізольовані колонії, виділяють та ідентифікують чисту культуру так само, як із спинномозкової рідини.

Щоб посіяти ексудат із петехій шкіру навколо них обтирають 70 % спиртом. При некрозі петехій ексудат для посіву можна взяти стерильною бактеріологічною петлею з некротизованої ділянки. При неушкодженій шкірі ексудат беруть тонкою голкою, зєднаною з шприцом, в якому міситься 0,2 мл 0,85 % розчину хлориду натрію. Фізіологічний розчин вводять у товщу петехії й відсмоктують назад. Взятий ексудат сіють на сироватковий агар із ристоміцином або лінкоміцином, які пригнічують мікрофлору шкіри. Виділення та ідентифікацію культур проводять за описаною вище схемою.

При діагностиці назофарингіту або менінгококового носійства слиз із носоглотки беруть натще або через 3-4 год після вживання їжі спеціальним стерильним ватним тампоном, закріпленим на зігнутому під кутом 45 дроті. Кінець тампона направляють догори і вводять за мяке піднебіння, при цьому корінь язика придавлюють шпателем.

При вийманні тампона взятий матеріал не повинен торкатися зубів, язика і слизової щік. Матеріал негайно засівають на сироватковий агар із ристоміцином або лінкоміцином, які пригнічують ріст грампозитивних коків, або тампон занурюють у пробірку з середовищем збагачення. При посіві матеріалу на чашки його спочатку втирають на невеликій ділянці середовища (1х2 см), перевертаючи тампон всіма сторонами, потім тим же тампоном сіють штрихами з відривом на всій площі агару.

Тепер створені тест-системи на основі полімеразної ланцюгової реакції для більш надійного виявлення Neisseria meningitidis.

Серологічне дослідження. Для виявлення антитіл в сироватці крові хворих та перехворілих використовують РНГА з спеціальним діагностикумом, який виготовляють шляхом адсорбції групоспецифічних полісахаридних менінгококових антигенів на еритроцитах. З цією ж метою проводять імуноферментний аналіз.

Необхідно памятати, що цереброспінальний менінгіт можуть викликати й інші види бактерій: M. tuberculosis, H. influenzae, S. pneumoniae (особливо у людей похилого віку), значно рідше стафілококи, клебсієли, сальмонели, протей, пастерели, бактероїди, бруцели, лептоспіри, мікроплазми тощо. Методи виділення та ідентифікації вказаних видів розглядаються у відповідних розділах спеціальної мікробіології.

Спиномозкова рідина хворого на менінгіт

Забір крові для дослідження

Проби з матеріалом оберігають від охолодження і досліджують негайно. З осаду спинномозкової рідини й крові виготовляють мазки, забарвлюють за Грамом і метиленовою синькою. Чисту культуру менінгококів виділяють на сироваткових середовищах і визначають серогрупу. Останнім часом у лабораторну практику впроваджені імунологічні методи експрес-діагностики з виявлення менінгококового антигена в лікворі за допомогою імунофлюресенції, реакції ензиммічених антитіл тощо.

Поиск по сайту: