 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Соціально-економічне мікрорайонування України
| Назва макроайону | Центр макрорайону | Область, що входить до складу макрорайону |
| Центральний | Київ | Віницька, Київська, Житомирська, Черкаська, Хмельницька,Чернігівська |
| Донецький | Донецьк | Донецька, Луганська |
| Західний | Львів | Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,Рівненська, Тернопільська,Чернівецька |
| Придніпровський | Дніпро петровськ | Дніпроретровська,Запорізька, Кіровоградська |
| Причорноморський | Одеса | Миколаївська,Одеська, Херсонська, АР Крим |
| Харківський | Харків | Полтавська,Сумська,Харківська |
На думку її авторів, саме такий розподіл території України на макроекономічні райони є необхідним для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, у тому числі для розробки моделі регіональної політики.
В.В.Садовський, розглядаючи світове господарство як об'єкт дослідження економічної географії, обґрунтовує власне поняття економічного району. Під економічним районом він розуміє „певну відмежовану територію, на якій господарське життя в цілому, чи певна група господарських явищ зв'язана певною закономірністю". Цікавою є класифікація економічних районів, за В.В. Садовським, яка не втратила свого науково-пізнавального значення і у наш час. Він виділяв райони природно-історичні (точніше природні), економічні (господарські) і природно-господарські („мішані"). У свою чергу, економічні райони можуть бути інтегральними (загальногосподарськими) чи тощо)". Економічні райони також можуть бути за В.В. Садовським, генетичними і статичними. Генетичними він називає ті, при будові яких беруться в основу ознаки, за допомогою яких можна охарактеризувати не лише сучасний стан господарства в районі, але також вияснити характер і напрям господарської еволюції даного району. Статичні райони приймають наявний стан господарства як даний і намагаються знайти ті зв'язки і залежності, які визначають дану структуру району, не пов'язуючи цього з питанням про напрям його подальшого розвитку.
В.В. Садовський зазначає, що конструювання економічних районів може здійснюватись для виконання двох завдань: воно може мати на увазі теоретично-пізнавальні цілі, тобто з'ясувати зв'язки і залежності в господарському житті даної країни, а може здійснюватись для практично-господарських цілей. У цьому випадку, як один з основних чинників, висувається та практична господарська мета, здійснення якої мається на увазі, і вона є визначальною у конструкції району.
В.А. Поповкін обгрунтував поділ України на п'ять макро- і дев'ять мезорайонів. Він враховує природні, економічні, соціально-демографічні та історико-етнічні умови і фактори, які так чи інакше впливають на територіальне районування. На його думку така мережа макро- і мезорайонів сприяла б регулюванню економічних пропорцій, вдосконаленню територіального поділу праці.. Група вчених НАН України (М.І. Долішній, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, Л.Т. Шевчук) виділяють 6 макрорайонів, спираючісь на результати досліджень природи, населення й господарства України. Вони вважають що, така система районів сприятиме соціально-економічному розвитку регіонів, зокрема, розробленню моделі регіональної політики.
У 1998 році, Кабінет Міністрів України, враховуючи необхідність державної регіональної економічної політики, вніс на рогляд до Верховної Ради проект Закону Украни “Про концепцію державної регіональної політики”, в якому пропонується мережа економічних районів України в такому складі:
1. Донецький (Донецька і Луганська області);
2.Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська області)
3. Східний (Харківська, Полтавська і Сумська області);
4. Центральний (Київська і Черкаська обл., м. Київ);
5.Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області)
6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
7.Причорноморський (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);
8.Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).
Запропонований проект нової мережі економічних районів в цілому відповідає науковим критеріям економічного районування, тому був затверджений у запропонованому складі.
Велике прикладне значення економічного районування полягає в тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об’єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обґрунтуванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.
Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку регіонів.
Поиск по сайту: