Мережа економічних районів України та практичне значення економічного районування

Завдання економічного районування полягає у виявленні на території країни науково обгрунтованих господарських комплексів. Сьогодні існуюча мережа економічних районів використовується для прогнозу розвитку й нового розміщення продуктивних сил, особливо, господарських комплексів район­ів. Серед існуючих методів районування більш ефективним є програмно-цільовий. Економічний ефект від його застосування полягає в досягненні високого рівня комплексності господарства, раціо­налізації системи внутрішньо- та міжрайонних зв'язків, у повнішому використанні природних, матеріальних і трудових ресурсів. На­уково-практичне значення економічного районування - формування раціональної струк­тури виробництва на основі системи районних виробничих комплексів.

Економічне районування України на державній організаційній основі, по суті, розпочалося з 1927р. – Комісією Держплану Росії. Перша спроба виділення економічних районів на Україні була невдалою. Уряд України не прийняв такого поділу, внаслідок якого територія її була поділена на два великих райони. Держплан СРСР виділив Україну як єдиний економічний район.

Тільки в післявоєнний період в Україні були визначені майже всі сучасні області, а також завершилось об’єднання території України з її західними землями і Кримом (19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ "Про передачу Кримської області з складу РРФСР у склад УРСР"), розпочалась науково обґрунтована розробка мережі економічних районів

Первоначально в 1952 році вченими в Україні було виділено 5 економічних районів (груп, областей).

1) Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька і Кам’янець-Подільська);

2) Південно-Східний (Сталінська, Ворошиловоградська, Дніпропетровська, Запорізька);

3) Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська);

4) Південно-Західний (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Ізмаїльська);

5) Західний (Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Чернівецька і Закарпатська).

Після розвалу СРСР, в умовах переходу України до ринкової економіки і самостійного економічного розвитку стара мережа великих економічних районів втратила своє призначення. Після здобуття Україною незалежності з'явилось багато нових пропозицій з нового економічного та соціально-економічного районування, опублікованих у монографіях, підручниках, навчальних посібниках, журналах, тезах доповідей наукових конференцій, у проекті "Концепції державної регіональної економічної політики". І хоча автори й називають свої схеми районування по-різному (економічне районування, природно-господарське районування, соціально-економічне районування), але розглядають райони як інтегральні соціально-економічні утворення.

Ф.Д. Заставний виді­лив в межах України дев'ять мезорайонів (рисунок 1) у складі трьох макрорайонів - Східного, Західного та Південного. Він уточнював межі мезорайонів відповідно з економічним принципом, враховуючи господарську однорідність територій, відмінності в господарській спільності груп адміністративних областей, відмінності за рівнем розвит­ку та профілем господарства, обсяг виробництва товарної продукції з розрахунку на одного жителя. Вчений запропонував створити такі економічні райони: Донецький (Луганська й Донецька області), Придніпровський (Дніпропетровська та Запорізька обл.), Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.), Столичний (Житомирська, Київська, Чернігівська обл.), Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим), Карпатський (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька обл.), Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.), Центральний (Кіровоград­ська і Черкаська обл.) і Волинський (Волинська і Рівненська обл.).

М.І. Долішній, М.М. Паламарчук та О.М. Паламарчук

Виділили 6 макрорайонів в межах України: Центральний, Донецький, Західний, Придніпровський, Причорноморський, Харківський. При опрацюванні схеми районування вчені спиралися на нерозривність економічних і соціальних процесів в різних районах. Схема та склад соціально-економічного мікрорайонування України, розроблена цією групою вчених наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Поиск по сайту: