Для українського бомбардира кінець – це ще тільки початок

Джері Лонгман

Опубліковано: 6 червня 2012

КИЇВ, Україна — Розв’язка вже близько, тим більше, що Андрій Шевченко не може достеменно пригадати, коли розпочалася його блискуча футбольна кар’єра. Подейкують, він почав копати м’яча задовго до того, як навчився ходити.

“Усе моє життя пов’язане з цим м’ячем,” сказав він.

Загальноєвропейське дійство розпочинається у п’ятницю, яке приймають Польща та рідна Шевченкові Україна. У віці 35 років він готується до свого головного заключного турніру перед тим, як він сам думає, перейти на роботу до МЛС. Він одружений з американкою Крістен Пазік, колишньою моделлю, і вони бажають проводити свій вільний час разом із двома своїми малими синами у Штатах.

“Я отримав декілька пропозицій”, сказав російською у телефонній розмові перекладачеві Шевченко, більш відомий як Шева.

Працівник МЛС підтвердив зацікавленість цієї організації у отриманні Шевченка, який у свою чергу сказав, “Я попрохав усіх почекати до завершення турніру, а тоді я вже вирішу, що робити далі.”

Його кар’єра бомбардира була видатною і цікавою, із блискучим сходженням та незрозумілим фіналом. На вершині своєї кар’єри, Шевченко переміг у Лізі Чемпіонів у складі «Мілану» у 2003-ому, забивши вирішальний пенальті у фіналі проти «Ювентусу». У 2004-ому він був визнаний гравцем року у Європі та одним з трьох найкращих у світі. З часу падіння Берлінської стіни мабуть лише Христо Стоїчков з Болгарії та Шевченко, виїхавши зі Східної Європи, стали абсолютними майстрами на Заході.

Він провідний гравець збірної України, що забив 46 голів, та другий у «Мілані», із результатом 175 голів. У кращі часи Шевченко літав ніби на крилах: повний сил, мобільний, моторний центральний нападник. Він знав, де затаїтися, а де атакувати.

“Усі мої мрії здійснилися,” сказав Шевченко. “Головним моїм досягненням є те, що я забиваю найважливіші голи у найважчих іграх”.

Звісно ж, не обійшлося без ложки дьогтю. Такою вже є спортивна драма. Шевченко не реалізував пенальті у фіналі Ліги Чемпіонів 2005 року у грі проти «Ліверпулю». Його перехід до клубу Англійської Прем’єр-Ліги «Челсі», що виявився дорогим розчаруванням, був огорнутий багатьма чутками, нібито Роман Абрамович, російський власник клубу, більше жадав Шевченка, ніж його тренер Жозе Моурінью.

“Ви бачили цей великий шлях, цей бурхливий злет та потенціал, і немає нічого дивного у тому, що він скотився униз та вичерпав себе,” сказав Алексі Лалас, коментатор ESPN та колишній американський захисник. “У нього була велика можливість діяти на полі сам-на-сам, беручи усе на себе. Ви могли б перетворити його на об’єкт насмішок, але нічого із цього б не мали”.

Травма та вік відіграли свою неминучу роль у Шевченковій невдачі. Повернення до «Мілану» у сезоні 2008/09 принесло лише два голи у 26 матчах. Останні три сезони він провів у київському «Динамо», в якому він у середині-кінці 1990-их і розпочинав свою кар’єру, яка завершується там, де й почалася, після Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року.

Тепер залишилося зіграти останній турнір, Євро-2012. Україні буде важко вийти з групи, до якої також входять Швеція, Франція та Англія. Лише дві команди пройдуть далі, і лише співгосподар, збірна Польщі, серед 16 команд-учасниць є нижчою за Україну у рейтингу ФІФА, що є міжнародним спортивним керівним органом. Проте турнір пройде вдома і вболівальники підтримають нашу збірну. Шевченко сподівається на казковий кінець.

“Мені вже 35 і у мене залишилось мало часу,” сказав він. “Я підготувався не на жарт.”

За місяць до Чорнобилю Шевченко у віці 9 років підписав угоду із юнацьким клубом «Динамо» (Київ) та приєднався до спортивної школи. Після завершення школи, тієї ж весни він зі своїми однокласниками був евакуйований на три місяці до південної України, на Азовське море. Після повернення до Києва Шевченко залишив школу і знову почав жити вдома. Його батько, механік танкового полку, хотів, щоб син готувався до кар’єри військового, а не футболіста.

“Мій перший тренер прийшов до нас додому і мав розмову із моїми батьками,” сказав Шевченко “Я повернувся і почав серйозно тренуватися у «Динамо»".

Минуло п’ять років і Радянський Союз розпався, а Україна одержала незалежність. Впродовж наступних двох десятиліть її спортсмени стали відомими, а їхні обличчя впізнавала уся країна. Серед них: олімпійські чемпіони з фігурного катання Оксана Баюл та Віктор Петренко; олімпійські чемпіони та світові рекордсмени зі стрибків із жердиною Сергій Бубка та Олена Ісинбаєва; чемпіони з боксу у надважкій вазі, брати Володимир та Віталій Клички.

“Ми – молода країна без значної історії,” сказав Володимир Кличко. “Шева – кумир для мільйонів. Він представляє країну у позитивний спосіб.”

Євро-2012 – час сподівань для України, але турнір супроводжується спланованим політичним бойкотом деяких європейських країн стосовно англійських гравців, які були піддані расистській поведінці. Шевченко сподівається, що англійські ЗМІ перебільшують розміри расизму в Україні.

“Вони говорять про Україну так, нібито у нас немає культури, нібито взагалі нічого немає,” Шевченко сказав англійською. “Звісно, у нас є деякі проблеми, але люди гарні. Я не бачу у цьому расизму”.

Політичний бойкот розпочався з ув’язнення колишньої прем’єр-міністерки Ю.В. Тимошенко, яке лідери Заходу оголосили відступом від демократії, вчиненим українським президентом В.Ф. Януковичем. Шевченко сказав, що він не задіяний у цьому. Він засвоїв суворий урок президентської кампанії 2004 року.

Тоді Шевченко підтримував Януковича, якого багато хто вважав маріонеткою Кремля, на відміну від реформатора Віктора Ющенка. Самі ж перегони більше нагадували шахрайство. Ющенко виграв у перегонах, але його репутація була заплямована отруєнням діоксином, яке й досі залишається невирішеним та огорнутим таємницями.

Цей неспокійний період в Україні став відомим як Помаранчева Революція, а Шевченків статус героя зазнав удару. На одному з матчів, як повідомляє лондонський «Ґардіан», фанати встановили банер, на якому було написано “Твій вибір змусив країну плакати.”

Янукович став Президентом України у 2010-ому. Українські політики знову шаленіють. Тепер Шевченко каже так: “Я ні за кого. Це у минулому. Тепер я представляю Україну. У мене є своя місія.”

Він вважає політичний бойкот недоцільним. “Якщо європейські лідери хочуть змінити щось, вони не повинні використовувати для цього спорт,” сказав він.

Окрім занять футболом, Шевченко керує фондом захисту дітей-сиріт. Зі своїм спонсором «Найком» він будує футбольне поле для дітей. Разом із дружиною вони відкрили комерційний веб-сайт Ikkon.com, присвячений чоловічій моді і здоровому способу життя. Але, як сказав Шевченко, футбол залишається його головним інтересом. Після завершення кар’єри він хоче стати тренером.

“Ось світ, який я розумію,” сказав він, “світ, у якому хочеться залишатися.”

Поиск по сайту: