Звітність за персоніфікованим обліком

Зазначений реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

До реєстру страхувальників включаються дані про страхувальників — платників єдиного внеску.

Реєстр застрахованих осіб містить дані про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, та персоніфіковані відомості про їх заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, і розмір цих внесків.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка зберігається в ПФУ протягом усього її життя та протягом 75 років після її смерті (на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів).

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Звірка даних платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне

Взяття на облік новостворених у 2011 році суб’єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року. Взяття на облік платника єдиного внеску — юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску —фізичної особи — підприємця — органом ПФУ за місцем її проживання.

Підставою для взяття на облік юридичних осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, а фізичних осіб — підприємців — відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця. За умови подання цих відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ.

21, Виплата пенсій в солідарній системі.

Згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р громадяни України отримували такі види пенсій: 1) трудові: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; 2) соціальні.

Згідно ЗУ “Про загальнобов”язкове државне пенсійне страхування” від 09.07.2003 в солідарній системі пенсійного страхування виплачуються такі види пенсій: пенсія за віком; по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; пенсія у зв”язку із втратою годувальника; соціальна виплата – допомога на поховання.

Пенсія за віком залежить від страхового стажу (фактичного стажу працездатності). Від пенсії за вислугу років відрізняється тим, що умовою її отримання є досягнення необхідного пенсійного віку. Право на неї мають: чоловіки – після досягнення 60 рр. при стажі роботи не менше 25 рр (після реформи 35р.); жінки – після 55 рр. при стажі роботи не менше 20 рр(після реформи 30р.).

Особам, що не мають достатнього стажу для приначення пенсії, призначаються пенсії за віком при неповному стажі у розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соцальної пенсії.

10 вересня 2011 року Президентом України підписаний прийнятий 8 липня п.р. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI. Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року. Згідно із прийнятим Законом всі пенсії, призначені до набрання ним чинності, продовжують виплачуватись у встановлених розмірах, без будь-яких обмежень, в тому числі і працюючим пенсіонерам.

При обчислені розміру пенсії важливе значення має визначення страхового стажу – періоду,протягом якого особа підлягає страхуванню, і за який сплачені щомісячні страхові внески у сумі,не менше ніж МСВ. Цей період поділяється на: 1) період до 01.01.2004 р. – зараховується до загального стажу в порядку і на умовах, що діяли за старим закондавством;2) період з 01.01.2004р. – до стажу згідно нового закону про пенсійне страхування, обчислюється в місяцях.

Найбільш важливим питанням, яке хвилює сьогодні українців, - як зміниться розмір пенсій після набрання реформою чинності. Розмір пенсії ніяк не зміниться, тому що формула розрахунку залишається незмінною. Як і раніше, з 1 жовтня вона буде рахуватися так: коефіцієнт зарплати (ваш середній заробіток / середня зарплата по країні) х стаж х 1,35% (оцінка одного року страхового стажу) х середня зарплата по країні) = пенсія. Правда, якщо зараз береться середня зарплата по країні за рік, що передує виходу на пенсію, то з 1 січня в розрахунку буде фігурувати зарплата за 3 роки, що передують виходу на пенсію. Але на розмір пенсії це жодним чином не вплине.

Зміни в порядку призначення та перерахунку пенсій згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI:

- для призначення пенсії враховується середня заробітна плата по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а для перерахунку пенсії - середня заробітна плата, з якої призначено (перераховано) пенсію;

- із заробітку для обчислення пенсії надано можливість виключати періоди догляду за дитиною до 3-х років, за інвалідом І групи, престарілим або дитиною-інвалідом, періоди строкової військової служби;

- працюючим пенсіонерам, перерахунки пенсії у зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму будуть здійснюватись тільки після звільнення з роботи;

- пенсії за вислугу років будуть перераховуватись із урахуванням відпрацьованого страхового стажу після досягнення пенсійного віку;

- особам, які звільнені за скороченням штатів та яким призначена пенсія за віком за 1,5 року до досягнення ними пенсійного віку виплата призначеної пенсії у разі їх працевлаштування припиняється;

- зміни у порядку обчислення заробітку для призначення пенсії для осіб, які отримували допомогу по безробіттю:

- за період отримання допомоги по безробіттю враховується мінімальна зарплата;

- періоди безробіття виключаються із заробітку при оптимізації.

22. Особливості недержавного соціального страхування.

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. держава повинна створити умови для широкої участі суб”єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності,організаційно-правових форм. Страхувальникам потрібно дати можливість надават необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх потенційних отримувачів.

Згідно ЗУ “Про страхування” до добровільного (недержавного) особового страхування належать такі види: страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування додаткової пенсії; медичне страхування (безперервне страхування здоров”я); страхування здоров”я на випадок хвороби; страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням окремо виділяють недержавне соціальне страхування, в рамках становленя недержавного пенсійного (недержавні пенсійні фонди, страхові компанії) і медичного страхування. Його особливості:

-Не витримує конкуренції з державним, через нерівність первинних умов на ринку, в яких всі види державного страхування є обов”язковими.

-Слабка довіра потенційних суб”єктів до страхових компаній, що пов”язане із “трастовим” періодом розвитку цього сектора економіки.

З метою подолання недовіри влада повинна запровадити раціональні правила діяльності на ринку та механізми ефективного контролю для державних і недержавних компаній. це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надання послуг із соціального страхування.

Сутність недержавного пенсійного страхування полягає в нагромадженні внесків на пенсійному рахунку застрахованого і інвестуванні їх з метою отримання прибутку. Прибуток необхідний для утримання апарату управління і захисту внесків від інфляції. При цьому заздалегідь встановлюється можливий розмір пенсії і відповідна йому норма відрахувань від заробітку з урахуванням відсотків їх зростання завдяки капіталізації.

Недержавне (добровільне) медичне страхування є додатковим до обов»язкового загальнодержавного і передбачає оплату медичних послуг понад програму обов»язкового медичного страхування. Його метою є забезпечення гарантій повної чи часткової компенсації додаткових витрат, пов»язаних із зверненням до медичної установи за послугою, ячка надається за програмою добровільного медичного страхування. Цей вид соціального страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення.

23Недержавне пенсійне страхування.

Пенсійне забезпечення у багатьох країнах здійснюється за рахунок:

-державних пенсійних систем (у межах соціального страхування);

-пенсійними фондами;

-страховими компаніями;

-іншими фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Такий вид страхування отримав назву корпоративного страхування пенсій. Зацікавленність підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Приватні пенсійні фонди найбільш розвинені саме в тих країнах, де недостатній розвиток одержали державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно превищувати розміри державних пенсій. Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість.

Пенсійні фонди можна поділити на:

1.фонди із встановленими розмірами внесків, які в свою чергу можуть бути:

- накопичувальними;

- з виплатою прибутку;

- ощадні;

2.фонди із встановленими розмірами виплат.

Накопичувальні фонди створюються за участю роботодавців, які сплачують внески, встановлені у відсотках до заробтіної плати працівників. Другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частка – у пенсійний фонд. Ощадні фонди створюються за рахунок коштів працівників які самі здійснюють відрахування у пенсійний фонд, і роботодавців. Фонди із встановленими розмірами виплат можуть бути із встановленими твердими розмірами виплат протягом того часу, коли здійснюються внески у пенсійний фонд (рік, квартал, місяць); ставити розмір виплат залежно від кількості років і середнього заробітку за весь період роботи; ставити розміри виплат в залежність від числа років і середнього заробітку за кілька років.

Роботодавець, який має намір розробити пенсійну схему, може піти кількома шляхами. По-перше, він може виходити з того, що це буде самостійно керована схема з залученням консультантів-спеціалістів. По-друге, повністю або частково передати пенсійну схему страховій компанії, що має певні переваги, оскільки страховик може забезпечити фундаментальний захист, має більше адміністративного досвіду і більше можливостей для інвестування.

Пенсійне забезпечння може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній. На Заході, наприклад, послугами страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те, що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого стахування.

Договори стахування пенсій укладаються як індивідуально, так і з групою осіб. Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій сообі виплати, які пов”язуюься з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договором страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника. Страховик може надати страхувальникові можливість укласти договір страхування на користь іншої особи.

При укладанні договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік тощо). Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а у випадку його смерті – вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, предбаченої для застрахованого, або в її частині довічно. Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного строку страховик може надати страхувальнику можливість одержати позику під заставу накопиченого до часу звернення за позикою резерву. Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить зарубіжний досвід, мають дуже великі страхові резерви.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) – інститути добровільного пенсійного страхування, які залучають на добровільних засадах внески фізичних і юридичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дозволяє підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.

Система недержавного пенсійного страхування не відповідає принципу солідарності з менш заможними прошарками населення, який властивий розподільчим системам з єдиним фіксованим розміром пенсійної виплати.

Однак перевагою є можливість більшого контролю за нагромадженнями, інвестуванням та виплатлою коштів. затсрахований у будь-який час може отримати інформацію про загальну суму внесків на його персональному рахунку, нарахованих на неї відсотках, і розмір належної йму пенсії. До недоліків приватного страхування сілд віднести певний ризик прп інвестування коштів, а також відсутність механізму захисту від інфляції. Захист забезпечується лише завдяки отриманим відсотка на капітал.

Досвід інших країн, де застосовувалися такі пенсійні системи, доводить, що НПФ є основними інвесторами в економоку країни. Від роботи НПФ мають вигравати не лише громадяни, але й держава.

24.Недержавне медичне страхування.

Сучасну ситуацію в системі охорони здоров”я України иожна назвати критичною. Вона характеризується недостатньою доступністю до якісних медичних послуг, нефективною системою надання первинної, швидкої допомоги, високою вартістю на більшість медичних послуг (незважаючи на декларування безоплатної медицини), високим рівнем тіньової оплати медичних послуг. За різними оцінками, на сьогодняшній день тіньова оплата населенням медичних послуг сягає від 50% до 75% сукупних витрат на охорону здоров”я. Причому ці явища спостерігаються на фоні погіршення демографічних показників, високого рівня захворюванності та смертності, у тому числі – дитячої.

Отже, виникає нагальна проблема запровадження багатоканального фінансування галузі. Одним із засобів вирішення зазначених проблем у сфері охорони здоров”я є запровадження обов”язкового медичного страхування (ОМС). Питання залишається відкритим, незважаючи на те, що його запровадження регламентоване Конституцією України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів, міжгалузевою програмою “Здоров”я нації 2002-2011 роки”.

Затримки із запроваженням системи ОМС можна пояснити складністю і невирішеністю багатьох питань щодо механізмів її впровадження, ризиком нестачі коштів у Фонді медичного страхування на покриття витрат, а також можливих соціальних і економічних наслідків. Для запровадження системи ОМС в Україні необхідно:

1.Забезпечити збалансованість обсягів послуг ОМС з його фінансуванням. Для цього має бути розрозроблена багаторівнева програма медичного страхування з переліком послуг, що мають надаватися всьому населенню безкоштовно в обсязі базової програми ОМС, та переліком послуг, що мають надаватися понад йього в рамках добровільного медичного страхування, або за рахунок власних коштів громадян. Для визначення обсягу базової медичної допомоги перед впровадженням ОМС доцільно запровадити кілька “пілотних” проектів в різних регіонах країни. Для роботи в багатоканальній системі медичного страхування необхідно поєднання обов”язкового та добровільного медичного страхування (ДМС).

2.Перед впровадженням ОМС необхідно провести заходи щодо оптимізації мережі лікувальних закладів з метою уникнення необгрунтованості витрат на утримання надлишкових приміщень та персоналу. В таких заходах мають бути зацікавлені органи місцевого саморявдування.

3.Починати перехід до страхової медицини доцільно шляхом розвитку системи лікарняних кас, які являють собою неприбуткові громадські організації, в основі яких лежать добровільні персоналізовані внески населення для фінансування додаткових медичних послуг. За умов поширення тіньового ринку медичних послуг, розвиток і удосконалення системи лікарняних кас має дати такі результати:

-підвищити доступність до якісної і кваліфікованої медичної допомоги;

-забезпечити контроль якості медичної допомоги;

-значно зменшити обсяги тіньових послуг.

Перевагою лікарніної каси перед страховою компанією є те, що страхова компанія за своєю природою є комерційною організацією і працює на прибуток. Тому вона змушена передбачуваний прибуток закладати в страховий внесок, що збільшує його величину. Лікарняна каса ж основну частину (до 95%) зібраних коштів використовує на реалізацію медичних програм, тобто є більш соціально орієнтованою організацією.

25.Існуючі проблеми етапу реформування системи соціального страхування в Україні.

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні у сфері соціального страхування нагромадилася низка нерозв”язаних проблем як законодавчого, так і організаційного характеру. Серед них відмітимо наступні:

-відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних послуг;

-взаємодублювання окремих соціальних виплат;

-відсутність чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім”ям із низьким рівнем доходів;

-недостатня узгодженність соціальних виплат із іншими державними витратами;

-відсутність механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів.

Характерними рисами соціального забезпечення на сьогодні є:

-зрівнялівка у пенсійному забезпеченні та низький його рівень

-відсутність соціального захисту громадян, що працюють в приватному секторі неповний робочий день чи тиждень

-незабезпечення регресивних виплат у зв”язку з трудовим каліцтвом та профзахворюванням, руйнування системи охорони здоров”я

-невизначенність питання щодо управління коштами фонду соціального страхування, ПФУ, державного фонду сприяння зайнятості.

Незважаючи на достатньо високе навантаження на фонд оплати праці (близько 40%), рівень більшості соціальних виплат є недостатнім, хоча і поступово наближається до прожиткового мінімуму.

Потребують удосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків і бюджетів соціальних страхових фондів на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.