Загальні вказівки. Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання

Кафедра кримінального права і кримінології

ЗБІРНИК ЗАДАЧ

З Кримінального права

(Особлива частина)

З дисципліни Кримінальне право України (Особлива частина)

галузь знань 0304 Право

напрям підготовки 6030402 Правознавство

спеціалізація усі спеціалізації

форма навчання денна

М. Харків

Рецензенти:

заступник декана юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна канд. юрид. наук, доцент Давиденко М.Л.;

доцент кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту права, економіки та соціології ХНУВС канд. юрид. наук Кундеус В.Г.

Збірник задач з кримінального права. Особлива частина / Житний О.О., Павликівський В.І., Литвинов О.М.; За заг. ред. доктора юрид наук, проф. Іншина М.І. та канд. юрид. наук, доцента Житного О.О. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010.

© Житний О.О., Павликівський В.І., Литвинов О.М.

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010.

Загальні вказівки

Невід’ємною та важливою складовою вивчення Особливої частини кримінального права України є самостійне вирішення практичних завдань під час підготовки до практичних занять й обговорення їх рішень під час проведення цих занять. У процесі розв’язання практичних завдань студент отримує можливість глибоко засвоїти теоретичні положення Особливої частини кримінального права, зміст норм Особливої частини Кримінального кодексу України, уточнити, конкретизувати знання із Загальної частини, з’ясувати конкретні ознаки, що характеризують відповідний злочин, навчитися самостійно застосовувати кримінальний закон до конкретних випадків, кваліфікувати злочини і складати формулу кваліфікації, робити обґрунтовані висновки щодо відсутності в діянні складу злочину, передбаченого КК України, виявляти правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності, аргументувати власну позицію тощо.

Розв’язання завдань виконуються власноруч в письмовій формі в окремому зошиті і доповідаються під час проведення практичних занять. Вони повинні містити короткий аналіз викладених в фабулі завдання обставин з метою установлення всіх об’єктивних і суб’єктивних ознак складу конкретного злочину, а в разі необхідності – його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак. У рішенні повинні бути враховані й відображені всі положення Загальної частини, що мають значення для кримінально-правової оцінки діянь, описаних в умові (що стосуються співучасті, стадій вчинення злочину і т. ін.).

Обставини, викладені в фабулі, слід вважати такими, що доведені в установленому законом порядку, описане діяння вважати вчиненим на час розв’язання завдання, осіб, указаних в умові – осудними й такими, що досягли віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (якщо інше не оговорене в задачі). Довільна зміна умови студентом не допускається. У тому разі, коли інформація, що міститься в умові завдання, дозволяє знайти кілька варіантів кримінально-правової оцінки вчиненого, студент повинен проаналізувати їх, обов’язково зазначаючи, з яких конкретних обставин випливає те чи інше рішення.

Якщо це необхідно при розв’язанні завдання, слід звертатися до роз’яснень, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, до Конституції України, міжнародних угод, законів чи підзаконних нормативно-правових актів, з обов’язковим посиланням на нього (назва, пункт, стаття, частина тощо). При використанні положень, що містяться в літературі (науково-практичних коментарях до КК, монографіях, наукових публікаціях) слід послатися на джерело з використанням загальноприйнятих стандартів (автор, назва, рік і місце видання, сторінка).

Загальний хід рішення завдання умовно підпорядковується послідовності (етапам) кваліфікації злочину (аналіз фактичних обставин справи; відібрання з фактичних обставин справи лише юридично значущих ознак; встановлення групи кримінально-правових норм, яким в тому чи іншому ступені відповідають встановлені в справі ознаки; вибір тієї норми, описаному в якій складу злочину найбільш повно й точно відповідає всім встановленим обставинам; прийняття рішення й видання відповідного процесуального акту, яким це рішення офіційно закріплюється). Здійснювана кримінально-правова оцінка обов’язково повинна бути належним чином обґрунтована, з повним викладенням аргументів. Рішення повинне завершуватися аргументованим висновком, що містить формулу кваліфікації й формулювання обвинувачення (або обґрунтування відсутності складу злочину, наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності тощо). Якщо в завданні поставлено додаткові запитання (наприклад, стосовно відмежування одного злочину від іншого, спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності і т. ін.), після кримінально-правової оцінки вчиненого на них необхідно дати розгорнуту відповідь.

Поиск по сайту: