ТЕМА 7. ВАРТІСТЬ І ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

1..Вартість капіталу являє собою:

а) повернення основної суми боргу;

б) приріст рентабельності капіталу за умови додаткового його залучення;

в) середню ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел.

2.. Ціна капіталу вимірюється:

а) грошовими коштами за основною сумою боргу;

б) процентною ставкою;

в) сумою виплат по кредитах.

3.. Сума добутків вартостей капіталу, залученого з різних джерел, та питомої ваги капіталу, залученого з різних джерел, являє собою розрахунок:

а) вартості позикового капіталу;

б) оптимальної вартості капіталу;

в) середньозваженої вартості капіталу.

4.. Оцінка структури капіталу передбачає проведення:

а) вертикального аналізу пасиву балансу;

б) горизонтального аналізу пасиву балансу;

в) факторного аналізу пасиву балансу.

5.. Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства можуть виступати:

а) позики кредитних спілок та основні фонди підприємства;

б) амортизаційні відрахування та кредити комерційних банків;

в) випуск акцій, облігацій та нематеріальні активи підприємства.

6.. Напрямами розміщення фінансових ресурсів підприємства виступають:

а) випуск акцій, облігацій та інших цінних паперів;

б) отримання довгострокових та короткострокових позик банків;

в) формування необоротних та оборотних активів підприємства.

7.. Ефект фінансового левериджу проявляється:

а) у підвищенні фінансової стійкості підприємства;

б) у підвищенні частки позикового капіталу у загальній його сумі;

в) у підвищенні рентабельності власного капіталу.

8. Диференціал фінансового левериджу являє собою різницю між:

а) економічною рентабельністю підприємства та відсотками за кредити;

б) валовою і чистою рентабельністю активів;

в) рентабельністю власного капіталу підприємства та відсотками за кредит.

9.. Різниця між валовою рентабельністю активів та відсотками, які має сплатити підприємство за кредити, являє собою:

а) коефіцієнт фінанового левериджу;

б) диференціал фінансового левериджу;

в) податковий коректор фінансового левериджу.

10. Показник, який мультиплікує позитивний або негативний ефект фінансового левериджу, має назву:

а) плече фінансового важіля;

б) податковий коректор фінансового левериджу;

в) диференціал фінансового левериджу.

1. Усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект, являють собою:

а) майно підприємства;

б) інвестиції підприємства;

в) витрати підприємства.

2.. Під фінансовими інвестиціями розуміють:

а) вкладення коштів у основні й оборотні виробничі засоби;

б) вкладення коштів у фінансові та грошові інструменти;

в) вкладення коштів лише в акції та облігації.

3.. Вкладення коштів у нововведення - це:

а) інноваційні інвестиції;

б) інтелектуальні інвестиції;

в) венчурні інвестиції.

4.. За формою отримання доходу інвестиції поділяють на:

а) реальні та фінансові інвестиції;

б) внутрішні та закордонні;

в) інвестиції, спрямовані на отримання матеріальної вигоди чи на досягнення соціального ефекту.

5.. За об’єктом вкладення коштів інвестиції поділяються на:

а) реальні та фінансові інвестиції;

б) внутрішні та закордонні;

в) інвестиції, спрямовані на отримання матеріальної вигоди чи на досягнення соціального ефекту.

6.. Інвестування, опосередковане іншими особами, має назву:

а) прямого;

б) портфельного;

в) збалансованого.

7.. Початковим етапом управління інвестиціями на рівні підприємства є:

а) аналіз інвестиційного клімату країни;

б) вибір інвестиційного проекту;

в) розрахунок ефективності інвестування.

8.. До факторів інвестиційного клімату в державі відносяться:

а) рівень оподаткування та політична ситуація в країні;

б) особливості законодавчого регулювання якості продукції та динаміка ВВП;

в) розвиток приватизаційних процесів та система фінансового управління на підприємствах.

9.. Рівень розвитку фондового ринку є фактором:

а) оцінки інвестиційного клімату держави;

б) оцінки ліквідності інвестиційного проекту;

в) оцінки необхідного обсягу інвестиційних ресурсів.

10. Результатом процесу фінансового інвестування виступає:

а) оновлення майнового комплексу;

б) формування інвестиційного портфелю;

в) ліквідація фінансових ризиків.

ТЕМА 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

1. За об’єктом виникнення фінансові ризики поділяються на:

а) прості та складні;

б) індивідуальні та портфельні;

в) ризик окремих фінансових операцій та ризик різних видів фінансової діяльності.

2.. За комплексністю фінансові ризики поділяються на:

а) прості та складні;

б) індивідуальні та портфельні;

в) ризик окремих фінансових операцій та ризик різних видів фінансової діяльності.

3.. До видів фінансових ризиків не відноситься:

а) ризик придбання неякісної сировини;

б) податковий ризик;

в) ризик неплатоспроможності.

4.. Фінансовий ризик, який генерується недосконалістю структури капіталу підприємства, що, у свою чергу, породжує незбалансованість позитивного та від’ємного грошових потоків, має назву:

а) інвестиційного ризику;

б) ризику зниження фінансової стійкості;

в) ризику неплатоспроможності.

5.. Ризик, який характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій у умовах інфляції, має назву:

а) відсоткового ризику;

б) інфляційного ризику;

в) ризику неплатоспроможності.

6. Ризик, який відображає можливість неповернення депозитних внесків (непогашення депозитних сертифікатів), має назву:

а) відсоткового ризику;

б) депозитного ризику;

в) ризику неплатоспроможності.

7.. Ризик з низьким рівнем ймовірності реалізації відображає коефіцієнт варіації:

а) не більше 10%;

б) 10%-15%;

в) 20%.

8.. Ризик з високим рівнем ймовірності реалізації відображає коефіцієнт варіації:

а) не більше 10%;

б) 10%-15%;

в) 20% і більше.

9.. Забезпечення фінансової безпеки підприємства у процесі його розвитку та запобігання можливого зниження його ринкової вартості – це:

а) головна мета управління фінансовими ризиками;

б) головна функція управління фінансовими ризиками;

в) головний об’єкт управління фінансовими ризиками.

10.. Заключним етапом управління фінансовими ризиками на підприємстві є:

а) формування інформаційної бази управління фінансовими ризиками;

б) прийняття ризикових рішень;

в) моніторинг та контроль за фінансовими ризиками.

ТЕМА 10. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.. Головна мета аналізу фінансових звітів:

а) оцінити кредитоспроможність підприємства;

б) формування достовірних прогнозів;

в)своєчасне виявлення й усунення недоліків та знаходження резервів поліпшення фінансового стану підприємства, а також його платоспроможності.

2.. Основні прийоми фінансового аналізу звітності:

а) читання звітності, горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, розрахунок фінансових коефіцієнтів;

б) балансовий метод, вертикальний аналіз, розрахунок фінансових коефіцієнтів, регресійний аналіз;

в) математичне моделювання, балансовий метод, розрахунок фінансових коефіцієнтів, метод Дельфі.

3. Третій розділ звіту про фінансові результати має назву:

а) розрахунок показників прибутковості акцій;

б) показники підприємства на ринку цінних паперів;

в) елементи операційних витрат.

4.. Який показник показує, скільки чистого прибутку підприємства припадає на 1 гривню активів:

а) рентабельність активів;

б) рентабельність власного капіталу;

в) валова рентабельність активів

5.. Як впливає на фінансовий стан підприємства значне перевищення значень коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості над коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості?

а) свідчить про покращення платоспроможності підприємства;

б) свідчить про зниження платоспроможності підприємства;

в) свідчить про нормальний рівень платоспроможності підприємства.

6.. Які наслідки для фінансів підприємства спричинює зближення значень коефіцієнтів оборотності власного капіталу і активів у цілому?

а) свідчить про збільшення обсягів позикових ресурсів в обороті;

б) свідчить про високу ділову активність підприємства;

в) свідчить про падіння ефективності використання капіталу у цілому та власного капіталу зокрема.

7. Який показник є індикатором для інвесторів у вирішенні питання щодо вкладення коштів у підприємство, регулює розподіл капіталів між галузями?

а) оборотність капіталу;

б) рентабельність активів;

в) розмір власних оборотних коштів.

8.. За якою оцінкою відображаються у фінансовій звітності довгострокові зобов’язання?

а) теперішня вартість;

б) справедлива вартість;

в) вартість реалізації.

9. Прогнозування змін в активах та потреб в позиках – це призначення форми фінансової звітності

а) звіт про рух грошових коштів;

б) баланс;

в) звіт про фінансові результати.

10.. Прогнозування дохідності підприємства – це призначення форми фінансової звітності

а) звіт про рух грошових коштів;

б) баланс;

в) звіт про фінансові результати.

ТЕМА 11. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ

1..Сутність методу економіко-математичного моделювання у фінансовому плануванні полягає у:

а) встановленні кореляційного зв’язку між двома показниками в динаміці та наступному прогнозуванні одного з них в залежності від іншого;

б) оптимізації конкретного прогнозного показника в залежності від умов його формування;

в) коригуванні фінансових показників базового періоду із урахуванням змін, що передбачаються у плановому період

2.. Сутність методу оптимізаційного моделювання у фінансовому плануванні полягає у:

а) встановленні кореляційного зв’язку між двома показниками в динаміці та наступному прогнозуванні одного з них в залежності від іншого;

б) оптимізації конкретного прогнозного показника в залежності від умов його формування;

в) основі використання математичних моделей для визначення

показника, що прогнозується.

3..Сутність розрахунково-аналітичного методу у фінансовому плануванні полягає у:

а) встановленні кореляційного зв’язку між двома показниками в динаміці та наступному прогнозуванні одного з них в залежності від іншого;

б) оптимізації конкретного прогнозного показника в залежності від умов його формування;

в) коригуванні фінансових показників базового періоду із урахуванням змін, що передбачаються у плановому періоді

4. Фінансовий план, сутність якого полягає в плануванні прибутку від виробничо-комерційної, фінансової, інвестиційної та інших видів діяльності, -це:

а) план фінансових результатів;

б) план капіталовкладень;

в) балансовий план.

5... За видами витрат бюджети поділяються на:

а) поточний та капітальний;

б) функціональний та комплексний;

в) стабільний та гнучкий.

6.. За широтою номенклатури бюджети поділяються на:

а) поточний та капітальний;

б) функціональний та комплексний;

в) стабільний та гнучкий.

7. За методами розробки бюджети поділяються на:

а) поточний та капітальний;

б) функціональний та комплексний;

в) стабільний та гнучкий.

8.. Оперативний фінансовий план, який включає показники по довгостроковим та короткостроковим фінансовим кредитам підприємства, -це:

а) календар амортизації основного боргу за фінансовими кредитами;

б) календар емісії акцій та облігацій;

в) календар реалізації окремих інвестиційних проектів.

9.. Основна сфера оперативного контролінгу:

а) реалізація фінансових стратегій;

б) реалізація фінансових тактик;

в) реалізація бюджетів.

10... Процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в наступному періоді – це:

а) бюджетування;

б) фінансове планування;

в) фінансовий контролінг.

ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1. Фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві, - це:

а) фінансова санація;

б) фінансова криза;

в) банкрутство.

2. Реальне банкрутство – це:

а) повна нездатність підприємства відновити в поточному періоді свою фінансову стійкість за причиною реальних втрат виробничого капіталу;

б) стан неплатоспроможності підприємства, який викликаний його простроченою дебіторською заборгованістю;

в) свідомо хибна об’ява підприємством своєї неплатоспроможності з метою введення в оману кредиторів для отримання відстрочки по сумам кредиторських зобов’язань.

3.. Система оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування, - це:

а) система фундаментальної діагностики банкрутства;

б) система експрес-діагностики банкрутства;

в) система експрес-контролінгу підприємства.

4.. Дотації та субвенції за рахунок державного бюджету – це форма санації, яка спрямована:

а) на рефінансування боргу;

б) на реструктуризацію підприємства;

в) на зменшення кредиторської заборгованості.

5.. Технічне банкрутство – це:

а) повна нездатність підприємства відновити в поточному періоді свою фінансову стійкість за причиною реальних втрат виробничого капіталу;

б) стан неплатоспроможності підприємства, який викликаний його простроченою дебіторською заборгованістю;

в) свідомо хибна об’яву підприємством своєї неплатоспроможності з метою введення в оману кредиторів для отримання відстрочки по сумам кредиторських зобов’язань.

6 Система регулярної оцінки параметрів фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на базі даних фінансового обліку підприємства за стандартами алгоритм аналізу, - це:

а) система фундаментальної діагностики попередження банкрутства;

б) система експрес-діагностики банкрутства;

в) система експрес-контроллінгу бухгалтерського обліку підприємства.

7. Система заходів з фінансового оздоровлення підприємства, що реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб, спрямованих на запобігання оголошення підприємства боржника банкрутом і його ліквідації, - це:

а) реорганізація;

б) реструктуризація;

в) санація.

8. Система своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства - це

а) антикризове фінансове управління;

б) реструктуризація;

в) санація.

9. Антикризове фінансове управління - це:

а) система профілактичних засобів, спрямованих на попередження фінансової кризи;

б) система заходів, спрямованих на виведення підприємства з фінансової кризи;

в) усе вищеперелічене..

10. Діагностика банкрутства – це:

а) система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, яке і визначає загрозу його банкрутства в майбутньому періоді;

б) дослідження основних чинників, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства;

в) здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

Поиск по сайту: