Прогнозування і програмування врожаїв сільськогосподарських культур

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра агрохімії, ґрунтознавства та землеробства

05-01-024

Методичні вказівки

до виконання самостійних робіт з дисципліни

«Меліоративне ґрунтознавство та землеробство»

(Частина ІV. «Системи землеробства»)

студентам напряму підготовки 6.060103 «Гідротехніка

(водні ресурси)»

Рекомендовані методичною

комісією за напрямом підготовки

6.060103 «Гідротехніка (водні ресурси)»

Протокол № 2

від 22 жовтня 2013 р.

Рівне-2013

Методичні вказівки до виконання самостійних робіт з дисципліни «Меліоративне ґрунтознавство та землеробство» (Частина ІV. «Системи землеробства») студентам напряму підготовки 6.060103 «Гідротехніка (водні ресурси)»/С.І.Коваль. – Рівне: НУВГП, 2013. - 20 с.

Укладач: С.І.Коваль, канд. с-г. наук, старший викладач кафедри агрохімії, ґрунтознавства і землеробства.

Відповідальний за випуск: С.І. Веремеєнко, професор зав. кафедри агрохімії, ґрунтознавства і землеробства.

Зміст

1. Прогнозування і програмування врожаїв сільськогосподарських культур ………………………………..… 3

2. Розрахунок норм добрив під плановий урожай ……….… 7

3. Розробка системи обробітку ґрунту в сівозмінах.…….... 14

Рекомендована література …………………………………….… 18

Прогнозування і програмування врожаїв сільськогосподарських культур

Мета роботи: ознайомитись із способами прогнозування і програмування врожаїв.

Завдання: вивчити методи прогнозування і програмування врожаїв, розрахувати для двох культур (одна - на осушувальних землях, друга - на зрошувальних) своїх сівозмін за завданням викладача.

Прогнозування врожаїв сільськогосподарських культур - це розрахунок можливого врожаю за існуючих умов: наявною фотосинтетично-активною радіацією (ФАР), вологозабезпеченістю, забезпеченістю елементами мінерального живлення тощо.

Програмування врожаїв - розробка комплексу взаємопов'язаних заходів, своєчасне й якісне виконання яких забезпечує бажаний запланований урожай розрахунок і внесення добрив для планового урожаю, забезпечення рослин вологою, боротьба з шкідниками, хворобами, бур'янами і т.п.

Програмування врожаїв починається з обґрунтування рівня можливого урожаю: максимального - за надходженням сонячної енергії; оптимально можливого - за біокліматичними показниками, можливого - за вологозабезпеченістю посівів і використанню ними вологи протягом вегетації. В умовах зрошення можливе оптимальне забезпечення вологою і тому, одним з елементів програмування врожаїв є розробка режимів зрошення, сільськогосподарських культур для забезпечення оптимального можливого урожаю.

Формула, за якою розраховують потенційний врожай, має такий вигляд:

де – приход ФАР за період вегетації, млрд. Дж/га;

q – енергомісткість урожаю, млрд. Дж/ц;

К_ф - коефіцієнт фотосинтетичної продуктивності, % від ФАР що надходить за період вегетації;

К_г - коефіцієнт господарської ефективності врожаю, доля корисної частини його в загальній біомасі.

Зараз розраховують два рівні врожаю, за програмою максимум - дійсно можливі врожаї (ДМУ) і за програмою мінімум - урожайність у виробництві (УВ).

Для досягнення ДМУ необхідно:

а) забезпечити оптимальну густоту стояння рослин;

б) визначити дефіцит вологи для ДМУ і повністю забезпечити її зрошенням;

в) забезпечити потребу рослин в поживних речовинах;

г) забезпечити високий рівень і своєчасність агротехнічних заходів;

д) захистити рослини від шкідників і хвороб.

ДМУ розраховують за формулою:

, ц/га

де - сума ФАР за період вегетації с/г культури, млн. МДж (табл. 1.1 і 1.2),

К_ф – коефіцієнт використання ФАР рослинами в долях від одиниці (в залежності під рівня агротехніки і забезпечення іншими факторами життя - 0,5-5% або 0,005-0,05);

q – енергомісткість 1 ц органічної речовини – (1675 мДж або 0,01675 млн. мДж підставляти в формулу у відповідній розмірності);

К_m - частка основної продукції в загальній біомасі;

100/(100- w) – перевод абсолютно сухої маси урожаю в реальний урожай, w – стандартна вологість продукції.

Для одержання такого врожаю необхідне достатнє забезпечення вологою і поживними речовинами, яких у природних умовах (без зрошення і застосування добрив), безумовно, не вистачить. Знаючи вміст поживних речовин і водний режим ґрунту, можна розрахувати врожай, який вони можуть забезпечити. На зрошуваних землях, при високому рівні землеробства, ми можемо забезпечити плановий (розрахований) урожай на рівні ДМУ.

Таблиця 1.1

Сумарна ФАР, млн. МДж

Зона України	Місяці	за вегетаційний період
									t>+10	t<+5
Полісся	1,51	1,92	2,89	3,10	2,93	2,26	1,46	0,80	0,34	12,34	14,44
Лісостеп північн.	1,51	1,97	2,89	3,22	3,22	2,64	1,80	1,05	0,50	14,40	16,32
Лісостеп півден.	1,63	2,05	2,93	3,14	3,10	2,78	1,84	1,13	0,42	15,31	17,80
Степ північн.	1,51	2,26	2,97	3,26	3,18	2,89	2,26	1,34	0,71	16,23	18,49
Степ півден.	1,67	2,22	3,01	3,35	3,60	2,8	2,13	1,34	0,54	16,57	18,91

Таблиця 1.2

Період вегетації, частка основної продукції в масі урожаю і її стандартна вологість

Послідовність виконання роботи

1. За завданням викладача взяти по одній культурі з обох запроектованих сівозмін і за таблицею1.2 встановити їх період вегетації.

2. Підрахувати Q за вегетаційний період.

3. Розрахували урожай цих культур за рівнем ДМУ.

Примітка: Використання ФАР на осушуваних землях - 1,5-3% (К_ф 0,015-0,030), на зрошуваних - 3-5% (К_ф 0,03-0,05).

2. Розрахунок норм добрив під плановий урожай

Мета роботи: навчитись розраховувати норми добрив під плановий урожай і складати схему їх внесення.

Завдання: вивчити методи розрахунку норм добрив під плановий урожай і складання системи їх внесення, розрахувати кількість необхідних добрив й розподілити їх за строками і способами внесення.

Без застосування добрив не можна забезпечити одержання урожаю на рівні ДМУ. Без них різко падає ефективність використання меліорованих земель, а отже, і значно уповільнюється окупність коштів вкладених в меліорації. Мало того, без добрив сильно знижується родючість ґрунту, якість урожаю низька. Хімічний склад сільськогосподарських культур не постійний і залежить від умов їх вирощування.

Але для певних зон можна встановити осереднені рівні виносу елементів мінерального живлення урожаєм, які виражають в кг на 1ц або 1т основної продукції (при цьому враховується і винос поживних речовин побічною продукцією).

Осереднені (наближені до реальних) норми виносу азоту, фосфору і калію (N, P₂O₅ i K₂O) з урожаєм сільськогосподарських культур наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Осереднені норми виносу одиницею врожаю товарної продукції за зонами меліорації

Примітка: а – зона осушення, б – зона зрошення

Більш точні дані визначають експериментально, в польових дослідах.

Розрахунок виносу елементів мінерального живлення з одиниці площі поля (1 га) виконують шляхом множення норми виносу кожного елементу на плановий урожай.

Запаси поживних елементів в ґрунті беруть з агрохімічних картограм. Умовний вміст в ґрунтах доступних елементів мінерального живлення наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Умовний вміст доступних елементів в ґрунтах, мг на 100 г ґрунту (вм)

Примітка: для спрощення розрахунків цифри наведені без коливань.

Рослини не в змозі використати повністю елементи мінерального живлення, які містяться в ґрунті, тому в розрахунки вводять коефіцієнт використання їх з ґрунту. Отже, частина елементів мінерального живлення буде забезпечена ґрунтом, а для одержання бажаного урожаю необхідно вносити їх з добривами. На жаль, рослини також можуть використати тільки частину їх, яку саме - вказують коефіцієнти їх використання. Коефіцієнти використання поживних елементів з ґрунту і добрив наведені в таблиці 2.3.

Розрахунок доз добрив виконується в три етапи:

1. Розрахунок потреби у поживних елементах робиться за формулою В=b·у,

де: В – винос елементів мінерального живлення, кг/га;

b – винос елементів мінерального живлення одиницею врожаю (табл. 2.1), кг/ц;

у – урожай культури, ц/га.

2. Розрахунок норм добрив в кг діючої речовини роблять за формулою:

, кг/га

де: Н – норма добрив, яку треба внести, кг діючої речовини на 1га;

В – винос поживних речовин урожаєм, кг/га;

Г – вміст поживних речовин в орному шарі ґрунту, кг/га, яке одержують помноживши вміст поживних елементів в ґрунті (мг на 100г ґрунту) на 20 ·d.

Примітка: коефіцієнт 20 одержано за формулою:де

вм – вміст в ґрунті доступних поживних елементів, мг на 100г ґрунту,

2·10⁹·d – маса орного шару (0-20см) з г, де 2·10⁹ - об’єм цього горизонту в см³, d –щільність ґрунту;

100 – коефіцієнт переводу мг на 100 г ґрунту в мг на 1 г ґрунту;

10 – коефіцієнт переводу мг в кг.

Для спрощення розрахунків можна прийняти d для мінеральних ґрунтів в середньому - 1,5г/см³, а для торфових - 0,3 г/см³, тоді Г для мінеральних ґрунтів буде вм· 30, для торфових - вм· 6; К_г – коефіцієнт використання поживних елементів з ґрунту (табл.2.2);

К_д – коефіцієнт використання поживних елементів з добрив (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Коефіцієнти використання поживних речовин

Зроблений нами розрахунок буде досить приблизний, але він є більш обґрунтованим, ніж рекомендовані норми добрив для груп культур певної зони. Більш точні норми добрив розраховують при складанні системи добрив в сівозміні, де враховується післядія добрив, які внесені під попередник.

3. Розрахунок норм внесення конкретних добрив.

Вміст поживних речовин з добривах коливається в значних межах в залежності від видів їх, тому норму внесення потрібно перерахувати на конкретне добриво за формулою:

де Н_к – норма конкретного добрива; Н – розрахована норма добрива в кілограмах діючої речовини на гектар; Z – вміст діючої речовини в добриві, що застосовується (табл.2.4).

Під просапні культури і пшеницю потрібно вносити органічні добрива: зона осушення – цукровий і кормовий буряк – 30т/га, картопля – 40т/га, кукурудза і озима пшениця – 20т/га; зона зрошення – кормовий і цукровий буряк, кукурудза, пшениця – 5-20т/га.

При розрахунках потреби в добривах необхідно враховувати дію (безпосередньо під культурою) і післядію (через рік після внесення). Коефіцієнти використання поживних речовин післядії грою в 2 рази менші, ніж прямої дії.

Системи добрив

Ці системи розробляються для культур і сівозмін. Система добрив для сівозмін – детально розроблений план внесення, органічних і мінеральних добрив, який забезпечує одержання запланованих врожаїв сільськогосподарських культур. Цим планом передбачено розміщення добрив під всі культури сівозміни, визначені дози, спосіб і строки внесення добрив, враховані біологічні особливості культур, що вирощуються, ґрунтово-кліматичні умови.

Цією роботою передбачено розробка систем добрив для окремих культур. Розраховані норми добрив треба розподілити за термінами внесення, а саме: основне, припосівне (припосадкове) і післяпосівне (підживлення) застосування добрив.

Таблиця 2.4

Вміст діючої речовини в окремих видах добрива

Основне добриво призначене для збагачення ґрунту поживними речовинами, зміни фізичних, фізико-хімічних і біологічних його властивостей.

Основне добриво вноситься, як правило, восени під зяблевий обробіток, а на ґрунтах, що піддаються усадці, весною під переорювання зябу. В ці терміни вносяться всі органічні добрива і мінеральні.

Калійні: під буряк - чотири п'ятих, під однорічні трави - близько двох третин, під ярі зернові - половину.

Частина азотних і фосфорних добрив (30-50%) вноситься як основне добриво під передпосівну культивацію.

Припосівне (припосадкове) удобрення направлене на створення умов найкращого засвоєння рослинами поживних речовин в періоди інтенсивного росту та розвитку.

При посіві практично всіх культур, вносять близько третини норми фосфорних добрив, під цукровий буряк і однорічні трави - 0,1-0,25 їх норми. Азотні добрива в рядки при посіві застосовують тільки під цукровий буряк (20% норми) і однорічні трави (100% норми).

Підживленням посилюють живлення рослин в окремі фази їх розвитку – в критичні періоди рослин, коли потреба в окремих поживних речовинах може бути особливо гострою.

Підживлюють рослини в період їх вегетації. Дуже ефективне ранньовесняне підживлення озимини азотними добривами, тому що після зимівлі вони, як правило, ослаблені і біологічна активність ґрунту в цей період дуже низька.

Широко застосовують підживлення і просапних культур (картопля, цукровий буряк, кукурудза тощо). При підживлені використовують ту частину добрив, яка залишилась після основного і припосівного внесення. Підживлень може бути 1 або 2.

Послідовність виконання роботи

1. За культурами, за якими програмувався врожай, розрахувати норми внесення азотних, фосфорних, калійних добрив і гною за вищеописаною методикою (варіант ґрунту призначається викладачем).

2. Розподілити добрива за термінами і дозами на основні, припосівні, підживлюючі, дані звести в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Система застосування добрив під культури в сівозміні

3. Розробка системи обробітку ґрунту в сівозмінах

Мета роботи: ознайомитись з усіма видами обробітку ґрунту, навчитись розробляти системи обробітку ґрунту під окремі культури з урахуванням попередника.

Завдання: вивчити види обробітку ґрунту, їх мету і роль; скласти систему обробітку ґрунту за програмованими культурами.

Сукупність заходів обробітку ґрунту, які виконуються у певній послідовності і підпорядковуються рішенню її головних завдань із врахуванням ґрунтово–кліматичних умов, називають системою обробітку ґрунту. Системи обробітку можна розділити на ланки: обробіток стерні, оранка і передпосівний обробіток восени, оранка на зяб, передпосівний обробіток ґрунту весною і обробіток догляду за культурами. З цих ланок можна скомбінувати систему для будь-якої культури.

Обробіток стерні. Це перша і найголовніша робота після збирання зернових. Ґрунт під час вегетації зернових культур значно виснажується, твердішає і висихає, крім того, під час жнив поверхня ґрунту сильно засмічується насінням бур'янів. Лущення стерні виконують дисковими або плужними лущильниками (останні частіше використовуються на зрошуваних землях) одразу після збирання зернових культур. При цьому верхній шар ґрунту добре розпушується, що особливо важливо для сухих районів, так як опади легше акумулюються, а втрати води на випаровування – зменшуються. Крім того, знищуються бур'яни, які залишились в стерні, а їх насіння провокується на проростання, бур'яни, що не проросли, нищаться ґрунтовими бактеріями. Лущення в зоні зрошення бажано доповнювати провокаційним поливом, що значно посилює дію цього заходу. При сильному засміченні ґрунту бур'янами роблять два лущення з інтервалом 10-15 днів.

Оранка і передпосівний обробіток ґрунту восени. Осінню оранку під озимі і проміжні культури виконують на протязі 4-6 тижнів після збирання зернових, а під деякі культури (озимий ріпак, ріпак, озимий ячмінь) - одразу після жнив. Під озиме жито оранку проводять на початку вересня, під пшеницю - в середині вересня. Оранка має бути не глибока (18-20см) якщо проміжок часу між оранкою і посівом менше двох тижнів, одразу після оранки прикотковують ріллю кільчастими котками, щоб ґрунт влігся і рослини не пошкоджувались при перезимівлі. Якщо ґрунт сухий, застосовують важкі гладенькі котки. На важких, вологих ґрунтах, ґрунта що осідають (р-н Прикарпаття) оранку замінюють культивацією. Якщо попередник озимих - картопля, то оранку не проводять, вона замінюється культивацією з боронуванням.

Оранка на зяб. Для всіх ґрунтів осіння оранка до початку приморозків є найважливішим заходом для одержання високих врожаїв ярих культур. При весняній оранці врожаї нижчі на 10-50%, а забур'яненість полів набагато більша, ніж при зяблевій оранці. Осіння оранка має бути глибокою, незначне зменшення глибини оранки допустиме після просапних культур. Якщо під культуру вноситься гній, він заорюється саме оранкою на зяб.

Передпосівний обробіток ґрунту весною. Головна мета обробітку ґрунту весною - збереження зимової вологи для культурних рослин і боротьба з бур'янами. Всі агротехнічні заходи при передпосівному обробітку повинні бути направлені на збереження сприятливої будови орного шару, яку створено оранкою на зяб і впливом дії морозів на накопичену зимою вологою. Тому підготовка ґрунту до посіву повинна виконуватись при можливо найменшому числі проходів знарядь полем.

Першим і найважливішим заходом для збереження зимової вологи є ранньовесняне шлейфування або боронування зябу для вирівнювання гребенів і розпушення самого верхнього шару ґрунту. Після цього, на легких ґрунтах достатньо проборонувати ґрунт в два сліди, а на важких - провести культивацію на глибину загрібання насіння. Для дрібнонасінних культур ґрунт потрібно коткувати до посіву.

Передпосівний обробіток під просапні культури має метою викликати найбільш можливе проростання бур'янів до посіву культури і знищення їх при наступних обробітках. Тому ранньовесняне боронування або шлейфування для цих культур виконують якомога раніше. Якщо основне добриво не було внесене під зяб, то воно вноситься весною і зразу загрібається культиватором в агрегаті з шпоровим котком і бороною. Під буряк і кукурудзу добрива вносять за 2-3 тижні до їх посіву. Через тиждень поле обробляють сітчастою бороною. Під буряк передпосівний обробіток зазвичай проводиться агрегатом з важкої та середньої борони з котком і сітчастою бороною. Буряк потребує для посіву ґрунту, який добре улігся. Тому на пухких і гумусованих ґрунтах застосовується важкий гладенький коток в агрегаті з бороною.

Під картоплю ґрунт орють перед посадкою. Тому ранньою весною вноситься гній та основні добрива й мілко загрібаються. Оранку бажано виконати безпосередньо перед посадкою, в агрегаті з плугом має бути ґрунтовий ущільнювач і ротаційна борона. Важкі ґрунти, на яких не можна орати весною, перед посадкою мають бути прокультивовані в декілька слідів. Гній на них вивозять зимою і весною, мілко загрібають культиватором чи дисковою бороною.

Передпосівний обробіток під кукурудзу після озимої проміжної культури виконують зразу після косіння. Ґрунт розпушують культиватором, а після цього орють. В агрегаті з плугом використовують ґрунтовий ущільнювач і ротаційну або звичайну борону. Мінеральні добрива вносять безпосередньо перед оранкою, а гній - під проміжну озиму культуру.

Всі заходи з обробітку ґрунту весною виконують якомога раніше з урахуванням заходів боротьби з бур'янами і збереженням ґрунтової вологи. Тому окремі роботи на відповідних ґрунтах повинні бути пристосовані до їх стану в даний момент. При цьому повинні враховуватись температурні вимоги культур, що вирощують.

Роботи з догляду за культурами.

Найважливішим завданням з обробітку ґрунту та догляду за рослинами є розпушення ґрунту (поліпшення аерації, акумуляції опадів і поливної води) та підтриманням його чистоти по відношенню до бур'янів. Але в деяких випадках необхідним є деяке ущільнення ґрунту. Так, весною (на початку вегетації озимих) зменшують надлишкову розпушеність ґрунту, яка виникає при випиранні посівів. Таке явище найчастіше спостерігається на багатих гумусом ґрунтах. Такі посіви мають бути прикатані на початку польових робіт рубчастими катками (на важких ґрунтах - кільчастими) в агрегаті з боронами. Тип борони залежить від стану посівів: чим вони густіші, тим важча повинна бути борона. Рух борони - поперек посівів.

Догляд за ярими культурами починають ще до появи сходів. В цей період знищують бур'яни боронуванням, простою або сітчастою бороною. Повторне боронування проводять по сходах (зернові - після появи четвертого листка, бобові та буряки - при висоті сходів 3-5 см). Цей захід можна повторювати аж до змикання рядків, але лише сітчастою бороною.

Найбільш вимогливі до аерації ґрунту просапні культури. Крім того вони найдовше розвиваються і пізніше затінюють ґрунт, через що дуже інтенсивно розвиваються бур'яни. На цукровому і кормовому буряках міжряддя треба розпушувати ще до сходів. Для позначення рядків в насіння буряків домішується маячна культура (гречка, редиска, ріпак, які дуже швидко проростають). Після сходів роблять двократне боронування поперек рядків. В подальшому міжряддя культивують 4-6 разів - аж до змикання рядків. Ідентично обробляють і кукурудзу. Картопля серед просапних займає особливе положення. Для кращої аерації, а також для полегшення збирання картоплю бажано підгортати одразу після садіння (якщо вона не була посаджена в гребінь).

До появи сходів - на 8-10-й день після посадки - огортання повторюють, а через 2 дні - розрівнюють сітчастою бороною. Після сходів картоплю продовжують боронувати до висоти рослин 10 см. Після цього обробляють міжряддя культиваторами, а перед самим змиканням рядки підгортають.

Послідовність виконання роботи

Вивчити системи обробітку культур, підібрати заходи з обробітку для своїх культур і записати їх у послідовності: основний, передпосівний обробіток і догляд за рослинами, з цих етапів складається система обробітку ґрунту, яку треба звести в таблицю 3.1

Таблиця 3.1

Система обробітку грунту під культуру_________________,

попередник_____________

Рекомендована література

Основна література

1. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А. Ґрунтознавство: Підручник.- Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 400 с.

2. Вознюк С.Т. та ін. Меліоративне ґрунтознавство з основами гідрології. - Львів; Вища школа, 1984.

3. Вознюк С.Т. та ін. Використання результатів аналізів грунту з метою підвищення їх родючості та визначення потреби в меліораціях.- Київ; 1988.

4. Панас Р.М. Грунтознавство: навчальний посібник. – Львів: «Новий світ - 2000», 2005. – 372с.

5. Грунти України: властивості генезис, менеджмент родючості/ В.І.Купчик, В.В.Іваніна, Г.І.Нестеров та ін.; Навчальний посібник. За ред. В.І.Купчика. – К.: Кондор, 2007. – 414 с.

6. Назаренко І.І., Смага І.С., Польчина С.М., Черлінка В.Р. Землеробство та меліорація: Підручник/ За ред. І.І. Назаренка. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 543 с.

7. Харченко О. В. Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур.- Суми: ”Універсітетська книга”, 2003. – 296с.

Допоміжна література

1. С.М.Рижук, Д.А.Тютюнник. Мінеральні перезволожені грунти та їхня комплексна меліорація. Київ: Аграрна наука, 2003.-208с.

2. Жатов О. Г. Рослинництво з основами програмування врожаю сільськогосподарських культур. - Суми: ”Універсітетськая книга”, 1995. – 295с.

3. Довідник з агрохімічного і агроекологічного стану грунтів України (Б. С Носко, Б. С. Прістер, М. В. Лобода та ін.); за ред. Б. С. Носка, Б. С. Прістера, М. В. Лободи. — К.: Урожай, 1994. – 336 с.

4. Вознюк С.Т., Шаталов О.С. Лабораторно-практичні заняття з ґрунтознавства. УМК, 2001.

5. Агробіологічні основи оптимізації сівозмін та їх продуктивність в Україні: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. I-IV рівнів акредитації / В. Ф. Петриченко, акад. НААН, проф., засл. діяч науки і техніки України, Я. Я. Панасюк, канд. с.-г. наук. - Вінниця: Рогальська І. О., 2012. - 198 с.

6. Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії: підручник для студ. вищих навч. закл. / В. П. Гудзь та ін.; ред. В. П. Гудзь. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 408 с.

7. Землеробство від компанії "Сингента"/ П. В. Волох та інш. - Д.: ЕНЕМ, 2007. - 160 с.

8. Землеробство з основами екології, ґрунтознавства та агрохімії: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. III-IV рівнів акредитації / В. Ф. Петриченко та ін. - К.: Аграрна наука, 2011. - 491 с.

9. Зрошувані землі Дунай-Дністровської зрошувальної системи: еволюція, екологія, моніторинг, охорона, родючість/ ред. С. А. Балюк; УААН, Національний науковий центр "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського". - Х.: Антіква, 2001. - 260 с.

10. Меліоративне землеробство: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів та спеціалістів сільського госп- ва / З. М. Томашівський. - Львів, 1996. - 320 с.

11. Меліорація грунтів: навч. посібник / С. М. Польчина. - Чернівці: Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича, 2002. Ч. 1. - Чернівці, 2002. - 75 с.

12. Меліорація грунтів: навч. посібник / С. М. Польчина. - Чернівці Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича, 2002. Ч. 2. - Чернівці, 2003. - 80 с.

13. Водна меліорація. Терміни та визначення понять. - Чинний від 2012-07-01. - К.: Держспоживстандарт України, 2011. - IV, 24 с. - (Національний стандарт України).

Поиск по сайту: