АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 8. Критика раціоналізму у філософії ХІХ-ХХ ст

Читайте также:
  1. II. КРИТИКА: основные правила
  2. VIII. КРИТИКА И КОНТРПРЕДЛОЖЕНИЯ В ОТНОШЕНИИ КОПЕНГАГЕНСКОЙ
  3. Буття людини як проблема філософії.
  4. Взаємозв’язок філософії і конкретних наук.
  5. Вчення про матерію і форму в філософії Аристотеля.
  6. Емпіризм у філософії ХУІІ ст. (Ф. Бекон, Дж. Локк).
  7. Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона.
  8. Загальна характеристика німецької класичної філософії.
  9. Загальна характеристика середньовічної філософії.
  10. Загальна характеристика філософії Відродження.
  11. Загальна характеристика філософії Г.ГЕГЕЛЯ. Діалектика Гегеля.
  12. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму

Питання до семінару:

 

1) Які положення класичного раціоналізму являються з точки зору Ф.Ніцше, найбільш згубним та вразливим? Що повинно стати умовою для запобігання помилок раціоналістичного мислення?

2) Чому Ніцше заперечує науковий статус історії? Чи мають сенс пошуки законів історії? Що визначає дійсну пізнавальну цінність історії?

3) Яке теоретичне значення приймає поняття “життя” у філософії Ф.Ніцше та його послідовників? Чи створює філософія життя методологічні орієнтири для рішення пізнавальних задач?

4) У чому полягає смисл феноменологічної ідеї про безпредпосилочне знання? Як у зв’язку з цим потрібно переглянути всю систему знання?

5) У якому смислі “життєвий світ” може бути введеним до простору наукового знання?

6) За яким принципом можливо розмежувати науки про природу та науки про цінності? У чому полягє необхідність такого розмежування?

Література: Гуссерль Е. Криза європейської людності // Сучасна зарубіжна філософія: Хрестоматія.– К., 1996.

Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни.– Соч. в 2 тт.– Т.1.– М., 1990.

Ницше Ф.Сумерки идолов или как философствуют молотом //Соч.в 2 тт.– Т.2.– М., 1990.

Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. Философия жизни

//Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре.– М., 1998.

 

Тема 9. Ценнісні виміри людського буття.

 

І. Досвід переоцінки усіх цінностей та судьба Європейської цивілізації.

Питання до семінару:

1) Як можливо визначити природу цінностей? Про що свідчить криза у сфері цінностей? Чи можливо запобігти ціннісному відношенню до дійсності?

2) Які шляхи переоцінки усіх цінностей були оголошенні у філософії ХІХ – ХХ ст.? Яким чином розріняти істинні та хибні (удаванні, вигаданні) цінності?

3) Чому гуманістична доктрина класичної європейської філософії «спрацювала» проти гуманізму?

4) Які фактори визначають стійкість системи цінностей?

5) У чому полягає принципова різниця між раціональним та ірраціональним підходами до дослідження цінностей??

Література: Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть.– М., 2001.

Левинас Э. Тотальность и бесконечное.// Вопросы философии.– 1999.– № 2.

Риккерт Г. О понятии философии: ІІ. Ценность и действительность.; ІІІ. Истолкование смысла // Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре.– М., 1998.

Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии. – М., 1988

Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов.– М., 1989.

Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Проблема человека в западной философии.- М., 1988.

Шюц А. Дон Кіхот і проблема реальності //Філософська і

соціологічна думка.– 1995.– № 5-6.

 

 

ІІ. Цінність особи та ценність Другого.

 

Питання до семіанру:

 

1) Чому питання про сенс життя приводить до освідомлення абсурдності людського існування?

2) Чи можливо ототожнити поняття смислу та мети життя? Чи дано людині пізнання свого призначення? На основі якого принципу філософії екзистенціалізму це питання вирішується однозначно? Чим відрізняється таке рішення від раціоналістичного підходу?

3) Що означає «бути самим собою»? Як можливо зрозуміти необхідність або «особисту зацікавленість» у визнанні абсолютної цінності Другого (людини, іншого)?

4) У якому смислі «відмова від себе» заради Другого стає піклуванням про себе?

5) Чому проблема співвідношення «Я та Другий» стала принципово значимою для філософії ХХ ст?

Література: Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Сумерки богов. – М., 1989; Камю А. Бунтующий человек. – М. 1990.

Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989.

Сартр Ж.-П. Первичное отношение к другому: любовь, язык, мазохизм // Проблема человека в западной философии. – М., 1988

Фуко М. Герменевтика субъекта. Забота о себе. // Социо-логос: Социология. Антропология. Метафизика.- М.1991.

Вальденфельс Г. Повседневность как плавильный тигль рациональности.// Социо-логос: Социология. Антропология. Метафизика.- М.1991

Філософія: світ людини. Курс лекцій: навчальн.посібн. /ред. В.Г.Табачковський та інш.– К., 2004.

Філософська антропологія в контексті сучасної епохи.– К., 2001.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)