|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ХХ-ХХІ століття»
1. Політична криза як процес у своєму розвитку проходить такі фази: а) фазу становлення, фазу розвитку, фазу повної зрілості, фазу завершення; б) передкризову та кульмінаційну; в) передкризову та кризову; г) ненасильницьку та насильницьку.
2. Політична криза – це: а) окрема фаза будь-якого конфлікту, яка характеризується вищою мірою загострення суперечностей; б) ситуація в державі, яка склалася через неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є припинення всіх законотворчих процесів та ослаблення державного контролю; в) найбільш гостра форма протиріч, що склалася в конституційній системі держави; г) правильна відповідь відсутня.
3. Радикальний шлях подолання конституційної кризи передбачає: а) остаточну ліквідацію конституції держави; б) прийняття змін до конституції держави; в) прийняття нової редакції конституції держави; г) ліквідацію поста президента держави.
4. Втрата урядом підтримки більшості в парламенті або в певній його палаті, перед якою уряд несе відповідальність – це: а) парламентська криза; б) конституційна криза; в) загальнонаціональна криза; г) урядова криза.
5. Для ситуації урядової кризи може бути характерним: а) вираження парламентом вотуму недовіри уряду; б) відставка уряду; в) розпуск главою держави парламенту за проханням уряду та призначення дострокових виборів; г) всі відповіді правильні.
6. Внутрішньополітичний конфлікт типу «політична криза» не включає в себе: а) урядову кризу; б) парламентську кризу; в) кризу ідентифікації; г) конституційну кризу.
7. Ситуація, коли єдність відокремлених конфліктних сторін підтримується насильницьким шляхом, антагонізм досяг крайнього розвитку, старий якісний стан практично вичерпав себе, характерна для: а) стадії становлення кризи; б) стадії повної зрілості кризи; в) стадії завершення кризи; г) стадії розвитку кризи.
8. Ситуація, коли відбувається процес подальшого поглиблення суперечностей, загострення протиріч, характерна для: а) стадії розвитку кризи; б) стадії повної зрілості кризи; в) стадії завершення кризи; г) стадії становлення кризи.
9. До варіантів завершення політичної кризи можна віднести: а) руйнацію існуючої системи; б) перехід системи у якісно новий стан; в) створення нової системи; г) всі відповіді правильні.
10. Сутність функціональних суперечностей в суспільстві, які є свідченням кризи, полягає у: а) невідповідності форм державного устрою умовам життя суспільства; б) такій взаємній невідповідності головних елементів суспільства, яку вже неможливо подолати в рамках наявної політичної системи; в) функціональному розладі механізмів управління суспільством, невідповідності методів діяльності органів державної влади зміненим зовнішнім і внутрішнім умовам життя; г) правильна відповідь відсутня.
11. До конфліктів політичних культур не належать: а) ідеологічні конфлікти; б) конфлікти політичної свідомості; в) парламентські кризи; г) конфлікти політичного мислення.
12. Цивілізаційні конфлікти об’єднують: а) ідеологічні конфлікти та конфлікти політичних культур; б) міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти; в) тільки міжнаціональні конфлікти; г) тільки міжконфесійні конфлікти.
13. Наявність у національної меншини території у межах певної держави, де вона мешкає компактно і де її чисельність перевищує певний поріг, називається: а) етнічним ареалом; б) автономією; в) національністю; г) етнічністю.
14. Економічними причинами міжетнічних конфліктів можуть бути: а) низький ВВП на душу населення в межах етнічного ареалу співвідносно із середнім по країні; б) нерівномірний перерозподіл національного продукту між регіонами; в) штучне заниження рівня життя в етнічних ареалах; г) всі відповіді правильні.
15. Маргінальність – це: а) наявність у національної меншини території у межах певної держави, де вона мешкає компактно і де її чисельність перевищує певний поріг; б) зіткнення та протистояння систем політичних цінностей та ціннісних орієнтацій, моделей політичного мислення та досвіду, політичних знань тощо, обумовлене взаємодією політичних інтересів та цілей суб’єкта; в) стан груп та індивідів у ситуації, яка примушує їх під впливом зовнішніх факторів змінювати своє соціальне положення і приводити до суттєвої зміни або втрати попереднього соціального статусу, соціальних зв’язків, соціального середовища, а також ціннісних орієнтацій; г) правильна відповідь відсутня.
16. До конфліктів політичної свідомості можна віднести: а) конфлікти політичних цінностей та орієнтацій; б) конфлікти політичних норм; в) конфлікти політичного досвіду; г) усі відповіді правильні.
17. Стаття С. Хантінґтона, в якій сформульовано песимістичний варіант майбутніх відносин між цивілізаціями, має назву: а) «Зіткнення цивілізацій»; б) «Віна світів»; в) «Кінець історії»; г) «Захід і всі решта».
18. С. Хантінґтон виділяє: а) 8 цивілізацій; б) 6 цивілізацій в) Східну та Західну цивілізації; г) 35 цивілізацій.
19. Найгостріші конфлікти, за С. Хантінґтоном, виникнуть: а) між ісламською та західною цивілізаціями; б) між західною та слов'яно-православною цивілізаціями; в) по лініях розломів між націями різних цивілізацій; г) правильна відповідь відсутня.
20. До представників цивілізаційного підходу не належить: а) А. Тойнбі; б) С. Хантінґтон; в) Р. Арон; г) О. Шпенглер.
21. Зміна своєї позиції, згладжування протиріч у збиток власним інтересам – це: а) пристосування; б) компроміс; в) співробітництво; г) ігнорування.
22. Відкритою боротьбою за власні інтереси, відстоювання своєї позиції називається: а) пристосування; б) компроміс; в) співробітництво; г) суперництво.
23. Прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її – це: а) ігнорування; б) компроміс; в) співробітництво; г) суперництво.
24. Співробітництво – це: а) прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її; б) відкрита боротьба за власні інтереси, відстоювання своєї позиції; в) зміна своєї позиції, згладжування протиріч у збиток власним інтересам; г) спільне вироблення рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін.
25. Консиліацією в конфліктології називається: а) пристосування до несприятливих умов, в яких доводиться хронічно перебувати; б) спосіб вирішення конфліктів за допомогою прямих переговорів між сторонами за участю нейтрального посередника; в) ведення переговорів без безпосередньої участі сторін; г) психологічне консультування.
26. До основних принципів медіації належать: а) добровільність; в) конфіденційність; в) нейтральність та безпристрасність посередника; г) усі відповіді правильні.
27. Гуманістична модель посередництва передбачає: а) діалог та відновлення взаємовідносин; б) директивний стиль посередництва; в) багато монологів, коли говорять і слухають «від серця»; г) правильні відповіді а) і в).
28. Для класичної моделі примирення не властиве: а) недирективний стиль посередництва, за якого посередник залишається ніби в стороні, але завжди приходить на допомогу; б) незначна увага до вираження почуттів сторін конфлікту; в) орієнтація на досягнення згоди; г) орієнтація на письмові домовленості як основну мету та найбільш бажаний результат посередницької зустрічі.
29. Посередництво – це: а) спільне вироблення рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін; б) сприяння процесові досягнення домовленості між двома сторонами, яке здійснюється третьою стороною; в) принцип нерозголошення інформації про конфліктну ситуацію; г) правильна відповідь відсутня.
30. До методів запобігання політичним конфліктам належать: а) згладжування проблеми; б) вступ у переговори; в) тренування комунікаційних здібностей сторін; г) всі відповіді правильні.
31. Праця Фішера та У. Юрі, в якій автори запропонували власний механізм управління конфліктом, отримала назву: а) «Конфлікт та захист: загальна теорія»; б) «Шлях до згоди або переговори без поразки»; в) «Сучасний соціальний конфлікт»; г) «Соціологія конфлікту».
32. М'який підхід у врегулюванні конфліктів за теорією Фішера та У. Юрі передбачає: а) вимогу поступок від супротивника як умову продовження стосунків; б) дотримання жорсткого курсу у відносинах з людьми при вирішенні проблеми; в) тверде дотримання власної позиції; г) визначення досягнення згоди в якості головної цілі.
33. Метод принципових переговорів за Фішером та У. Юрі зводиться до таких принципових положень: а) люди, інтереси, цілі; б) люди, інтереси, варіанти, критерії; в) цілі, критерії, інтереси; г) люди, інтереси, цілі, варіанти, критерії.
34. Принциповий підхід врегулювання конфліктів за Фішером та У. Юрі передбачає такі відносини між учасниками: а) учасники разом вирішують проблему; б) учасники – друзі; в) учасники – супротивники; г) правильна відповідь відсутня.
35. Ціль жорсткого підходу врегулювання конфліктів за теорією Фішера та У. Юрі – це: а) згода; б) розумний результат, досягнутий ефективно та дружелюбно; в) перемога; г) компроміс.
36. Для принципового підходу врегулювання конфліктів за теорією Фішера та У. Юрі не властиве: а) наполягання на власній позиції; б) концентрація уваги на інтересах, а не на позиціях; в) обмірковування взаємовигідних варіантів; г) наполягання на застосуванні об’єктивних критеріїв.
37. Вкажіть твердження, яке не характеризує концепцію врегулювання конфліктів Л. Блумфельдта та А. Лейса: а) досягнення супер-державами угоди про сфери впливу і ступінь стримування сторін; б) підтримування співробітництва у «сірих зонах» світу; в) трансформація конфлікту на процес мирного розв’язання; г) використання механізмів ООН та міжнародних організацій для попереджувальних заходів.
38. Вкажіть твердження, що характеризує концепцію врегулювання конфліктів К. Холбрада: а) утримування від військового втручання; б) необхідність примушування опонента піти на самообмеження; в) використання при необхідності загрози ядерної війни і застосування ядерної зброї для стримування опонента від нападу; г) усі відповіді правильні.
39. Арбітр – це: а) суб’єкт, що вивчає суть проблеми, обговорює її з учасниками конфлікту, а потім виносить на обговорення остаточне для виконання рішення; б) суб’єкт, що не втручається у процес переговорів, а лише спостерігає; в) суб’єкт, зайнятий удосконаленням процесу переговорів; г) правильна відповідь відсутня.
40. До складу третьої сторони належать такі учасники: а) арбітр, посередник, помічник, спостерігач; б) арбітр та спостерігач; в) спостерігач та помічник; г) арбітр, посередник, помічник та консультант.
41. До вертикальних зовнішньополітичних конфліктів належать: а) конфлікт типу «мирного співіснування»; б) конфлікт типу «міжнародна криза»; в) конфлікт типу «війна»; г) усі відповіді правильні.
42. Горизонтальні зовнішньополітичні конфлікти типологізуються на: а) конфлікт типу «мирного співіснування», конфлікт типу «міжнародна криза», конфлікт типу «балансування на межі війни», конфлікт типу «війна»; б) статусно-рольові та державно-правові; в) глобальні, регіональні, міждержавні (локальні); г) цивілізаційні та міждержавні.
43. Зовнішньополітичний конфлікт – це: а) конфлікт з приводу перерозподілу територій; б) така форма конфлікту, де інтереси стикаються як правило на міждержавному рівні і суб’єктами конфлікту стають уже кілька держав, за умов протидії декількох міжнародних сил чи акторів виникає зіткнення їхніх інтересів, що призводить до гострої протидії або протиборства; в) конфлікт між державами; г) конфлікт між ТНК.
44. Асиметричний зовнішньополітичний конфлікт характеризується: а) використанням учасниками міжнародних відносин різного потенціалу та різних методів для реалізації зовнішньої стратегії; б) участю в конфлікті терористичних угрупувань; в) використанням зброї масового знищення; г) локалізацією на регіональному рівні.
45. Прикладом колоніальної війни ХХ ст. серед поданих варіантів є: а) Карибська криза (1962 р.); б) інтервенція Франції в Алжирі (1954-1962 рр.); в) Корейська війна (1950-1953 рр.); г) правильна відповідь відсутня.
46. Терор – це: а) метод впливу шляхом здійснення теракту для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є безпосереднім об’єктом даного методу впливу; б) операції по знищенню комунікацій супротивника; в) метод впливу шляхом здійснення теракту для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту є безпосереднім об’єктом даного методу впливу; г) ідеологія насильства.
47. За характером суб’єктів терористичної діяльності тероризм поділяється на: а) націоналістичний, релігійний, ідеологічний; б) лівий та правий тероризм; в) тираноборство, диверсію, герілью та кримінальне насильство; г) неорганізований (індивідуальний) та організований (колективний).
48. За цілями тероризм поділяється на: а) націоналістичний, релігійний, ідеологічний; б) лівий та правий тероризм; в) тираноборство, диверсію, герілью та кримінальне насильство; г) неорганізований (індивідуальний) та організований (колективний).
49. Консервативна стратегія боротьби з тероризмом полягає у: а) часткових поступках вимогам терористів – виплаті викупу, територіальних та моральних поступках; б) переговорах терористів з владними органами; в) безкомпромісному знищенні терористів та їх прихильників, а також заохоченні осіб, які ідуть на співпрацю з «демократичними» державами в боротьбі з тероризмом; г) усі відповіді правильні.
50. Перше терористичне угрупування мало назву: а) секта Хашашаїнів («ассассинів»); б) іудейська секта сікаріїв; в) секта «душителів»; г) правильна відповідь відсутня.
51. Перше терористичне угрупування виникло в: а) Індії в епоху середньовіччя; б) Іудеї в І ст. н. е.; в) на арабському Сході в VІІ ст.; г) Франції у ХVІІІ ст.
52. Секта «ассасинів» в перекладі на нашу мову означає: а) секта «душителів»; б) секта «курців гашишу»; в) секта «кинжальщиків»; г) секта «тираноборців».
53. Злочин міжнародного характеру, що полягає в незаконному захопленні, пограбуванні чи потопленні торгових або цивільних суден, здійснений у відкритому морі – це: а) теракт; б) міжнародний тероризм; в) піратство; г) антиглобалістський рух.
54. Антиглобалізм – це: а) політичний рух, спрямований проти певних аспектів процесу глобалізації в її сучасній формі, зокрема проти домінування глобальних ТНК та торгівельно-урядових організацій; б) злочин міжнародного характеру, що полягає в незаконному захопленні, пограбуванні чи потопленні торгових або цивільних суден, здійснений у відкритому морі; в) сучасний етап розвитку людства, що відзначається інформаційо-технологічним проривом; г) метод впливу шляхом здійснення теракту для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є безпосереднім об’єктом даного методу впливу.
55. Ідейними попередниками антиглобалістів вважаються: а) терористичні угрупування; б) ТНК; в) «нові ліві» 1960-70-х рр.; г) Всесвітній Соціальний Форум.
56. Батьківщиною антиглобалізму є: а) Велика Британія; б) Німеччина; в) США; г) Франція.
57. Перша маніфестація антиглобалістів відбулася: а) в Каракасі 2006 р.; б) в Порту-Алегрі 2001 р.; в) в Генуї 2001 р.; г) в Кельні 1999 р.
58. Перша антиглобалістська організація отримала назву: а) ООН; б) Ліга Націй; в) АТТАК-Франція; г) ВТО.
59. До антиглобалістських організацій з наведеного переліку не належать: а) «Глобальна дія»; б) ВТО; в) «Блек Блок»; г) «Ya Basta».
60. Глобалізація, за твердженнями антиглобалістів, викликає: а) зростання розриву в доходах, рівнях споживання, здоров'я, освіти в країнах «золотого мільярду» та «третього світу»; б) недопустимі умови для робітників низької кваліфікації транснаціональних корпорацій; в) домінування масової поп-культури, «стандартизацію умів»; г) усі відповіді правильні.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.026 сек.) |