Інтерпретація результатів

Після отримання результатів будь-якого тесту люди перш за все хочуть дізнатися, якими мали бути правильні відповіді. У випадку тесту щодо поведінки в конфліктній ситуації не існує універсальних правильних відповідей. Всі п’ять типів поведінки можуть ути корисними в тій чи іншій ситуації: всі вони включають в себе набір корисних соціальних навичок. Наш здоровий глузд визнає, наприклад, що часто «дві голови краще за одну» (співпрацювання). Але він же радить «перемагати своїх ворогів шляхетністю» (поступливість), «йти назустріч одне одному» (компромісність), «від доброї долі не шукати дороги» (уникання), «хто сильний, той і правий» (конкурування). Ефективність тієї чи іншої форми поведінки в конфліктній ситуації залежить від конкретних вимог певної конфліктної ситуації, а також від вміння, з яким використовується поведінка.

Кожен з нас здатний використовувати всі п’ять типів поведінки; ні про кого не можна сказати, що він має один фіксований стиль поведінки при розв’язанні конфліктних ситуацій. Однак, кожен застосовує одні типи поведінки краще, чи то через свій темперамент, чи то з огляду на набутий досвід. Таким чином, тип поведінки, до якого вдається особа в конфліктній ситуації, є як результатом її особистої схильності, так і вимог конкретної ситуації, в яку потрапила особа. Тест Томаса-Кілмана якраз і розроблено для оцінки такого поєднання різних типів поведінки в конфліктній ситуації.

Щоб допомогти вам оцінити, наскільки добре ви застосовуєте всі п’ять типів поведінки в конфліктній ситуації, ми наводимо декілька підстав для використання кожного типу. Ваш результат – високий чи низький, буде вказувати на корисність того чи іншого способу у вашій ситуації. Однак, існує вірогідність, що ваші соціальні звички змушують вас вдатися до того чи іншого типу поведінки більше, ніж це потрібно. Для того, щоб ви це визначили, ми додали деякі діагностичні питання, які стосуються попереджуючих сигналів щодо надмірного чи недостатнього використання кожного з типів.

А. Конкурування застосовується:

1. Коли є необхідність у прийнятті термінових рішень, тобто в непередбачуваних ситуаціях.

2. У відповідальних питаннях, коли необхідно впровадити непопулярні заходи, наприклад, зменшення зарплати, впровадження заходів дисципліни.

3. В питаннях, що є життєво важливими для здобутку установи, органу, партії тощо, коли ви знаєте, що праві.

4. Щоб захистити себе від людей, які здобувають користь від не конкуруючої поведінки.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи оточують вас люди, які з усім погоджуються? (Якщо так, то можливо через те, що вони впевнились в тому, що не варто вам суперечити, або втратили надію в чомусь вас переконати. Це тримає вас осторонь від інформації).

2. Чи побоюються ваші підлеглі визнати перед вами свою необізнаність чи непевність? (В атмосфері конкуренції необхідно боротись за вплив і пропаганду, а це означає, що необхідно діяти більш впевнено, ніж відчуваєш себе насправді. Результатом цього є те, що у людей зменшується можливість цікавитися інформацією та точкою зору, а отже в них менше шансів вчитися).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи часто ви відчуваєте себе безсилим вплинути на ситуацію? (Це може бути через те, що ви не відаєте про повноваження, якими ви дійсно наділені, не маєте навичок їх використання, або ідея їх використання вам не до вподоби).

2. Чи важко вам зайняти жорстку позицію, навіть коли ви бачите її необхідність? (Врахування почуттів і побоювань одних людей щодо застосування повноважень інколи змушує вас вагатись, що може призвести до відкладення прийняття рішень і збільшити страждання чи невдоволення інших).

Б. Співпрацювання застосовується:

1. З метою винайдення всеохоплюючого рішеня, коли обидві позиції є надто принциповими, щоб вдаватися до компромісу.

2. Коли вашою метою є бажання щось пізнати, наприклад, перевірити власні припущення, зрозуміти точку зору інших.

3. Для поєднання думок людей, що мають різні погляди на проблему.

4. Заручитися підтримкою шляхом включення інтересів інших людей в загальне рішення.

5. Для подолання образ, які заважають міжособистісним стосункам.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи втрачаєте ви час на обговорення питань, які, здається, на те не заслуговують? (Співпраця поглинає час і сили – чи не найбідніші ресурси організації. Тривіальні проблеми не вимагають обов’язково оптимальних рішень і не всі особисті розбіжності потрібно влаштовувати. Надмірне застосування співпраці та колективного прийняття рішень інколи пояснюється бажанням зменшити ризик, але робиться це шляхом розпилу відповідальності за прийняття рішення або зволікання з вживанням заходів).

2. Чи правда, що ваші вияви схильності до співпраці не викликають схильності до співпраці в інших? (Тактовність у виявленні схильності до співпраці може посилити бажання інших не помічати, або вони можуть скористатися з вашої відвертості і довіри. Здається, ви не помічаєте деяких ознак, що вказують на наявність в колективі розмежування, сильних емоцій, нетерпимості, конкурування, зіткнення інтересів).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи важко вам вбачати в існуючих розбіжностях нагоди для спільних надбань – нагоди зрозуміти чи розв’язати проблеми? (Хоча конфлікт і приховує в собі багато погрозливих і непродуктивних аспектів, все ж беззастережний песимізм може стати вам на заваді побачити можливості для співпраці і, таким чином, позбавити вас взаємних надбань і задоволення, яке супроводжує успішну співпрацю).

2. Чи виявляють підлеглі незацікавленість у ваших рішеннях та планах? (Можливо, їх власні інтереси не були включені в ці рішення та плани).

В. Компромісність застосовується:

1. Коли цілі є порівняно важливими, але не варті зусиль чи потенційних можливостей більш наполегливих форм поведінки.

2. Коли дві сили, що протистоять одна одній і мають однакову владу, переслідують взаємовиключні цілі, як у випадку протистояння між керівництвом і робітниками.

3. Для досягнення тимчасового вирішення складних питань.

4. Для прийняття рішень за умов нестачі часу.

5. Як запасний варіант, коли співпраця або конкуренція не приносять успіху.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи правда, що ви так зосереджуєтесь на практичних аспектах в тактиці компромісу, що інколи випускаєте з поля зору більш важливі речі – принципи, цінності, довгострокові цілі, добробут організації?

2. Чи створює надмірне захоплення принципом «я тобі, ти мені» цинічну атмосферу азартної гри? (Така атмосфера може підірвати міжособистісну довіру і відволікати увагу від суті питань, що розглядаються).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи відчуваєте ви себе занадто чутливим або вразливим, щоб ефективно справлятися з ситуаціями, де необхідно про щось домовлятися?

2. Чи важко вам поступатися своїми інтересами та йти на компроміс? (Без такого «запобіжного клапана» вам буде важко з гідністю вийти із взаємно деструктивної суперечки, боротьби за владу та ін.).

Г. Уникання застосовується:

1. Якщо питання тривіальне або навіть неважливе, або якщо тиснуть інші питання.

2. Якщо у вас немає шансів задовольнити власні бажання, наприклад, якщо влада не в ваших руках, коли ви зіткаєтесь з чимось таким, що лежить поза вашими можливостями щось змінити.

3. Коли потенційна ціна конфронтації перевищує можливі вигоди.

4. Для того, щоб дати людини заспокоїтися, щоб напруга знизилася до прийнятного рівня, та щоб самому взяти себе в руки.

5. Якщо інші розв’яжуть цей конфлікт ефективніше.

6. Якщо зібрати більше інформації важливіше, ніж розв’язати конфлікт одразу.

7. Якщо справа сама по собі є наслідком якогось іншого питання.

Якщо ваш результат високий:

1. Можливо, вам важко керувати людьми через те, що людям важко сприймати ваші вказівки.

2. Можливо, часто здається, що люди живуть «як на бомбі». (Часом надто велика кількість енергії витрачається на те, щоб уникати конфліктів замість того, щоб подивитися в обличчя реальності та вирішити проблеми).

3. Чи буває так, що ваші важливі рішення приймаються з мовчазної згоди інших?

Якщо ваш результат низький:

1. Чи не виникає у вас враження, що ви ображаєте почуття інших або викликаєте вороже ставлення з боку інших? (Можливо, вам треба бути обережнішим у формулюванні приписів та у підході до проблеми. Так, зокрема, існує мистецтво «уникнення гострих кутів»).

2. Можливо, ви часто маєте почуття паніки від кількості питань, що вимагають вирішення. (Вам варто приділяти більше уваги усвідомленню пріоритетів і доручати менш важливі питання іншим).

Пристосування застосовується:

1. Коли ви розумієте, що ви неправі, для того, щоб прозвучала краща пропозиція, щоб повчитися чомусь в інших, показати, що ви теж можете погоджуватися з іншими.

2. Коли справа важливіша для людини, ніж для вас, щоб задовольнити бажання інших, як демонстрація доброї волі для збереження стосунків.

3. З міркувань тактики.

4. Коли продовжувати змагання значило б тільки погіршувати ваш стан, коли ви потерпіли поразку.

5. Коли зберегти гармонію важливіше.

6. Щоб ваші підлеглі розвивали в собі уміння керівника, треба дозволити їм приймати рішення та нести за них повну відповідальність.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи не складається у вас враження, що ваші ідеї та побажання не одержують належної уваги? (Залишати надто багато на розсуд інших зменшить вашу вагу в колективі, повагу до вас і т.д.).

2. Можливо, кульгає дисципліна? (Можливо, дисципліна сама по собі небагато варта, але існують правила та процедури, виконання яких є життєво важливим для вашої організації).

Якщо ваш результат низький:

1. Вам не важко будувати добрі стосунки з іншими? (Пристосуватися у питаннях, не дуже для вас важливих – жест доброї волі).

2. Чи не надто часто вас вважають впертим?

3. Вам не важно визнати свою неправоту?

4. Ви не визнаєте законність винятків із правил?

5. Ви знаєте, коли треба припинити суперечки?

Список рекомендованої літератури до курсу

Поиск по сайту: