КОРИСНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРИБІВ

Гриби завжди вважали цінним харчовим продуктом. Це не випадково, оскільки вони містять цілий ряд органічних і мінеральних сполук, близьких за хімічним складом до овочів і продуктів тваринного походження.

Давньоримський поет Марціал писав: «Сріблом і золотом, любов'ю друзів легко поступитися, але важко відмовитися від страв з грибів».

У грибах міститься 84-92% води, жирові й азотні речовини,з яких до 80% - білки.

Вміст у грибах цукрів значно підвищує їх поживність і надає їм приємного солодкуватого присмаку.

Гриби містять багато екстрактивних і ароматичних речовин, які підвищують їхні смакові якості та посилюють виділення шлункового соку.

До складу грибів входить глікоген (тваринний крохмаль), ферменти, ефірні олії, багато макро- та мікроелементів, вітаміни.

Білки багатьох видів грибів за своєю поживною цінністю не поступаються тваринним білкам. Недарма гриби називають «рослинним м'ясом» чи «лісовим хлібом». Калорійність грибів невелика: в 100 г сухих грибів міститься в середньому не більше 250 ккал.

Здоровим людям корисні грибні страви. Не вживати їх рекомендують малолітнім дітям і тим, хто страждає шлунково-кишковими захворюваннями.

За харчовими і товарними цінностями їстівні гриби поділяють на чотири категорії:

І — білий гриб, хрящ-молочник справжній, рижики — ялиновий і сосновий;

II — підберезники, дубовик (синяк), маслюки — зернистий, пізній і модриновий, підосичник (бабка червона), хрящ-молочник білий, рижик-вовнянка (мохначка), сироїжка біла, печериця звичайна;

III — підберезник болотний, моховики — зелений (решітка) і жовто-бурий, хрящ-молочник оливково-чорний, сироїжка чорніюча, хрящ-молочник сірий, сироїжки, лисички, печериця — осіння і польова, строчки та зморшки й ін.;

IV — козляк, хрящ-молочник гірчак, хрящ-молочник перцевий, хрящ-молочник повстистий, рядовки, зеленушка (рядовка зелена), свинухи, печериці лісові тощо.

Гриби сушать, маринують, солять, виготовляють порошки й екстракти.

Незаперечну цінність мають харчові та кормові дріжджі, які застосовують у хлібопеченні, пивоварінні, винокурінні, виноробстві, при освітленні плодово-ягідних соків, отриманні молочно-кислих продуктів і сиру.

Їх застосовують також для пом'якшення твердих сортів м'яса і риби, в маслоробстві та отриманні жирів, у виробництві кондитерських виробів.

Гриби використовують при виробництві органічних кислот (лимонна, фумарова); мацерації стебел льону; у шкіряній промисловості — для знімання шерсті і пом'якшення шкір.

Багато видів грибів володіють лікувальними властивостями. Останніми десятиліттями ними почали цікавитись як джерелом антибіотичних та лікарських засобів.

Науку про лікування різних хвороб грибами називають фунготерапією.

Відомо, що у 40-ві роки 20 ст. із пеніцилу вперше було виділено антибіотик пеніцилін. З того часу почалися пошуки інших джерел цих надзвичайно важливих лікарських препаратів.

Згодом було встановлено, що інший цвілевий гриб аспергілюс фумігатус продукує антибіотик фумагілін, що відзначається активністю проти стафілокока, лікує амебну дизентерію, гальмує розвиток деяких пухлин. З міцелію цього гриба виділено алкалоїди фестуклавін, фумігаклавін А і Б, що подібні до алкалоїдів ріжок (клавіцепса).

Алкалоїди клавіцепса пурпурового застосовують для лікування серцево-судинних і нервових хвороб, в акушерстві при важких пологах. Вони викликають скорочення судин, гладенької мускулатури, мають нейрогуморальну дію і є антагоністами адреналіну.

Чайний гриб (комбуча, тібетський гриб, японський гриб, медузоміцет) — організм, що представляє собою результат взаємодії оцтовокислих бактерій роду Acetobacter і дріжджів.

Дріжджі зброджують цукор з утворенням спирту і вуглекислоти, а бактерії окисляють етиловий спирт до оцтової кислоти. Рідина (зазвичай 4-6%-й розчин цукру в слабкому чаї) набуває кисло-солодкого смаку і перетворюється на злегка газований напій, що має назву «чайний квас» або «комбуча», як і сам «гриб».

Відомі китайські письмові джерела згадують чайний гриб з часу династії Хань (близько 250 років до н. е.). Китайці називали його «еліксиром здоров'я і безсмертя».

Шляхи гриба до України та Росії не відомі, за деякими версіями він потрапив через Забайкалля з Китаю, проте подібні симбіотичні колонії часто виникають мимовільно, тому можливо, що штами гриба, поширені в Україні, почали вирощуватися незалежно від азійських.

Результати сучасних досліджень засвідчили, що чайний гриб:

гальмує атеросклероз і знижує тиск;

має лікувальну дію при шлунково-кишкових захворюваннях, у тому числі дизентерії, і при диспепсії дітей;

є джерелом медузину — нової антибіотичної речовини, яка виявилася ефективною при важких формах стоматитів у дітей;

має профілактичну здатність проти діабету;

рекомендується як прекрасний профілактичний засіб проти подагри, ревматизму, фурункульозу, атеросклерозу, високого кров'яного тиску, нервозності й вікових проблем;

рекомендується спортсменам і людям напруженої розумової праці;

сприяє метаболізму, завдяки чому зайві жирові відкладення в організмі знищуються;

є джерелом надходження в організм мікроорганізмів, які перетворюють шкідливі сполуки, такі як сечова кислота, холестерол і т.д., у легкорозчинні форми, у такий спосіб видаляючи їх. Шкідливі кишкові бактерії пригнічуються;

має сильні антисептичні властивості. Очищує систему залоз і допомагає знищенню токсинів в організмі. Таким чином, він є прекрасним засобом від каменів в нирках, дисбактеріозу кишечника.

Нові шляхи в області ефективних антибіотиків дали вищі їстівні та отруйні гриби-макроміцети. Дуже цінним джерелом антибіотиків є, наприклад, вищі базидіоміцети. Печериця польова, лаковиця рожева, маслюк звичайний, рядовка фіолетова, трутовик березовий та ін. мають високу антибіотичну активність, виділяючи антибіотики: дрозофілін, немотин, біформін, поліпорин тощо.

Винятково важливим джерелом антибіотиків виявились види роду Клітоцибе (рос. говорушки). Наприклад, клітоцибе білий гігантський містить антибіотик клітоцибін. Він гальмує ріст і розвиток різних мікроорганізмів, у тому числі, збудника туберкульозу.

Березовий гриб чага має яскраво виражені відновлювальні властивості. Показаннями для його застосування є виразкова хвороба, гастрит, злоякісні пухлини, особливо, рак шлунку, легень та інших органів, що мають густу капілярну сітку, особливо в тих випадках, коли неможливими є променева терапія та хірургічне втручання.

Специфічного згубного впливу на ракову пухлину чага не має, але заспокоює біль та поліпшує самопочуття хворого; на початкових стадіях може затримувати розвиток пухлини.

Гриб не токсичний, протипоказань до його застосування немає.

Вітчизняна медична промисловість з 1976 року випускає препарат із чаги – „Бефунгін”.

Як джерело лікарських речовин дикорослі їстівні та отруйні гриби використовуються в основному в народній медицині.

Здавна настоєм мухомора червоного натирались при ревматизмі, артритах, невралгія, атеросклерозі.

У невеликих дозах цей гриб покращує діяльність залоз внутрішньої секреції, цим самим підвищуючи загальний тонус організму.

Водними екстрактами із плодових тіл білих грибів можна лікувати стійкі виразки та обмороження. У білих грибах виявлено алкалоїд герцинін, який використовується при лікуванні стенокардії. Загалом білий гриб покращує обмін речовин.

Маслюк модриновий містить смолисту речовину з лікувальними властивостями. Настоянку цього гриба використовують при головних болях, подагрі та деяких інших захворюваннях.

Витяжки із печериці польової використовуються при лікуванні гнійних ран, а також тифу, паратифу, туберкульозу. У наш час із плодових тіл цього гриба отримано антибіотик агаридоксин, що має сильно виражену дію на багатьох хвороботворних мікроорганізмів.

Хрящ-молочник (рос. груздь) перцевий використовують при нирковокам’яній хворобі.

Із рижика смачного отримують антибіотик лактаріовіалін, що згубно впливає на збудників деяких хвороб, у тому числі й туберкульозу.

Водні та спиртові настоянки із веселки звичайної здавна використовуються при гастритах та інших хворобах травного тракту.

Давно відомі і лікувальні властивості дощовиків. У народній медицині спори цих грибів використовуються для зупинки кровотеч при пораненнях та для лікування деяких захворювань нирок.

На основі дощовиків уже отримано навіть протипухлинні антибіотики, наприклад, кальвацин, який пригнічує розвиток деяких злоякісних пухлин. Таку ж дію має і кальвацієва кислота, що синтезується багатьма дощовиками.

Лікарські речовини із видів роду Псилоцибе мають психотропну дію. Їх використовують для лікування деяких психічних розладів, відновлення пам’яті, тощо.

В їстівних у молодому віці плодових тілах грибів-гнойовиків виявлено токсичну сполуку, яка не розчиняється у воді, але добре розчиняється у спирті. Тому при вживанні цих грибів з алкоголем спостерігаються отруєння. На цій здатності гнойовиків ґрунтується їх використання для лікування алкоголізму.

Гриб рейші (Ganoderma lucidum (Fr.) Karst) – дереворуйнівний гриб, японська назва – Mannentake; англійська – Reishi; китайська – Лінь-жи, Лінь Чи, в'єтнамська – Лінг Зи; російська – Трутовик лакированный; священный гриб.

У Японії і Китаї його шанобливо називають грибом довголіття. Відомі й інші назви цього гриба – гриб безсмертя, гриб десяти тисяч років, трава духовної сили.

У наш час рейші вирощують у промислових масштабах у багатьох країнах, особливо Східної Азії. У Китаї гриби вирощують на спеціальних плантаціях у особливих кліматичних умовах на деревині фруктових дерев. У Кореї, Японії існують величезні ферми, на яких рейші вирощується на різних субстратах – відходах переробки деревини, стружці, тирсі.

Історія його застосування людством у лікуванні має вже за 4000 років. Це один з найбільш відомих лікувальних грибів, які використовуються східною медициною. Протягом 4-х тисячоліть рейші використовувався китайцями, а потім і японцями за різних проблем зі здоровۥям.

У Китаї існує книга «Велика фармакопея», в якій записані всі найбільш відомі і дієві препарати китайської народної медицини. Рейші у цій книзі має №1, а вже за ним йде відомий усім жень-шень.

У дикій природі цей трутовик зустрічається дуже рідко, тому до тих пір, поки його не навчилися вирощувати, він був надзвичайно дорогим і мало доступним. Починаючи з 1972 року, коли японський фермер-аматор Сігеакі Морі вперше винайшов можливість напівштучного вирощування рейші, починається так званий «рейші-бум», гриб стає дуже популярним і, водночас, починаються активні наукові дослідження його лікувальних властивостей

Рейші має невичерпні лікувальні властивості завдяки наявності у його складі цілої низки діючих речовин. Це β - глюкани, які мають потужні протипухлинні та антибіотичні властивості; більше сотні ганодерових кислот – гірких тритерпенів, які мають здатність гальмувати алергічні реакції і знижувати рівень цукру у крові; білок LZ-8, який блокує дію аутоімунних процесів.

Наявний у складі рейші нуклеотид аденозин обумовлює його використання для лікування серцево-судинних захворювань.

Таким чином, хімічний склад рейші дуже багатий: стероїдні сполуки, флавоноїди сапоніни, амінокислоти, алкалоїди,полісахариди, водорозчинні білки, кумарини, багатий набір мікроелементів: Ag, Ca, Fe, К, Na, Mn, Zn, Ba.

Рейші, за даними світової наукової літератури, підвищує опірність організму до різних захворювань, виявляє заспокійливу дію на центральну нервову систему, вгамовує біль, проявляє протикашлеву та відхаркувальну дію, сприяє розслабленню гладких м'язів у бронхах та кишківника, покращує та підсилює роботу серцевих м'язів, зменшує рівень холестерину у крові та виявляє гіпотензивну дію, підвищує неспецифічний імунітет, покращує роботу печінки.

Має тонізуючу дію, активізує функцію Т-лімфоцитів, збільшує кількість лейкоцитів у периферійній крові, має інтерфероноподібну дію.

Сприяє покращенню стану ендокринної системи за розвитку мастопатії та вузлового зобу.

Рейші сприяє продукуванню у крові компонентів, які забезпечують протитромбоутворюючий ефект. І це ще не увесь спектр можливого застосування гриба Рейші.

У сучасній фунготерапії виділяють такі основні напрямки можливого застосування рейші:

як дуже потужний протипухлинний засіб. У лікувальній практиці зафіксовано регрес будь-яких пухлин – як доброякісних, так і онкологічних;

лікування неврологічних та психічних захворювань. Вперше у 17 столітті японському імператору Мікадо вилікували епілепсію саме за допомогою рейші;

для лікування алергічних захворювань. У медичній практиці є приклади абсолютного виліковування від бронхіальної астми, атопічного дерматиту, особливо дитячого, інших алергічних проявів;

лікування легеневих захворювань як інфекційного, так і інфекційного характеру;

лікування серцево-судинних захворювань;

для лікування гепатитів, у тому числі гепатиту С;

для підвищення життєвих сил та підняття духу.

Гриб лентин, або шиїтаке містить багато корисних речовин: 18 амінокислот (більше, ніж у сої, квасолі або кукурудзі), цинк, вітаміни B і D (більше, ніж у печінці тріски).

Цей гриб знижує рівень цукру і холестерину в крові, допомагає при алергії, позитивно впливає на імунітет, зміцнює нервову систему, нормалізує тиск.

1969 року японські вчені отримали з шиїтаке активний протипухлинний компонент — полісахарид лентинан.

Гриб аурикулярія Іудине вухо, у Японії цей гриб називають деревна медуза, а в Китаї деревні вуха. Продавці корейських салатів в Росії називають його чорним грибом. В Азії аурікулярія цінується за смакові, а більше за лікувальні властивості. На смак гриб солодкуватий і хрусткий. Він містить багато білка, багатий мінералами та рослинними волокнами.

У китайській медицині вважається, що аурикулярія "оживляє кров, наповнює життєвою енергією, зволожує і чистить кишечник, виводить токсини". Цей гриб здатний розчиняти камені в нирках і жовчному міхурі. Особливі рослинні колоїдні речовини в його складі перешкоджають всмоктуванню жирів організмом, що сприяє зниженню рівня холестерину в крові і схудненню. Аурікулярія є профілактичним засобом при атеросклерозі, гіпертонії. Китайські лікарі вважають цей гриб джерелом антиракових сполук.

Як лікувальний засіб цей гриб раніше застосовували і східні слов'яни як зовнішній охолоджуючого засіб при запаленні горла та очей і як ефективний засіб при "пухлинах язичка, мигдаликів, і гортані та від інших зовнішніх пухлин" (прикладали сирий гриб до хворого місця).

Поиск по сайту: