ЗАМЕТКИ О МЕРАХ БОРЬБЬІ С ГОЛОДОМ И ОБ УСИЛЕНИМ ХО- ЗЯЙСТВЕННОЙ РАБОТЬІ

Если район, охваченный неурожаем и голодный, обнимает територию с 25 миллионами населення, то не следует ли рядом мер самых революционных взять с этого именно района молодежь в армию в количестве около 500 тысяч штыков? (и даже может быть до 1 миллиона?). Цель: помочь населенню до известной степени, ибо прокормим часть голодных, и, может быть, посылками домой хлеба по­можем д о известной степени голодным. Это первое. А второе поместить зти 1/2 миллиона на Украине, чтобы они помогли усилению продработы, будучи сугубо заинтересоваы в ней, особенно ясно сознавая и чувствуя несправедливость обжорства богатых крестьян на Украине. Урожай на Украине приблизительно определяют (Раковский- 550-650 миллионов пудов. Вычитая 150 миллионов пудов на обсеменение и 300 (15 х 20 = 300) на прокорм семьи и скота, получаем остаток (550 - 450 = 100; 650 - 450 = 200) в среднем около 150 миллионов пудов. Если поставить на Украине армию из голодны х губерний, этот остаток можно бы собрать (налогом + товарообмен + особами реквизициями с богатых на помощь голодным) полностью. (Ленин В.И. Полн. Собр. Соч т44, стр

Урок 3 Політична сітуація в Україні в 1919 - 1921 роках. Грошова реформа Початок відбудови господарства

Початок 1919 року не приніс поліпшення ситуації в україні. Злука УНР і ЗУНР була можлива лише завдяки розвалу Австро-Угорської імперії, розвал якої приніс бажану свободу і сусідам України – полякам. Які під час роботи Парижської конференції зібрали розпорошені Катериною ІІ частинт своєї держави і в 1919 році отримали визнання як незалежної держави і намагалися відновити територію Польщі за зразком середини ХУІІІ ст Це означало для Східної Галичини; або повернення до Польщі, або війну з Польщею за свю незалежність. УНР не готувалася до війни, бо позиція представників Антанти була ще не означена, та поляки не чекали вирішення її дипломатичним шляхом і розпочали польсько – українську війну вже 11 листопада1918 р – захопленням Перемишля. 21 листопада 1918 р поляки увійшли до Львова. Кряд ЗУНР мав перебратися до Тернополя, а потім до Станіслава (Івано-Франковськ) і звернувся до посередництва світової спільноти. В лютому 1919 року місія Антанти, на чолі з з генералом Ж.Бартелемі запропонувала уряду ЗУНР такі умови: Антанта визнає ЗУНР, а ЗУНР негайно припиняє воєні дії; демаркаційна лінія проходить таким чином, що Львів та Дрогобицький нафтовий район відходять Польщі, що складає 40% території Галичини. Уряд таку пропозицію відхилив. Франція, яка дуже бажала мати сильного союзника на кордонах з Німеччиною, надала Польщі армію Й.Геллера, яку сформували з поляків-полонених і поляків-добровольців, які були громаданами Франції. Наступ поляків у травні обернувся поразкою для УГА (української Галицької армії). Але після того, як Петрушевич отримав повноваження диктатора, відбулася так звана «Чортківська офензима» - наступ УГА на місто Чортків 7 – 28 червня 1919 року. 25 тисяч українців примусили відступити 100 тисячну армію поляків, але УГА не вистачило зброї та боєприпасів, щоб закрипити успіх. А 25 червня Паризька конференція визнала за Польщею право на окупацію Східної Галичини і посинений наступ польських військ приві до необхідності в лині вивести УГА за р. Збруч – на територію УНР. На східі України в 1919 році теж було не спокійно. Відразу після капітуляції Німеччини, відбулася денонсація Брест-Литовської угоди і більшовики відновили свої претензії до України. 3 січня 1919 року до Харкова вже вступили війська Червоної армії. Наступного дня Троцький підписав постанову Реввійськради про утворення Українського фронту під командуванням Антонова –Овсієнко, для наступу більшовицьких військ на Лівобережжі.

А 6 січня 1919 року Лівобережжя отримало назву Українська Соціалістична Радянська Республіка і уряд, який очолив Х.Раковський. 10 березня була прийнята нова українська Конституція, яка стала перекладом російської. Вона декларувала диктатуру пролетаріату та влади трудового народу в особі Рад, скасовувала приватну власність. 1 червня 1919 рок було видана Декрет ВЦВК по «військовий союз», який об»єднав військові організації і командування, народне господарство, транспорт, фінанси і утворив комісаріати праці. На теренах де «перемогла» радянська влада, більшовики проводили політику «вороного комунізму, яка мала такі ознаки:

Введення продрозкладки(вилучення «надлишків» продовольства в селян) вилучали до 85% врожаю;

Введена Державна монополія на заготівлю і продаж зерна;

Запровадження кругової поруки;

Заборона оренди і найманої праці;

Спроба створення комун, які об»єднували селян, землю, майно і ремоненнт;

Формування продзагонів для збирання продовольства.

Націоналізація всіх підприємств;

Діківідація товарно-грошових стосунків і і прямий товарообмін;

Державний контроль над виробництвом і зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників;

Загальна трудова повинність з 18 років, мілітаризація траці і створення Трудової армії

Карткова система на постачання для міського населення, безоплатне житло, комунальні послуги, ущільнення «буржуїв»;

Вводився червоний терор, жорстка централізація, реквізиції і конфіскація майна.

Як наслідок такої політики чтало сильне напруження в суспільстві, тому що різко впав життєвий рівень, скоротилося виробництво. Рушійною силою спротиву стало українське селянство яке в 1919 р., розпочало боротьбу проти більшовиків. Лідерами цієї боротьби були Н.Махно, М.Григор»єв, Ангел, Д.Терпіло (Зелений) і велика кікість керівників невеличких загонів. За час повстання було утворено і дві народні республіки – Баштанська і Висунська – на Півдні України. Найбільшого розмаху спротив набув навесні—влітку 1921рр. На липень 1921 р., за даними Партизансько - Повстанського Штабу (ППШ) УНР, у цей час нараховувалось 42 великі партизанські загони. Серед них виділялися такі: загін Заболотного (район дій Ольвіополь — Балта), кількістю до 6 тис. багнетів і шабель, 6—8 гармат, кулемета. Загін Струка (Коростень — Житомир — Козятин) до 3 тис. осіб. Загін Брови (Новомосковськ — Павлоград), 3 тис. багнетів, 1 тис. шабель 27 кулеметів, гармати. Загін Мордалевича (Радомишльський повіт до 1,2 тис. багнетів; формування Бондарчука, Завгороднього та Хмз- ри (Черкащина), до 1,2 тис. багнетів; загін Удовиченка (Полтавщіна), до 1 тис. багнетів; Надбузька Повстанська дивізія (Гайсинський і Уманський повіти), до 4 тис. багнетів і шабель.

У чекістських донесеннях зазначалося, що «загальна кількість бандитів у 1921 р. досягла 40 тисяч осіб». Ураховуючи досвід 1919 р., більшовики розгорнули масовий терорі проти українського селянства, зосередивши в україні половина сил Червоної армії, ГПУ тощо.

На жовтень 1921 р. після каральних акцій радянської влади активний повстанський рух становив лише 830 шабель і 440 багнетів.

Крім того, мали місце селянські виступи і в Росії (повстання Антонова в Тамбовській губ.), в Середній Азії та інших регіонах. Одним найсерйозніших антибільшовицьких виступів було повстання моряків Балтійського флота (більшість їх вихідців були з України) в Кронштадті.

Така ситуація в Україні та Росії породила надію у лідерів УНР на відновлення незалежності України. Із цією метою почалася підготовка до збройного вторгнення частин Армії УНР, що були інтерновані в Польщі. Проте через різні причини вчасно похід здійснити не вдалося, і він розпочався вже після того, як пік селянського руху минув

повстанців.

Але ці фронти були не єдині в Україні – проти українців боролися і Денікін з білою армією, розташовані в Україні завдяки Скоропадському. Вони окупували Південь України і проводили політику «Білого терору» який нічим не відризнівся від «Червоного» Ролзподілили Україну на Харківську, Київську і Новоросійську області, очолювані російськими генералами з необмеженими повноваженнями, повернули майно власникам, ввели податок на користь денікінської армії, заборонили українські школи, мову, видання, проводили єврейські погроми і посилили цензуру. Такому режиму опір чинили всі верстви гнаселення.І все це відбувалося під гуркіт більшовицько-української війни. Якщо в квітніф – червні 1919 року більшовики розпочали наступ на Харків, Катеринослав, Миколаїв і Одесу, то в серпні за Києв розгорілася справжня битва: 15 – 17 липня на Києв розпочав наступ А. Кравс – генерал УГА, 31 серпня Кравс залишає Києв ДЖобровольчої армії Денікіна і відходить до Васильківа і перед наступаючими силами Чепвоної армії в 1919 році 6 листопада УГА приєднується до Денікина. 6 січня 1919 року на чолі українських війсь став М.Омельянович-Павленкоякий і провів свої війська тилами Добровольчої та Червоної армій 2.500 км провів понад 50 боїв і вивів армію до Збруча. Це був 2Перший Зимовий похід».. Ці події увійшли в історію під назвою «Другий зимовий похід» який відбувся в листопаді 1920 р.

Метою походу було: підняти збройне повстання проти більшовиків, Сили, які брали участь в зимовому поході: Волинська група Ю. Тютюника – 800 бійців, Бесарабська група А.Гулого-Гуленка – 300 бійців, Подільська група М.Палія 400 бійців. Найбільш відомі події походу: «Базарська трагедія» - під містом Базар. На Житомирщині. Армія УНР була оточена кіннотою Котовського в полон потрапило майже 450 «Другий зимовий похід» було спрямовано на об»єднання повстанських загонів і боротьбу проти більшовиків.

Це була остання спроба відновити незалежність України ірезультат – остаточна поразка визвольних змагань.

В тому 1920 році більшовики розпочали боротьбу за Крим, де головував П.Врангель. Скориставшись зменшенням червоних військ, бо чстина було перекинута до Польщі, яку теж бажалося зробити однією з Соціалістичних республік,Врангель прові похід по Таврії і знов заволодів заволодів нею по лінії Херсон – Нікополь- Бердянськ. Наприкінці вересня більшовики зробили Південниц фронт Червоної армії під керівництвом Фрунзе, якиі налагодив стосунки з Н.Махно, бо визнав автономію Гуляйполя; пообіцяв звільнити з в»язниць махновців і допомогти зброєю та боєприпасами. Проти такого заслону Врангель нічого вдіяти не зміг, не далт йому вирватися з Донбасу в північ і він повернув свої загони до Криму. Коли 7 листопада очалося форсування Сиваша загонами Червоної армії, Врангель визнав УНР, але це вже не допомогло. М.Фрунзе посилав загон за загоном через холодні воді Сиваша, які червоноармійці перетинали по гнірло у воді і виходили в тил білої лінії оборони. 12 листопада Перекоп було взято як і лінію неприступних Чонгарських укріплень. Фрунзе розвиває наступ по півострову на Севастополь, Ялту, Керчь – портові міста Криму. В 20-х числах 1920 ролку Крим захоплено і необхідність в союзі з Махно відпала і 25 листопада починається знищення загонів Махно. Лише невеликій кількісті бійців пощастило вирватися з Криму, добратися до Дністра і перейти в Румунію. Боротьба була закінчена. Більшовики встановили свою владу і отримали розбиту і пограбовану країну. Яка вимагала відновлення іреформ.

Этапи і проблеми грошової реформи 1922—1924 рр. НЕП - створив умови для звільнення торгівлі. До липня 1921 р. невпинна емісія збільшила грошову масу порівняно з листопадом 1917 р. в 60 разів, а до 1923 р. ціни зросли на 7200 %. Такий стан фінансової системи дер­жави був результом дотримання формули, яку іронічно виклав у травні 1918 р. не згод­ний з економічною політикою нарком фінансів радянської Росії І. Гуковський: «Финансам в социалистическом обществе существовать не полагается».

І той товарообмін, який запровадили більшовики, дуже швидко був замінен куплею-продажем (торгівлею). До осені 1921 г. грощова політика обмежувалася друкуванням грошових знаків. В жовтні 1921 г. Було утворено Державний банк означало, це був перший крок до регулірованія грощового обігу. Найважливішим завданням цього банку було посилення грошового обігу і розвиток товаро-грошових стосунків. На прикінці 1922 р. країна почала виходити з голоду, був зібран дуже великий врожай, об»єм промислової промисловості зрос на 30,7%.І Радянський уряд почав перший этап грощової реформи. Для стабілізації рубля були проведені две деномінації. В 1922 г. были надруковані державні грошові знаки РСФСР образца 1922 года — так звані «совзнаки». Новий 1 рубль дорівнювався 10 тис. Попередніх рублів. В 1923 г. були надруковані совзнаки, рубль яких дорівнювався 1 млн. попередніх рублеів 100 рублям образца 1922 года. Одночасно з друком сов знаків кінця 1922 р. Держбанк надрукував червонці, які можно було обміняти на зололто. Тому що червонець мав золото на рівні «десятки» 1913 р.(т.е. довоенного періода), т о була вже стійка валюта. Стійкість червонца забезпечувалась Державним банком на 25% дорогоцінними металлами та іноземною валютою, а на 75% — легко реализуемимі товарами, векселями та іними зобов»язаннями..

Призначення грощоваих одиниць різноманітне. Якщо до 1921 року грошові одиниці друкувалися для покриття дефіціту, то червонці мали забезпечити господарський обіг товарів та послуг в державі. Під час відновлення промисловості та сільського господарства збільшувалася товарна масса, що вело до зростання товарообігу. Таким чином назрілм умови для проведення другого, завершального етап грошової реформи. У лютому 1924 р., були випущені казначейські білети в 1,3 и 5 рублеів золотом. Крім того, чеканилася размінна срібляна та мідна монета. Эмиссія старых грощових знаків — совзнаків — була зупинена. Складовою частиною реформи було проведення обявязкового обміну совзнаків на нові гроши. Для обміну установлювалось співвіднгшення: 1 рубль 1924 р. — 50 тис. руб. совзнаків 1923 р. або 50 млрд. руб. до деномінації 1923 р. Обмін було закінчено в липні 1924 р. Було прийнято декрет, який забороняв використовувати для покриття бюджетного дефіциту емісію паперових грошей. Таким чином була утворена єдина грошова система, яка утримувала банківські билети (червонці) та казначейські білети та розмінну монету. Касовий апарата Наркомфіна злився з апаратом Державного банка. Грошовий обіг почав контролювати Держбанк. Введеня в країні твердої конвертуємої грошової одиницы (червонца) дало можливістьо зупинити інфляційний процес,забезпечити відновлення народного господарства. Стабілізация валюти дала можливість розвиватися кредиту. В 1921—1923 рр. Булла утворена радянська кредитно-банківська система. Були утворені: Торгово-промисловий банк (Промбанк) для фінансуваня промысловості, Електробанк - для кредитування електрифікації, Російский комерційний банк (с 1924 г. — Внешторгбанк) для финансування зовнішньої торгівлі.,Центральний банк комунального ггомподарства та житлового будівництва (Цекомбанк), Центральный сільськогосподарський банк (Сельхозбанк), які кредитували на різні строки, розподіляли ссуди, назначали ссудний відсоток та відсоток по вкладах. Почала розвиватися кредитна кооперація. В жовтні 1922 р. було випущено перший державний зайом в грошовій формі.Одночасно з грошовою реформою було проведено налогову реформу, завдяки якій промислові підприємства з кінця 1923 року почали віддавати до казни 70% свого прибутку. Це привело до того, що на той час основою доходу в бюджет стали прибутки від виробництва, а не налоги з громадян. В 1923—1924 рр. бюджет був сбалансован, 50% его доходів дали неналогові поступления. Основна частина расходів була спрямована на відновлення та розвиток народного господарства та соціально-культурні заходи.. Реформа значно укрепила систему державного кредиту,

3. Із закону Ради Народних Комісарів УРСР про хлібну розверстку

26 лютого 1920 р.

...Совет Народных Комиссаров Украины постановляет произвести государственную разверстку на хлебные продукты согласно

следующих правил:

Сельское население, производящее зерновые продукты, обязуется под страхом строгой ответственности сдать государству по... твердым ценам положенное количество зерновых продуктов, согласно государственной разверстки.

...волостную разверстку... начать проводить с хозяйств, площадью пахотной земли которых превышает три десятины. Однако, если установленная законом разверстка в размере 30% не будет выполнена полностью к первому положенному сроку... разверст­ка должна быть распространена также на хозяйства, площадь пахотной земли которых менее трех десятин, а виновные в укрывательстве должны быть подвергнуты строжайшей каре, вплоть до конфискации их имуществ.

Урок 4 Початок відбудови господарства

Поразка УНР і постійні бойові дії на теренах держави надзвичайно ускладнилди внутрішнє становище УСРР. Багаторічна війна спри­чинила величезну розруху в народному господарстві. лише 40 % паровозів.

У 1920 р. промислове виробництво складало лише 10 % від рівня 1913 р. Виробництво металу складало лише 5 % довоєнного, вугілля — ЗО %. Із 11 тис. підприємств у 1922 р. працювало понад 2,5 тис., з 57 доменних печей лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км залізниць вціліло лише 40% паровозів. Посівні площі скоро­тилися з 20,9 млн. десятин у 1913 р. до 15,4 млн. десятин у 1920 р.,знизилась урожайність. Загальна сума збитків, завданих громадян­ською війною, оцінювалася у 12 млрд. крб. Загальна сума збитків, завданих Україні громадянською війною, оцінювалася в декілько міліардів в золотіх рублях

Стан промисловості.

Особливої уваги в 20-х роках надавалося налагодженню ефективності роботи Донбасу. Цей промисловий район України називали «всеросійською ко­чегаркою». Від його успішної роботи залежало подолання транс­портної кризи, функціонування всіх галузей промисловості СРСР. На початку 1922 р. становище з паливом дещо поліп­шилось, і країна почала виходити з паливної кризи. У 1925/26 гос­подарському році (господарський рік починався з 1 жовтня і за­кінчувався З0 вересня наступного року) басейн дає 20 млн тон вугілля, або 78 % проти рівня 1913 р. Лише у 1928 р. вугільна промисловість України вперше перевершила довоєнне вироб­ництво. інки: місії з Харкова і Москви розслідували подібні вчинки. Після цього спеціУ 1920 р. в Україні практично припинився видобуток залізної руди, добувалося приблиз­но 195 тис. т вугілля, але на шляху до споживачів половина його розкрадалась. Чавуну виплавлялося 0,48, сталі — 1,7, прокату — 1,8 % порівняно з 1913 роком. Украй низькими стали обсяги виробництва в харчовій і легкій промисловості: цукру— 5, тканин— 28,9 % в такому самому порівнянні. У містах практично вижили лише ті робітники, які зберегли зв'язок із селом або мали городи. Якщо 1917 р. в українській промисловості працювало 942,3 тис. робітників, то влітку 1921 — лише 260 тис., тобто 27,6 %. Наприклад, у Харкові з 319 великих і середніх підприємств з тривалими простоями працювали лише 180, у селах губернії врожайність зернових упала майже втричі.

У шахтах Донбасу знаходилося 82 млн т затопленого або заваленого вугілля, із 3269 шахт паливо видавали на-гора лише 893, а з 295 тис. шахтарів лишилося всього 147,7 тис., тому видобуток вугілля знизився в 6,2 раза. Якщо 1914 р. донецький шахтар міг придбати на свій добовий заробіток 2,3 кг хліба, 600 г м'яса, 0,5 кг крупи, 850 г картоплі, 150 г вершко­вого масла, 154 г цукру, 6 яєць, 6 склянок молока, то в 1920 р. — 800 г хліба, 75 г м'яса, 75 г крупи, 200 г картоплі, 26 г масла, три четвертини яйця, 3/4 склянки молока, 41 г цукру. Але з початком НЕПу, вже пізньої осені 1921 року почався процес масової передачі в оренду кооператорам, кооперативам, колишним власникам, іншим юридичним особам дрібних та середних підприємств (у приватну власність підприємства передавалися неохоче), бо для держави була більш приваблива – оренда, навіть з ідеологічного погляду. Стати власником приватного підприємства з більш ніж ста працівниками можна було Стан сільського господарства. Кризу переживало й сільське господарство - основна галузі, господарства, в якій була зайнята більшість населення Укра­їни. Посівні площі з 20,9 млн десятин у 1913 р. зменшилися до15,4 млн. дес. в 1920 р. Погіршення обробітку ґрунту, порушен­ня норм сівби, втрата елітного насіння- спричинили зниження врожайності сільськогосподарських культур. Цю ситуацію уск­ладнив і неврожай 1920 р. Він охопив деякі південні повіти і значно погіршив становище селян. Однак, найбільшим руйнівним чинником, що згубно впли­вав на сільськогосподарське виробництво, була продовольча політика більшовиків, котра повністю позбавляла селянство економічних стимулів. Найглибшим і найприроднішим бажанням селян, які звільнилися від гноблення поміщиків, було прагнення працювати і вільно розпоряджатися про­дуктами своєї праці. «Воєнний комунізм» ігнорував це устремління і тим самим руйнував економічні основи сільсько­го господарства, деформував психологію селянства, позбавляв його заповзятливості, ініціативи. Катастрофічний розвал економіки, фізична й моральна вто­ма населення, непевність зовнішньополітичної ситуації потре­бували швидких і ефективних заходів для відродження виробничих сил, відмови від економічної політики, яка себе не виправдала. Під час Воєного комунізму» эміссія грошей значно виросла, тому, що на теренах усієї імперії оберталося до 2000 різноманітних горошових знаків. Дефіцит державного бюджету в 1920 г. склав 1055 млрд. руб. Натурализация господарських стосунків вела до повного дізбалансу грошової системы — тому була задіяна картковая система,.

Іншою важливою передумовою економічного відродження було налагодження електроенергетичного господарства.

січня 1922 р. створено Комісію у справах електрифікації України (КЕУ). На кінець 1926 р. виробництво електроенергії перевищило довоєнний рівень. Розпочалося будівництво вели­ких енергетичних об’єктів згідно з планом ГОЕЛРО - Дніпро­вської гідроелектростанції, Штерівської ДРЕС, Чугуївської ДРЕС.

Унікальне устаткування металургійної промисловості, цінні машини, на той час виведені з ладу або безнадійно застарілі внаслідок хижацької експлуатації в роки війни. Для їх ремонту чи налагодження виробництва потрібна була складна технічна база. Лише у 1926 р. стали до ладу Дніпровський (Кам’янськ), Костянти нівський, Макіївський та Єнакіївський металургійні заво­ди. Але в 1925/26 господарському році було досягнуто рівня 1913 р. з виплавки чавуну лише на 58 %, а з виробництва сталі - на 63 %. На відбудову чорної металургії України бу­ло виділено понад 60 % усіх капіталовкладень у чорну мета­лургію СРСР. Така щедрість центру пояснювалася просто: металургійна промисловість України працювала в цілому на Союз. Успішніше розвивалося машинобудуванн я собливо сільськогосподарське, продукція якого у 1925/26 р. встановила 158,6 % довоєнної. 1921 р. на Кічкаському машинобудівному заводі випустили перший український трактор. Пізніше на Харківському паровозобудінному заводі на базі вагонного цеху створили тракторний і почали виготовляти невеликими партіями гусеничний тра­ктор «Комунар», а завод «Червоний прогрес», розташований у місті Токмак, організував випуск колісного трактора «За­порожець».

Поиск по сайту: