Стаття 297. Предмет агентського договору

1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. 2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання ко­мерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сто­ронами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. 3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комер­ційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. 4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначе­но форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

1. Коментована стаття містить визначення предмета агентського договору та його істотні умови. Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, який призначений об­слуговувати потреби комерційного обороту. Визначаючи місце агентського договору серед ін­ших договорів, його слід віднести до групи торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг. Це місце агентського договору зумовлює його консенсуальний характер: договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди з істотних умов.

Агентський договір є двостороннім, оскільки кожна із сторін - і та, котра надає послуги, і та, яка їх оплачує, - наділяються відповідно як правами, так і обов'язками.

У ЦК УРСР 1963 року був відсутній аналог агентського договору.

За агентським договором зобов'язана сторона - комерційний агент надає послугу суб'єк­ту, якого він представляє, в укладенні господарських угод. Предметом договору може бути визначене також сприяння в укладенні угод. Отже, під результатом виконання агентської угоди слід розуміти або укладення комерційним агентом угод від імені та за рахунок особи, яку агент представляє, або укладення угоди безпосередньо особою, котру агент представляє, з третьою особою за сприяння агента.

2. Частина 2 коментованої статті визначає істотні умови агентського договору. Відповід­но до статті 180 ГК, що визначає істотні умови господарського договору, його зміст станов­лять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаю­ться ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Щодо агентського договору істотними умовами слід визначити:

а) сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; б) права та обов'язки сторін; в) умови і розмір винагороди комерційному агентові; г) строк дії договору; д) санкції у разі порушення сторонами умов договору.

Повноваження агента можуть бути визначені в агентському договорі конкретно шляхом перелічення дій, що повинні виконуватися агентом, або у загальному вигляді через посилан­ня на сферу посередництва.

В агентському договорі можуть міститися й інші умови, погоджені сторонами як істотні.

У разі досягнення сторонами згоди з усіх наведених умов договір вважається укладеним. Хоча строк дії договору є істотною умовою, проте, як вбачається із змісту статті 304 ГК, агентський договір може бути укладений без зазначення строку його дії. Це означає, що вка­заний договір може бути укладений як постійний і тривалий.

3. Окремою умовою агентського договору є визначення території, на якій комерційний агент здійснює діяльність в інтересах особи, котру він представляє. Ця умова у договорі мо­же бути відсутня, і в такому разі вважається, що агент діє у межах території України.

4. На порядок укладання агентського договору поширюються загальні правила, встанов­лені статтею 181 ГК.

Частиною 4 статті 297 ГК встановлено вимогу щодо обов'язкової форми агентської угоди: вона має бути укладена у письмовій формі.

Відповідно до частий 1 статті 181 ГК господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвер­дження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Закон не обмежує сторони у наданні договору письмової нотаріальної форми.

Сторони договору не обмежені законом у виборі форми підтвердження повноважень ко­мерційного агента, однак у будь-якому разі форму підтвердження повноважень має бути ви­значено у договорі.

Поиск по сайту: