Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств

Стаття 64. Організаційна структура підприємства

1. Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

2.Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

3.Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

4. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законо­давством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

(Частина четверта статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2424-іУ від 04.02.2005)

5.Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами.

1. У межах внутрішньої структури підприємства існують виробничі та функціональні підрозділи апарату управління. Структурним підрозділом підприємства є його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, і в силу цього входить у ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприємства. Відповідно до листа ДПАУ від 20 липня 2001 р. № 4816//29 та листа ДПАУ від 18 травня 2001 р. № 224/4/15-1110 підприємство може створювати за межами свого розташування не лише відокремлені підрозділи (філії, представництва), а і структурні підрозділи, що не мають ознак відокремлених (дільниці, цехи, відділи).

2. Положення про структурний підрозділ є локальним нормативним актом, який визначає його статус, місце в організації та відносинах з іншими структурними підрозділами, внутрішню організаційну структуру, його функції, права та відповідальність. Положення про структурний підрозділ, як правило, включає:

загальні положення про правовий статус структурного підрозділу, які визначають підстави призначення та звільнення з посади керівника структурного підрозділу, вимоги до керівника структурного підрозділу, порядок заміщення керівника під час його відсутності, нормативні та локальні документи, які регулюють роботу підрозділу;

визначення завдань та функцій підрозділу, напрямів діяльності підрозділу, перелік конкретних видів виробничо-господарської діяльності, закріплених за даним структурним підрозділом;

визначення прав та обов'язків структурного підрозділу стосовно інших підрозділів підприємства та сторонніх підприємств;

визначення відповідальності керівника структурного підрозділу за несвоєчасне чи неякісне виконання структурним підрозділом його функцій, або невикористання наданих йому прав;

визначення службових взаємовідносин структурного підрозділу з іншими підрозділами підприємства та сторонніми підприємствами з питань виробничо-господарської діяльності, узгодження документів, спільного виконання робіт тощо;

визначення порядку діяльності структурного підрозділу підприємства, контролю за нею, організації та ліквідації даного підрозділу.

4.В умовах ринкової економіки підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру. Однак, у певних випадках, організаційна структура підприємств не є їх суто внутрішньою справою, наприклад, коли закон прямо вимагає відображення даних про організаційну структуру у статуті (ст. 6 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р.).

Законодавець висуває певні вимоги щодо організаційної структури окремих видів суб'єктів господарювання, наприклад страховиків.

Підприємство самостійно визначає склад та чисельність працівників. Однак існує й виняток з цього правила: підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів (ч. З ст. 18).

Законодавством у певних випадках встановлюються вимоги щодо особливості діяльності державних та комунальних підприємств (статті 73— ГК), у тому числі — організаційної структури та штатного розпису. Наприклад, підприємствам, що належать до сфери управління Держбуду, наказано ввести у штатний розпис підприємств посади юрисконсультів.

4. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Відокремлений підрозділ юридичної особи — це філія, інший підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відокремлені підрозділи є платниками податку на прибуток і як такі повинні перебувати на обліку в органі державної податкової служби.

Статтею 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» встановлено, що в ЄДР містяться відомості щодо відокремлених підрозділів юридичної особи та встановлено порядок подання державному реєстратору відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи для включення їх до ЄДР.

5. Створення філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб є однією з форм залучення іноземних інвестицій в українську економіку. Щодо правового статусу та організації діяльності таких підприємств див. коментар до ст. 116.

1. Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи.

2. Відокремленими підрозділами (структурними одиницями) є філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Вони можуть мати рахунок (рахунки) в установах банку.

3. Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарської організації діють на підставі положення, затвердженого цією організацією.

1. Юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які не є юридичними особами.

2. Філія - структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку саму діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, отриманого від відповідного керівного органу юридичної особи.

Представництво - структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладення угод, здавання-приймання продукції тощо).

Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки (п. 17 ст. 55 ГК).

Якщо юридична особа перетворює свій відокремлений підрозділ в юридичну особу, то в такому разі відбувається реорганізація юридичної особи у формі перетворення або поділу (ст. 59 ГК). Юридична особа, що виділилася, стає самостійним суб'єктом господарювання. Однак вона може бути дочірнім підприємством, якщо існує економічна та/або організаційна залежність між юридичними особами у відповідності зі статтею 126 ГК (асоційовані підприємства).

Стаття 55 ГК визначає, що однією з ознак суб'єкта господарювання є відокремлене майно. Відокремлені підрозділи господарських організацій не є власниками майна, яке було передано їм господарськими організаціями. До цього майна застосовується право господарського відання (ст. 136 ГК), право оперативного управління (ст. 137 ГК), право оперативного використання майна (ст. 138 ГК). Майно також може бути передано відокремленим підрозділам в оренду або лізинг (ст. 283-192 ГК).

3. Повноваження відокремленого підрозділу господарської організації визначаються її установчим документом - положенням про відособлений підрозділ, яке затверджується юридичною особою.

Поиск по сайту: