Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД)

НГМД або дисковод вмонтований у системний блок. Гнучкі носії для НГМД випускають у вигляді дискет (інша назва флопі-диск). Власне носій - це плоский диск зі спеціальної, достатньо міцної плівки, покритий феромагнітним шаром і поміщений у захисний конверт із рухомою засувкою у верхній частині. Дискети використовуються, в основному, для оперативного перенесення невеликих об'ємів інформації з одного комп'ютера на інший. Дані, записані на дискеті можна захистити від стирання чи перезапису. Для цього потрібно пересунути маленьку захисну засувку в нижній частині дискети таким чином, щоб утворилося відкрите віконце. Для того, щоб дозволити запис цю засувку слід перемістити назад і закрити віконце.

Лицьова панель дисководу виведена на передню панель системного блоку, на якій розташовані кишенька, закрита шторкою, куди вставляють дискету, кнопка для виймання дискети та лампочка-індикатор. Дискета вставляється у дисковод верхньою засувкою вперед, її потрібно вставити у кишеню накопичувача і плавно просунути вперед до звуку щиглика. Правильний напрямок вставляння дискети помічено стрілкою на пластиковому корпусі. Щоб вийняти дискету з накопичувача, потрібно натиснути на його кнопку. Світловий індикатор на дисководі показує, що пристрій зайнятий (якщо лампочка світиться, виймати дискету не рекомендується). На відміну від жорсткого диска, диск у НГМД приводиться в обертання тільки за командою на читання або запис, в інший час він перебуває у спокої. Головка читання-запису під час роботи механічно контактує з поверхнею дискети, що призводить до швидкого зношування дискет.

Як і у випадку жорсткого диску, поверхня гнучкого диску розбивається на доріжки, які у свою чергу розбиваються на сектори. Сектори й доріжки утворюються під час форматування дискети. Зараз дискети поставляються відформатованими.

Основними параметрами дискети є технологічний розмір (у дюймах), щільність запису та повна ємність. За розмірами розрізняють 3,5-дюймові дискети та 5,25-дюймові дискети (зараз вже не використовуються). Щільність запису може бути простою SD (Single Density), подвійною DD (Double Density) та високою HD (High Density). Стандартна ємність 3,5-дюймової дискети - 1,44 Мбайт, можливим є використання дискет ємністю 720 Кбайт. На теперішній час стандартом є дискети розміром 3,5 дюйма, високої щільності HD, що мають ємність 1,44 Мбайта.

Під час користування дискетою слід дотримуватися таких правил:

• не торкатись робочої поверхні дискети;
• не вигинати дискету;
• не знімати металічну засувку, забруднена дискета може пошкодити голівки;
• зберігати дискети подалі від джерела магнітних полів;
• перед використанням перевірити дискету на наявність вірусів за допомогою антивірусної програми.

13. Основи магнітного запису. Жорсткі диски, будова.

Будова жорсткого диска

Основним пристроєм зберігання інформації у комп'ютерній системі є

жорсткий диск. Великий обсяг і енергонезалежність зробили його найбільш

придатним для зберігання програм і даних.

Повна назва жорсткого диска — НЖМД — накопичувач на жорстких магнітних

дисках. Іноді його ще називають вінчестером. Існує легенда, яка пояснює,

чому за жорсткими дисками закріпилася така вигадлива назва. Перший

жорсткий диск, випущений в Америці на початку 70-х років, мав об'єм на

ЗО МБ інформації на кожній робочій поверхні. У ті самі часи широко

відома знову ж таки в Америці магазинна гвинтівка О. Ф. Вінчестера мала

калібр — 0.30. Напевно, перший вінчестер гуркотів під час роботи, як

автомат, або порохом від нього пахло, але з того часу жорсткі диски

почали називати вінчестерами.

Накопичувач на жорсткому диску зовні являє собою міцний металевий

корпус. Він абсолютно герметичний і захищає дисковод від часточок пилу,

які, потрапивши у вузький зазор між головкою й поверхнею диска, можуть

пошкодити чутливий магнітний шар і вивести диск із ладу. Крім того,

корпус екранує накопичувач від електромагнітних перешкод.

Усередині корпуса знаходяться всі механізми і деякі електронні вузли.

Механізми — це самі диски, на яких зберігається інформація, головки, що

записують і зчитують інформацію з дисків, а також двигуни, що рухають

весь пристрій.

Диск —це кругла металева пластина з дуже рівною поверхнею, вкрита тонким

феромагнітним шаром. У багатьох накопичувачах використовується шар

оксиду заліза (яким вкривається звичайна магнітна стрічка), але новітні

моделі жорстких дисків працюють із шаром кобальту завтовшки приблизно в

десять мікронів. Таке покриття більш міцне і, крім того, дозволяє значно

збільшити Щільність запису. Технологія його нанесення близька до тієї,

що використовується при виробництві інтегральних мікросхем.

Кількість дисків може бути різною — від одного до п'яти, кількість

робочих поверхонь, відповідно, удвічі більшою (по дві на кожному диску).

Останнє (як і матеріал, використаний для магнітного покриття) визначає

об’єм жорсткого диска. Іноді зовнішні поверхні крайніх дисків (або

одного з них) не використовуються, що дозволяє зменшити висоту

накопичувача, але при цьому кількість робочих поверхонь зменшується й

може виявитися непарною.

Магнітні головки зчитують і записують інформацію на диски. Принцип

запису загалом схожий на той, що використовується у звичайному

магнітофоні. Цифрова інформація перетворюється на змінний електричний

струм, що надходить на магнітну головку, а потім передається на

магнітний диск, але вже у вигляді магнітного поля, яке диск може

14. НЖМД, основні характеристики.

Поиск по сайту: