Спроби сучасного соціально-економічного районування України

Після здобуття Україною незалежності її було остаточно подвлено на 9 економічних районів:

1.Столичний (Київська, Житомирська, Чернігівська обл..)

2.Центральний (Черкаська, Кіровоградська)

3.Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська)

4.Донецький (Донецька, Луганська)

5.Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька)

6.Причорноморський (АР Крим, Херсонська, Одеська, Миколаївська)

7.Подільський (Хмельницька, Вінницька, Тернопільська)

8.Карпатський (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька)

9.Північно-Західний (Волинська, Рівненська)

Соціально-економічний розвиток районів повинен відбуватись на основі науково обґрунтованої регіональної політики, яку слід розглядати як необхідну і надзвичайно важливу складову загальнодержавної політики. Отже, вона повинна бути тісно пов’язана зі стратегічними напрямками розвитку національного господарського комплексу.

Стратегія розвитку регіонів – це набір таких установок, правил і законів, якими повинні керуватись, з однієї сторони, державні структури, з іншої – регіональні. Якщо немає розробленої стратегії розвитку регіонів, то по суті, не можна говорити про здійснення регіональної політики в державі.

В “Пояснювальній записці до проекту Концепції регіональної політики в Україні і Основних напрямів розвитку регіонів України” зазначається, що стратегія регіональної політики полягає у тому, щоб органічно поєднати інтереси держави і регіонів, створити умови для раціонального використання місцевих ресурсів та особливостей природно-виробничого потенціалу з метою найефективнішого розвитку продуктивних сил. Слід констатувати, що національна стратегія розвитку України повинна також передбачати розв’язання трьох наступних надзвичайно важливих проблем.

1. Розбудова державності і формування національногосподарського комплексу України.

2. Розробка ефективної внутрішньодержавної стратегії, тобто визначення шляхів повноцінного розвитку регіонів України.

3. Інтеграція національногосподарського комплексу з національними комплексами сусідніх держав і світовою економікою.

Отже, стратегія розвитку економічного району повинна базуватись на наступних принципах:

1. Трансформація структур господарських комплексів соціально-економічних комплексів з метою досягнення відповідності їх потенціалам їх територій.

2. Інтеграція господарських комплексів економічних районів в єдиний національний господарський комплекс України.

3. Послідовне покращення екологічної ситуації в регіонах. Зменшення соціальної напруги в регіонах.

4. Формування якісно нових взаємовідносин між державою і регіонами на взаємовигідних умовах.

Названі принципи в кожному з регіонів повинні реалізовуватись виходячи з урахування.

Поиск по сайту: