Розвиток співробітництва України з країнами Сходу

Зовнішня політика України на БСС протягом 2005-2009 рр. позначилася збалансованістю політичного діалогу. Це дозволило зберегти рівновагу партнерських взаємин з усіма країнами регіону, що є особливо важливим з огляду на складні регіональні політичні процеси та їх вплив на глобальну систему безпеки. Таким чином, близькосхідний напрямок зовнішньої політики України став важливою складовою сталого державного зовнішньополітичного курсу та підтвердив статус нашої держави як надійного партнера у сфері підтримки міжнародного миру та безпеки.

Близькосхідний регіон важливий для України насамперед власним економічним потенціалом, перспективами інвестиційного співробітництва та можливостями співпраці в енергетичній сфері. Поза тим, національні інтереси України у безпековій сфері вимагають участі у подальшій міжнародній кооперації з підтримки миру, безпеки, протидії розповсюдженню зброї масового знищення, тероризму тощо.

Головними національними інтересами України, які реалізувались у процесі здійснення її зовнішньополітичного курсу в регіоні, були надійне забезпечення національної безпеки України, а також закріплення України на перспективних ринках регіону через розвиток торговельно-економічного співробітництва та інвестиційної співпраці з країнами регіону.

Розширення співробітництва з країнами БСС в енергетичній сфері, сприяло перетворенню України на важливу ланку інтеграції енергетичного потенціалу Балто-Чорноморсько-Каспійського та Близькосхідного регіонів у контексті формування Євро-Азійського енергетичного простору та диверсифікації джерел енергопостачання.

Водночас негативно позначилися на результативності політики України у регіоні БСС такі чинники як відчутне загострення напруженості у регіоні протягом зазначеного періоду, ускладнення, пов’язані із різким порушенням балансу сил на БСС. Мав місце й негативний вплив деяких внутрішньоукраїнських чинників – хронічна внутрішньополітична нестабільність у самій Україні.

На період 2004р. Українська держава відігравала доволі помітну роль на БСС. Цьому сприяла виважені позиції України в регіоні після трагічних подій 11 вересня 2001р. у Нью-Йорку, активні зусилля української дипломатії спрямовані на розвиток співробітництва з країнами БСС. Обсяг торгівлі України з країнами регіону склав 4,88 млрд.дол.США., прямі іноземні інвестиції (ПІІ) країн БСС досягли майже 132,5 млн.дол.США.

Водночас, політика України на БСС в цей час стала певною мірою заручником різкого погіршення відносин між президентом України Л. Кучмою та лідерами провідних західних. За таких умов близькосхідний напрям використовувався тодішнім керівництвом України у його спробах відновити свою репутацію на міжнародній арені. Цьому завданню було значною мірою підпорядковано відправлення до Іраку українського військового контингенту до складу Коаліційних сил із забезпечення стабільності та безпеки Іраку у 2003 році.

В українському суспільстві зростали вимоги щодо якнайшвидшого повернення українського миротворчого контингенту з Іраку у зв’язку з посиленням негативного впливу цього чинника на забезпечення національної безпеки України та її позиції на БСС. Саме тому, питання про повне виведення українського миротворчого контингенту з Іраку стало одним з пунктів програми Президента України В. Ющенка «Десять кроків назустріч людям».

Досягнення, проблеми та перспективи зовнішньої політики України на БСС протягом 2005 – 2009 рр. досліджувались низкою наукових та науково-аналітичних установ, в першу чергу, Національним інститутом стратегічних досліджень, а також Національним інститутом проблем міжнародної безпеки, Інститутом світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Дипломатичною академією України при МЗС України.

Питанням здійснення зовнішньої політики України на Близькому та Середньому Сході присвячені праці таких українських науковців як О. Волович, В. Гура, А. Захарченко, Д. Кушнір, В. Нагайчук, Б. Парахонський, Ю. Рилач, Д. Сєров, Ю. Скороход, Л. Токар, В. Швед, Г. Яворська та інші. В цих роботах висвітлювались проблеми політичного та економічного розвитку регіону, його конфліктогенного потенціалу, а також ролі України у реалізації міжнародних зусиль із боротьби з міжнародним тероризмом, необхідності формування стратегії політики України на БСС, значення співпраці у регіоні із структурами трансатлантичної спільноти для реалізації національних інтересів України. Головним висновком праць зазначених науковців стало ствердження про набуття близькосхідного напряму ваги як однієї з фундаментальних парадигм зовнішніх орієнтацій України та про його значний потенціал. Разом з тим, зазначений напрям ще не набув достатньої проробки та закріплення у зовнішньополітичній концепції Української держави.

Активний політичний діалог з низкою провідних країн та лідерів регіону сприяли створенню сприятливого політичного фундаменту зростання обсягів торговельно-економічного співробітництва України з країнами БСС майже у 2,3 рази. Водночас, у структурі українського експорту в регіоні, продовжувала переважати продукція низького ступеню переробки і, відповідно, з низьким рівнем доданої вартості. Співпраця в інвестиційній сфері не відповідала ані потребам України, ані потенційним можливостям регіону.

Наприкінці 2005 року за ініціативою Президента України В. Ющенка, Україна завершила виведення свого миротворчого контингенту з Іраку. Разом з тим, на новому етапі своєї політики в Іраку, Україна продовжила свою миротворчу діяльність в Іраку через перебування в цій країні українського миротворчого персоналу та участі у Тренувальній місії НАТО в Іраку.

Протягом 2005-2009 рр. Україна зберегла і зміцнила свій позитивний імідж у регіоні та забезпечила збалансовані відносини як з арабськими країнами, так й з Ізраїлем.

Разом з тим, негативно позначилися на результативності політики України у регіоні БСС такі чинники як відчутне загострення напруженості у регіоні протягом зазначеного періоду, ускладнення, пов’язані із різким порушенням балансу сил на БСС.

Мав місце й негативний вплив деяких внутрішньоукраїнських чинників – хронічна внутрішньополітична нестабільність у самій Україні, загострення російсько-українських відносин тощо, що відволікали увагу та ресурси від реалізації питань зовнішньої політики на БСС.

На думку експертів, українській дипломатії на цьому напрямку бракувало стратегічного аналізу ситуації, чіткого уявлення перспектив та потенціалу зовнішньополітичного курсу України на БСС. Це стало особливо відчутним із входженням України у фазу гострої фінансово-економічної кризи, коли українська влада виявилася неспроможною оперативно, своєчасно опрацювати ефективний механізм використання потенціалу співробітництва України з країнами БСС з метою формування та реалізації загальнонаціональної програми боротьби з кризою.

Формування концепції зовнішньої політики України на БСС

Пріоритетними національними інтересами України в регіоні БСС є: по-перше, надійне забезпечення її національної безпеки внаслідок зростання напруженості та ускладнення ситуації на БСС що містило збільшення загроз для національної безпеки України.

У Стратегії національної безпеки України зазначалось, що мінливе і суперечливе зовнішнє становище характеризується посиленням дії чинників, які ставлять під загрозу стратегічну стабільність у світі. При цьому вказувалось на посилення двох чинників небезпеки – активізація боротьби за природні ресурси, насамперед за контроль над джерелами енергоносіїв та шляхами їх доставки, загострення проблеми неконтрольованого розповсюдження зброї масового ураження та засобів її доставки. Україна, як підкреслювалось у Стратегії національної безпеки, з її науково-технологічним потенціалом, ядерними, хімічними, ракетно-космічними виробництвами може бути об’єктом зацікавленості міжнародних терористичних угруповань. У цьому контексті, найсерйознішу небезпеку для світової спільноти та окремих держав, у тому числі й Україні, – наголошується у Стратегії національної безпеки України, – створює тероризм. Саме БСС через низку чинників, і, в першу чергу, хронічну довгострокову невирішеність арабо-ізраїльського конфлікту, посилення протиріч між сунітами та шиїтами, активізацію курдського сепаратизму тощо, створює небезпеку використання терористичними угрупованнями території України. Зазначені висновки мають безпосереднє відношення до розвитку ситуації у 2005–2009 рр. на БСС, де протягом зазначеного періоду відбулось різке порушення балансу сил, викликане негативними результатами американської політики в Іраку. Особливо серйозним викликом глобальній стабільності є перспектива отримання Іраном ядерної зброї. У такому випадку на БСС неминуче розпочнеться нова гонка озброєнь, яка дестабілізує ситуацію в регіоні та може призвести до вкрай тяжких наслідків.

На думку українських науковців, в Експертній доповіді «Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку» були визначені головні тренди розвитку сучасних політичних процесів на БСС: 1) в основі кризової ситуації в регіоні – «драматичний вибір між традицією і модернізацією, який здійснюють мусульманські суспільства»; 2) головною причиною її загострення є різке порушення балансу сил в регіоні «До існуючого майже шість десятиліть арабо-ізраїльського конфлікту і тривалої ліванської кризи додалися такі центри напруги та насильства як Ірак і Афганістан, суттєво загостилась курдська проблематика».

Поиск по сайту: