Основні напрями вдосконалення використання благ у перехідній економіці

В Україні створюються такі категорії суспільних благ, що мають безпосереднє відношення до функціонування ринку праці, відтворення робочої сили, розподілу доходів, соціальної політики:

- чисті суспільні блага (pure public goods), які ще мають назву благ Самуельсона. До таких благ належать закони, які регулюють соціально-трудові відносини; фінансова стабільність, від якої залежить ділова активність та попит на робочу силу; свобода від крайньої нерівномірності розподілу доходів, бідності; соціальна безпека і спокій;

- змішані суспільні блага (impure public goods). Вони включають, скажімо, послуги закладів охорони здоров'я, освіти; житлово-комунальні послуги.

Зараз в Україні відбувається переведення благ суспільного споживання переважно на фінансування за рахунок коштів їхніх окремих споживачів. Той факт, що виробництво деяких благ переходить на приватне, змішане фінансування, не може розглядатися як зміна статусу блага з суспільного на благо приватного споживання. Але у кожному разі невиправдане звуження фінансової основи важливої для усього суспільства продукції може сприяти її зменшенню, повній ліквідації. Для запобігання таким процесам треба жорстко окреслити коло суспільних благ, які життєво необхідні Україні.

Сфера виробництва суспільних благ є, по суті єдиною в якій планове господарство більш -менш успішно конкурувало з ринковою економікою. Соціалістичні країни завідомо програвали провідним країнам Заходу, наприклад, у виробництві сільськогосподарської продукції і споживчих товарів, але підтримували паритет у військовій області, мали значні досягнення в галузі науки, розташовували відносно розвиненими системами освіти та охорони здоров'я.

Головною рисою планового господарства було максимальне одержавлення економічного життя. В цілому воно було згубно для економіки, оскільки не давало простору підприємницької активності, фактично блокуючи конкуренцію і економічну мотивацію, пов'язану з приватною власністю. Це прирікало соціалістичні країни на відставання у виробництві приватних благ.

Що ж до суспільних благ, їх виробництву, взагалі кажучи, сприяє здатність держави за рахунок примусу вирішувати проблему безбілетника і мобілізовувати ресурси для виробництва цих благ. Акумулювання ресурсів у розпорядженні держави порівняно легше забезпечувалося в плановому господарстві, ніж у ринковій економіці.

Однак треба вказати на дві обставини, в силу яких при значних масштабах виробництва суспільних благ в соціалістичних країнах ефективність цього виробництва була все ж невисокою. По-перше, за відсутності демократії уподобання пересічних споживачів суспільних благ практично не знаходили адекватного вираження. Алокація ресурсів здійснювалася у відповідності зі специфічними інтересами і уявленнями вузьких привілейованих груп. Це виключало досягнення високої аллокаціонной ефективності. По-друге, в рамках планового господарства, особливо на пізніх стадіях його еволюції, що не забезпечувалися дієві стимули раціонального використання ресурсів, в результаті чого мала місце Х - неефективність.

Так, наприклад, у сфері оборонних зусиль держави виявлялася двоякого роду марнотратство. З одного боку, з точки зору цілей ці зусилля переходили грань розумної достатності, обертаючись гонкою озброєнь, яка знекровлювала економіку. З іншого боку, навіть якщо некритично ставитися до цілей, неможливо заперечувати, що висувалися конкретні завдання найчастіше вирішувалися будь-яку ціну з витратами, переважали раціональний рівень.

Перехід до сучасної змішаної економіці, центральне місце в якій належить ринку, в принципі, здатний забезпечити істотне підвищення ефективності виробництва не тільки приватних, а й суспільних благ. Разом з тим є підстави зазначити, що в ряді постсоціалістичних країн, у тому числі в Росії, перехідний період (у всякому разі, його початкова стадія) характеризувався надмірною ослабленням держави. Це призвело до кризи у сфері виробництва ряду суспільних благ, наприклад в галузі фундаментальної науки.

У перехідний період закономірно відбувається скорочення участі держави в економічних процесах, головним чином у виробництві і розподілі приватних благ. Однак це саме по собі аж ніяк не передбачає ослаблення дієздатності держави в тих сферах, достатній розвиток яких не може бути забезпечене за рахунок одного тільки вільної дії ринкових сил. Звичайні приватні блага кількісно домінують в економіці. Однак створення багатьох суспільних благ і благ, що володіють особливими достоїнствами, грає роль вирішальної передумови успішного функціонування господарства і його сталого довгострокового розвитку. Особливе місце з цієї точки зору належить забезпечення правопорядку, заходам екологічної спрямованості, розвитку науки і т.д.

Таким чином, до числа ключових завдань перехідного періоду відноситься збереження, а якщо необхідно, відновлення, потенціалу виробництва суспільних благ. Це, у свою чергу, припускає продуману політику розвитку громадського сектору. Його неминуче і цілком виправдане кількісне скорочення має супроводжуватися якісними перетвореннями, націленими на рішуче підвищення ефективності.

Поиск по сайту: