Форми та методики проведення оздоровчих заходів

Форми проведення оздоровчих заходів. Закалювання направлено на покращення нервової регуляції функції внутрішніх органів і тим самим на нормалізацію імунної реактивності організму, підвищення його стійкості до несприятливих дій зовнішнього середовища.

Використання повітря найбільш доступний метод закалювання. Перебування на повітрі в одежі рекомендується при любій погоді. В теплий період проводиться без обмежень, в прохолодний – обумовлений кліматопогодними факторами та індивідуальною загартованістю. Перебування на відкритому повітрі може проводитися в спокійному стані (в шезлонгах, кріслах, гамаках), а також при рухах (прогулянки, теренкури, фізичні вправи).

Велике значення для закалювання має сон на відкритому повітрі – кліматопавільйонах, на верандах, балконах, в тіні дерев та інших місцях, захищених від вітру. По першому режимі при ЕЕТ повітря не нижче 12С, при другому режимі – при ЕЕТ 4-9С.

При повітряних та світлоповітряних ваннах відпочиваючі перебувають в оголеному та напівоголеному вигляді, захищені від прямої і, по можливості, розсіяної радіації. Ці ванни характеризуються інтенсивністю холодової дії. Вони діляться на теплові – ЕЕТ вище 23⁰С, індиферентні – 21-22⁰С, прохолодні – 9-16⁰С, а загартованим людям – нижче 9⁰С.

В осінньо – зимовий період повітряні ванни рекомендують поєднувати з загальними УФ опромінюваннями. Проводять послідовно загальні опромінювання передньої та задньої поверхні тіла оголеним, поступово наростаючими дозами, починають з ¼ - 1/2 біодози, через кожних два опромінювання дозу збільшують на 1/4 - 1/2 біодози і поступово доводять до 3 біодоз.

Сонячні ванни діляться на ванни сумарної і розсіяної радіації. По площі опромінювання виділяють загальні і місцеві сонячні ванни, по протяжності – одномоментні і переривисті. З врахуванням безпосередньої еритемної дії УФ – променів на шкіру при сонячному опроміненні розрізняють характер сонячної ванни: слабої УФ дії (режим 1 – від 1/4 до 1 біодози), інтенсивної УФ дії – від 1/4 до 3 біодоз.

Вода є досить ефективним засобом загартовування. Основною є температура води, а не тривалість водної процедури. Купання при 1 режимі призначають при температурі води не нижче 20⁰С, при 2 режимі – 16-17⁰С, загартованим – нижче 16⁰С. По протяжності від 45 хвилин при температурі 26⁰С, до 1 хвилин при 4⁰С.

При морських купаннях поєднується дія на організм температури і хімічного складу морської води, ударів хвиль, сонячної радіації, підвищеної іонізації морського повітря.

Купання в басейні - при температурі повітря 24-25⁰С, з поступовим зниженням до 22⁰С. Перші заняття при 28⁰С.

Загальні ванни як засіб загартовування, профілактики захворювань, відновлення працездатності. Рекомендують при явищах збудження, значних розладах сну, захворюваннях органів дихання. Прохолодні ванни тривалістю 3-5 хвилин – тонізують ССС та НС. Хвойні ванни – заспокійлива дія на ЦНС, сприятливо на шкіру та верхні дихальні шляхи. Хлоридно – натрієві ванни – покращують обмінні процеси, стимулюють ССС, тонізують НС. Вуглекислі ванни викликають різку гіперемію шкіри, вуглекислота поступає в дихальні шляхи, дихання стає глибоким та рідким. Активно діють на ССС- викликають розвантаження серця, підвищують тонус судин, уповільнюють пульс. Рекомендують також контрастні, перлинні та кисневі ванни.

Сухоповітряна баня (сауна) – стимулюючий вплив на центральну та вегетативну НС, ендокринну системи, функції кровообігу і дихання, підвищує обмін речовин, і виведення із організму шлаків, сприяє покращенню трофіки тканин, активації відновних процесів в м’язах. Вона знімає почуття напруги, втоми, покращує настрій, сон, знижує АТ. Оптимальна температура 70-100С. Починати з нижньої сходинки, поступово доходити до верхньої. Для здорових людей заходів три. Загальна тривалість до 30 хвилин (перший захід 8-10 хвилин, другий – 5-7 хвилин, третій – 3-5 хвилин) при тривалості охолодження в басейні від 2 до 5 хвилин і відпочинку між заходами в термальну камеру 25-30 хвилин.

Душ, як профілактичний засіб, фізіологічна дія його залежить від сили механічного подразнення падаючої на тіло води і від відхилення температури води від індиферентної до 34-36⁰С.

Для закалювання призначають місцеві процедури – обливання стоп, полоскання горла холодною водою).

Методи фізіотерапії для загартовування – електрофорез брому, кальцію, новокаїну, седуксену які вводяться з комірцевої зони.

Поняття про первинну та вторинну кліматопрофілактику