Сутність і концепції політичного елітизму

Політичні еліти і політичне лідерство

План

Сутність і концепції політичного елітизму

Типологія і функції політичних еліт

Сутність та типологія політичного лідерства

Поняття: політична еліта, політичний лідер.

Сутність і концепції політичного елітизму

Термін «еліта» - від франц. elite - кращий, вибраний, відбірний. Це провідні верстви суспільства, які здійснюють керівництво у певних галузях суспільного життя (еліти: економічна, духовно-інтелектуальна, політична, військова, наукова тощо).

Суть елітизму: суспільством завжди править еліта - меншість, наділена особливими соціальними, психологічними й політичними якостями.

Політична еліта – сукупність осіб, які виділяються з політичного середовища на основі вищого ступеня розвитку окремих політичних якостей.

Характерні риси політичної еліти:

1. невелика, достатньо самостійна соціальна група;

2. високий соціальний статус;

3. значні обсяги державної та інформаційної влади;

4. безпосередність у здійсненні влади;

5. організаторські здібності та талановитість.

Сутність еліти викликає значні суперечки серед учених. Перші трактування були дані ще в стародавні часи. Конфуцій, Платон, Аристотель заклали основи ціннісного підходу до розуміння еліти. Згідно з цією версією, еліта включає кращих з кращих, тобто тих, хто володіє такою доброчесністю, як мудрість і справедливість.

Значний вплив на формування елітарних теорій здійснили ідеї Н.Макіавеллі і Ф.Ніцше

Але сучасне розуміння проблеми складається у кінці XIX - на поч. XX ст. З’являються перші теорії еліт (Г.Моски, В.Парето і Р.Міхельса). Виникнення елітарних концепцій стало своєрідною реакцією на теорії демократії і на марксистське вчення про роль народних мас в історії. У перших елітарних теоріях містилася критика демократії. Але нині більшість політологів намагається знайти компроміс між елітизмом і принципами демократії, розробляючи концепції демократичного елітизму.

Теорії еліт багатоманітні:

італійський соціолог Гаетано Моска (1858-1941) виклав свої погляди на еліту у праці "Основи політичної науки" (1896), яка була перекладена англійською мовою й видана під назвою "Пануючий клас" (1939). Головна ідея цієї праці: неминучий поділ суспільства на два класи: клас, який управляє, і клас, яким управляють.

Перший клас – політичний (або правлячий) клас - завжди складає незначну меншість суспільства. Він здійснює всі політичні функції, монополізує владу й користується притаманними їй привілеями, тоді як другий клас, значно численніший, управляється й регулюється першим.

Влада завжди перебувала й повинна перебувати в руках меншості. Коли вона переходить з одних рук в інші, то завжди переходить від однієї меншості до іншої, але ніколи - від меншості до більшості. Критерій входження в політичний клас – організаторські здібності, а також матеріальне, моральне та інтелектуальне переважання над іншими.

Г.Моска виокремив дві тенденції у розвитку політичного класу

1 – аристократичну ( проявляється у прагненні політичного класу стати спадковим якщо не юридично, то фактично - шляхом відтворення на власній основі);

2 – демократичну (проявляється в оновленні складу політичного класу за рахунок найбільш здібних до управління, активних представників нижчих верств суспільства).

Поиск по сайту: