АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політичне лідерство – різновид соціального лідерства

Читайте также:
  1. Базові компоненти соціального життя
  2. В Службу соціального супроводу «Альтаїр»
  3. Імідж. Політичне рекламування
  4. Інколи структуру системи визначають через політичні інститути з огляду на те, що саме вони організують політичне життя.
  5. Конфлікти політичних культур як різновид внутрішньополітичних конфліктів
  6. Модуль № 2 «Різновиди економічної діагностики»
  7. Опитування та його різновиди в соціології
  8. Повноваження у сфері соціального захисту населення
  9. Політична сфера і політичне життя суспільства
  10. Політичне життя
  11. Політичне життя у структурно-функціональному вимірі
  12. Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів

Політичний лідер - авторитетна особа, яка здійснює переважний вплив на інших людей з метою інтеграції їхньої діяльності для досягнення спільних політичних цілей.

Політичний лідер виступає як:

- об’єднувач людей;

- захисник їхніх інтересів;

- ініціатор оновлення життя

- організатор діяльності людей.

Вплив лідера має бути постійним і здійснюватися на все оточення лідера. Політичного лідера відрізняє явна перевага у впливі порівняно з впливом інших осіб, він спирається на його авторитет або принаймні на визнання правомірності його керівництва.

Політичний лідер – це той, хто здатний змінювати хід подій і спрямованість політичних процесів. Тому не кожний прем’єр-міністр, монарх, керівник політичної партії, а тим більше парламентарій, стає політичним лідером.

В ролі лідерів можуть виступати не тільки окремі особистості, але й цілі організації: партії (КПРС в колишньому СРСР), держави (США у сучасному світі).

Лідери є в основному людьми з підвищеною самооцінкою. Для багатьох із них характерне відчуття необхідності власного керівництва іншими людьми. Вони прагнуть завжди бути попереду, брати на себе функції лідерства з власної ініціативи. Значно рідше роль лідера делегується їм оточенням. Лідерами є не мислителі, а люди дії. Політичний лідер має відкинути будь-які сумніви,бути впевненим у собі, рішучим, не надавати особливого значення негативним наслідкам своїх дій тощо.

 

Класичною є типологія політичного лідерства М.Вебера, який виокремлює три типи політичного лідерства - традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.

Традиційне лідерство ґрунтується на авторитеті звичаїв (влада є законною, оскільки була завжди). Лідер цього типу отримує і здійснює владу не завдяки власним достоїнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лідерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів - це насамперед влада аристократичної знаті.

Харизматичне лідерство ґрунтується на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, його винятковість. Грецьке слово "харизма" означає "милість", "благодать", "божий дар". У політичній практиці під харизмою розуміють такі риси індивіда, які оточення сприймає як незвичайні, недоступні іншим, а тому визнає його за правителя.

Харизматичне лідерство виникає в суспільстві, як правило, в кризові періоди. Спонукальним мотивом до передання влади харизматичному лідерові є усвідомлення широкими масами, а також значною частиною правлячої еліти нездатності наявних у країні представницьких інститутів вивести країну з кризи, консолідувати суспільство навколо тієї чи іншої цілі суспільного розвитку. Це викликає потребу в різкому посиленні впливу виконавчої влади і пошуку політичного лідера як месії, здатного вивести країну з глибокої й затяжної кризи.

Раціонально-легальне лідерство базується на переконанні в законності й раціональності встановлених порядків та у праві на панування органів, які здійснюють владу. Ці органи і їхні керівники - політичні лідери - обираються через демократичні процедури, їм надаються повноваження, за зловживання якими вони несуть відповідальність перед виборцями.

В залежності від стилю політичної діяльності виділяють наступні типи політичного лідерства:

§ цезаристський - зосередженням усієї повноти влади в руках лідера (як це було за правління Юлія Цезаря);

§ плутократичний - ґрунтується на багатстві і представляє інтереси найзаможніших суспільних верств;

§ популістський, який ґрунтується на популізмі, тобто на діяльності, спрямованій на досягнення популярності в масах ціною необґрунтованих обіцянок, демагогічних гасел:

§ професійний, де лідер-професіонал постіндустріального суспільства органічно поєднує в собі високий інтелект, вольове устремління, розвинену здатність генерувати оригінальні свої і сприймати чужі ідеї, високу моральність.

 

За іміджем і ролевим призначенням лідера виокремлюють:

· "прапороносець";

· "служитель";

· "торговець";

· "пожежник";

· «актор» (демагог).

Лідерів-"прапороносців" вирізняє власне бачення дійсності. У них є ідея, заради здійснення якої вони нерідко прагнуть змінити політичну систему. Такий лідер визначає характер того, що відбувається, його темп, формує політичну проблематику.

Образ "служителя" засвоює політик, який прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників. На практиці лідери такого типу керуються тим, чого очікують, у що вірять і чого потребують їхні виборці.

Для лідера-"торговця" важливою є здатність переконати. Завдяки їй конституенти "купують" його плани або ідеї, залучаються до їх здійснення. Особливого значення при цьому набувають здібності самого лідера і та стратегія, до якої він вдається, щоб домогтися підтримки своєї політики та її здійснення.

Лідери-"пожежники" " гасять пожежу ", тобто реагують на ті проблеми, які навколишнє середовище пред'являє їх конституентам. Подібні лідери відгукуються на породжені ситуацією події і проблеми, їхні дії визначають насущні вимоги моменту.

 

Залежно від ставлення до існуючих суспільних порядків лідерів можна поділити на

- консерваторів (прагнуть зберегти й зміцнити існуючий суспільний лад),

- реформаторів (обирають еволюційний шлях зміни дійсності, прагнуть зберегти здобутки минулого, опираються на традиції)

- революціонерів (заперечують існуючі в суспільстві базові цінності, орієнтуються на створення принципово нової системи).

 

За масштабами лідерство може бути загальнонаціональним, регіональним, певного класу, соціальної групи.

«Чисті» типи лідерів зустрічаються рідко: поєднуються риси кількох типів. Але домінування у їх поведінці певних якостей дозволяє віднести їх до певного типу.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)