Політичне життя

Політичне життя - це сукупність духов­них, чуттєвих, емоційних і практичних предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характеризує їх відносини до політики і участь в ній. Поняття полі­тичне життя аналогічно поняттям суспільного, економічного, куль­турного, духовного, матеріального, релігійного життя та іншим його видам. Поняття політичне життя використовується для загальної оцінки політичної і соціальної обстановки конкретних епох, країн, суспільств, діяльності і політичної поведінки класів, соціальних верств, груп, окремої людини. Характеристика ж самого політич­ного життя дозволяє оцінювати умови, в яких воно існує, і визна­чальні його соціальні, політичні, економічні і культурно-історичні фактори: тип держави, політичний лад суспільства, його політичну організацію і культуру, структуру влади, форми спілкування і ба­гато іншого. Звичайно ж, появляються загальні уявлення про полі­тичне життя тієї або іншої епохи, країни, регіону, нації, класу та ін. (наприклад, політичне життя сучасної Англії, Нью-Йорка, Захід­ної Європи або Південно-Східної Азії, арабських країн Ближнього Сходу, України, Росії, Білорусії, країн Прибалтики та ін.).

Політичне життя визначає основні соціальні і політичні та інституціональні структури влади, ЇЇ апарати і органи, тип політичної системи, партійних систем, політичної організації суспільства, об­раз правління, тип державного устрою і політичного режиму, становище суспільного порядку та інші формальні виміри політич­них відносин, а також неформальні - характер асоціативних об'єднань, самоуправління, стан суспільного порядку, наявність та рівень розвитку громадянського суспільства, відносини статей і поколінь, сімейні відносини. Неабиякий вплив на умови і прояви політичного життя мають масові емоціональні настрої - чекання, протести, тривоги, переконання та збільшення, суспільні рухи, сим­волічні та ритуальні дії, політичні маніфестації, публічність (доступність та зрозумілість) соціальної і політичної діяльності, аудіовізуальна інформація про політичні події, преса, поведінка лідерів, вся сукупність чуттєвих та раціональних факторів, що створюють пол­ітичну атмосферу, політичний клімат країни і епохи.

Політичне життя формується культурно-історичними традиці­ями, національними особливостями народу (наприклад, зберіган­ня племінних, кровно родинних, общинних, земляцьких і сімей­них відносин, що проникають в політичний побут державних, суспільних структур або в самоуправління та ін. Суспільним се­редовищем, в яке входить політичне життя людини і суспільства, служать економічні, ідеологічні, культурні, правові, релігійні фор­ми суспільного життя людей і суспільних відносин. Політичне життя безпосередньо обумовлене станом громадянських та полі­тичних прав і свобод (свобода слова, зборів, совісті та ін.) і най­істотніше впливає на їх формування та захист. Політичне життя мінливе та динамічне, знає піднесення та падіння, періоди апатії та бурхливі вибухи. Під впливом складної системи факторів змінюється тонус життя.

Політичне життя суспільства, виступаючи одним з аспектів суспільного життя, безпосередньо включене в рішення політич­них і суспільних проблем, і його організація служить їх реалізації. Тому-то політичне життя стає своєрідною ареною, де змагаються найрізноманітніші політичні сили за вплив і лідерство. Політич­не життя диференціюється за найрізноманітнішим ознаками: політичним переконанням, соціальним і культурним укладом, життя в центрі і на периферії та ін., а також за двома рівнями - індивідуальному і суспільному, за ознакою участі, тобто ставлення до політики - активному або пасивному. Професійно залучені (ангажовані) в політичну діяльність верстви, що утворюють основну частину політично активних громадян (так званий політичний клас або політична громада, община), звичайно оточені підтрим­кою їх або протистоянням їм політично активної частини сус­пільства. Центри політичної активності (політичні партії, гро­мадські рухи, ініціативні групи та ін.), які мають владу або стоять в опозиції до влади, як правило, прагнуть поширити свій вплив на частину суспільства, яка залишилася поза політикою, в тому числі і політично нейтральну і пасивну.

Демократично політизоване суспільство привертає до актив­ної і добровільної політичної участі (виборів представницьких установ, роботі в асоціаціях, політичних партіях, органах самоуп­равління, масових або групових політичних акціях) значну час­тину політично самодіяльного населення, і його пасивна доля може виявитися порівняно незначною. Політичне життя такого суспільства може бути стабільним або динамічним, його емоцій­ний тонус може падати, знижуватися і підвищуватися, зростати, але так або інакше політична культура його досить висока, знач­на частина громадян швидко відгукується на політичні мобілі­зації в періоди підвищеної політичної активності (в періоди ви­борів, криз, конфліктів). Можлива і повніша безпосередня участь громадян в рішенні місцевих або державних проблем (пряма де­мократія), як в Швейцарії. Політизація життя в суспільствах дик­таторського, авторитарного або тоталітарного типу формально веде до того, що поза політичною участю може залишатися мінімаль­на частина суспільства, але й сама участь більшості населення, звичайно формально, зводиться до виконання державних і партій­них команд. В мобілізаціях значну роль відіграє дисципліна стра­ху. Активне політичне життя окремої людини, на відміну від сус­пільної, не тільки зв'язано з рішенням загальнозначимих проблем, але й може мати власну мету: перехід в політичний клас зайнятих політикою професіоналів, державних або партійних функціонерів, працівників управління різних рівнів або просто активну роль в соціальній спільності. Політичне життя індивіда може складати­ся з статичної політичної ролі і приймати форму тієї або іншої політичної кар'єри, що завершується інколи у верхніх ешелонах влади або теоретичною політичною діяльністю. Загальний напрям історичної еволюції політичного життя в сучасному суспільстві -демократизація, розширення політичної участі і його якісний роз­виток в загальній системі відносин громадянського суспільства з ви­соким рівнем політичної, правової, культурної, громадянської свідо­мості: почуттям обов'язку і політичної відповідальності.

Якщо політичне життя суспільства і людини визначено типом суспільства і держави, то політичне життя показово і для оцінки політичного ладу країни і політичної зовнішності суспільства. Авторитарне, диктаторське або тоталітарне суспільство з централізованою владою, стійкою структурою політичних інститутів, культурних зв'язків з світом і впливів ззовні неминуче зводить політичне життя до підкорення і виконання, формальної актив­ності, по суті, політично нейтралізованого і не організованого в громадянське суспільство населення. Політичне життя в суспільствах з розвинутою системою демократичних структур, інститутів, системою декількох або багатьох політичних партій, свободою полі­тичних або інших угруповувань, конкурсом політичних поглядів і рухів, розвинутим соціальним контролем дій влади і активним самоуправлінням - обмежена і ефективна частина політичного процесу. Соціальний простір, де можливе політичне життя, також істотно відмінний в суспільствах і державах різних типів. Полі­тичне життя може бути зосереджено в кабінетах влади, і тоді відчу­жені від політики маси беруть участь в ній лише як її виконавці. Політичне життя може виходити на вулиці і стає суспільною, на­родною дією. В демократичному суспільстві політика на вулиці -це необхідний елемент політичного життя, фактор зворотного зв'яз­ку у стосунках влади і народу, спосіб волевиявлення.

Поиск по сайту: