Засоби масової інформації

Специфічна і роль засобів масової інфор­мації в політичній системі суспільства, тим більш, їх значення, авторитет і вага в по­літичному житті суспільства помітно зросли, особливо в сучасних умовах. Засоби масової інформації, що їх інколи буденно називають четвертою владою в суспільстві, забез­печують суб'єктам політики великі можливості для реалізації мети політики, служать певним соціальним силам, виступають могутнім фактором обґрунтування необхідних для політичних лідерів сил, базою, основою політичних відносин, пропаганди вироблених полі­тичних і правових норм, правил і принципів, внесення в індивіду­альну і масову суспільну свідомість не тільки суті пропагованих норм та правил, але й потрібне ставлення до суспільного договору з приводу політичної влади.

Засоби масової інформації виступа­ють одним з важелів здійснення політичної соціалізації особи: з до­помогою різних методів і способів допомагають особі формувати свою політичну орієнтацію і погляди на явища навколишнього світу. Без особливої взаємодії громадян держави неможливо уяви­ти нормальне підтримання функціонуючої системи. На найранішіх етапах надбання особою через засоби масової інформації політич­ної соціалізації людина навіть не усвідомлює, що їй дають сиг­нальний урок, з якого вона виносить знання про те, хто повинен мати право здійснювати функції влади та управління над нею:

Процес політичної соціалізації особи триває постійно на про­тязі життя людини. В демократичній політичній системі суспільства засоби масової інформації пропонують людині горизонталь­ний вибір політичних альтернатив, багаточисленних форм і типів політичної участі. Різні групи інтересів (політичні партії, гро­мадські та релігійні конфесії та ін.), зрозуміло, якщо діють в ме­жах консенсусу, що забезпечує державну і національну єдність, формують ті чи інші пріоритети і погляди людини в політиці, забезпечуючи умови для динамічного і експериментально-пошу­кового функціонування політичної культури суспільства.

Політика реалізується на міжнародній арені і у внутрішньому житті суспільства, опосередковано залежить від становища еко­номічної, індивідуально-особистої, соціальних сфер. Соціальне середовище поділяється на економічне, культурне і суспільне. Скла­дові частини політичної системи частіше виділялись доцільно тим чи іншим теоретичним уявленням про її суть. Габріель Алмонд підкреслював роль діючих осіб політичної системи, маючи на увазі важливість взаємодії різних видів і зразків політичної поведінки людей.

Девід Істон бачив в політичній системі дії сукупності соці­ально-політичних спільностей та інститутів (індивідів, груп тис­ку, політичних партій, державних та громадських установ). Але незалежно від конкретного змісту цінностей та пріоритетів якої політичної системи всі вони передбачають наявність в структурі інституційних, нормативних, функціональних, комунікативних компонентів. Інституціональні компоненти - це сукупність полі­тичних і неполітичних інститутів формувань суспільства (державних, партійних, громадських). Максимальне навантаження в здійсненні влади і політики бере на себе, звичайно ж, держава.

Особлива роль в політичному процесі належить політичним парті­ям, групам інтересів, які формують політичну інфраструктуру суспільства.

Разом з тим на дієвість і становище політичної сис­теми звичайно впливають і інститути, що діють переважно в неполітичній сфері. Особливо велика роль соціальних інститутів неполітичної сфери: засобів масової інформації, церкви та ін.

Поиск по сайту: