Поняття і структура політичної системи

Система - це пев­но кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, миють певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті. У ііііиколишньому світі існують різноманітні системи, однією з яких є полі­тична. Поняття "система" запозичене з електроніки та кібернетики, а його "перенесення" у політичну науку здійснили американські учені Г. Алмонд, Д. Істон,

У. Мітчел.

Політична система є центральною проблемою політології. Вона дає за­гальне цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру тощо. У сучасній політичній науці існує багато теорій політичних систем. Зокрема, вагомий внесок у розроб­ку цієї проблеми зробили Д. Істон, Г. Алмонд (системний аналіз), К. Дойч (кібернетичний підхід), Т. Парсонс (політична система як специфічний еле­мент соціальної системи), Г. Пауелл, М. Каплан (зовнішньополітичний ас­пект функціонування політичної системи) та інші учені.

Політична система - це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси усіх політичних і соціальних сил суспільства.

Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політич­ної системи ведуть свій початок від Арістотеля, але по-справжньому ва­гомих результатів досягнено лише у XX ст. після застосування амери­канським теоретиком

Д. Істоном методу системного аналізу у працях "Політична система" та "Системний аналіз політичного життя". По­літична система, на думку Д. Істона, є цілісною множиною багатьох еле­ментів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, на його думку, є неврівноваженою системою, у якій увесь час відбувається порушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Тому системи бувають стійкими і нестійкими.

Д. Істон вважає, що неру­хомість політичної системи недосяжна, поки політична система живе.

Основними ознаками політичної системи є:

• взаємозв'язок групи елементів;

• утворення цими елементами певної цілісності;

• внутрішня взаємодія всіх елементів;

• прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

• здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Визначальним елементом політичної системи є держава. Крім неї, у політичну систему суспільства входять політичні партії, профспілки, асо­ціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи та інші об'єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси.

Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:

• політичні відносини - взаємини суб'єктів політики з приводу завою­вання та здійснення влади (міжкласові, внутрішньокласові, міжнаціо­нальні, міждержавні);

• політична організація суспільства - це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя суспільства; вона складається з власне політичних організацій (держава, політичні партії, політичні рухи), політизованих організацій (народні рухи, профспілки), неполітичних органі­зацій (об'єднання за інтересами);

• засоби масової інформації - розгалужена мережа установ, які займа­ються збором, обробкою, поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми;

• політичні принципи та норми, які формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи;

• політична свідомість - сукупність політичних ідей, відображення у політичних документах, правових нормах тощо;

• політична культура - це сукупність уявлень про різні аспекти полі­тичного життя.

Виділяють такі функції політичної системи:

1) вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і зав­дань розвитку суспільства;

2) організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань полі­тичної програми держави;

3) координація окремих елементів суспільства;

4) легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення політичної сис­теми);

5) політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6) артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7) агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

8) інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього на­роду соціально-політичних цілей і цінностей;

9) політична комунікація складових політичної системи та ін.

Поиск по сайту: