Політичні і правові норми

В політичній системі важливим регулю­ючим елементом виступають політичні і правові норми. Політичні і правові норми і принципи становлять нормативну основу політичної влади і політичного життя. Норми регулюють політичні відносини, на­даючи їм упорядкованість, визначаючи бажане і небажане, дозво­лене і недозволене з позиції управління політичної системи. Якщо ж політичні норми діють та реалізуються у вигляді принципів та установ, що регулюють діяльність політичних інститутів і грома­дян як суб'єктів політичного життя, то правові норми, право - одна з нормативних систем, що регулює відносини в суспільстві, дії та поведінку людей, функціонування об'єднань і державних органів. Право закріплюється в офіційних документах держави: встановлюючи загальну форму відносин, право визначає і міру свободи людей, їх об'єднань, державних органів у взаємовідноси­нах між ними і гарантії свободи.

Право і правові норми спрямо­вані на забезпечення стійкості, організованості, оптимальних умов функціонування суспільного організму.

Специфіка і роль права, правових норм в житті суспільства і його суб'єктів обумовлені тісним зв'язком з державою і характе­ром зв'язку. Саме тут відмінність права від інших нормативних систем, що регулюють суспільне життя: норм1 моралі, релігії, тра­диційних стереотипів поведінки та ін. Тільки держава спроможна забезпечити через механізм влади управління, правосуддя розроб­ку і реалізацію єдиних, загальнообов'язкових, чітко визначених типових масштабів для взаємовідносин і поведінки в суспільстві, порушення яких невигідне, тягне за собою державні заходи впли­ву та покарання. Але і як в кожному суспільстві, в Україні є і такі соціальні сили, які дотримують інших, аніж панівних, політичних принципів і норм, які у випадку їх реалізації дестабілізують існу­ючу політичну систему. Через політичні і правові норми та прин­ципи одержують офіційне визнання і закріплення певні соціальні інтереси та політичні устрої. З допомогою політичних та правових принципів та норм політико-владні структури інформують суспіль­ство, соціальні групи, окремих індивідів, вірогідну опозицію, об­ґрунтовують політичні рішення, що приймаються і визначають

своєрідну модель поведінки всіх учасників політичного життя. Суб'єкти політичного життя, політичного керівництва і управлін­ня, закріплюючи в принципах і нормах заборони і обмеження, по­годженість інтересів і заохочення ініціативи, чинять регулюючий вплив на політичні відносини, а через них і на інші види суспіль­них відносин. Природно, йде формування політичної свідомості і поведінки суб'єктів політичної діяльності, вироблення у них на­станов, відповідних принципам політичної системи.

Встановлення зв'язку між інститутами політичної системи та ко­ординацію їх дій здійснює в структурі політичної системи інформаційно-комунікативна сфера (політичні комунікації). Політичні ко­мунікації - поняття, що відображає процес взаємодії політичних суб'єктів на основі обміну інформацією і безпосереднього спілкування людей, а також засоби та способи духовної взаємодії. Та абсолюти­зація ролі комунікації спостерігається в ряді теорій технологічного визначення - концепція інформаційного суспільства, комп'ютерної демократії (Девід Белл, Збігнєв Бжезинський та ін.), де комунікації розглядаються як соціокультурне джерело влади, суть людино-машинного діалогу та політичний розвиток. Охоплює інформаційно-комунікативна сфера канали передачі відомостей, інформації уряду (процедура слухання справ на відкритих засіданнях кабінету міністрів, комісій по розподілу, конфіденційні консультації з заінтересовани­ми організаціями, об'єднаннями та ін.), а також засоби масової інфор­мації (преса, телебачення, радіо та ін.). Наявність певного обсягу знань та інформації, особливо в сфері політичного життя, має вели­чезне значення для оцінки громадянами дій і подій, що відбувають­ся в політичній, економічній і соціальній сфері суспільства.

Поиск по сайту: