Структура, функції та типи політичної системи

Політична система суспільства - складна, розгалужена су­купність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політичне життя, політична і державна влада.

Полі­тична система суспільства існує як цілісність, обмежена кордона­ми від навколишнього її середовища (внутрішнього і міжнародного), екологічної, особистої та соціальної. Звичайно ж, політична система суспільства - сукупність взаємодіючих сфер:

інституційної (політичні та соціальні інститути), нормативно-регулятивної (політичний режим, устрій суспільства, держави), інформаційно-комунікативної (політичні комунікації, зв'язки та ін.) і культурної.

Політична система суспільства має певні компоненти, без яких неможливе її існування.

По-перше, політичне співтовариство - сукупність людей, які стоять на різних ступенях політичної ієрархії, але зв'язаних спільно певною політичною культурою, знаннями про політику, історію країни, традиціями і ціннісни­ми орієнтаціями, а також почуттями і ставленні до політичної системи і межі управління.

По-друге, посадові особи, рішення яких визначаються політичним співтовариством як обов'язкові. Посадові особи становлять основу політичної влади, управля­ють і діють від імені і на користь системи. Це і посадові особи, які займають різні посади загальносистемної ієрархії і ті, що працюють в різних ланках управління.

По-третє, правові норми і норми політичної етики, що регулюють функціонування сис­теми, методи, способи здійснення політичної влади (політич­ний режим).

По-четверте, територія, що виконує роль зв'язку і має певні межі. Територія як компонент політичної системи необов'язково рівнозначна державі.

Політична система має певну структуру - стійкі елементи, що тісно зв'язані між собою. Складність і простота структури полі­тичної системи залежить від інститутів, що входять в політичну систему, від ступеня диференціації і спеціалізації компонентів системи, глибини політичного поділу праці. Сучасні політичні системи відрізняються складним розподілом, мають широку базу структур, що вирішують різні політичні проблеми, розгалужений державний апарат групи інтересів, політичні партії, засоби масо­вої інформації тощо. Політичні структури охоплюють різні об'єд­нання: державу, політичні партії, різноманітні групи інтересів (профспілки, об'єднання підприємств, церков та ін.). Політичні структури включають і законодавчі органи: парламент та ін. Полі­тична підтримка має важливе значення і відіграє роль в дотри­манні стійкості і стабільності політичної системи. Без підтримки можна владарювати, опираючись на голу владу, на силу, але не­можливо спокійно управляти. Політична підтримка і забезпечує необхідні умови для управління, нормального функціонування політичної співдружності.

Важливим у функціонуванні політичної системи виступає се­редовище. Це, насамперед, політичні відносини між індивідами, соціальними і етнічними спільностями, націями, державами, дер­жавою і громадянами, громадянами і їх об'єднаннями у ставленні до влади, розробці, формуванні політики і ЇЇ реалізації. Тут-то формою функціонування політичних відносин і виступає полі­тична діяльність. Зміст та суть політичної діяльності є діяльність, що починається з виникнення того або іншого інтересу, потреб соціальної спільності, всього суспільства і завершується їх реалі­зацією, тобто практичним результатом. Політична діяльність ус­відомлена, цілеспрямована діяльність соціальних спільностей - суб'єктів політики в реалізації політичних інтересів та потреб, конкретної політичної діяльності людей і їх об'єднань: громадсь­ко-політичних, соціальних та ін. Одним з важливих компонентів політичної системи є політична свідомість - невід'ємний елемент політичної діяльності. Політична свідомість ~ це відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, уявленнях, тра­диціях, соціально-політичних почуттів людини, соціальної спільності людей та ін. Завжди важливо виявлення і аналіз існуючих в ма­совій політичній свідомості стереотипів політики і динаміки їх змін, з урахуванням неоднорідності суспільства і модифікації масової свідомості під впливом політичних подій і діяльності вла­дарюючих. В будь-якому суспільстві, в кожний конкретний пері­од його розвитку існує система цінностей, що частково збігають­ся, а частково суперечать реальностям політичного життя. Концепція подвійної свідомості має важливе значення для полі­тичної соціології, включаючи аналіз конфліктів між офіційними політичними цінностями і реальною політикою. Влада сама ж сприяє тому, що сфери ідей і ідеалів входять в конфлікт з сфе­рою слів та дій. Політичні цінності і норми виникають і функці­онують в межах певного світогляду, що вважається більш або менш істинним, обов'язковим і бажаним. Система цінностей визна­чає спосіб сприйняття і оцінки політичних явищ і становить най­суттєвіший фактор символічного пласта політичної культури. Звичайно ж, політична свідомість - це розуміння суспільством самого себе як політичної цілісності, в реальності виступає су­купністю відповідних знань і оцінок.

Природно, одним з важливих елементів політичної системи суспільства і є політична свідомість - сукупність політичних ідей, поглядів, уявлень, звичаїв, традицій, що відображені в різних політичних документах, і які є в політичних і правових нормах, що стала складовою частиною суспільної свідомості, а також прак­тично буденних знань, досвіду мас та індивідів, надбаних ними в результаті конкретного політичного життя. Будучи відображен­ням і формуючись, насамперед, під впливом конкретної соціаль­ної і політичної практики, ціннісні орієнтації і настанови учас­ників політичного життя, їх емоції і забобони впливають сильніше на їх поведінку і всю політичну динаміку життя. Ще недавно спостерігалась висока політична активність населення України, радували інтенсивні процеси демократизації, але потім провали в політиці перетворень, нездійснені сподівання, надії і розчарування, зневір'я широких верств суспільства, зростаюче недовір'я до політичних і управлінських структур, до політичних лідерів породили в багатьох людей апатію, соціальну стомленість.

Становище суспільної, в тому числі і політичної свідомості, її спрямованість, ступінь зрілості та динаміка відображаються в громадській думці, взаємодії якої з соціальними та політичними інсти­тутами має подвійний характер.

По-перше, ніяка політика і ніякі управлінські рішення не можуть розраховувати на серйозний успіх, якщо не враховується думка громадськості. Історичний досвід показує, що політику або конкретне рішення можна і нав'язати, не беручи до уваги суспільні, громадські настрої, думки людей. Але тоді для їх здійснення потрібні примус, насилля, викорис­тання каральних заходів і репресії. Такий спосіб дії з неминучі­стю веде до поневолення особи, відчуження народу від влади. Громадська суспільна думка є канал зворотного зв'язку між орга­нами управління і суспільством.

По-друге, при всій високій оцінці громадської суспільної думки, її значимості в політичному житті необхідно пам'ятати і про те, що громадська, суспільна думка може відставати від динаміки подій, запізнюватись з виявленням і оцінкою певних процесів і необхідних рішень, особливо у зв'яз­ку з відсутністю або недостатністю інформації. Але соціальні полі­тичні інститути не можуть і не повинні сліпо йти у фарватері суспільної думки. Відомо немало випадків, коли виникла гостра потреба забігання або корегування подій. І тут у ставленні до суспільної думки виникає завдання впливати на її формування. Практично такі дві сторони ставлення: облік і формування - не існують окремо, а взаємно доповнюють один одного.

Значну роль в політичній системі відіграє політична культу­ра. Політична культура - історичні досвід, пам'ять соціальних спільностей і окремих людей у сфері політики, їх орієнтацій, звич­ки, що впливають на політичну поведінку. Політична культура - особлива частина загальної культури суспільства, хоча і має пев­ну автономію, зв'язана з конкретною політичною системою, хоча і не зводиться до неї. Політична культура передбачає, по-перше, пізнавальні орієнтації, що охоплюють знання про політичну сис­тему, її роль, носіях ролей і її функціонування; по-друге, емоційні орієнтації, що відображають почуття, які випробовуються став­ленням до політичної системи, її функцій, учасників і їх діяль­ності; по-третє, оціночні орієнтації, що відображають особисте ставлення до політичної системи, її учасників та їх діях. Важли­вою характеристикою політичної культури конкретного суспільс­тва виступає ступінь її однорідності.

Серед факторів, що визна­чають однорідність політичної культури виступають об'єктивна соціальна полярність суспільства і неоднорідність політичних структур, породжують широкий розкид потреб та інтересів груп, особистостей, які також по-різному формують елементи їх полі­тичної культури. Політична культура визначає і якість політич­них відносин, і діяльність в суспільстві,

а також розкриває ступінь соціально-культурного розвитку людини і міру її активності в пе­ретворюючій політичній діяльності. Політична культура висту­пає і важливою складовою духовного життя суспільства, знахо­дить Відображення у політичній свідомості в тому числі і в її ідеології. Проте багато з орієнтацій, що становлять політичну культуру йдуть від природи, інтуїтивно, і часто проявляються у них довільно, без попередніх, роздумів. Збереження у підсвідо­мості таких почуттів визначає поведінку громадян і зміст полі­тичної діяльності, сприяє формуванню глибших уявлень про полі­тику. Політична свідомість виступає лише однією з форм реалізації політичної культури поряд з неусвідомленими реакціями орієн­товними і імпульсивними актами поведінки.

Поведінка - це спосіб існування культури без якої вона неможлива.

Поиск по сайту: