Модель політичної системи Девіда Істона

Для характеристики та формування мо­делі політичної системи суспільства ка­надський політолог Девід Істон вперше застосовує системний аналіз і досить переконливо розкриває можливість існування загальної теорії полі­тичної системи в соціальній філософії, в науці про політику, розроб­ляє концептуальну структуру теорії політичного життя суспільства, виділяє основні категорії і поняття теорії, що панує, методи і спосо­би реалізації структури концепції політичного життя.

Метод політичного аналізу, пропонований Девідом Істоном, має дві переваги.

По-перше, показує, що політична система - не просто система взаємодії її структур, постійно змінюється, фун­кціонує, динамічно розвивається. Девід Істон аналізує процеси, що відбуваються в політичному житті суспільства, розкриває,

по-друге, роль структур політичної системи в підтриманні безперер­вного її функціонування. Девід Істон визначає політичну систему як взаємодію владних структур, політичних інститутів, з допомо­гою яких в суспільство авторитетно розподіляються цінності (матеріальні, духовні), і на такій основі попереджаються конфлікти між соціальними спільностями та індивідуумами - членами суспільства. Розглядаючи будь-яку політичну систему з позиції фун­кціонування, Девід Істон виділяє дві основні функції політичної системи: політична система має бути спроможною розподіляти цінності в суспільстві; політична система має переконати членів суспільства прийняти розподіл цінностей матеріальних і духов­них як необхідний, обов'язковий.

Відштовхуючись від схеми фундаментального процесу дії будь-якої системи, Девід Істон пропонує модель політичної системи:

вхід, конверсія і вихід.....На вході політичної системи зосереджу­ються запити і потреби, тобто вимоги громадян суспільства, а на виході політичної системи - конкретні політичні дії та рішення, що мають статус обов'язковості. Це і є призначенням політичної системи: обов'язковість подання,, розподілу і забезпечення цінно­стей та пріоритетів (відображених через тривогу та підтримку). Вимоги - форма відображення думки про правомірність обов'яз­ковості розподілу цінностей матеріальних і духовних суб'єктів влади. Вимоги поділяються на зовнішні, що йдуть з навколиш­нього середовища індивіда, соціальної спільності, та внутрішні, що йдуть від самої політичної системи. Вимоги бувають специ­фічно прості, по суті, прямо відображають обурення, обіду, незадоволення конкретними діями або явищами. Іноді вихідні фактори політичних рішень або зміст конкретної політики підмінюється оцінкою і сприйняттям їх наслідків і результатів. Тоді вірніше говорити про формування нових вимог і змін ситуації з підтрим­кою, що постійно коректуються, оновлюються і знову надходять на вхід політичної системи, надаючи їй циклічний і безперервний процес.

Девід Істон поділяє можливі вимоги, що ставляться пе­ред політичною системою, на розподільчі (питання організації та оплати праці, проблеми охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення), регулятивні (громадська безпека, боротьба з зло­чинністю, контроль за виробництвом і розподілом) і комуніка­тивні (володіння інформацією, реалізація політичних прав і сво­бод та ін.).

Різні політичні системи по-різному ставляться уже до самої природи вимог і підтримки як умови функціонування полі­тичної системи. Тоталітарні режими схильні придушувати вихідні імпульси, свідомо маніпулюючи ними. Але ефективність дій за­лишається обов'язковою умовою існування і такої системи, дося­гається воно, як правило, політикою максимально зрівняльного розподілу благ та послуг, що спроможний забезпечити хоча і не­високий рівень добробуту, але стабільну підтримку населення.

Основний імпульс на вході в політичну систему є реалізація вимог і підтримка. Зріст та інтенсивність вхідних вимог вказує не тільки на реальні потреби та інтереси людей, які одночасно виступають і індикатором того, наскільки система спроможна ре­алізувати потреби суспільства, урахувати можливе незадоволен­ня і незгоду людей та ін. Підтримка системи з боку громадян посилюється, якщо система спроможна адекватно урахувати вхідні імпульси. Інакше політична система послаблюється і може при­вести до послаблення сили механізму політичної системи і навіть до повного ЇЇ краху. Так, зростання злочинності або корупції в країні може викликати вимоги громадян посилення з боку вла­ди держави боротьби зі злочинністю, корупцією та ін. Вимоги поділяються на вимоги, що стосуються розподілу благ та послуг; вимоги зв'язані з регулюванням поведінки та ін. і вимоги в сфері комунікації та інформації.

Ось чому для збереження політичної системи і постійної дії крім вимог необхідна саме підтримка її з боку суб'єктів і об'єктів політичного життя, політичного проце­су. Підтримка зв'язує маси з політичною системою, її структура­ми і інститутами влади.

Форма підтримки людьми політичних процесів і дій владних структур різноманітна: матеріальна і регу­лярна сплата податків, участь в інформації і владі та ін. Виді­ляється три об'єкти підтримки: по-перше, єдність і згуртованість політичного суспільства - соціальні спільності людей, зв'язаних один з одним в одній структурі; і, по-друге, через різні інтереси в полі­тиці діють відповідно законам, що встановлені в суспільстві полі­тичним режимом; по-третє, основні компоненти - цінності, мета, принципи поділяються більшістю суспільства, норми і структури владних органів правління діють в інтересах членів суспільства, соці­альні інститути і владні структури ділять потреби і вимоги членів суспільства. Недостатність зворотнього зв'язку з допомогою вимог і підтримки веде до порушення нормального функціонування полі­тичної системи, відірваністю від реальних процесів в суспільстві. І надмірна перевантаженість вимогами і скаргами приводить полі­тичну систему до кризи і стагнації. Перетворюючи вхідні фактори і вихідні політична система забезпечує засоби мобілізації суспіль­них ресурсів на досягнення мети та координації зусиль членів сус­пільства в реалізації мети і вирішенні політичних, соціально-еко­номічних та культурних проблем. Перетворення запитів, потреб, вимог членів суспільства з допомогою владних структур та соці­альних, політичних інститутів політичної системи в реальність, вирішення і дії, здійснення мети - це не особливість політичної системи або навіть іншого типу системи, а постійний фактор, влас­тивий всім системам, в тому числі і політичній.

В моделі політичної системи Девіда Істона способами реагу­вання на навколишнє середовище виступають вихідні фактори:

запити, потреби, вимоги та ін., впливаючи побічно на саму підтрим­ку мас, перетворюючи запити і потреби в реальності дії.

Тим-то, вихідні фактори - не остаточний результат перетворення запитів, потреб в реальність дії, а лише фрагмент безперервного циклу дій, названий Девідом Істоном петлею зворотного зв'язку. По­няття петля зворотного зв'язку означає повернення інформації та способи використання її переваг. Тут Девід Істон має на увазі два процеси, що утворюють замкнутий цикл: пристосування вла­ди соціальних інститутів до певних ситуацій і пошук зворотних зв'язків політичної системи, політичного режиму процесів, що відбуваються в суспільстві і наслідки реагування владних структур. Саме основним механізмом усунення напруженості, нестабільності в суспільстві і є зворотний зв'язок (потік зібраних відомостей про становище системи та ін.) Але виконує цю функцію зворотний зв'язок лише завдяки здатності своєчасно і розумно реагувати на імпульси, що надходять в систему. Якщо ж влада байдужа, індиферентна до запитів і потреб членів суспільства і надає увагу тільки своїм власним вимогам та ідеям, то ЇЇ рішення і дії ніколи не знай­дуть підтримки громадськості. Якщо ж влада прагне не тільки збе­рігати свої позиції, але і шукає нову базу підтримки або намагаєть­ся створити інший політичний режим, то важливо урахувати і потреби населення, своєчасно реагувати на їх громадську думку. Зміни, пристосування, самозбереження, переорієнтація зусиль, зміна мети - все це засоби, з допомогою яких можна справитись з на­пруженістю або стресами в політичній системі.

Поиск по сайту: