|
||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Приокеанічні лучні й лісолучні біогеоценози
(перехідні від субарктичних і субантарктичних до помірних) Ви вже знаєте, що тундри і лісотундри формуються в умовах континентального клімату (невеликої кількості опадів, суворої зими, великої річної амплітуди температур, холодного літа). У приокеанічних районах високих широт (на островах, навітряних схилах гір біля узбереж) формується інший клімат: з дуже великою кількістю опадів, туманами, м’якою зимою але сильними вітрами і досить холодним літом (табл.3), що обмежує розвиток деревної рослинності. У таких умовах формуються широтні аналоги тундри (приокеанічні луки) й лісотундри (лісолучні біогеоценози). Замість тундрової рослинності тут формується лучна (з переважанням злаків чи різнотрав’я), більш вологолюбна і менш холодостійка, на дернових і дерново-торф’яних грунтах. Лучні й лісолучні біогеоценози поширені обмежено, на кількох ділянках, які можна поділити на дві групи: 1) ті, що вклинюються далеко на північ у вищі, субарктичні і навіть арктичні широти, завдяки теплим течіям (північна Атлантика: узбережжя північно-західної Скандинавії, південно-західні частини Ісландії, Гренландії, острови Норвезького і Північного морів; південно-західне узбережжя Аляски, Алеутські острови); 2) біогеоценози, які навпаки, проникають у нижчі широти внаслідок впливу холодних течій (східне узбережжя Камчатки, північні Курильські острови в Євразії; острови в Субантарктиці, де вітри найсильніші: Фолклендські (Мальвінські), Південна Георгія, частині Вогняної Землі). Поряд із спільними рисами, є відмінності у складі рослинності, зумовлені як відмінностями клімату, так і різною історією формування. У північні Атлантиці і в Субантарктиці луки інтенсивно використовують під пасовища. На низовинах часто трапляються торфові болота. Найбільш багатими у видовому відношенні і продуктивності є Камчатсько-Курильські лісолучні біогеоценози (завдяки більш південному положенню і багатству вулканічних ґрунтів). Тваринний світ материкових лісолучних біогеоценозів подібний до сусідніх тайгових. А тваринний світ островів тісно пов’язаний із навколишніми морями, багатими життям (оскільки внаслідок сильних вітрів, тут відбувається перемішування водних мас; вони збагачуються киснем). Таблиця 3. УМОВИ ФОРМУВАННЯ СУБПОЛЯРНИХ ЛУЧНИХ і ЛІСОЛУЧНИХ ЛАНДШАФТІВ
Завдання для самостійної роботи: 1. На контурну карту нанесіть ділянки поширення лучних і лісолучних ландшафтів на материках і на островах: північних Курильських, Алеутських, Кадьяку, частинах Ісландії й Гренландії, Гебридських, Шетландських, Оркнейських, Фолклендських (Мальвінських) і сході Вогняної Землі, Південній Георгії, Кергелені, Макуорі. 2. Порівняйте умови формування та особливості рослинності лісотундри з лісолучними і лучними ландшафтами північної півкулі. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |