Семінар № 4

Товарне виробництво

1. Товарне виробництво, товар і його властивості.

2. Розвиток форм вартості і виникнення грошей

3. Гроші, їх функції, особливості грошового обігу.

4. Введення української гривні та шляхи її стабілізації.

Економічний практикум::

1. Продуктивність праці в золотодобувній промисловості зросла на 10%, а загальний світовий видобуток золота збільшився на 25%. При цьому сукупний попит на споживчих ринках зменшився на 25%.

Визначити:

а) як зміниться ціна на золото?

б) як зміниться ціна на споживчі товари за умов золотого стандарту?

в) як зміняться ціни на споживчі товари за умов функціонування нерозмінних грошових знаків?

2. У грошовій одиниці країни після проведення ревальвації вміст золота збільшився на 50%. Водночас вартість золота знизилась на 30%. Визначте

як зміниться рівень товарних цін:

а) у паперових грошах;

б) у золотих монетах?

3.Сума цін реалізованих за рік товарів – 900 млрд. дол. З них 200 млрд. продано в кредит з відстрочкою платежів до наступного року. Платежі по яких настав час оплати за операції, здійснені раніше, становлять 150 млрд. дол., взаємопогашені платежі 50 млрд. дол. Гроші роблять в середньому 8 оборотів за рік.

Визначте кількість грошей, необхідних для обігу.

Самостійна робота:

1. Суперечності – джерело та рушійна сили розвитку виробництва

2. Економічні закони товарного виробництва

Рейтинговий контроль:

1. Грошові реформи і їхня сутність та спрямування.

2. Сучасні проблеми конвертованості гривні.

3. Форми міжнародних грошей, їхня сутність.

Реферати:

1. Сучасні зміни в грошовій політиці України.

2. Українська гривна: історія і сучасність.

1. Товарне виробництво, товар і його властивості

Якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об'єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає встановлення економічного зв'язку між виробника­ми, починаючи з придбання засобів виробництва й закінчується ре­алізацією готової продукції, обміном досвідом.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якою продукти виробляються економічно відо­собленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обминаються, стають товарами.

Отже, основою виникнення товарного виробництва й обміну є суспільний поділ праці. Саме він приводить до необхідності обмі­ну продуктів праці певних виробників на інші продукти. Перший суспільний поділ праці (відокремлення ско­тарства від землеробства) зробив можливим регулярний обмін між общинами, другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) — зумовив зародження товарного виробництва, а третій (відокремлення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства.

Згідно трудової теорії вартості: товар - це продукт праці, який виготовляється для обміну і реалізується шляхом купівлі-продажу.

Не кожне благо є товар хоча і набуває товарної форми, тобто може бути реалізоване шляхом купівлі-продажу (вода, повітря, необроблені ділянки землі). Але і продукти людської праці це завжди є товаром. Коли вироблене благо задовольняє власні потреби воно не товар. Продукт праці тоді стає товаром, коли він вироблений для обміну. Товаровиробники, обмінюючись продуктами своєї праці вступають в певні економічні відносини. Тому товар - це суспільна форма продукту праці, яка уречев­лює, матеріалізує певні економічні відносини.

Суть товару розкривається під час розгляду його властивостей і з боку його якості, що відображає корисні властивості товару, або кількості, що характеризує його суспільну міру. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потре­бу людей, робить її споживною вартістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість. Але не всяка корисна річ, яка має суспільну споживну вартість, є товаром (наприклад, продукція кріпаків, яку вони виробляли для феода­ла). Споживна вартість є об'єктом дослідження економічної теорії тоді, коли вона створюється як суспільна споживна вартість для обміну. Вона стає речовим носієм мінової вартості.

Мінова вартість - видиме кількісне співвідношення, в якому спо­живні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях.

Вартість, як економічна категорія, виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво про­дуктів, якими вони обмінюються як товарами.

Споживна вартість і вартість - два полюси товару, що пос­тійно перебувають у суперечності. В умовах простого товарного виробництва, де ринкові зв'язки виникають стихійно, товарови­робник часто не знаходить покупця на свої товари. Вони залиша­ються не проданими, а споживні вартості не виявляють себе як вартості.

2. Розвиток форм вартості і виникнення грошей

З розвитком виробництва у суспільстві утворюється надлишок продукції, починається обмін, в основі якого лежить вартість товару. Вартість товару поступово змінюється і розвиток її форм приводить до виникнення грошей.

Історично виділяють такі форми вартості:

а) проста або випадкова, коли один товар обмінюється на інший і цей зв'язок обміну не закріплюється так як ще не досить велика кількість знаходиться на стихійному ринку;

б) складна або розгорнута, коли один товар уже прирівнюється і обмінюється на кілька інших. Обмін стає уже безперервним і все частіше працівник виробляє певний товар, щоб обмінювати його на інші необхідні продукти і речі в господарстві;

в) еквівалентна (рівноцінна) – у суспільстві з’являється товар, до якого прирівнюють усі інші товари. Цей товар виконує функцію посередника на ринку, але сам не втрачає своєї споживчої вартості. У різних регіонах таким еквівалентом ставали різні товари: риба, вівці, зерно, поступово починають використовувати різні метали, пізніше срібло, золото;

г) грошова – еквіваленти золото і срібло стають повноправними господарями ринку, їх починають використовувати для обміну, карбуючи монети, втрачається їх функція, як сировина для виготовлення прикрас і предметів. Отже, гроші – це специфічний товар. який служить загальним еквівалентом. Вартість золотих і срібних монет була адекватна вартості товарів, на які обмінювалися монети.

У своєму розвитку гроші пройшли такі стадії:

1. Золотомонетна – з часу виникнення грошей до середини ХVІІІ століття. В обігу знаходилися гроші з цінних металів, вони не обезцінювались, залишилися скарбом до наших днів не залежно від змін в грошових системах. З розвитком обміну монет з дорогоцінних металів ставило недостатньо, частина їх випадала з обігу, осідаючи як скарб в руках магнатів, до того ж вони просто спиралися, втрачаючи свою істинну вагу і цінність.

2. Золото стандартна система розвивається з середини ХVІІ століття до 70-х років ХХ століття і полягає в заміні дорогоцінних монет паперовими грошима, але за цими грошима держава зберігала еквівалент золотого запасу. Введення паперових грошей сприяло і прискоренню товарообороту і давало можливість його регулювати за допомогою грошової політики. Але негативними сторонами цієї системи є те, що створились умови для появи інфляції (випускали більше паперових грошей, ніж золотого запасу, і вони обезцінювалися), фальшивомонетників.

3. Кредитна система розвивається на сучасному етапі, у відповідності з якою паперові гроші уже не забезпечуються золотим запасом, розвиваються безготівкові розрахунки.

3. Гроші, їх функції, особливості грошового обігу

Гроші – специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента, завдяки цьому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Суть грошей розгорнуто, системно втілюється в їх основ­них функціях:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Гроші як міра вартості – вартість усіх товарів виражається в грошах, тому за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів.

Гроші як засіб обігу - у цій функції гроші відіграють роль посередника при купівлі-продажу товару. Як засіб обігу вони весь час переходять із рук у руки.

Гроші як засіб платежу - гроші здійснюють власний рух, (сплата заробітної плати, оплата житла, комунальних послуг). Ці дві функції все важче розділити, так як товари все частіше реалізуються в кредит.

Гроші як засіб нагромадження - гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на товар. Тому, якщо гроші не обмінюються на товар, то вони нагромаджуються і пе­ретворюються на скарб. В сучасних умовах ця функція послаблюється в умовах інфляції, носить відносний характер, так як гроші, які зберігаються в банку знаходяться постійно в обороті.

Гроші як світові гроші - на світовому ринку як світові гроші спочатку па­нували золото і срібло, потім лише золото, нині - паперо­ві гроші деяких країн (долари, фунти стерлінгів, марки). Проте золото у вигляді скарбу є резервним фондом світових грошей.

Грошовий оборот - це непереривний рух грошей для забезпе­чення безперервності відтворення й реалізації суспільного про­дукту та перерозподілу національного доходу.

Категорія "грошовий обіг" безпосередньо пов'язана з процесами суспільного відтворення па всіх його стадіях. Вона узагальнює сукупність переміщень грошових коштів між суб'єк­тами економічних відносин, формує необхідне забезпечення для погашення грошових зобов'язань всіма юридичними та фізични­ми особами суспільства.

Переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т-Г-Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й постійну взаємодію фізичних осіб, господарських суб'єктів і органів державної влади у обміні та доведенні товарів до споживачів, а їх сукупність відо­бражає загальну вартість суспільного багатства.

Економічну основу грошового оборогу творить процес суспіль­ного відтворення на всіх його стадіях: виробництво, обмін, розподіл і споживання. Він обслуговує кругообіг усього сукупного суспільно­го капіталу. Гроші авансуються на придбання факторів вироб­ництва, спрямовуються у сферу виробництва продукту, обслугову­ють його реалізацію і розподіл між власниками факторів вироб­ництва і державою; сформований як грошові доходи капітал спря­мовується у сфери виробничого й особистого споживання.

4. Введення української гривні та шляхи її стабілізації

Проголошення в серпні 1991 р. України як незалежної дер­жави зумовило необхідність запровадження повноцінної національ­ної грошової одиниці (валюти). Такою грошовою одиницею стала гривня. Ця назва української грошової одиниці бере свій початок ще від доби Київської Русі. Гривнева купюра використовувалася також як грошова одиниця Української Народ­ної Республіки. Закон про її випуск було прийнято Центральною Радою 1 березня 1918 р. Отже, назва української валюти «гривня» має глибоке історичне коріння. Вона закріплена Конституцією Ук­раїни 1996 р.

У 1992 р. в грошовий обіг в Україні було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбо­ванець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця взяла на себе всі удари високої інфляції 1992-1995 рр., зумовленої еко­номічною кризою перехідного періоду.

25 серпня 1996 р. Указом Президента України було проголоше­но проведення в нашій державі грошової реформи. Головними зав­даннями реформи були:

• заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбован­ця на національну валюту - гривню;

• зміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу українсько­го карбованця та гривні;

• створення стабільної грошової системи та перетворення гро­шей на важливий стимулюючий чинник економічного та соціаль­ного розвитку держави.

Грошова реформа в Україні була проведена з 2 по 16 вересня 1996 р. на цивілізованих неконфіскаційних засадах з оптимальни­ми зручностями для населення. У перший день реформи за вста­новленим курсом (1 гривня обмінювалася на 100 000 крб.) було пе­рераховано у гривні ціни, тарифи, нарахування заробітної плати, сти­пендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та органі­зацій, а також вклади громадян.

5. Суперечності – джерело та рушійна сила розвитку виробництва

Усі економічні суперечності складають основу постійного економічного розвитку, вони охоплюють різні сторони суспільного відтворення і економічних відносин.

Суперечність може обмеженням ресурсів і зростанням економічних потреб полягає в тому, що виробництво товарів постійно вимагає збільшення паливно-енергетичних ресурсів, сировинних матеріалів, які дає природа. Можливості у видобутку газу, вугілля, нафти, корисних копалин, у вирощуванні сільськогосподарської продукції обмежені, тому людство змушене постійно працювати над пошуком нових технологій, щоб створювати продукцію, яка б могла замінити продукцію, яка б могла замінити природні ресурси.

Постійно виникає суперечність між виробником і споживачем: виробник зацікавлений виготовити товар за простішою технологією і дорожче продати, а споживач зацікавлений в якісному і дешевому товарі. Ця суперечність стимулює розвиток нових технологій і пошук дешевих енергоресурсів і сировини.

Суперечності закладені і в самому товарі: товар виробляється на виробництві, але проявляється як товар лише на ринку, тому підприємцю необхідно вироблену продукцію якомога скоріше відправити товар на ринок.

6. Економічні закони товарного виробництва

Економічні закони забезпечують об’єктивний розвиток товарного виробництва:

- закон попиту і пропозиції (попит регулює процес виробництва, пропозиція задовольняє потреби виробника і споживача);

- закон конкуренції, яка стимулює виробничий процес, спонукає підприємця до вдосконалення інтенсивності виробництва;

- закон грошового обігу, який забезпечує товарооборот, який обумовлює особливості і темпи інфляції;

- закон зростаючої продуктивності праці, який стимулюється конкуренцією і полягає у постійному зростанні технічного потенціалу виробництва;

- закон накопичення капіталу, що забезпечує можливості подальшого розвитку виробництва;

- закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил, що забезпечує гармонічність і узгодженість економічних процесів;

- закон зростаючих потреб, який показує причину постійного розвитку і розширення виробництва.

Література:

1.Економічний словник довідник (за ред. С.В.Мочерного) Київ, 1995.

2. Калина А. В., Осокина В. В. Економическая теория и практика хозяйствования. Киев, 1998.

3. Макконнел К.Р., Брю С.Л., Экономика: принцыпы, проблемы и политика, К, 1993.

4.Основи економічної теорії, підручник: У 2 кн. (за ред. Ю. В. Ніколенка. - К, 1998.

5. Економічна теорія, за ред. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р.

Поиск по сайту: